Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Усі новини дня

05 листопада 2018

Збільшення кількості врятованих важкохворих – заслуга активістів, а не МОЗу

  • 17:39

МОЗ заробляє на важкохворих політичні рейтинги і бреше в очі українцям.

Про це сьогодні у кулуарах парламенту заявив народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

За його словами, чиновники Міністерства охорони здоров’я маніпулюють інформацією, коли говорить, що «зросло фінансування програми лікування громадян України за кордоном і, відповідно, кількість людей, які змогли взяти у ній участь»:

«Завдяки активістам зросла кількість поінформованих людей про те, що держава зобов’язана їх пролікувати безкоштовно. І зростання фінансування – це наслідок боротьби активістів, а не воля МОЗу. Воно б не зросло, якби люди не почали дізнаватися про програму і нести свої заяви, якби активісти не жили під МОЗом і не змушували виділяти чиновників додаткові суми. Це зовсім невигідно чиновникам, для яких кожен такий пацієнт, – «зайвий», – пояснив він.

Парламентар зауважив – знаючи, що виділених 389 млн грн на 2018 рік не вистачить, відповідальна особа – т.в.о. Міністра Уляна Супрун – підписала бюджет на 2018 рік. Коли гроші у травні за програмою закінчилися, виконувачка обов’язків не зробила нічого, щоб зрушити ситуацію з місця. Тому в активістів не було іншого виходу, як стати у серпні під МОЗом наметовим містечком:

«Постійно спілкувався із мітингарями, і завдяки їм ми під час робочої групи з вишукування залишків невикористаних МОЗом коштів змогли добитися збільшення суми на 101 млн», - говорить нардеп.

Окрім того, вдалося відшукати 70 млн залишків на рахунках закордонних клінік, які «загубило» Міністерство охорони здоров’я. Ці гроші мали бути повернуті до бюджету у минулих роках, але чиновники МОЗу вирішили відзвітуватися за них, як за «ефективно використані».

«МОЗ говорить, що хоче розвивати трансплантологію в Україні. Хоча не зробив жодного підзаконного акту, який би запустив її вже з 1 січня 2019 року. Її просто не буде. І в цій ситуації МОЗ подає нам як пропозицію у бюджеті на 2019 рік не збільшене за програмою «Лікування громадян України за кордоном» фінансування, а на тому ж рівні, що й у минулому році. Про які «успіхи» йде мова? Суцільний обман і маніпуляції.

Я подав правку про збільшення фінансування за програмою на 300 млн грн, проте попередньо погодити з бюджетним комітетом вдалось лише 200 млн. Зараз тільки початок бюджетного процесу і ми продовжуємо шукати джерела фінансування для включення всієї необхідної суми до бюджету, щоб цьогорічна ситуація не повторилася. Наша фракція зробить все можливе і неможливе, щоб її не допустити», - резюмував нардеп.

За матеріалами ba.org.ua.

Влада не опікується важкохворими українцями

  • 12:34

За 10 місяців роботи МОЗ не зробив нічого для розвитку трансплантології в Україні.

На цьому наголосив народний депутат із фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль під час висадження «Алеї життя» біля Київської міської лікарні швидкої допомоги.

За його словами, держава робить замало для порятунку життів важкохворих людей: «МОЗ досі не спромігся розвинути в Україні систему трансплантології і тому таких пацієнтів МОЗ відправляє за кордон. Але минулого року виділених із бюджету коштів вистачило лише на лікування 146 пацієнтів. Потім ми, депутати, знайшли додаткові засоби і врятували за рік 208 життів. А у «черзі смерті» було 226».

За його словами, цього року через недбале ставлення чиновників МОЗу бюджетних коштів вистачило лише на лікування 141 пацієнта. Вони закінчилися вже у травні. І лише боротьба активістів і депутатів допомогла відправити на лікування та врятувати життя ще 57 пацієнтам.

