Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Усі новини дня

21 червня 2018

"Новий курс України": Юлія Тимошенко пропонує план дій

  • 09:29

15 червня у Києві за ініціативою Юлії Тимошенко зібрався масштабний форум «Новий курс України». Більше тисячі експертів, представників громадськості і політичних активістів обговорювали стратегію розвитку країни. Свій план дій запропонувала і сама Юлія Тимошенко.

Лідер «Батьківщини» наголосила, що стратегічна мета України – повноправне членство в Європейському Союзі та НАТО і відновлення територіальної цілісності держави. «Доки Донбас і Крим не повернуться до України ніхто з українців не може бути спокійним, - підкреслила вона. – Агресія Росії має бути зупинена».

Запорукою впевненого руху країни у майбутнє Юлія Тимошенко вважає оновлення конституції та укладання нового «суспільного договору». «Право народу на свій розсуд, самостійно і під свою відповідальність організовувати власне життя і життя суспільства – це основа такого суспільного договору», - пояснила вона. Найефективнішим державним устроєм лідер «Батьківщини» назвала парламентську республіку канцлерського типу. За такого устрою громадяни мають одночасно обирати парламент та керівника уряду - канцлера. І саме кандидат на посаду голови уряду має очолювати партійний список. Це робиться для того, щоб «ніхто не міг витягти невідомого кандидата з-під столу, узгодити його з олігархією і показати народу», - підкреслила Тимошенко. За її словами, Україні потрібна дієва влада, сильна підтримкою народу, на який вона спирається.

План дій, запропонований Тимошенко передбачає також посилення ролі громадянського суспільства, яке має отримати потужні важелі для контролю за владою. «Вона продемонструвала новий для України тип лідерства» - так прокоментував підсумки Форуму політолог Сергій Биков. «Тимошенко залучила на свій бік не тільки ідейних прихильників, ай відвертих опонентів. Якщо запропонований нею план втілити в життя, Україна стане однією з найсильніших країн Європи» - підкреслив експерт.

Участь у форумі «Новий курс України» взяли і представники Чернігівщини – депутати різних рівнів, голови об’єднаних громад, мери міст, громадські активісти. Народний депутат України Валерій Дубіль відзначив важливість форуму:

«Проблема нашої країни у тому, що нею правлять ті, кому вона не потрібна. Україна багата на висококваліфікованих експертів і простих робітників, яким дійсно болить майбутнє батьківщини, які знають що і як можна змінити. Але вони не можуть цього зробити наодинці, а їхні ідеї сучасна влада не підтримає, бо тоді позбавиться джерела наживи. І українці розуміють, що тільки об'єднавши людей можливо виробити єдиний план змін в Україні, щоб нарешті народ став реальною владою у країні. Єдина людина, хто змогла це зробити – Юлія Тимошенко. Вона зібрала нас тут і об’єднала – людей різних професій, експертів, політиків і юристів, і показала: все може бути так, як того хочуть українці. Вона вивела загальнонаціональну дискусію про те, як жити далі, на новий рівень і разом із експертами розробити кардинально інакшу стратегію розвитку нашої держави. І коли всі ми почнемо втілювати її життя, Україна почне свій шлях до розквіту.»

Для обговорення пропозицій, висловлених на форумі, буде створено чотири постійно діючих платформи. Передбачено, що найближчим часом відбудуться й тематичні форуми, які розроблятимуть стратегію економічної та соціальної політики держави.

За матеріалами газети "Деснянка".

20 червня 2018

Валерій Дубіль: Реалії децентралізації або латана сорочка бюджету

  • 14:53

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на http://kievvlast.com.ua/

З екранів телевізорів в урядових роликах соціальної реклами нам розповідають про успіхи децентралізації, пропонують жителям «запитати у мера»: що місцева влада зробила в соціальній сфері своїх міст і громад.

