Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Усі новини дня

12 грудня 2018

Валерій Дубіль: За останні чотири роки Україна опустилася на 58 сходинок за індикатором «Охорона здоров’я»

  • 12:49

Ефективність системи охорони здоров’я не залежить від рівня ВВП.

Про це сьогодні під час візиту на Чернігівщину заявив народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

Експертна група «Здоров’я нації», яку очолює народний обранець, дослідила – на цей показник впливає політика в системі охорони здоров’я (СОЗ):

«За останні чотири роки політика МОЗу опустила Україну на 58 сходинок за індикатором «Охорона здоров’я» у рейтингу аналітичного центру Legatum Institute зі штаб-квартирою в Лондоні. У 2015 ми були на 79-й позиції, у 2017 – на 135-й, а у 2018 — вже на 137-й зі 149 країн», - говорить нардеп.

Він наголосив – щоб виміряти ефективність системи охорони здоров’я, аналітичний центр Legatum Institute зі штаб-квартирою в Лондоні використовує 11 різнозважених показників. 9 з них – об’єктивні, два – суб’єктивні. Показники базуються на статистичному аналізі, соціологічних дослідженнях та експертних оцінках учасників опитування. 

Аналіз свідчить: країни зі схожим рівнем витрат на охорону здоров'я можуть мати разюче різні результати своїх інвестицій – все залежить від керівництва системою. 

Тому для порятунку української медицини потрібно не лише реанімувати економіку і знижувати податки, а й запобігти зростанню фінансового тягаря витрат на лікування для громадян/домогосподарств до критичного для них рівня. Це можливо буде зробити тільки після зміни діючої влади:

«У команди МОЗу немає єдиної стратегії, тому коли вони намагаються щось «реформувати» в одному місці, інше – страждає. Це як пігулки: лікуєш одне – калічиш інше. І, на жаль, й досі все, що ми бачимо зі сторони МОЗу –боротьба із лікарями і власним народом, якими вони навпаки мали б опікуватися», - говорить він.

Валерій Дубіль наголошує, що трансформацію медицини необхідно почати з плану:

«Першим кроком необхідно розробити стратегію – спільно із всіма сторонами – лікарями, пацієнтами, юристами, експертами, будь-ким, хто у цьому зацікавлений. Не існує якогось одного набору варіантів стратегії, який успішно працюватиме будь-де – потрібно зважити на особливості економіки, природні умови, демографічні і географічні особливості розташування, соціальні та історичні. У різних умовах різні компоненти СОЗ можуть взаємодіяти найнесподіваніше», - закцентував народний обранець.

Політик підкреслив, що попередні напрацювання свідчать - українську медицину врятує лише змішана модель організації СОЗ, яка поєднає кілька джерел фінансування: державні кошти, кошти обов’язкового медичного страхування, приватні кошти громадян та кошти добровільного медичного страхування:

«Платна медицина має бути скасована. Люди не можуть оплачувати власне лікування – у них немає на це грошей. Потрібно зменшити навантаження на гаманці українців і зробити так, щоб лікування оплачувалася не з власної кишені пацієнта, а з солідарних джерел – державного бюджету та обов’язкового медичного страхування. З приходом нової влади політика держави має бути переглянута: ми маємо боротися за життя, а не за скорочення населення», - резюмував Валерій Дубіль.

За матеріалами Val.ua

11 грудня 2018

Українська медицина 2019: плати або помри

  • 18:07

За матеріалами блогу Валерія Дубіля kievvlast.com.ua

МОЗ підтвердив: вузькоспеціалізована допомога буде платною, якщо у пацієнта немає направлення від “сімейного” лікаря. Влада залишила українцям вибір - плати або помри.

До такого абсурду довело безглузде управління системою охорони здоров’я. Чиновники Міністерства знущаються над українцями, як над піддослідними мишами.

Лікарів не вистачає…

Обіцяне ними раніше навантаження лікарів тепер зросте в півтора рази – один лікар обслуговуватиме, як ми і передбачали, понад 2000 пацієнтів. Адже лікарів не вистачає. Тому МОЗ дозволив брати понаднормову кількість пацієнтів.

Чому? Бо МОЗ не створив жодної програми на державному рівні, яка б вирішила кадровий голод у галузі. Щоб це приховати, він перекладає відповідальність на місцеву владу – мовляв, нехай забезпечує житлом. Та от тільки кого забезпечувати, якщо лікарів не вистачає не просто окремо у сільській місцевості, а по країні загалом? Виправити місцева влада це не може, бо не вона створює держзамовлення у вишах, не вона створює державну програму підтримки лікарів. Все це – обов’язки центральної влади, Міністерства охорони здоров’я.