«Та хворих ще більше, і «черга смерті» не ліквідована. Бо щорічно лікування потребують насправді не 190 або 220 людей, а вдесятеро більше. Бюджет цього просто не потягне», – акцентує нардеп.

Вирішення проблеми він вбачає у впровадженні системи добровільного медичного страхування, коли за працюючого заплатить роботодавець, за непрацюючого – держава.

По-друге, потрібно розвинути ту саму трансплантологію в Україні. Понад 80% важкохворих, яких сьогодні відправляють за кордон, потребують трансплантації.

Як зазначив Валерій Дубіль, цьогоріч у бюджеті виділили 112 млн грн на пілотний проект з розвитку трансплантації.

«МОЗ не розпочав його впроваджувати з початку року – просто спростив собі завдання. Всі 9 місяців він не працював у цьому напрямі – не почав створювати єдину систему з реанімаційних центрів і центром трансплантації. А тільки вкотре передав гроші, призначені для оплати трансплантаційних операцій для конкретних пацієнтів, на закупівлю обладнання в центри трансплантації. Але ж це не вихід із ситуації. Треба змусити МОЗ запустити і реанімаційний центр, а також центр трансплантології в Україні», – сказав політик.

«Ми з Юрієм Андреєвим і з народними депутатами маємо зробити все, щоб у нашій країні була трансплантологія, і щоб кошти не виїжджали за кордон, і щоб за ці ж кошти ми могли врятувати вдесятеро більше людей.

Ми сьогодні висаджуємо цю символічну «Алею життя», дякуючи донорам. Їхня людяність навіть після смерті дозволила врятувати життя одній або декільком людям. Чому ми садимо дерева саме в лікарні швидкої допомоги? Саме з таких медичних установ, і загалом - з центрів трансплантації і починається становлення ефективно функціонуючої системи трансплантації в країні. І я впевнений, разом ми зможемо дотиснути МОЗ і вирішити питання лікування важкохворих в Україні», - резюмував нардеп.

Нагадаємо, Валерій Дубіль ініціював створення групи при бюджетному комітеті з вишукування невикористаних МОЗом коштів. Завдяки її роботі було віднайдено перший 101 млн грн на лікування важкохворих українців. Група продовжує вишукувати невикористані кошти.

За матеріалами ba.org.ua.

Більше фото з заходу тут.

23 жовтня 2018

Бюджети медицини країн ЄС: чому потрібно навчитися Україні

  • 18:39

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua

Останні кілька років діяльність Міністерства охорони здоров’я мені нагадує полювання на всіх, хто виступає проти розвалу медичної галузі непрофесіональними діями чиновників. На жаль, за переможними лозунгами про боротьбу з корупцією у системі охорони здоров’я стоїть ще більша афера – скорочення під зовнішнім впливом витрат на охорону здоров’я. У результаті, українці не мають якісної медицини, і населення просто скорочується. І зараз, на простих і всім зрозумілих фактах, я покажу як це відбувається.

Ось – результати дослідження неурядового дослідницького центру з питань економічної політики “Центр економічної стратегії”.

Аналіз не дарма націлений на порівняння показників в Україні з новими країнами ЄС. Саме вони стали орієнтиром нашої країни після Революції гідності, і за ці чотири роки ми мали наблизитися до їхніх прагнень у розвитку держави.

На жаль, Україна – найбідніша країна Європи, і тому я не буду порівнювати абсолютні величини витрат. Вони як мінімум неспівставні: наприклад, Польща при приблизно тій самій кількості населення, що й у нас, витрачає на систему охорони здоров’я набагато більше за 20 млрд дол. на рік, тоді як Україна – близько 3 млрд дол. Тому я порівнюю тільки частку цих витрат у загальних витратах бюджетів країн.

