Усі новини дня

• 18:38

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на http://kievvlast.com.ua.

Приватне життя і інформація про людину має охороняється державою так само, як і недоторканність житла.Уявіть, що хтось заліз до Вас у квартиру і почав там господарювати. Це те ж саме, що хтось поширив Вашу персональну інформацію без Вашого дозволу. Щоб убезпечити від цього українців, у Кримінальному кодексі навіть існує окрема стаття 182 «Порушення недоторканності приватного життя»:

«Ніхто не може без згоди людини поширювати, передавати зберігати або обробляти конфіденційну інформацію про нього, до якої відносяться відомості про приватне життя особи, що складають його особисту або сімейну таємницю (зокрема, інформація про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані)».

На жаль, влада цього не розуміє (або не хоче розуміти) і не забезпечує безпеку персональної інформації українських пацієнтів.

У ході псевдореформи медицини, пацієнт підписує декларацію з медзакладом. Він надає згоду на обробку своїх конфіденційних даних (паспортні дані, податковий номер, дата народження, телефон, а в деяких випадках - дані зі свідоцтва про народження дитини та копії паспорта та інших документів) електронною системою охорони здоров'я. Амедичний заклад без його згоди передає дані в абсолютно іншу інформаційну систему - «електронну систему обміну медичною інформацією».

До того ж, декларація на вибір медзакладувступає в силу не в момент підписання між пацієнтом і медичним закладом, а тоді, коли медичний заклад підпише договір з НСЗУ на медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій. Так, персональні дані пацієнта вже зберігаються і обробляються і в самому медичному закладі, і в електронній інформаційній системі ще до того, як починає діяти згода.

Це говорить у першу чергу про непрофесіональність МОЗівської команди, адже медзаклади вимушені обманювати пацієнтів і передавати інформацію – паспортні дані, ідентифікаційний код, - стороннім людям. МОЗ мав би убезпечити українців, а не розкидатися політичними слоганами.

Ще одна цікава річ. Інформація до «електронної системи обміну медичною інформацією» надходить через посередника, який підключив медичний заклад - власника і оператора медичної інформаційної системи. Зараз таких посередників 8, які МОЗ відібрав за незрозумілими критеріями.

Все виглядає правильним. Та от відповідальність за збереження зберігання конфіденційних даних і правила роботи цих посередників нічим не визначені. Немає типового договору між ними і медичними установами, в якому чітко визначається доступність інформації, відповідальність за її розголошення. Немає затвердженого регламенту роботи електронної системи охорони здоров'я, а той, який є, затверджений громадською (!) організацією

У деяких випадках конфіденційна інформація українських пацієнтів у операторів МІС знаходиться за межами України!

У століття дистанційного продажу, соціальних мереж і єдиної світової інформаційної павутини персональна інформація про кожну людину і є найціннішим ресурсом. За нею полюють, її крадуть і купують.

Як можуть використовувати цю інформацію? Так як завгодно, і з метою нав'язати вам свій товар - дзвінками, СМСками або навіть особистими візитами продавців. Можуть приходити непрохані гості - представники небезпечних/небажаних для Вас і Ваших дітей організацій. Можуть включати Вас в опитування і дослідження. Можуть їх використовувати шахраї - ви раптом станете поручителем за кредитом або покупцем непотрібного Вам товару, продавець якого вимагає від Вас гроші або неустойку за невиконану угоду. Та й багато ще як. Шахрайських схем безліч.

Хто відповідатиме за збереження інформації? Зовсім не МОЗ, адже персональні дані до системи передають медзаклади. І саме їхні дії підпадають під ст.182 Кримінального кодексу і ст. 188-39 і 188-40 Кодексу адміністративних правопорушень. Ми знову бачимо реформу заради реформи. Такі непрофесіональні дії представників Міністерства можуть призвести до непередбачуваних наслідків!

• 12:06

Понад 2000 людей щороку зможе врятувати прийнятий сьогодні законопроект № 2386а-1.

Про це журналістам у кулуарах Верховної Ради заявив народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

«Як член опікунської ради Охматдиту бачу сумну річ - дітки, яким потрібна трансплантація кісткового мозку від неродинного донора, помирають, так і не дочекавшись операції. Такі операції роблять закордоном, бо в Україні й досі не було відповідного законодавства. Тому держава відправляла тих, хто може вижити тільки зробивши пересадку органів, на лікування закордон. Але не виділяла достатні на це суми», - заявив нардеп і нагадав, що взимку подавав законопроект 8035, який збільшує фінансування програми лікування закордоном. Але й досі він не проголосований:

«Люди вмирають, не дочекавшись грошей! І сьогодні, у день великого свята Вознесіння Господнього, ми підтримали Закон, який врятує тисячі життів!» - наголосив Валерій Дубіль.