Передвиборна кампанія влади вже почалася. Її мета - зняти відповідальність за провал політики в соціальній сфері і перекласти її на місцеву владу.

Однак реальна ситуація далека від намальованоюї в телевізорі картинки. Адже, передавши громадам всю тяжкість утримання соціальної сфери на їхніх територіях (об'єктів освіти та охорони здоров'я), уряд «забув» передати необхідні для цього бюджетні кошти. Так,у Прилуках медична субвенція прокриває тільки 52% від необхідної потреби, і її дефіцит становить понад 30 млн грн.Дефіцит коштів в освітній субвенції тільки на виплату зарплат педагогам становить понад 11 млн грн. Він виник тільки через те, що уряд не виконує вимоги щодо підвищення субвенції відповідно до прийнятої Парламентом восени минулого року реформи освіти.

Непрофесіоналізм влади, прорахунки і помилки при розробці алгоритму розподілу коштів субвенцій державного бюджету вже стали реальною проблемою з виконанням дохідної частини державного бюджету. І цього року вони вже привели до ситуації хронічного недофінансування соціальної сфери.

І не треба «питати мера». Мер Прилук і я, як народний депутат, самі стукаємо в усі двері з вимогою вирішити цю ситуацію і забезпечити хоча б необхідний для функціонування соціальної сфери бюджетний мінімум.

В іншому випадку, для закриття бюджетних дірок в забезпеченні соціальної сфери міста, доведеться, як і в минулому році, використовувати кошти місцевого бюджету. А це - десятки мільйонів гривень, які могли б піти на ремонт доріг, модернізацію комунальних мереж міста або реалізацію інших необхідних для його розвитку проектів.

Моє звернення щодо вирішення ситуації зі збільшенням бюджетного фінансування освітньої сфери Прилук і внесення необхідних змін при розгляді змін до державного бюджету за підсумками першого півріччя 2018 року прийняте до виконання в Кабінеті Міністрів. Подав аналогічне щодо галузі охорони здоров'я.

Але чи можна реально вирішити ці системні питання, не проводячи реформи - медичну, освітню, децентралізації, а тільки їх імітуючи? Адже «латаної сорочки» центрального бюджету вже не вистачає.

19 червня 2018

Медична «реформа» від влади побудована на брехні

  • 14:41

За матеріалами газети "Високий Вал", № 4 від 15 червня 2018 року.

Понад рік тому Україну облетіла чудова звістка: нарешті вітчизняна медицина буде пореформована і позбавиться корупційної складової. На підтримку медичної «реформи» розгорнулася широка піар-кампанія: так звані «пацієнтські організації» розповідали про те, як чудово заживуть українці, якщо т.в.о. Міністра охорони здоров’я завершить свою справу. Тим часом справжні пацієнти волають, а лікарі в один голос застерігають: «реформа» медицини – це лишень лобіювання політики МОЗа, піар під камери. За екраном – руїна, розвал залишків системи охорони здоров’я. Навіщо це робиться та до чого призведе, ми запитали у народного депутата з фракції «Батьківщина» Валерія Дубіля.

Валерію Олександровичу, українцям пообіцяли якісну і доступну медицину. Коли нарешті ми зможемо її випробувати?

Ви знаєте, те, що нині влада називає медичною реформою, українці – і лікарі, і пацієнти - називають медичним геноцидом. Давайте визначимось з поняттям. Що таке доступна медицина? Це коли бабуся з віддаленого села може за необхідності одразу отримати медичну допомогу, а не трястися в автобусі за 60 кілометрів, щоб у спеці відсиджувати багатогодинну чергу до лікаря. Доступна медицина – це коли екстренка може дістатися вчасно, а не застрягнє розбитою дорогою до пенсіонерки – тобто встигне врятувати їй життя. А якщо потрібна операція, бабусю теж прооперують одразу, а не змусять місяцями збирати гроші. Це я навів приклади, як має бути у нормальній країні, де влада понад усе ставить добробут своїх громадян. Де у нас така доступна медицина? На жаль, діяльність реформаторів призводить до інших реалій – закриття лікарень і ФАПів, масових виїздів лікарів за кордон. Я говорю це з повною відповідальністю.