Що ж нам кажуть цифри з графіків? А цифри нам говорять про те, що українська влада не турбується про здоров’я населення. Рівень витрат на охорону здоров’я у нас значно нижчий, ніж у нових країнах ЄС – 3,1% ВВП у проекті бюджету України на 2019 рік проти 5,5-6%, та ще й постійно зменшується – за останні три роки - з 3,6 до 3,1%.

Україну можна назвати, скоріш, поліцейською державою: витрати на правоохоронні органи і суди у нас значно вищі, аніж у нових країнах ЄС, і з кожним роком зростають.

Крім видатків на правоохоронну систему є тільки три напрямки, в яких відсоток бюджетних витрат в Україні вище, ніж у ЄС. Це - витрати на оборону (що зрозуміло - ми змушені їх нести через агресію Росії і бойові дії на сході нашої країни), витрати на освіту (що теж зрозуміло, адже наша освітня система кричуще витратна) і на соціальний захист населення. І ось стосовно останнього виникає багато запитань – чому, адже розміри пенсій і виплат у нашій країні зовсім не відповідають європейському рівню? У “старіючій” Європі ще й тривалість життя і середній вік населення значно вищий.

Неозброєним оком видно прямий зв'язок - низькі витрати на охорону здоров’я з часом призводять до значного підвищення витрат на соціальний захистчерез смерть людей у працездатному віці, зростання кількості пенсіонерів відносно працюючого населення та ранню інвалідизацію.

Відсутність необхідного медичного обслуговування призводить до низької тривалості життя - через передчасну смертність тих, хто ще б міг працювати. Зараз ризик для чоловіка померти у віці до 60 років – 40% (Швеція – 10,5%). Показники смертності чоловіків віком 30–44 роки в Україні у сім разів вищі, ніж показники Швеції.

Передчасна смертність у працездатному віці призводить до відносного старіння населення. Всього в Україні є 12 мільйонів пенсіонерів (на початок 2018 року), що складає майже 30% населення. Це тільки офіційна статистика, яка не враховує високий рівень трудової еміграції. Демографічні прогнози показують, що до 2030-40 років частка людей пенсійного віку складе близько 70%.

Дії “реформаторів” і 27-річне хронічне недофінансування медицини призвели до фактичного розвалу галузі. Невчасне, недоступне і неякісне медобслуговування змушують наших людей обходити лікарні і поліклініки десятою дорогою, через що хвороба запускається, і вилікувати її стає, інколи, запізно. На хронічні неінфекційні захворювання страждає до 60 відсотків дорослого та майже 20 відсотків дитячого населення. Від 12 до 14 млн українців хворіють на серцево-судинні хвороби, понад 1 млн страждають від онкологічних захворювань, ще близько 2 млн хворіють на цукровий діабет, при цьому понад 180 тис. з них є інсулінозалежними.

Саме незадовільний стан здоров'я населення стає головним фактором інвалідизації у працездатному віці. Кількість інвалідів в Україні за останні 20 років подвоїлася. На початок 2018 року налічується 2,8 млн осіб з інвалідністю, або понад 6% від загальної чисельності населення. Майже 80% інвалідів в Україні - це люди працездатного віку.

Якщо подивитися на це зі сторони економіки, то наша держава щороку втрачає близько 5 млн років потенційного життя, відповідно обсяг недовиробленого національного продукту становить від 143,8 до 222,8 млрд гривень у рік. І це - прямі витрати нашої економіки вже зараз, як результат незадовільного стану фінансування сфери охорони здоров’я в минулому.

Крім прямих економічних витрат, держава, яка не платить за охорону здоров’я, втрачає потенціал розвитку своєї економіки. Адже вже зараз загальні видатки на соціальний захист у нашій країні наближаються до 15% від ВВП, при цьому країна може забезпечити ці категорії тільки на грані зубожіння. Всі ці витрати, через податки, лягають тягарем на бізнес і стають одним зі значних факторів зменшення інвестиційної привабливості нашої країни перед потенційними інвесторами.