…а з нововведеннями навантаження на них зросте

Окрім звичних функцій, на терапевта МОЗ поклав ще один обов’язок – виписувати направлення до вузького спеціаліста. Якщо пацієнт звернеться до останнього без направлення, допомога буде платною (і це, до речі, суперечить Конституції, Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” та є злочином згідно зі ст. 184 Кримінального кодексу України).

Вже зараз у поліклініках я бачу великі черги до терапевтів. Буквально вчора зустрічався із мешканцями моєї маленької батьківщини – Чернігівщини, і багато було запитань про те, як тепер потрапити до спеціаліста. Люди спершу відсижують півдня у черзі до сімейного лікаря, а потім – їдуть годину до вузького спеціаліста і ще пів дня там очікують на прийом!

Тому доступною медицина буде тільки для тих, у кого є гроші

Що буде після того, як чиновники МОЗу запровадять платну медицину? Ті, хто має гроші, потраплятимуть до лікаря одразу. Ті, хто не має – чекатимуть днями, доки лікарі вузького профілю приймуть “важливіших” (чи – простіше – багатших) пацієнтів.

МОЗ залишає лазівку недобросовісним лікарям первинки для збагачення. Вони вигадуватимуть діагнози, щоб отримувати відкати від вузьких спеціалістів за направлення.

Хто постраждає? Вірно, пацієнт. Бо замість швидкого одужання він отримуватиме довгу затягнуту хворобу і великі рахунки за ліки.

Окрім того, у 2019 році на розрекламовану МОЗом програму “Безкоштовна діагностика” виділено тільки 2 млрд грн – або 51,5 грн на пацієнта. МОЗ обіцяє понад 50 медичних послуг — аналізів, інструментальних досліджень (рентгени, УЗД та інші) і послуг вузькопрофільних спеціалістів.

Які аналізи можна зробити на 50 гривень у рік, якщо вартість одного дослідження УЗД складає понад 200 грн, загальний аналіз сечі біля 100 грн, крові 120 грн та ін? Потреба у фінансування для забезпечення дійсно безоплатного діагностування у поліклініці не 2 млрд, а мінімум увосьмеро більше!

Медицина стане доступною для всіх – коли приймуть три законопроекти

Експерти з моєї групи “Здоров’я нації” вже розробили план виходу із цієї кризи. Питання зовсім не у тому, що немає у бюджеті грошей. Питання у керівництві галуззю.

Нам не потрібні реформи – потрібно все починати з нуля. І першочергово - запровадити обов’язкове державне страхування, коли за медичні послуги для працюючого сплатить роботодавець, для непрацюючого – держава. Воно втричі зменшить прямі платежі пацієнта за меддопомогу і зробить медицину ефективною і доступною.

Ми написали і подали три законопроекти, які стануть початком, фундаментом побудови нової української медицини. Серед них – найперший – про введення обов’язкового державного страхування. Всі ці три документи після прийняття - не разу, бо справжні зміни так не проводяться, але планомірно і поступово – забезпечать українців достатньою кількістю лікарів, якісною і вчасною меддопомогою, а лікарів – гідними заробітними платами; навантаження на лікаря зменшиться.

Розумію, що чинна влада зробить усе, щоб їх не прийняти. Бо легше обманути і зманіпулювати людьми, які залежать від подачок від влади. І я прошу зараз всіх українців – протримайтеся ці кілька місяців, які їй залишилися. Нова команда вживе всіх заходів, які ми з вами разом відкрито визначимо, щоб українська медицина працювала для людей.

 

07 грудня 2018

2 роки провальної «медреформи»: що змінилося

  • 12:12

МОЗ другий рік створює видимість «медреформи», сподіваючись, що люди у неї повірять. Українці ж не розуміють: наче реформа йде, а за медицину вони вимушені платити все більше і більше. Влаштовуйтесь зручніше – розповідаємо про те, що змінила «медреформа» від влади.

Що розуміють у МОЗі під словом «медреформа»

Єдиного стратегічного документу (концепції, стратегії, плану дій) «медреформи» немає. Зараз існує тільки два стратегічні документи, але вони стосуються не реформи охорони здоров'я, а реформи системи її фінансування (1) і системи закупівлі лікарських засобів (2):

1) 30.11.2016 КМУ своїм розпорядженням затвердив «Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров'я», а 15.11.2017 ще одним розпорядженням затвердив для виконання цієї концепції «План заходів з реалізації Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я на період до 2020 року».