Тепер коротко про те, чому ми маємо таку сумну картину.

Влада наголошує: українська система охорони здоров’я перебудовується за прикладом західних країн. Там кожен лікар отримує гроші за певну кількість пацієнтів. Пацієнт дивиться, чи влаштовує його якість надаваних послуг спеціалістом і вибирає сам свого «сімейного лікаря». Оскільки лікарів багато, а пацієнтів – мало, то між ними існує конкуренція. Відповідно, лікар мотивований працювати якнайкраще. Для України ж впровадження такої моделі фінансування – самогубство.

- Подібна модель понад 10 років вже працює у Польщі. Чому її не можна впровадити у нас?

Модель дійсно хочуть перейняти від сусідки. Різниця у кількості кадрів для проведення такої реформи між Україною і Польщею значна. Спочатку розкажу про те, що нового вона впроваджує.

Після голосування за Закон України «Про державні фінансові гарантії» № 2168-VIII, система фінансування української медицини змінюється. Тепер медзаклади отримуватимуть гроші не через субвенції, як це було донині, а від «Нацслужби здоров’я». В Україні створюється орган, який у професійному середовищі називають єдиним закупівельником медичних послуг, і який вже 15 років існує в Польщі.

Якщо раніше гроші зверху передавалися на місця, то у нас відбудеться фактично централізація – весь бюджет української медицини (а це найближчим часом буде понад 100 млрд грн) передадуть в одні руки, які самі визначатимуть, яким медзакладам і за що платити. Ми всі знаємо, як нині працює правоохоронна система і як вона «слідкує» за тим, куди витрачаються бюджетні гроші. Виходить, влада створює монополіста, через якого буде легше керувати українцями: один директор медзакладу прихильний до потрібного кандидата – заклад буде забезпечений грошима, інший не проводить пропагандистської політичної діяльності – хай шукає гроші сам. І це – під видом реформи!

У Польщі, якщо повертатись до взірця, така модель за десятиліття роботи показала свою тотальну неефективність. У рейтингу Європейського індексу здоров'я пацієнта за 2016 рік Польща зайняла 31 місце серед 34 країн! Тепер країна відмовляється від єдиного закупівельника послуг. А все тому, що цей орган – монополіст. Він сам визначає, який тариф на медпослугу ставити, і, зазвичай, занижує його. Так само зменшується і річна потреба у фінансуванні системи охорони здоровя – він просто допомагає економити бюджетні гроші! У чиновників тепер не болить голова – де взяти гроші. Але для пацієнтів ситуація зворотня.

При суттєво більшому об’ємі фінансування медицини (більш, ніж 600 євро на душу населення у Польщі - проти 90 в Україні), Польща має суттєві – і схожі з нашими - проблеми в сфері охорони здоров’я:

  • тривале (багатомісячне) очікування і черги до лікарів на всіх етапах обслуговування - від первинного огляду до планового оперативного втручання;
  • жорстка обмеженість фінансування та обсягу діагностичних заходів, а також кількості відвідувань лікаря, що ускладнює швидку діагностику захворювань і зменшує свободу медика у прийнятті рішень;
  • коротка госпіталізація через нерегулярні оплати перебування в стаціонарі, і відповідно, часто передчасна виписка хворого, та багато іншого.

Людина, яка приходить по безоплатну меддопомогу, просто не може її отримати, адже ліміти бюджетних коштів на медичні послуги вичерпуються вже до середини року. І що лишається? Платити. Саме так може бути й в Україні.

- Але ж влада обіцяє безкоштовну і якісну медицину.