За словами народного депутата, новий законопроект № 2386а-1 «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» попереджує зловживання у цій сфері і убезпечує конфіденційну інформацію і донора, і реципієнта. Він не змінює вже існуючого в українському законодавстві (Закон про трансплантацію - №1007-14) принципу «чітко висловленої згоди» («презумпція незгоди») про посмертне донорство (людина за життя дає згоду на вилучення анатомічних матеріалів письмово), а лише удосконалює юридичну процедуру отримання згоди з боку особи (чи її законного представника) та порядок її відкликання.

«Це спільна перемога людей, а не депутатів! Царство Небесне діткам і дорослим, які не дочекалися операції. Перший крок зроблено. Тепер потрібно добитися від МОЗа забезпечення пацієнтів після трансплантації якісною імуносупресією, тому боротьба ще триває!» - резюмував нардеп.

За матеріалами ba.org.ua.

• 12:25

З приходом уряду Гройсмана і до керівництва МОЗа «реформаторської команди» Супрун, жителі нашої країни стали значно більше платити за охорону здоров'я з власної кишені.

Будь-який провал МОЗа люди «покривають» із власних кишень. Людям доводиться купувати дорогі ліки, які повинні бути безкоштовними, але їх держава по 20 місяців не може отримати від міжнародних організацій. Люди змушені платити за аналізи у приватних лабораторіях через те, що в лікарнях немає необхідних витратних матеріалів та реагентів.

За офіційними даними Держстату, у 2017 році з власних кишень українці заплатили за медичні послуги і ліки понад 109,1 млрд грн! Це на 46% більше, ніж при уряді Яценюка в 2015 році (74,7 млрд грн).

Зростання на 46% витрат домогосподарств на охорону здоров'я за два роки не пов'язаний з девальвацією гривні і загальним зростанням цін в Україні. Адже темп зростання витрат на медицину майже у два рази швидший. Інфляція в 2016 та 2017 роках була 12,4 і 13,7% відповідно, а гривня девальвувала за два роки на 23%.

На скільки ж більше ми почали витрачати на медицину з власної кишені у 2017 році? У 2016 році домогосподарства витратили на охорону здоров'я 87,1 млрд. Власних коштів. Виходить, що після приходу до МОЗа команди Супрун, ми стали платити за своє лікування на чверть більше (нагадаємо, у 2017 році ця цифра дорівнювала 109,1 млрд грн). І це при тому, що інфляція була лише 13,7%, а девальвація гривні тільки 11,5%. Навіть при порівнянні з постійним цінами 2010 року (тобто прибираючи фактор інфляції і девальвації гривні), за один рік особисті платежі за лікування кожного з нас збільшилися на 17%. У такий же спосіб порівнюємо 2016 і 2015 рік (також в цінах 2010 року) і бачимо, що тоді особисті витрати на лікування склали тільки 4,6%.

А що в цей час робить держава? Скорочує свою частку у загальному фінансуванні системи охорони здоров’я! І якщо ще навесні-влітку 2016 року при обговоренні Концепції реформування охорони здоров'я експерти говорили про те, що в Україні кошти державно бюджету в фінансуванні охорони здоров'я становлять 57%, а особисті кошти громадян - 40%, то у 2017 пропорція діаметрально інша. Тільки 40% витрат покриває держава, а 60% оплачують самі пацієнти.

Найцікавіше. ВООЗ вважає, що у фінансуванні охорони здоров'я частка прямих платежів від пацієнта - лікарю за надану медичну послугу не може перевищувати 30%. Якщо ця частка досягає 40%, то система охорони здоров'я критично неефективна, а якщо 60% - то вона просто не може виконувати свою соціальну функцію!

Нова влада, яка прийде вже менше, ніж через рік, одразу стикнеться із найбільшим викликом – де взяти гроші, щоб врятувати найважливішу систему, від якої залежать мільйони життів, від наслідків дій горе-реформаторів. Завдяки системній роботі із експертами, юристами, лікарями і пацієнтами, нам вдалось вибудувати якісний план дій, як це зробити найменш болісно і найбільш дієво для українців. Сьогодні ж найбільший виклик для нас - максимальне збереження від дій реформаторів хоча б наявної дефіцитної кількості кадрів і лікарень до того часу.

Народний депутат України з фракції "Батьківщина" Валерій Дубіль.

• 09:39

Шановні ветерани!

У День пам’яті та примирення і в День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні ми вшановуємо звитягу всіх тих, хто чинив опір страшному злу минулого століття – фашизму.

