Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Усі новини дня

30 липня 2018

Міфи "медреформи": Міф #4. Збереження та розвиток медичних закладів - відповідальність місцевої влади

  • 13:58

За матеріалами фейсбуку Валерія Дубіля.

Сьогодні розвінчую міф про те, що місцева влада повністю відповідальна за розвиток і закриття медичних закладів.

У минулому році Рада прийняла два Закони, які змінюють організаційно-правову форму функціонування медзакладів. Разом з цим змінилися й повноваження місцевої влади щодо їхнього утримання.

Перший – Закон №2002. Згідно з ним, бюджетні лікарні та поліклініки реорганізуються в державні або комунальні підприємства.

Місцева влада, яка раніше повністю утримувала лікарню, тепер просто не може втручатися в поточну господарську діяльність створених нею підприємств (Господарський кодекс, Ст. 19,23,55,62).

Звичайно, місцева влада може давати гроші на розвиток своїх комунальних підприємств. Та на це вона або повинна взяти гроші в своєму місцевому порожньому бюджеті, або отримати їх субвенціями за централізованими програмами розвитку (а їхнє виділення вже пряма відповідальність Уряду), або залучати інвестиції та кредити під свої гарантії. Але кредити та інвестиції треба віддавати, а для цього лікарні повинні почати заробляти, і заробляти так, щоб мати вільні кошти і можливість повертати кредити.

Головне питання - формування джерел доходів лікарень. І тут найцікавіше. У другому «реформаторському» Законі - № 2168-19 («Про державні фінансові гарантії») говориться, що держава ПОВНІСТЮ фінансує надання медичної допомоги з коштів державного бюджету. Стаття 4. Вся спеціалізована допомога оплачується державою!

А у квітневому Законі про автономізацію (№2002) джерелами доходів медичних установ могли бути або бюджетні кошти через укладання договорів на медичне обслуговування населення з різними розпорядниками бюджетних коштів, або гроші від населення, а також інші джерела. Лікарня могла надавати платні послуги тільки ті, які не оплачуються державою. Якщо ж вся спеціалізована допомога оплачується державою, згідно із Законом № 2168-19, то лікарня не може надавати ці ж послуги платно, згідно із Законом №2002. Вона може брати тільки невеликі суми за супутні послуги (так звані готельні послуги - проживання в окремих палатах, харчування, послуги доглядальниць та ін).

Отже, єдиним джерелом отримання грошей для автономізованих лікарень у регіонах є державний бюджет через оплату за договорами на медичне обслуговування населення. І немає різниці - хто буде замовником: якщо Національна служба здоров'я, то гроші державного бюджету підуть в медичне підприємство безпосередньо з Києва, якщо регіональна влада – це ті ж централізовані гроші, тільки передані в регіони через механізм медичної субвенції. Так, єдиним відповідальним за формування джерел доходів лікарень і поліклінік у регіонах стали Уряд і правляча коаліція у ВР. Саме вони формують джерело фінансування діяльності медзакладів - медичну субвенцію і централізовану програму фінансових гарантій.

Виходячи з показників ВООЗ щодо мінімального рівня витрат на охорону здоров'я (6%) та частки тіньової економіки (44%) оптимальний обсяг фінансування охорони здоров'я - 348 млрд грн (бюджет і кошти пацієнтів). А оскільки «реформаторськими законопроектами» визначено єдине джерело фінансування – державний бюджет, то саме стільки на рік коштує фінансова відповідальність Уряду за функціонування та розвиток лікарень в регіонах. Уряд не зможе впоратися з такою відповідальністю, адже в бюджеті неможливо акумулювати суми, достатні для фінансування системи медичного обслуговування в регіонах.

26 липня 2018

Міфи "медреформи": Міф #3. Навантаження на лікаря загальної практики в Україні буде таким же, як і в Європі

  • 13:49

За матеріалами фейсбуку Валерія Дубіля.

Третій міф «медреформи», яку впроваджує МОЗ, про навантаження на лікаря. Один із найпоширеніших слоганів "реформаторів": Україна – це європейська держава, тому медицина має бути такого ж рівня. І це в тому числі стосується лікарів загальної практики – МОЗ обіцяє, що навантаження на них буде таким же, як в Європі. Спростовую цю обіцянку влади.