Вся медична «реформа» від влади побудована на брехні. Ось ця впроваджувана в Україні модель фінансування працює там, де є достатня кількість лікарів, де розвинена інфраструктура. Що є у нас? У нас навіть не до всіх сіл дорога є! Хоча б якась! А влада за це перекладає відповідальність на громади: мовляв, ми зініціювали, показали вам на презентації, як має працювати система охорони здоров’я, і все. Далі – самі шукайте гроші на ремонт доріг і приміщень амбулаторій. І нам немає різниці, що не всі громади однаково заможні. Розумієте? Це все – політичний піар.

 

Одні обіцяють, а інші мають шукати, як їхні обіцянки втілити у життя. От є нова система: лікар отримує гроші за кількість пацієнтів, а не за якість обслуговування чи лікування. Як його заохотити приїхати до пацієнта вщент розбитою дорогою на край світу? Потрібно створити конкуренцію серед медпрацівників. Як її створити, якщо в Україні не вистачає 13,2 тисячі лікарів? Міністерство охорони здоров’я це питання не турбує – у 2017 році, за керування МОЗом командою Супрун, спеціалізацію «сімейний лікар» отримали менш ніж 500 медиків проти 13,2 тисяч нестачі! Конкуренції серед лікарів не існуватиме, лікар обслуговуватиме не 2000, а всі 3000 і навіть 4000 пацієнтів, медпослуги просто стануть недоступними.

- Раніше Ви сказали, що за новою системою фінансування гроші отримує медзаклад. А як же гасло «Гроші йдуть за пацієнтом»?

В тому-то й справа, що це теж брехня. У МОЗі заявляють: ваш лікар отримуватиме понад 18 тисяч гривень щомісяця, бо гроші підуть за пацієнтом. Це – чистими грошима, без оплати праці медсестри й інших витрат. Чим більше пацієнтів – тим більша заробітна плата. Але є один дуже цікавий момент. Згідно з наказом МОЗа №503 (про порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу) та постановою КМУ № 407 (про порядок реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення для первинної медичної допомоги на 2018 рік), гроші за кількість підписаних декларацій отримує зовсім не лікар, а медзаклад, у якому він працює. Заробітні плати лікарям визначатиме директор державного підприємства, у яке має перетворитися медзаклад, щоб отримати гроші від Нацслужби здоров’я.

Тепер давайте подивимось, як це вплине на ФАПи і загалом на доступність меддопомоги.

Центри Первинної медико-санітарної допомоги після отримання ліцензії стануть монополістами на селі. До директора цього медзакладу приходять гроші, знову ж таки, за кількість декларацій. Чи вигідно йому буде утримувати віддалені амбулаторії чи ФАПи, оплачувати їм енергоносії, займатися логістикою препаратів? Навіщо це їм потрібно? Так само, навіщо їм приїздити на виклик додому, якщо конкуренції немає і можна зекономити гроші? Чи витрачати час на лікування пацієнта, якого можна перенаправити до вузького спеціаліста у лікарню ще за 60 кілометрів? До цього додам, що зона обслуговування ПСМД у деяких випадках буде значною. Наприклад, моя рідна Чернігівщина має найнижчу щільність населення. А умови для всіх однакові: гроші за кількість – щільнонаселений край чи ні.

Так, влада загнала медпрацівників у глухий кут: або жертвуй власним доходом і витрачай гроші на візит до пацієнта додому (або на утримання того ж ФАПу), або економ. А люди для неї – це так, непотрібний ресурс.

- «Сімейним» лікарям, як Ви вже відзначили, обіцяють дійсно високі зарплати. Звідки у бюджеті такі кошти?

Назву це ще однією гарною маніпуляцією. Для того, щоб зрозуміти, як українців влада вводить в оману, потрібно заглибитися у цифри бюджету.