Сьогодні, у час постіндустріальної/інноваційної економіки, головне, по чому дивляться на розвиток і аналізують показник національного багатства країни - розвиток її людського капіталу. А у країні, де немає якісних послуг з охорони здоров’я, де чинна влада не хоче забезпечувати високу якість життя, як його можна розвивати? Саме тому достатній рівень фінансування охорони здоров’я - це не обтяжливий соціальний обов’язок. Це - інвестування в майбутнє нашої країни.

І всі ці проблеми вирішити реально. Ми можемо забезпечити необхідний рівень фінансування охорони здоров’я, і при цьому значно не підвищувати фінансове навантаження на бюджет та податковий тиск на бізнес. Для цього ми разом з Олександрою Кужель та іншими депутатами вже подали законопроект № 9163 “Про фінансування охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в Україні”. Сподіваюсь, вже найближчим часом депутати відповідально поставляться до голосування і українці нарешті зможуть отримувати вчасну, безперервну і якісну медичну допомогу безоплатно.

За даними kievvlast.com.ua 

Валерій Дубіль: Медстрахування зробить медицину доступною для пацієнтів

  • 15:30

У Верховній Раді зареєстровано законопроект про фінансування охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в Україні, який дасть можливість залучити у галузь додаткові гроші – понад 220 млрд грн щороку.

Про це повідомив один з ініціаторів документу, народний депутат від «Батьківщини» Валерій Дубіль.

За його словами, Україна має найнижчий у Європі рівень фінансування охорони здоров’я: за офіційними показниками, близько 3%, а в реальності – менше 2,7%.

«Це значно нижче, ніж рівень фінансування охорони здоров’я у країнах Європи – 8-12%. Це також значно нижче, ніж мінімальний необхідний рівень фінансування галузі за розрахунками ВООЗ – 6% від ВВП», – розповів Валерій Дубіль.

Через це, пояснює народний депутат, сьогодні охорона здоров’я вже на 60% фінансується безпосередньо з кишень пацієнтів і їхніх сімей, які не можуть тягнути таке навантаження.

Окрім того, зазначає політик, в Україні практично повністю відсутній державний захист громадян від фінансових ризиків на випадок хвороби.

Саме тому єдиним виходом із ситуації та першим кроком до справжньої медреформи Валерій Дубіль вважає запровадження докорінно нової системи фінансування на основі обов’язкового державного медичного страхування.

«Законопроект №9163 вирішує одну з найголовніших проблем – залучає додаткові гроші у галузь – понад 220 млрд грн щороку. Це удвічі більше, ніж зараз! Він зможе забезпечити всіх громадян рівним доступом до повного та достатнього обсягу медичної допомоги належної якості, зменшивши їхні витрати на лікування. Фінансування лікування українців буде безперервним. Медичні заклади не закриватимуться, а лікарі отримають гідні заробітні плати і робочі місця. Наші діти залишаться працювати в Україні після завершення вишу!» – переконаний парламентарій.

Проект передбачає також запуск детінізації доходів медичних працівників та перехід до легальних форм оплати за працю, а це – збільшення доходів бюджету до 12-30 млрд грн на рік, зауважив він.

«Законопроект вносить кардинальні зміни до системи фінансування медицини – тепер її бюджет наповнюватиметься не за форматом «гроші держказни плюс неофіційні приватні витрати домогосподарств», а за моделлю, головне завдання якої – забезпечити всіх громадян безкоштовною медициною, знизивши самостійні витрати домогосподарств на лікування», – наголосив Валерій Дубіль.

Бюджет медицини наповнюватиметься наступним чином:

1. Первинна, екстрена медична допомога, громадське здоров’я, вакцинація і спецпрограми за окремими захворюваннями фінансуватимуться за рахунок коштів держбюджету плюс місцевих бюджетів. Це – до 40% від всього бюджету медицини.