Країни з вільним «прикріпленням» пацієнта до лікаря розраховують оптимальну кількість пацієнтів на одного лікаря за двома критеріями: забезпечити якісну меддопомогу і економічну рентабельність практики. Замаленька кількість пацієнтів не дасть економічну рентабельність медзакладу. А завелика кількість пацієнтів не дозволить лікарю надати якісну меддопомогу або ж вона просто стане недоступною.

Так, механізм оплати праці із застосуванням капітаційної ставки вдало використовують такі країни, як Німеччина (2000 пацієнтів на людину) Нідерланди, Гонконг (2300), Сінгапур, Швеція (2400), США – (в середньому - 2000). Та в них є низка факторів, які здатні забезпечити доступну медицину за великої кількості пацієнтів - висока щільність населення і розвинена транспортна мережа, повноцінна система охорони здоров'я на всіх рівнях.

В інших країнах Європи на одного лікаря припадає набагато менше пацієнтів: Бельгія - 725, Іспанія 975, Франція - 1120. І все ж це країни з розвиненою охороною здоров'я та системою надання первинної медичної допомоги.

Навіть у країнах, де реформа первинки тільки розпочалася, сфера обслуговування одного лікаря набагато нижча, аніж прийнята МОЗом: у Білорусі середнє навантаження на лікаря загальної практики становить 1246 осіб, у Болгарії - 1472 осіб на одного сімейного лікаря.

В Україні, згідно із розрахунками, лікар обслуговуватиме понад 4 тис. пацієнтів (див. Міф #1). У результаті – медицина не стане доступною.

Зараз в Україні діють значно менші норми навантаження на лікарів первинної ланки. Діюча Постанова КМУ № 977 у редакції від 15.04.2014 року передбачає значно нижчий рівень навантаження на сімейного лікаря, який, до речі, повністю корелюється з подібними показниками в більшості європейських країн. Так, норма навантаження медичного персоналу, який надає первинну медичну допомогу, становить: - для лікаря загальної практики - сімейного лікаря - 1500 осіб в міській місцевості, 1200 осіб в сільській місцевості і тільки 800 чоловік для гірських районів. Згідно з дослідженням міжнародної аудиторської компанії Делойт, у 2017 році в середньому один лікар загальної практики в Україні обслуговував 1351 пацієнта. Це набагато менше, ніж 1800-2000 чоловік (причому незалежно від того, в якій місцевості і з якою щільністю населення працюватиме лікар), передбачених новими документами МОЗа.

24 липня 2018

Валерій Дубіль: "Батьківщина" завжди буде на стороні людей

  • 17:00

13 липня Верховна Рада закрила 8-му сесію VIII скликання. Провладна більшість депутатів випромінює позитив – на їхню думку, підчас неї прийняли багато Законів, які покращують життя українців. Звичайні ж громадяни оптимізму народних обранців не поділяють. Вони вже відчули переваги життя «по-новому» на собі, про що свідчать соцдослідження: за даними групи «Рейтинг», 71% наших громадян вважають, що справи України йдуть у неправильному напрямку.

Про те, що насправді стоїть за реформами від влади і як вони впроваджуються в Україні, ми розпитали народного депутата з фракції «Батьківщина» Валерія Дубіля.

Валерію Олександровичу, як Ви оцінюєте результати роботи Верховної Ради за останню сесію?

Ви знаєте, у мене таке враження, що Раду окупувала група людей, які не виходять на зв’язок із простими українцями. Так, деякі Закони, що стосуються аграрного сектору, Нацбезпеки, податкової політики, - дійсно позитивні. Але більшість законів, які вносила і протягувала кнопкодавством провладна більшість – або лобістські, або антинародні.

Із таких найвагоміших – про відновлення кредитування. Цей закон розширює права фінансових установ, а права позичальників і поручителів - звужує. Якщо позичальник не може повернути борг банку, то його віддаватиме поручитель. У разі смерті поручителя, його майно забере банк. Окрім того, банки зможуть змінювати відсоткову ставку протягом всього терміну дії кредитного договору.

Так само – закон про валюту. На стрибках валюти наживаються, а вони ухвалюють закон про паралельне ходіння електронних грошей замість того, щоб терміново розслідувати, хто наживається на стрибках національної валюти.