Почну здалеку. Щоб медицина вижила в українському сьогоденні, її бюджет щороку має зростати. На скільки саме? На це впливає низка факторів. По-перше, інфляція. За 2017 рік рівень інфляції у нас – 13,7%. По-друге, вартість лікарських засобів, яка за минулий рік зросла на 14,7%; приріст фонду оплати праці через зростання мінімальної заробітної плати з 3200 до 3723 – склав 16,3%. Забігаючи наперед, скажу, що прийнятий бюджет медицини потрібно збільшити мінімум на 15,6% або на 7,5 млрд, щоб хоча б профінансувати заклади на рівні минулого року. Але т.в.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун підписала недофінансований бюджет. І мало того, що грошей більше не стало – для того, щоб показати видимість «реформи», влада перекинула гроші з багатьох важливих напрямків – на первинку («сімейні лікарі»), де найлегше показати видимість реформи.

Щоб не розписувати складні формули, назву відсотки, на які збільшилося фінансування різних рівнів. Якщо екстрена медична допомога, районні і обласні лікарні і поліклініки у 2018 році отримали тільки на 6% більше, то заклади первинки, які з другого півріччя фінансуватимуться через новостворену Національну службу здоров’я, отримають фінансування, більше за минулорічне в 1,5 – 6,2 рази (в середньому в 2,4 рази)! До речі, на всю Україну тільки 150 таких закладів встигли підписати договори з Нацслужбою, на Чернігівщині - взагалі тільки один. Наступного разу договір з Нацслужбою медзаклади зможуть заключити тільки з листопада. Виходить, менше ніж 15% пацієнтів зможуть скористатися «реформою первинки» у цьому році. А держава на це витратить за півріччя понад 2 млрд грн! На решту 85% пацієнтів, яких реформа цьогоріч не зачепить, держава витратить приблизно 8 млрд грн. Порівняйте 8 млрд на рік на 85% населення та 2 млрд на півріччя на 15% щасливчиків! Так клаптиково влада проводить свою «реформу».

Хто заплатить за нереформовані рівні (всі, окрім первинки), щоб вони вижили? Звичайно, пацієнти. Якщо поділити весь бюджет лікарень 2017 року, то 60% (109,1 млрд) склали прямі платежі українців («благодійні внески», купівля ліків, оплата послуг приватних лабораторій та ін), тоді як держава на це витратила тільки 68,3 млрд бюджетних коштів (40%!). То за чий рахунок проводять «реформу»?

Найтрагічніше те, що перекидати кошти влада вічно не зможе, бюджет не гумовий, – їх потрібно буде десь брати. Спадає на думку неймовірний сценарій - після виборів вже колишні «реформатори» вийдуть і скажуть: ось, дивіться, ми провели реформу первинки («сімейні лікарі») для 10-20% населення, у нас все чудово працювало. А чому нова влада не може її завершити? Бо – непрофесійна! Насправді ж, відповідальність на «реформаторах» - до початку реформи потрібно було заручитися джерелами фінансування. Продумати і ввести те саме медичне страхування, коли за працюючих сплачує роботодавець, а за решту - держава.

Результат таких непродуманих дій – скорочення лікарів і закриття лікарень. Як, наприклад, у моїх рідних Прилуках, де скорочують медпрацівників лікарень (недофінансування – 30 млн грн!), і Любечі, де не так давно закрили останнє відділення Ріпкинської центральної районної лікарні.

- Нещодавно Ви заявили про те, що інформацією, яку пацієнти надають до системи eHealth, можутькористуватисяшахраї. Яким чином?

Коли пацієнт підписує декларацію з медзакладом, то надає згоду на обробку своїх конфіденційних даних (паспортні дані, податковий номер, дата народження, телефон, а в деяких випадках - дані зі свідоцтва про народження дитини та копії паспорта та інших документів) електронною системою охорони здоров'я. А медичний заклад без його згоди передає дані в абсолютно іншу інформаційну систему - електронну систему обміну медичною інформацією.