2) 26.09.2018 КМУ своїм розпорядженням затвердив «Концепцію Реформування закупівель ліків і медвиробів».

Проектів стратегічних законопроектів, що описують систему охорони здоров'я (Медичний кодекс, законопроект про основи організації охорони здоров'я, ін), також немає. Є тільки кілька розрізнених документів різного статусу. Крім цього, є напрямки, які влада зараховує до реформи, але які з нею ніяк не пов'язані. Багато з них просто продовжують проекти, розпочаті «попередниками».

Тому дуже важко пояснити – що ж є «медреформа» насправді.

Напрямки урядової «медреформи»

Уряд заявляє про такі напрямки «медреформи»:

1. Впровадження нових фінансових та організаційно-правових механізмів функціонування медицини. І перші зміни в цих напрямках торкнулися системи первинної медичної допомоги («сімейна медицина»).

2. Інформатизація охорони здоров'я (в основному, як необхідна умова забезпечення впровадження нових фінансових механізмів та централізації державного фінансування).

3. Реформа системи закупівель лікарських засобів.

4. Реформа екстреної медичної допомоги.

5. Зміни системи медичних стандартів.

Про деякі з них вже писав народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль у своїх блогах. Зокрема, про інформатизацію, систему закупівель лікарських засобів і реформу ЕМД. Зараз же ми пропонуємо розібратися із пунктом 1 і пунктом 5 – чи дійсно до всіх тих досягнень, якими хизується МОЗ, призвели зміни в українському законодавстві.

Законодавче підґрунтя «медреформи»

ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» зазвичай самі ж «реформатори» називають медреформою. Його проголосували рік тому. У попередньому законодавстві він змінив кілька речей.

По-перше, він відібрав гроші медичної субвенції у місцевої влади, і з 2020 року сконцентрує їх всі (понад 100 млрд грн) від монопольним управлінням – центральним органом Нацслужбою здоров’я (НСЗУ). Гроші виведені за дію ЗУ «Про державні закупівлі» та «Ціни і ціноутворення» - служба їх розподілятиме монопольно. При цьому визначає тарифи медичної допомоги та сама контролює їх.

Нині Нацслужба розпоряджається грошима тільки первинної меддопомоги («сімейна медицина»). До речі, згідно із Законом, вся первинна меддопомога мала перейти на нову систему фінансування до 2019 року. Але цей перехід продовжили до середини 2019 року – банально не встигають. Бо договори підписали 623 медичних заклади, з якими уклали декларації 12,1 млн. пацієнтів. Це тільки половина з загального числа укладених декларацій і 28% від загальної кількості пацієнтів.

По-друге, він вводить систему оплати за конкретно надані послуги державою і за обслуговування приписаного пацієнта. Тому змінився і маршрут пацієнта.

Тепер, щоб отримати гарантовану Конституцією (!) безкоштовну медичну допомогу, потрібно приписатися до медзакладу. (Всі заяви МОЗу про те, що зарплата лікаря залежить від кількості приписаних пацієнтів – не більше, ніж фейк. Як і те, що пацієнт обирає лікаря, а не медзаклад. І ми це вже спростували.

Про те, кому насправді пацієнт, підписуючи декларацію, передає свої персональні дані, можна почитати тут.

До вузького спеціаліста, згідно із новим законодавством, на безкоштовний прийом можна потрапити лише за направленням від «сімейного лікаря». При цьому Закон не регламентує співоплату пацієнтом або можливість організації альтернативних джерел фінансування. Обсяг же фінансування з бюджету не дозволить зберегти від банкрутства мережу медичних установ, не забезпечить оплату дороговартісної спеціалізованої медичної допомоги.

По-третє, тепер єдиним джерелом фінансування медзакладів визначили держбюджет. Тобто, місцева влада ніяк не може підтримувати і зберігати свої заклади СОЗ. І всі заяви МОЗу про те, що їхній розвиток – відповідальність місцевої влади – також фейк.

Директор держпідприємства – медзакладу «первинки», який перейшов на нову систему фінансування – має не лише виплатити зарплату лікарю, а й оплатити бензин, закупити обладнання і медикаменти, провести ремонт і так далі.

Гроші від Нацслужби медзаклад отримує за кількість підписаних декларацій, а не якість обслуговування. Тому можуть економити на викликах додому, прийомах вживу («телефонне лікування»), закупівлі реагентів для аналізів і т.д.