Пам’ять про ваш подвиг, про боротьбу народу за свободу і незалежність живе у серцях кожного з нас. На ваших істинах самовідданості і моралі виховуються покоління. Ми горді тим, що є вашими нащадками. Низький уклін вам за те, що захистили наше сьогодення і майбутнє. Довічна синівська шана і повага усім, хто тяжкою ратною працею кував перемогу в тилу.

Хай не болять ваші рани, а Господь дарує здоров’я і благословляє на довге життя. Нехай на нашій землі знову запанує мир та спокій, а у серцях ніколи не згасає вогник надії на щасливе майбутнє нашої країни.

Разом з радістю, ми розділяємо і вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійсненних мрій і задумів. За роки війни Україна заплатила мільйонами життів своїх синів і дочок. Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб, голоду і негараздів. Схиляю голову перед священною пам'яттю загиблих.

Народний депутат України з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

• 10:59

23-29 квітня під бравурні повідомлення в ЗМІ пройшов Всесвітній тиждень імунізації. Офіційні заходи рясніли переможними висловлюваннями керівництва МОЗа - і вперше за останні роки вакцин у нас вдосталь, і охоплення збільшилося більш, ніж удвічі.

Тільки дійсність ніяк не хоче змінюватися і відповідати цим переможним гаслам. Днями до мене звернулися дві чернігівські родини – безкоштовних вакцин їм не вистачає, а у людей просто немає тисячі гривень, щоб відвезти дитину до Києва на щеплення. Тут, у столиці, ще можна вакцинуватися у приватних клініках, а от у сільській місцевості і маленьких містах ситуація катастрофічна.

Чому ж МОЗ констатує успіх, а дійсність говорить про інше? Разом з експертами проаналізував міжнародні закупівлі.

Успіхи МОЗа – гарно підібрана інформація

Як виявилося, «перемога» МОЗа у держзакупівлях ліків пов’язана тільки з вибором бази для порівняння. У Міністерстві, щоб показати результат, порівняли катастрофічну ситуацію із вакцинами у 2016 році із трохи виправленою у 2017 році.

Нагадаю, у 2016 році терміни закупівель ліків збільшилися у рази. Саме тоді вперше проходили закупівлі через Міжнародні організації. Через це Україна залишилась без вакцин майже на півтора року! Як наслідок, у 2016 році в порівнянні з 2013-2014 роками рівень охоплення вакцинації основними видами вакцин знизився в кілька разів: БЦЖ з 87 до 11,5%; Гепатит-В з 36,5 до 5,7%; Гемофільної інфекції з 77,4 до 25%; АКДС з 69 до 1,7%; ОПВ з 72 до 39%; КПК з 57 до 33,6% та ін. Не згодні з переможними реляціями МОЗа і аудитори Рахункової палати, які дали розгромний звіт з перевірки проведення міжнародних закупівель вакцин за 2015-2016 роки. Вони наголосили: новий механізм закупівель вакцин неефективний і приніс прямі збитки державі.

Зрозуміло, що, порівнюючи 2017 рік з провальним 2016, МОЗ рапортує про успіхи, але насправді це не успіхи, а боязка спроба виправлення критичної ситуації з імунопрофілактики, в яку вони самі вкинули країну своїми непродуманими «реформаторськими» експериментами.

Про це я вже писав раніше https://lb.ua/blog/valeriy_dubil/378216_rahunkova_palata_perevirila.html

Якщо ж ми порівняємо сьогоднішню ситуацію з вакцинацією хоча б з тим, що було 5-7 років тому, то побачимо низку проблем.

Більше – не значить якісніше

У своїй роботі завжди спираюся на думку найкращих експертів, яким небайдуже здоров’я наших громадян – саме вони знають і бачать що насправді коїться в українській медицині. Лікарі-науковці вже показали виворіт міжнародних закупівель. Доктор наук, харківський лікар-імунолог Андрій Волянський дуже детально проаналізував ситуацію і причини, що до неї призвели. http://gordonua.com/blogs/andrey-volyanskiy/itog-desyatiletney-raboty-fonda-yunisef-v-ukraine-ocheviden-strana-po-ohvatu-privivkami-prochno-voshla-v-desyatku-hudshih-v-mire-244113.html

Так, замість дорогих ацелюлярних (інактивованих) вакцин провідних світових виробників, Міжнародні організації почали закуповувати у величезних кількостях набагато (іноді в десятки разів) дешевші вакцини індійського виробництва (цільноклітинні, «живі», можуть призвести до неочікуваних наслідків). Так МОЗ зміг збільшити їхню кількість і показати «забезпеченість вакцинами у достатній кількості».