Ще один цікавий законопроект, який влада намагалась протягнути - №8225Д. Наша лідер Юлія Тимошенко просто розгромила цей законопроект на Погоджувальній раді ВР, адже він фактично дозволяє об’єкти стратегічної державної власності, що не підлягають приватизації, передати в концесію, або в управління – таким чином, фактично приватизувати їх без грошей. У 21 сторіччі, у демократичній державі! І завдяки цьому виступу законопроект до порядку денного навіть не включили. Тобто, ви бачите, що відбувається за спиною українців? Нас продовжують грабувати по-тихому, «по-новому». А що відбувається із ринком землі? Владі не потрібний чесний ринок – їй потрібно нажитися на чорноземах і простих українцях. Влада хотіла вчергове обманути українців і протягнути законопроект №3738Д, який би дозволив іноземцям скуповувати нашу українську землю, але поки що цього їй не вдалось зробити.

Знаю, що «Батьківщина» виступала проти відкриття ринку землі. Ваша фракція не змінила своєї думки?

Ми виступали не проти відкриття ринку землі. Ми виступали проти того, щоб відкривати його в умовах, коли немає відповідного законодавства. Проведене Всеукраїнською аграрною радою опитування свідчить, що мінімум 50% агровиробників хочуть відтермінування зняття «земельного мораторію» мінімум до 2022 року. Держава має думати не про те, як продати землю, а про те, як створити умови, щоб землю придбали саме селяни. А хто зараз із селян реально це може зробити, коли в нас понад 80% населення живе за межею бідності? Та й скасовувати мораторій зараз дуже ризиковано, адже ті, хто орендують землі зараз, матимуть право відразу викупити її. А ніхто з олігархів не стане переплачувати за те, що вони і так вважають своїм.

За наполяганням нашої фракції Рада зробила перший крок до запровадження законодавства, яке враховує інтереси нашого народу і убезпечує українські землі від масової прихватизації іноземцями і олігархами, проголосувавши Закон, який дозволить простим українцям, котрі працюють на власній землі, отримувати її у власність.

Законопроектом №7060 дозволяється після 7 років оренди 5 га державної ріллі приватизувати сімейним фермерським господарством 2 га безоплатно та 3 гектари з виплатою в розстрочку на 20 років. Тепер потрібно прийняти низку законів про підтримку фермерських господарств. Цими законами ми посприяємо створенню мільйонів фермерських господарств замість 35 тисяч. Великий камінь спотикання тут діюча провладна більшість - чи вона їх підтримає, чи продовжить просувати свої, вигідні тільки олігархам і іноземцям, закони про обіг земель сільськогосподарського призначення, а наші продовжить блокувати.

Стосовно Антикорупційного суду. Вже можете передбачити, як він працюватиме?

У нашій державі будь-яка інституція може працювати правильно, як це працює в Європі, за однієї простої умови. Влада і її оточення не мають на це впливати.

Щодо Антикорупційного суду – позитивним є те, що нам вдалося разом із міжнародними партнерами не допустити включення до Закону поправки, яка дозволяє розглядати апеляції по уже відкритих справах у судах загальної юрисдикції, а не в новоствореному Антикорупційному суді. Це б дозволило тим, хто вже під слідством, оминути розгляд апеляції в Антикорупційному суді.

На всі ці політичні ігри, які влаштовує провладна більшість, пішло дуже багато часу. Це тактика затягування часу. Пригадую, як провладні депутати відмовлялися голосувати важливі для українців закони, доки не проголосують їхні. Не розглянули закони про покращення податкового режиму для малого та середнього бізнесу, зниження тарифів на житлово-комунальні послуги, податковий суверенітет та офшорні компанії. Таким чином, влада себе убезпечує. Але такими порядками денними, які були на останній сесії, вона вбиває довіру людей до влади як такої.

Знаю, що Ви, як колишній медпрацівник, опікуєтесь українською медициною. Що прийняли для розвитку цієї галузі?

Скажу так – законів, які б глобально і на краще змінили ситуацію в медицині не приймали. А зараз ситуація в медицині така, що медична субвенція на 2018 рік покриває тільки 67% від фінансової потреби медичних установ. Решту змушені дофінансовувати громади і місцеві бюджети. За рахунок чого виник такий дефіцит? За рахунок розпіареної медичної псевдореформи, інакше її не назвеш. Адже у той час, як нереформовані заклади страждають, у реформованих збільшилось фінансування у 2-2,5 рази збільшилось фінансування. І МОЗ бачить лише другу цифру, про першу його чиновники мовчать.