Інформація до цієї – уже наступної - системи надходить через посередника, який підключив медичний заклад - власника і оператора медичної інформаційної системи. Зараз таких посередників 8, які МОЗ відібрав за незрозумілими критеріями.

Все виглядає правильним. Та от відповідальність за збереження зберігання конфіденційних даних і правила роботи цих посередників нічим не визначені. МОЗ не розробив типового договору між посередниками і медичними установами, в якому чітко визначається доступність інформації, відповідальність за її розголошення. Немає затвердженого регламенту роботи електронної системи охорони здоров'я, а той, який є, затверджений громадською (!) організацією.

У деяких випадках конфіденційна інформація українських пацієнтів у операторів МІС знаходиться за межами України!

Як можуть використовувати цю інформацію? Так як завгодно, і з метою нав'язати вам свій товар - дзвінками, СМСками або навіть особистими візитами продавців. Можуть їх використовувати шахраї - ви раптом станете поручителем за кредитом або покупцем непотрібного Вам товару, продавець якого вимагає від Вас гроші або неустойку за невиконану угоду. Та й багато ще як. Шахрайських схем безліч.

- І все ж, МОЗ бодай за деякими напрямками спрацював. Взяти хоча б знищення корупції після переходу до Міжнародних закупівель ліків.

Команда Супрун немає жодного відношення до запровадження Міжнародних закупівель ліків, які ввели Законом України № 269-VIII від 09.03.2015 р. Її команда до керівництва МОЗа прийшла тільки у середині другого року Міжнародних закупівель, і найганебніша їхня «заслуга» - прийняті зміни до правил проведення закупівель, які дозволяють міжнародним організаціям здійснювати поставки впродовж півтора року після отримання авансу. І це констатувала Рахункова палата у своєму аудиті!

Уявляєте, Україна надає безпроцентний кредит міжнародним закупівельним організаціям на півтора року. У той же час вона запозичує гроші на міжнародних ринках капіталу і сплачує утримувачам держоблігацій 7-9 % річних у валюті! Фактично, цим безвідсотковим кредитом Україна знищує уявну економію від зниження цін на медпрепарати.

А що ми маємо навзаєм? Більшу кількість дешевших, але неякісних ліків. Наприклад, замість дорогих ацелюлярних (інактивованих) вакцин провідних світових виробників, Міжнародні організації почали закуповувати у величезних кількостях набагато (іноді в десятки разів) дешевші вакцини індійського виробництва (цільноклітинні, «живі», які можуть призвести до неочікуваних наслідків). Таким чином МОЗ зміг збільшити їхню кількість і показати «забезпеченість вакцинами у достатній кількості».

Раніше ліки поставлялися протягом 90 днів, і дуже рідко за передплатою. Якби ж зараз ліки закуповувались через систему Прозорро, держава платила б за них за фактом поставки, а не авансуючи їх наперед, і не несла б збитки.

Закцентую, МОЗ закуповує препарати для лікування зовсім не нежиті та ГРВІ, а важких захворювань. Через затримку поставок і невчасне отримання лікування, перебіг хвороби ускладнюється, людина може стати інвалідом і навіть померти! Людські життя – справжня ціна міжнародних закупівель у виконанні міністерства і гонитви МОЗа за уявною економією від зниження цін на закупівлі препаратів.

- Чи є у Вашого Всеукраїнського обєднання план реформування медицини?

Все можна зробити, якщо людина думає про інших людей, а не про власне збагачення. У нас є план і він став частиною програми нашого лідера Юлії Володимирівни Тимошенко «Новий курс України».

Ми бачимо, як сформувати комплексну і єдину політику здоров’я, щоб забезпечити нову якість життя і розвитку суспільства.

По-перше, потрібно забезпечити доступність медичної допомоги для всього населення незалежно від статків або місця проживання. Між державою, пацієнтом і медичними закладами потрібно встановити такі стосунки, котрі забезпечать рівний доступ до повного і достатнього обсягу якісної медичної допомоги. Базою для справжньої медичної реформи стане нова система фінансування, яка зможе знайти фінансові ресурси.