А от що цей Закон не змінює – так це дійсно не вдосконалює медобслуговування. Всі заяви про те, що медобслуговуватися тепер зручніше – тільки слова. Адже навантаження на лікаря зросло в рази. Деякі лікарі говорять, що встигають за день прийняти 60 пацієнтів (!). І змушені консультувати телефоном. То про яку якість йде мова?

До речі, МОЗ, чомусь, позиціонує ці консультації як «перемогу» - мовляв, зручніше і не треба їхати. Хоча жодного документу про такий вид надання меддопомоги немає. Є лише їхня заборона: відповідно до Порядку надання первинної меддопомоги, консультації телефоном заборонені. Пункт 7: первинна меддопомога надається під час особистого прийому пацієнта за місцем надання ПМД.

І насамкінець – цей Закон порушує 9 статей Конституції.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я», простіше кажучи - «Закон про автономізацію». Він був прийнятий за півроку до Закону про Державні фінансові гарантії.

Автономізація медичних закладів – це підготовка до впровадження страхової медицини. Закон передбачає реорганізацію бюджетних медичних установ у комунальні підприємства. А також - забезпечення їхнього фінансування не через повне бюджетне утримання, а шляхом укладення з ними договорів на медичне обслуговування населення.

Лише автономізовані лікарні можуть укладати договори як з системою обов'язкового страхування, так і з іншими страховими компаніями (або взагалі з будь-якими замовниками - підприємствами, установами, приватними особами).

Ймовірно, владі не потрібна ані страхова медицина, ані надання місцевій владі повноважень свою медицину підтримувати. Бо ж, по-перше, через півроку після прийняття «Закону про автономізацію», новий Закон про державні фінансові гарантії виключив будь-яке інше джерело фінансування закладів, окрім держбюджету. По-друге, МОЗ навіть через півтора року після прийняття закону так і не розробив необхідні для його впровадження підзаконні акти (порядок укладення договорів на медичне обслуговування населення, порядок розрахунку вартості таких послуг, проект типового договору та ін).

ЗУ «Про Підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» («Про сільську медицину», про телемедицину) вважають реформаторським, та реформаторського там немає нічого. Він не впроваджує нові механізми або підходи до організації роботи системи медичного обслуговування в сільській місцевості. Не забезпечує нові джерела фінансування такої діяльності. Не змінює статус медпрацівників на селі.

Закон несе тільки єдину функцію - формує законодавчу базу для реалізації бюджетної програми з освоєння 4 млрд грн на будівництво медичної інфраструктури в сільській місцевості, її оснащення медичною технікою, транспортом і зв'язком.

Відповіді на питання: як і за які кошти будуть потім функціонувати ці побудовані і оснащені амбулаторії? чи будуть на це гроші в місцевих бюджетах? де взяти медичні кадри для роботи в них? закон не дає.

До речі, з початку дії закону більш ніж рік тому з 513 запланованих до будівництва сільських лікарських амбулаторій побудована тільки одна. Це все, що потрібно знати про дію Закону. Гроші на них виділили, а використати влада й досі за незрозумілих причин не встигла.

Зміни системи медичних стандартів

Вилікувати цей напрям можна лише системно працюючи над гармонізацією нормативної бази, навчаючи фахівців і стимулюючи фармкомпанії впроваджувати інноваційні препарати на український ринок. Як гадаєте, що робить МОЗ?

МОЗ тільки замінив існуючу, нехай і не досконалу, але діючу систему клінічних протоколів, яка розвивається, простими посиланнями на англомовні джерела в інтернеті. І затвердив їх без проходження процедури адаптації.

Що це означає для пацієнта? Лікар не зможе в українських реаліях забезпечити лікування суворо за міжнародними протоколами.

Що це означає для лікаря? Відповідальність за використання лікування за тим чи іншим англомовним протоколом.

Вже дуже скоро діяльність лікаря залежатиме від того, є у нього чи ні лікарська ліцензія. Медзаклад же отримуватиме бюджетні кошти через Нацслужбу, якщо у нього є акредитація. І в тому і в іншому випадку основою при проведенні перевірки професійної діяльності (а при акредитації - визначення рівня акредитації) є дотримання вимог стандартів.

Але ж у нас вимоги стандартів неоднозначні, не легалізовані в українському правовому полі, і відсутні чіткі, однозначні критерії і процедури таких перевірок. Такими ініціативами держава повністю знімає з себе відповідальність за забезпечення якості надання медичної допомоги та за контроль за дотриманням єдиних стандартів лікування.