Натомість, міжнародні експерти про це заявляють вголос. У листі до Верховної Ради один із найповажніших спеціалістів галузі дитячої онкогематології доктор Мартін Фрідріхс пише, що підтримка, виказана послами G7 і членами делегації ЄС медреформи, яку проводить Супрун, передчасна. Самі цілі МОЗа неправильні. Основною метою має бути не економія бюджетних коштів чи боротьба з корупцією, а створення системи профілактики захворювань і оптимального лікування пацієнтів, тобто забезпечення максимальної доступності медпослуг для всіх без виключень категорій населення.

Ситуацію потрібно рятувати терміново, адже система тримається на останній соломинці. Тому наша політична сила розробила законопроект, який мінімізує негативні наслідки від «реформи» МОЗа, і зараз збирає підписи. Це – закон про обов`язкове медичне страхування, коли за працюючого сплатить роботодавець, за непрацюючого – держава, і дуже сподіваюся, що ми вже восени зможемо його прийняти. Адже в інакшому випадку вже у наступному році система охорони здоровя розвалиться остаточно.

А як щодо окремих напрямків галузі?

Із не таких глобальних законів, але які реально напряму рятують українців, відзначу Закон про трансплантацію № 2386а-1. Голосували ми його 17 травня, і це – дійсно історична дата для всіх українців, адже, на жаль, лихо може трапитися з кожним, а цього дня ми зробили максимально для того, щоб важкохворі отримали шанс на життя. Закон зможе врятувати понад 2000 людей щороку. Раніше важкохворі, яким потрібна була пересадка органів, мали збирати гроші чи лікуватися за державний кошт (якого завжди немає!) закордоном, бо не була виписана юридична процедура отримання згоди з боку донора чи її законного представника та порядок її відкликання. Тепер кожен українець зможе стати донором, при цьому закон попереджує зловживання у цій сфері і убезпечує конфіденційну інформацію і донора, і реципієнта. Він не змінює вже існуючого в українському законодавстві (Закон про трансплантацію – №1007-14) принципу «чітко висловленої згоди» («презумпція незгоди») про посмертне донорство (людина за життя дає згоду на вилучення анатомічних матеріалів письмово).

Знаєте, коли цей законопроект проголосували, люди – важкохворі і їхні родичі, що стояли під Радою, просто заплакали. Вони не вірили, що це колись відбудеться. Але для того, щоб цей законопроект запрацював, МОЗ має розробити ще підзаконну базу і втілити його у життя. І доки це станеться, а всі ми знаємо наскільки «швидко» і «чітко» працює команда Міністерства охорони здоров’я, українці вимушені лікуватися закордоном. А через те, що т.в.о. Міністра Уляна Супрун підписала недофінансований бюджет, гроші на програму лікування українців закордоном закінчилися. Передбачаючи це, ще взимку я подавав законопроект №8035, який збільшує фінансування програми лікування за кордоном. Але він і досі не проголосований. А що таке відсутнє фінансування за цією програмою? Це – смерті людей.

Через таку ганебну політику українці вже не вірять у цю владу. Вони побачили, що на крові українців, до влади прийшов новий олігархічний клан. І, знаєте, скільки я спілкуюся з людьми у маленьких селах і містечках, люди говорять, що у них вже опускаються руки і вони не вірять, що колись в Україні, як вони кажуть, буде життя, як у людей.

Що необхідно зробити, щоб відновити довіру до влади українців?

Питання не у довірі до влади, питання у самій владі – які вона собі ставить цілі: зробити життя українців кращим чи навпаки – на них нажитися. І на жаль, усе те, про що ми сьогодні говорили, свідчить про друге - влада, яку фактично винайняв на роботу народ, нехтує своїми службовими обовязками, гарантуючи гарне життя не народу, а собі. І нашій фракції доводиться щодня відстоювати право простих людей на гідне життя, яке і так закріплене українським законодавством.

Як змусити владу рахуватися з народом? За діючого законодавства – ніяк. Чинна Конституція створювалась за зачиненими дверима, нашвидкоруч, і кожен Президент підлаштовував її під себе. От і виходить, що за нею у простих людей є лише обов’язки, а у влади – безпрецедентні права.