Друге завдання - зменшити фінансовий тягар витрат домогосподарств на лікування до посильного для них рівня. З цим у наших економічних реаліях впорається тільки обов’язкове медичне страхування - як частина бюджетно–страхової моделі фінансування охорони здоров’я. При цьому, страхові внески за працюючих сплачує роботодавець, а за непрацюючих (дітей, пенсіонерів, інвалідів) – держава.

Тільки система обов’язкового медичного страхування зможе врятувати медичні установи від закриття і зробити медичні послуги дійсно якісними. У той же час вона забезпечить гідні умови праці медикам та зробить медицину дійсно доступною для пацієнтів, а громади отримають базу та ресурси для модернізації та розвитку медичних закладів. Тільки за її впровадження в Україні з’явиться дійсно європейська медицина.

17 червня 2018

Валерій Дубіль вітає з Днем медичного працівника

  • 10:19

Шановні медпрацівники!

Дозвольте звернутися як колега до колег. Ви зберігаєте найцінніше, що є в житті людей – це саме життя. Ви кожного дня пропускаєте через себе біль і страждання. Я знаю, що це проходить крізь душу, як електрика. У справжнього лікаря не виробляється так званий «професійний цинізм». Ви виправляєте всі похибки долі людської і заслуговуєте величезної подяки і підтримки. Такого ж тепла, яке ви даєте своїм пацієнтам.

Продовжу боротися і молитися за те, щоб кожен із вас мав гідні умови праці, а ваші родини жили в достатку.

Нехай вдома панує така ж атмосфера взаємодопомоги і тепла, яку ви створюєте для своїх пацієнтів на роботі. Здоров’я вам, простого людського щастя і божого благословення. З Днем медичного працівника!

Народний депутат з фракції "Батьківщина" Валерій Дубіль.

06 червня 2018

Валерій Дубіль: МОЗ націлив свою політику на скорочення українців

  • 19:14

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua.

Нещодавній виступ Олександра Лінчевського на колегії Рахункової палати завдав надії українців розгромного удару. Тоді заступник, вчитайтеся, Міністра охорони здоров’я, оцінив ефективність програми «Лікування українських громадян за кордоном» у 0%, відзначив, що вона неекономна, адже важкохворі люди, які за цією програмою отримують єдиний шанс прожити довше, цитую «всі вони помруть».

Чим є ця заява насправді – емоційним виступом фінансиста, який оцінює людські життя грошима, чи професійним виступом лікаря, який допомагає людям прожити довше - вже встигли оцінити журналісти. Нарешті країна побачила обличчя керівників МОЗа без масок і бабусиних рецептів, і їхню політику, направлену на скорочення населення. Бо цей виступ Лінчевського, як сказала наша лідер Юлія Тимошенко – «квінтесенція того, що робить МОЗ». І подібне ставлення ми бачимо за всіма іншими напрямками, якими курує МОЗ. Згадайте, хоча б, нині призабуті Міжнародні закупівлі ліків, на яких я неодноразово наголошував.

Такий емоційний виступ замміністра охорони здоров’я, вважаю, спричинений саме тим, що Рахункова палата під час свого аудиту критикувала не саму програму «Лікування українських громадян за кордоном», а чиновників, які не можуть її ефективно виконати. Причин – ціла низка. Це і недосконалі нормативно-правові акти МОЗа за 2016-2017 роки, і прийнятий у 2017 році новий Порядок направлення громадян України на лікування за кордон, який «не забезпечує ефективного, дієвого та прозорого регулювання відповідних процесів, не усуває корупційних ризиків». МОЗ навіть не змогло забезпечити внутрішній контроль за використанням коштів державного бюджету: «двосторонні угоди з медичними закладами зарубіжних країн не укладалися, вартість послуг з лікування відповідними калькуляціями не підтверджена, ціновий аналіз вартості лікування при виборі медичних закладів не здійснювався. Не здійснювалася оцінка якості і результативності проведеного лікування».