Що чекає на українську медицину із таким урядуванням передбачити нескладно. Зміни галузі просто необхідні, але пропоновані нині – варіант навіть гірший, аніж нічого не робити.

Народний депутат Валерій Дубіль разом з іншими депутатами вже подав три законопроекти, які реально можуть з колін підняти українську медицину. Сподіваємось на свідомість решти депутатів.

Експертна група Валерія Дубіля «Здоровя нації».

06 грудня 2018

Валерій Дубіль відповів на запитання чернігівців

  • 13:40

Позиція Валерія Дубіля щодо деяких питань, озвучених чернігівцями в ефірі телеканалу UA:ЧЕРНIГIВ, програмi "Виборчий округ".

- Скажіть, які дії ваші особисті чи вашої політичної сили спричинили зниження тарифів або цін. Коли, що, на скільки.

Політична сила може «спричинити» зниження тарифів або цін, коли вона має владу. «Батьківщина» перебуває в опозиції. Ми використовуємо ті законні можливості, які у нас є. Понад два роки ми боремося проти необґрунтованих тарифів у Київському окружному адміністративному суді. Але влада штучно затягує процес, - це до слова про наші незалежні суди.

І до слова про незалежний парламент. Зараз у Раді лежить підготовлений нами проект постанови №9265, - вона про те, щоб віддавати український газ громадянам за адекватною ціною і скасувати підвищення ціни на газ на 23,5%. Його вже підписали 6 голів фракцій. Проте коаліція чинить шалений опір проти того, щоб його винесли на порядок денний. Так що за чинної влади його навряд чи проголосують.

Підкреслю, постанова носить не популістичний характер, вона повністю обґрунтована. Наші експерти давно порахували – ціну на газ можна знизити принаймні вдвічі. За бухгалтерською звітністю «Нафтогазу» та «Укргазвидобування», український газ, з рентабельністю видобування 30%, - вартує близько 75 доларів за тисячу кубометрів. А влада продає його українцям по 305 доларів!!!

Це здирництво насправді ніяк не пов’язане з вимогами МВФ. Просто влада поспішає розкрасти недорозкрадене і тут вже не до пристойної поведінки. Надто мало часу до виборів!

Отже ми гарантуємо зниження ціни на газ. Але - вже за нової влади. А це залежить від вибору кожного українця.

- Протягом останніх років особистий вплив Валерія Дубіля значно послабився на Чернігівщину і особиста присутність в Чернігові, на Чернігівщині значно зменшилася. Звідси питання – чи збираєтеся повертати втрачені позиції. Чи все-таки Чернігівщина випала з кола ваших інтересів.

А як ви міряєте особистий вплив і особисту присутність? По проплачених газетних шпальтах та телесюжетах? Я рахую інакше – у «Батьківщини» та лідера нашої партії Юлії Тимошенко у Чернігівській області один з найвищих рейтингів по країні. Про що це каже? Вважаю, що про злагоджену та щоденну роботу нашої команди, зокрема, обласного відділення партії, яке я очолюю.

Я особисто щотижня зустрічаюся із мешканцями області. Кожного місяця отримую сотні листів від земляків – із скаргами на владу та подяками за допомогу.

Зараз у фракції я очолив напрямок медицини. Тому найчастіше зустрічаюся саме з медиками. Завдяки постійному діалогу вдалося напрацювати три базових законопроекти щодо трансформації всієї медичної системи – щоб зробити меддопомогу дійсно доступною, якісною і вчасною. І незалежно від того, село це, місто, і наскільки населений пункт віддалений. На Чернігівщині таких сіл дуже багато.

І тому ці законопроекти надважливі для нашої області. У нас – низька щільність населення. Більшість існуючих медзакладів мають монополію, і це робить їх керівників «царьками» для медпрацівників в їхніх районах.

Перший - законопроект про лікарське самоврядування - захищає права медпрацівників перед такими роботодавцями-монополістами.

Другий - законопроект про фінансування - допоможе розвинути мережу медзакладів і знизити фінансове навантаження на місцеві бюджети з їхнього утримання.

Третій – законопроект про організацію медичного обслуговування населення в Україні – також допоможе розвинути мережу медзакладів. І ще чітко розділить повноваження і відповідальність за них між центром, місцевою владою і керівництвом медзакладів. Місцеве самоврядування отримає реальні повноваження для створення такої системи медобслуговування. Адже тільки на місцях люди краще знають – яку мережу створити, щоб вона задовольняла потреби всього населення.