2. Платежі обов’язкового державного страхування до небюджетних фондів працюючих і непрацюючих громадян акумулюватимуться на спецрахунках у страхових компаніях і витрачатися виключно на медицину – на лікування в лікарнях (спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога), придбання медикаментів, та інші медичні та реабілітаційні послуги. До того ж кошти пропонується брати з роботодавців (за працюючих), а за непрацюючих повинні платити органи місцевого самоврядування або органи соціальної підтримки. Вони становитимуть до 50-60% від всього медичного бюджету.

3. Платежі приватних витрат домогосподарств на медицину – це кошти добровільного медичного страхування, благодійних фондів та міжнародної допомоги (зараз вони становлять понад 60%, а після ухвалення законопроекту – як у розвинених країнах – будуть до 15%).

Він переконаний, законопроект №9163 зможе врятувати українську медицину від розвалу руками «реформаторів».

«Тільки цей документ, а не створення видимості «медреформи», зможе підняти на ноги українську медицину!» – резюмував Валерій Дубіль.

За матеріалами ba.org.ua.

18 жовтня 2018

Валерій Дубіль: Медична “реформа” вимиває гроші з місцевих бюджетів

  • 16:35

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua.

Рік тому я попереджав про можливе закриття лікарень у результаті медичної “реформи” від влади. Проте МОЗ не зробив нічого, щоб це попередити, і продовжив перекладати відповідальність на інших, незважаючи на те, що підпис т.в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун засвідчив прийнятність Бюджету на 2018 рік. У результаті – через концентрацію значного бюджету на первинці і перекидання грошей на неї з інших рівнів – закрилася лікарня у Любечі на Чернігівщині, у Запорізькій області центральна лікарня Кам’янсько-Дніпровського району заявила про закриття стаціонарних відділень, призупинці у наданні екстреної і невідкладної допомоги у цілодобовому режимі.

Ситуація зараз не просто повторюється – вона стає ще критичнішою. Аналізуючи бюджет на наступний рік, разом із своєю експертною групою зробив висновок – влада думає про піар-ефект від своєї клаптикової “реформи”, і аж ніяк про її якість. І саме через це страждають сотні лікарень, тисячі медпрацівників і мільйони українців.

Візьмемо, хоча б, прямі витрати населення на охорону здоров’я. За даними національних рахунків, за попередній рік витрати домогосподарств на охорону здоров’я підвищились на 25,2% і досягли 109,1 млрд грн. А вже за першу половину 2018 року збільшились ще на 23,57%. Вже можна сказати, що у цьому році громадяни з власник кишень (не через податки!) заплатять за медичне обслуговування понад 126 млрд грн. Українці оплачують з власних гаманців медичну галузь вже більше ніж на 60%, тоді як держава – менше, ніж на 40%!

Як владі вдалось створити такий зашморг і ще й залишитися керувати? Схема дуже заплутана. Та не для моїх експертів.

Здавалось би, заробітні плати у окремих лікарів на первинці зросли. У минулому блозі я вже писав, що їх – невеликий процент. За який же рахунок, якщо частка державного фінансування всієї галузі у відношенні до ВВП зменшилась з 3,5 до 3,1% у 2019, а доля фінансування охорони здоров’я у загальних витратах бюджету становить 8,96% (при тому, що загальні витрати зросли на 10,4%), а загальні витрати на охорону здоров’я зросли на 8,96%, тоді як інфляція складе близько 10%?

І яким чином, за цих умов, уряду вдається при бюджеті, ще меншому, якщо порівнювати з вищевідзначеними показниками, аніж минулоріч, започатковувати нові реформаторські ініціативи? Нагадаю, це і збільшення фінансування первинки (“сімейні лікарі”) на 64,5% для продовження псевдореформи (порівняйте з ростом фінансування всієї галузі тільки на 8,96%), і 1 млрд на будівництво амбулаторій і закупівлю обладнання для сільської медицини, і 922,57 млн на оснащення екстреної меддопомоги у 6 областях, 966,785 млн – на пілотний проект з оплати спеціалізованої меддопомоги у Полтавській області, і 2 млрд грн на надання амбулаторної допомоги.