У тому ж аудиті вказано: «Як наслідок, МОЗ не забезпечило законного, продуктивного, результативного та економного використання коштів державного бюджету за бюджетною програмою "Лікування громадян України за кордоном». І справді, 20 млн грн повернулося до державного бюджету наприкінці року, бо МОЗ не встиг їх освоїти. При тому, що черга на операцію не закінчується, а люди в ній помирають, не дочекавшись грошей! До того ж 286 мільйонів гривень бюджетних коштів, виділених для лікування онкохворих за кордоном у 2016-2017 р.р., МОЗ використало неефективно. Ще 24 мільйони гривень використані з порушенням законодавства, а близько 200 млн – взагалі не були використані в рамках цієї програми!

Авжеж, МОЗ, який славиться потужною піар-машиною з бабусиними рецептами і флеш-мобами, не забарився із виправданнями одного зі свого керівників. Проте знову незрозуміла річ: виявляється, після розгромного аудиту Рахункової палати у МОЗі вже заговорили про те, що потрібно розвивати українську трансплантологію. І констатують: «за відсутності прогресу в розвитку власної трансплантології в Україні, програма лікування за кордоном була та поки що лишається єдиним шансом пацієнтів на подовження життя». Винних при цьому не називають. А от Рахункова палата їх вже визначила: «Міністерство охорони здоров'я не вживало дієвих заходів з використання і розвитку української медико-клінічної бази для проведення трансплантації органів і гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку)».

Назріває логічне запитання – чи збирається МОЗ тепер, після прийняття змін до Закону про трансплантацію, хоча б щось починати робити? Чи працівники Міністерства не розуміють, що саме на них як була, так і лишається відповідальність за виконання цієї й інших програм? Чи з новим Законом історія щодо нормативно-правових актів повториться?

Дуже насторожила заява МОЗа про те, що воно «вважає, що подальше збільшення бюджетів програми «Лікування громадян України за кордоном» є недоцільним і додаткові ресурси мають бути направлені на розвиток національної програми: насамперед, освіту українських медиків за кордоном та пілотні проекти з трансплантації в Україні». Так, це буде логічним, як тільки Міністерство зробить все необхідне для розвитку трансплантології в Україні. Скільки на це потрібно часу – також залежить суто від Міністерства. А до того – люди вимушені будуть їхати за кордон і робити операції там, щоб вижити. Тому навіть у цьому році просто необхідно проголосувати і якомога скоріше запустити поданий мною законопроект про збільшення фінансування програми «Лікування українських громадян за кордоном», і МОЗ, нарешті, має це зрозуміти. А ми разом продовжимо цього добиватися!

Що ж до аудиту Рахункової, «враховуючи характер виявлених порушень, що містять ознаки корупції, про результати аудиту повідомлено НАБУ та Національну поліцію України». Також, за результатом учорашньої прес-конференції, яку проводив Юрій Андреєв – голова Національного руху «За трансплантацію» разом із депутатом з фракції «Батьківщина» Сергієм Євтушком і важкохворими українцями, її учасники звернулися до Гройсмана з вимогою звільнити Лінчевського і забезпечити лікування всіх, хто цього потребує. Надії на нашу правоохоронну систему та прем’єра мало, тому продовжу висвітлювати цю тему і добиватися повноцінної роботи трансплантології в Україні з паралельним виділенням грошей тим, хто через непрофесіональні дії МОЗа вимушений лікуватися за кордоном!

Архів онлайн новин
<< < черв. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 22 23 24
25 26 27 28 29 30  
TOP новини
Четвер, 21 червня 2018
15 червня у Києві за ініціативою Юлії Тимошенко зібрався масштабний форум «Новий курс України». Більше тисячі експертів, представників громадськості…
Інтерв’ю