Не буде необхідності закривати дитячу лікарню у Прилуках і районну в Талалаївці, ФАПи і амбулаторії, в яких вже давно немає лікарів.

- Ви часто говорите, що хочете ввести обов’язкове медичне страхування. Де за працюючого громадянина страховку буде платити роботодавець, а за безробітних, дітей та пенсіонерів – держава. Разом із тим, навантаження на гаманці громадян має бути зменшене в рази. Згадаємо, що у держави немає власних коштів. Її бюджет – це податки. І мої в тому числі. Яким чином ви збираєтесь зменшити навантаження на мій гаманець, ввівши додаткову обов’язкову страховку? Звідки будуть гроші у держави на нову статтю витрат, якщо податки не збільшаться? Перекинете гроші з освіти? Чи, можливо, недофінансуєте армію.

За оцінками ВВОЗ, система охорони здоров’я не вважається ефективною, якщо приватні платежі складають понад 15%. У нас же в Україні вони складають 60%. Тобто із кожних 10 гривень, за які існує система охорони здоров’я, 4 гривні сплачує пацієнт через держбюджет і ще 6 – напряму з власної кишені.

І тому в Україні кожен рік 4% домогосподарств терплять фінансову катастрофу через хвороби своїх членів, а близько 92% відчувають таку загрозу.

Кошти на медицину з’являться у бюджеті, коли економіка країни почне рости. У нормальній економіці не треба забирати у вчителів, щоб давати лікарям або військовим. Ми, «Батьківщина», як раз і пропонуємо впровадити ті економічні зміни, що призведуть до такого росту. Наша лідер Юлія Тимошенко запропонувала 5 перших кроків до розбудови економіки.

По-перше, змінити податкову систему - знизити вдвічі завищене податкове навантаження на бізнес, через що 60% економіки перебуває в тіні.

По-друге, докорінно змінити грошово-кредитну політику. Для початку видалити з Нацбанку всі спекулятивні оборудки, які виснажують наш золотовалютний резерв і бюджет. НБУ «виростив» фінансову піраміду - вони грубо запозичують гроші на держпотреби під 18% річних. Усі запозичення в світі під державні гарантії робляться під півтора – 3 відсотки, а в нас – 18%! Саме звідси ростуть ноги у того захмарного боргу країни на рівні 84% ВВП. За 4,5 роки з України витягнули майже 13 млрд доларів - скільки ми і отримали від МВФ. Насправді це ресурс збагачення владної верхівки.

Третє. Перейти до перероблення в Україні сировинної продукції. Ми можемо отримувати від експорту переробленої сировини вдесятеро більше – не 18, а 180 млрд євро на рік. У минулому році наш ВВП був 112 млрд доларів, а можемо тільки від аграрного сектору отримувати 180 млрд євро.

Четверте, потрібно розвивати платоспроможний внутрішній ринок. Головний інвестор у країні – це людина. Якщо вона не здатна купувати їжу, одяг та інше - економіці немає куди це продавати. Всі вказані заходи мають привести до того, щоб гроші у людей були.

І п’яте - усунути корумпованість, безконтрольність та безвідповідальність влади. Повністю перезавантажити її, починаючи з Нової Конституції, Нового економічного курсу, нової стратегії миру.

Тоді з’явиться більше грошей на медицину, і не за рахунок інших соціальних або оборонних видатків.

Але цих грошей також буде замало. У сусідній Польщі, яка 19 років реформувала медицину так, як зараз це робить Україна, ВВП країни виріс у 2,7 разу, і, відповідно видатки на медицину. Навіть це не вирішило всіх проблем галузі – там скажені черги до лікарів, яких не вистачає, обмежена кількість безкоштовних медпослуг і ті, хто має можливість, тікають до приватників. Бо галузь залишилась недофінансованою. І тому після 19 років «реформи» Польща зараз знову трансформує свою медицину.

І щоб нам не повторити цей приклад, необхідно ввести страхову медицину – яка вдосталь наповнить саме бюджет медицини, гармонійно об’єднавши всі фінансові ресурси - бюджетні кошти, кошти роботодавців та приватні.

Страхові платежі йтимуть не як податки на загальний фонд бюджету, а безпосередньо на лікування конкретного пацієнта.

Частка приватних платежів знизиться з 60 до 15% - тобто, навантаження на гаманці українців зменшиться, і система візьме на себе критичні витрати домогосподарств.