Деяких вакцин виявилося занадто багато. Як наслідок – склалася величезна диспропорція із залишками різних вакцин на складах в Україні, коли дешевих препаратів - мільйони невикористаних доз, а інших – зовсім немає. На 1 квітня 2018 року у країні «накопичено» 2,5 млн доз АКДС для дітей та 5,8 млн доз АДП-м для дорослих (при потребі в 1,5 млн доз для дітей та близько 3 млн для дорослих). Незважаючи на це, планується поставити в 2017 році ще 2 млн АКДС і 4 млн доз АДП-м.

Навіщо і кому це потрібно? Відповідь читаємо в Акті Рахункової Палати. Виявляється, Міністерство просто взяло і погодилось із пропозицією ЮНІСЕФу – одні вакцини закуповувати з надлишком, а інші – з нестачею. І це рішення МОЗа нічим не обґрунтоване:

Вона не знайшла логічного пояснення, чому одних вакцин закуповували надмірну кількість, а інших – недостатню. Цитую: «Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин».

«…Як встановлено аудитом, ЮНІСЕФ за погодженням МОЗ замість вакцини для профілактики кашлюка (ацелюлярна) дифтерії, правця, поліомієліту (інактивована), закуплена вакцина для профілактики кашлюка, дифтерії, правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом».

«..У липні 2016 року до Переліку № 787 додатково включено вакцину для профілактики поліомієліту оральну у кількості 2755000 одиниць. Також збільшено кількість вакцин для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом з 296047 до 1770000 одиниць. Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин».

А тепер давайте згадаємо слова представників МОЗа: «Вперше за семирічний період країна забезпечена всіма вакцинами». Це неправда. Вакцини проти сказу немає, вакцини проти гемофільної інфекції немає, інактивованої вакцини проти поліомієліту вкрай мало.

Виходить, МОЗ та ЮНІСЕФ пішли на пряму підробку і прийняття рішення, «заморозивши» в непотрібних зараз мільйонах доз вакцин, десятки і сотні мільйонів гривень необхідних для закупівель інших життєво важливих препаратів. Саме так МОЗ показує уявну ефективність своєї роботи.

Окремим червоним рядком відзначу, що 4 травня Держлікслужба заборонила використання вакцини АКДС індійського виробництва (мільйони доз якої необґрунтовано закуповував МОЗ з ініціативи ЮНІСЕФ). Причина – ймовірна смерть дитини через неї у Тернопільській області.

Вартість «переможної» роботи з вакцинації

Як ви гадаєте, хто заплатив за таку провальну роботу ЮНІСЕФ в Україні? Кожен українець з власної кишені! Цю роботу оплачувала зовсім не ООН і не жоден інший міжнародний донор, а український бюджет.

За три роки (з 2015 по 2017) ЮНІСЕФ отримав з бюджету на здійснення закупівель медикаментів понад 2,6 млрд грн. З них - понад 117 млн ​​складають комісійні (чистий заробіток) за роботу. Успішність, ефективність і «переможні» результати якої ви бачите. Для порівняння, держава дала на цей 2018 рік на охорону здоров'я моїх рідних Прилук тільки трохи більше 30 млн.

ЮНІСЕФ за ці чималі суми не поспішав активно працювати і виконувати свої зобов'язання з постачання вакцин. У звіті Рахункової палати зазначається, що в середньому 20 місяців минало з часу отримання повної передплати до поставки ліків в Україну! Бюджетні гроші від 12 до 20 місяців перебували на рахунках цих організацій! При цьому в звіті Рахункової палати прямо вказується, що за 4,5% комісійних і 20 місяців роботи ЮНІСЕФ навіть торги із закупівлі вакцин для України не проводив: у Копенгагені просто включили їхні додаткові обсяги в свої, вже існуючі контракти з виробниками.

Не поспішав ЮНІСЕФ і виконувати свої зобов'язання з постачання вакцин в Україну. Так, за перераховані у 2016 році гроші ЮНІСЕФу, до 13.04.2016 року в регіони і медичні установи України поставлено тільки 51% препаратів. А таких життєвонеобхідних для дітей препаратів, як вакцини – тільки 34%. І це - через 1,5 року після оплати авансу з бюджету!

Окремо в звіті Рахункової вказується, що якщо інші міжнародні організації (Crown agents, ПРООН) домоглися економії бюджетних коштів і зниження цін, то ЮНІСЕФ такими успіхами похвалитися не може, економії і реального зниження цін від його роботи не було.

Тепер, думаю, зрозумілі реальні джерела проблем з вакцинацією в Україні, роль у цьому процесі міжнародної бюрократії і чому підсумком останнього десятиліття стало те, що, наша країна за охопленням щепленнями міцно увійшла в десятку останніх у світі.

Народний депутат України з фракції "Батьківщина" Валерій Дубіль.