Відповім: фінансування сімейної медицини (первинки) зростає у наступному році на 64,5%, а фінансування лікарень і “швидких” – тільки на 7%. Порівняйте! Зростання фінансування не покриває навіть зростання витрат у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної платні на 10,8% (до 4173 грн) не кажучи вже про зростання комунальних витрат на утримання медзакладів (25-30%). А за які гроші тоді проводити лікування пацієнтів, та навіть просто закуповувати ліки за так розрекламованим гарантованим Нацпереліком? Особливо якщо взяти до уваги те, що за 9 місяців поточного року ціни на ліки зросли ще на 20%.

Інших джерел, окрім держбюджету, фінансування проведення “реформи” медицини влада не передбачила. А грошей виділяє недостатньо (для прикладу, у Великобританії на медицину виділяється 18,5% від загальних витрат держави – майже вдвічі більше, аніж в Україні). Тому, щоб показати видимість “реформ”, вона концентрує гроші на окремих ділянках всієї системи охорони здоров’я, як і минулоріч, на чому я неодноразово наголошував. Решта ж залишається недофінансованою. Як це відбувається?

У цьому році із майже 87 млрд грн на субвенції областям йшло 60,5 млрд грн – саме за ці гроші утримуються лікарні (вторинка). Решта - 26,5 млрд (трохи більше 30%) – централізувалися під керівництвом МОЗу. З них фінансувалася так звана “медреформа” – тобто, сімейна медицина.

У наступному році влада планує гіперцентралізацію – із 95,5 млрд грн планують централізувати вже на 40% більше – 37,3 млрд грн, а в області передати на 3% менше, аніж у 2018 році. При тому, що у поточному році дефіцит субвенції вже був понад 27 млрд грн (або 37% від загальної потреби), і його покриття лягло на плечі місцевих бюджетів. Через це мали і затримку у заробітних платах медиків, і їхнє масове скорочення.

У 2019 році ми матимемо ще більший дефіцит – 39 млрд грн (або 45% від потреби) – саме у стільки обійдуться передвиборні “реформаторські ініціативи” влади напівпорожнім місцевим бюджетам. А ще додайте до цього фінансування медицини з власних кишень українців, про яке я згадував вище – виникає питання: а що взагалі робить держава, якщо медицина не просто не стала безкоштовною, а стала більш дороговартісною?

Таким чином, не виділяючи додаткових грошей на реформу охорони здоров’я і не підвищуючи об’єм фінансування медицини до мінімально необхідного (200 млрд грн), влада намагається досягнути необхідного передвиборного “піар-ефекту”, концентруючи гроші на вигідних напрямках – підвищення зарплат окремої категорії медиків, оплата лікування окремих (найбільших) категорій пацієнтів. Та ці гроші виймаються повторно, вже не через податки, а з кишень простих українців, з бюджетів громад, перекладаючи на них утримання медзакладів і фінансування лікарів, які не беруть участь у реформі, лікування пацієнтів, які не потрапили у категорію “щасливчиків”.

Разом зі своєю експертною групою й депутатами я вже подав законопроект, який здатен реально допомогти ситуації і зняти додаткове навантаження з гаманців простих українців. Новий професіональний уряд вже зможе зробити наступний крок - змінити принцип реформування медицини з моделі “піару” на модель, в основі якої лежить науковий підхід. Впевнений, тільки разом з експертами, тільки обдумано плануючи, а не експериментуючи на людях, ми зможемо витягти українську систему охорони здоров’я з ями!

 

Архів онлайн новин
<< < груд. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            
TOP новини
П'ятниця, 07 грудня 2018
МОЗ другий рік створює видимість «медреформи», сподіваючись, що люди у неї повірять. Українці ж не розуміють: наче реформа йде, а за медицину вони…
Інтерв’ю