У цьому сутність системи страхування – знизити критичні платежі кожного за рахунок перерозподілу їх на всіх.

- Комунальні платежі. Як можна прожити на ту мінімальну зарплату, яку платять людям? А пенсіонерам, які отримують 1300-1400 грн? Як оплатити комунальні? Потім ще прожити? А не дай боже на ліки? Багато людей їдуть до Польщі, де навіть продукти коштують дешевше, ніж у нас. Чому так?

Ви праві. Щороку з України тікає понад 1 млн українців. То еміграція відчаю, - як кажуть, не еміграція вже, а евакуація. Якщо ця тенденція збережеться, то скоро матимемо 70% населення пенсійного віку. Бо хто тікає? Тікають люди працездатного віку, тікають ті, хто потрібен вдома, для розбудови країни. І до цього призвела нищівна політика діючої влади.

Чому через два роки після Революції Гідності люди почали їхати з України? Вони втратили віру в зміни на краще. Вони не вірять, що в Україні стане добре, справедливість буде відновлено, а до людей ставитимуться з повагою. Вони не вірять в те, що припиняться рейдерство та насилля, побори та корупція.

Їм нема на що жити. Те саме підвищення ціни на газ на 23,5% уже моментально позначилось на вартості хліба, пального і всього, що потрібно людям. Тому, коли ми говоримо, що купівельна спроможність людей падає, бо вони змушені платити високі тарифи, – вона падає ще більше через зростання цін у магазинах.

Як член бюджетного комітету, можу сказати, що у наступному році влада не планує нічого міняти – що б вона не розповідала. Цифри кажуть про те, що люди у нас і далі помиратимуть, пенсіонери - жебракуватимуть, а зарплати відставатимуть від інфляції.

Зупинити еміграцію відчаю зможе тільки реалізація Нового курсу України, стратегічного покрокового плану побудови справедливої держави, та забезпечення добробуту кожного її громадянина.

- Коли зарплати підвищать? Бо я – студентка, і зарплата зараз гостро стоїть. Так як винаймаю квартиру, дуже важко прожити зараз у Чернігові.

Чому немає нормальних заробітних плат? Бо економіка у країні мертва. Що робити – я вже про це казав. Приймати і якомога швидше втілювати у життя Новий економічний курс, розбудовувати економіку.

- Яке ваше ставлення як людини і як депутата до освітньої реформи?

Наша фракція голосувала за освітню реформу. Ми відстояли підвищення мінімальної оплати праці для вчителів на рівні не менше трьох мінімальних заробітних плат. Але ж треба на них десь взяти гроші?

Минулоріч ми подавали правку про збільшення фінансування галузі, щоб грошей вистачило на всіх, та провладна більшість її не підтримала. Окрім того, вчителі втратили надбавки за престижність праці. Тобто заробітні плати, за які боролася «Батьківщина», зросли, а надбавки, навпаки, прибрали – влада і тут знайшла як зекономити.

Загалом, тоді нам вдалося відбити ряд нищівних правок, які протягувала влада. Вони хотіли, щоб діти пішки добиралися до сільських шкіл в інших селах, хотіли на базі навчальних закладів створювати такі собі спільні підприємства з приватними компаніями, які потім могли претендувати на землю гуртожитків і будинків освітніх закладів. Як і медична, освітня реформа мала скоротити кількість сільських шкіл, зменшити кількість вчителів і викладачів. Медичне обслуговування й харчування із закладів середньої освіти взагалі б зникло! Ми це все зривали!

Що ми отримали? Ми проголосували за закон, та влада, як і у випадку із так званою медичною «реформою», скинула все на місця. Фінансування не виділила, а обов’язки передала. Я вже у своїх блогах писав про те, що разом із передачею обов’язків, мають передаватися і повноваження. Та тут ми бачимо те ж саме – центральна влада витребує з місцевої і перекидає на неї відповідальність. Власну відповідальність.

Днями у нас пройшов новий форум – «Екосистема життя», де ми разом з кращими експертами почали розробляти нову стратегію розвитку освіти. Нам потрібні не «144 реформи», а комплексна трансформація всіх сфер життя, всіх галузей і напрямків. Тільки так ми зможемо змінити Україну на краще.

Прес-служба Валерія Дубіля.

04 грудня 2018

Математика обов’язкового медичного страхування: хто платитиме

  • 18:30

 За матеріалами блогу Валерія Дубіля kievvlast.com.ua.

Під час зустрічей із пацієнтами – нашими з вами земляками, виникає багато запитань: невже тепер пенсіонери вимушені будуть платити за старховку ще й офіційно? А як же малі діти?

Хочу розвінчати всі страхи і показати – загальнообов’язкове медичне страхування не таке страшне, як здається.

Спершу поясню як і хто платить за медицину зараз.

Реальне населення України у нас 38,8 млн. Економічно активне – 17,9 млн, безробітних – 1,7 млн. Отже, зайнятого населення у нас 16,2 млн. І кожен із них фактично оплачує через податки медичну допомогу собі і членам своєї родини, які працювати не можуть. Бо навіть пенсіонери зараз в умовах солідарної пенсійної системи отримують пенсії не за рахунок своїх минулих накопичень, а за рахунок податків, які платять їхні працюючі родичі.

Скільки ж йде на медицину щороку з зарплати одного працівника? На 2019 рік МОЗу передбачено 95,8 млрд грн. Отже, на кожного працюючого приходиться у середньому 5,9 тис. грн.

Але це ще не всі гроші, які зайнятий українець витрачає на медичну галузь. За даними Нацрахунків, платежі домогосподарств за медицину в 2018 році складуть понад 126,4 млрд грн. Або ще у середньому 7,8 тис. грн. з одного працюючого.

У сумі – кожен зайнятий українець витрачає у середньому 13,7 тис. грн на рік або 1,14 тис. грн на місяць.

До слова, гроші ці витрачаються неефективно – за висновками ВООЗ, якщо рівень витрат громадян на охорону здоров'я з власної кишені перевищує 10 відсотків рівня доходів домогосподарств (за вирахуванням потреб на існування), є катастрофічним. Якщо частка витрат домогосподарств в загальному обсязі фінансування охорони здоров'я перевищує 40%, то система охорони здоров'я вважається критично неефективною. Виходить, що через податки такий українець забезпечує медичну галузь на 40%, а напряму – із власної кишені, аж на 60%. А це – набагато більше за 10, і навіть за 40%.

Зараз людина платить напряму лікарю. І платить не за здоров’я, а за хворобу. Бо лікарю вигідно отримати з пацієнта більше грошей, призначити дорожчі і не завжди потрібні обстеження, ліки. А пацієнт не може визначити – потрібно йому це чи ні, якісна медпослуга чи ні, чи коректна, достатня і ефективна.

Ситуацію реально почати вирішувати одним голосуванням.

Ми розробили й подали до Верховної Ради Закон про обов'язкове медичне страхування.  Після його прийняття пацієнт платитиме вже за здоров’я, а не за хворобу. Бо страхова компанія буде страховою ніжкою, яка забезпечить фінансову стійкість і ефективність системи. А страхові відрахування пацієнта не залежатимуть від обсягу наданих йому медичних послуг.

Формула така: для отримання свого доходу лікар хоче збільшити вартість послуг. А страхова компанія отримає дохід від своєї діяльності тільки якщо зменшить фінансові апетити лікаря. Тобто, вона платитиме тільки за те, що реально необхідно пацієнту для його лікування. Це зробить медицину якісною і ефективною.

Що ж до страху перед збільшенням платежів – одразу заспокою. Закон не вводить додаткове фінансове навантаження на роботодавця або працівника. Він передає в управління через страховий механізм невелику частину коштів, які і так витрачає працівник на власне медичне обслуговування або своїх близьких. Тоді, як ми вже рахували, зараз у середньому він витрачає 1,14 тис. грн на місяць, то страховий платіж становитиме від цієї суми близько 40%, 400-450 грн. Тобто, пацієнт залишається у виграші.

Тільки така схема зможе і підвищити ефективність системи охорони здоров’я, і знизити фінансове навантаження на кишеню кожного працюючого жителя нашої країни.

І на додаток до цього, система обов'язкового медичного страхування дозволить забезпечити найголовніше - знизити і спрогнозувати небезпечні для людей критичні витрати на медицину при важких захворюваннях. До того ж не буде вже медичних банкрутств домогосподарств. Саме на це і спрямована в першу чергу будь-яка система страхування - зниження критичних платежів кожного за рахунок перерозподілу їх на всіх.

Архів онлайн новин
<< < груд. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            
TOP новини
Середа, 12 грудня 2018
Ефективність системи охорони здоров’я не залежить від рівня ВВП. Про це сьогодні під час візиту на Чернігівщину заявив народний депутат з фракції…
Інтерв’ю