Єдиний вихід - разом із людьми розробити новий суспільний договір. Контролюючі органи мають стати чітко відмежованими від політичних діячів, уряду і парламенту. Щопонеділка вже проходять фахові обговорення положень нової Конституції, тобто нового суспільного договору, за модераторства самої Юлії Тимошенко. До цих обговорень залучено понад 80 науковців, фахівців та представників громадянського суспільства. І згодом ми плануємо проводити подібні заходи в усіх регіонах України. Як говорить Юлія Тимошенко, за 9 місяців внаслідок суспільної дискусії має народитися проект гармонійного суспільного договору, у якому представники влади не зможуть змінити навіть кому. І я впевнений, тільки за умови постійного діалогу ми зможемо відродити нашу Україну і зробити її однією з найзаможніших країн Європи.

За матеріалами val.ua.

23 липня 2018

Міфи "медреформи": Міф #2. Нестача лікарів не завадить реформі

  • 11:22

За матеріалами фейсбуку Валерія Дубіля.

Сьогодні розвінчаю другий міф «медреформи» - про те, що навіть в умовах дефіциту лікарів можна проводити реформу. Скажу одразу: можна, але потрібно підстрахуватися фельдшерами у віддалених районах. МОЗ же цього не врахував.

Розберемо деталі ситуації.

Робота зі створення первинної ланки на базі сімейної медицини почалася задовго до приходу Супрун у МОЗ. З початку 2000 років в Україні почали створювати систему первинної медико-санітарної допомоги на основі сімейної практики. Саме тоді постала проблема нестачі сімейних лікарів.

Під час пілотного проекту з реформування системи охорони здоров'я у трьох областях і Києві, який був затверджений Законом України № 3612-17 «Про порядок проведення Реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», щоб вирішити проблему дефіциту лікарів загальної практики, значно збільшили державне замовлення на цю спеціальність, організували масштабну перекваліфікацію медиків. У результаті - в 2011-2015 роках спеціалізацію лікаря загальної практики отримали понад 5 тис. лікарів (найбільше - 1500 у 2013 році).

Однак, проект не довели до кінця і первинну ланку охорони здоров’я в Україні не вдалось зробити повноцінною. А нова команда МОЗа практично провалила цю роботу - в 2016 році спеціалізацію отримали 474 людини, а за 2017 рік - менше 500 медиків. Цим і обумовлено дефіцит у 60% лікарських кадрів на первинній ланці (див. Міф #1).

_______________________________________________________________

Реформу проводити потрібно і можна навіть зараз, але не так, як це робить МОЗ.

Яким чином? Щоб всі мали доступ до меддопомоги, необхідно створити «подушки безпеки», як це зробили в Австралії. Щільність населення там також низька. На одного лікаря там припадає від 600-800 (у великих містах) до 2500-4000 (у сільських та віддалених місцевостях) людей. У районах «районах з недостатньою забезпеченістю лікарями» (понад 1400 пацієнтів на одного лікаря) до роботи в якості лікарів загальної практики допускають лікарів без повної акредитації.

В Україні «сімейників» можуть тимчасово підмінити у віддаленій сільській місцевості фельдшери і середній медичний персонал з проведенням підвищення кваліфікації та додаткової державної атестації. При цьому фельдшер практикуватиме або під керівництвом, або при консультаційній підтримці лікаря. Реформа влади ж цього не врахувала, а тому її наслідки призведуть до масового закриття ФАПів.

Паралельно потрібно вирішувати проблему дефіциту лікарів - створивши цільову державну програму, яка дозволить:

- збільшити держзамовлення у вишах лікарів загальної практики і виділити додаткові квоти на держзамовлення для випускників сільських шкіл;

- сформувати економічні стимули для перекваліфікації лікарів інших спеціальностей (тривала оплачувана відпустка при проходженні перекваліфікації, компенсація оплати житла при перекваліфікації та ін.);

- створити місцеві стимули для медичних працівників у регіонах (компенсація з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом надання субвенцій або дотацій витрат на реалізацію програм місцевих стимулів - придбання житла, транспорту, доплати і компенсації).

20 липня 2018

Міфи "медреформи": Міф #1. Лікарів вистачить на всіх

  • 11:15

За матеріалами фейсбуку Валерія Дубіля.

З командою запускаємо новий проект – розвінчуємо міфи, які поширює команда МОЗа про так звану «медреформу». Найближчі тижні викладатиму аргументи, які підтверджують не тільки те, що ніякої реформи у системі охорони здоров’я немає, а й те, що політика керівництва чинного Міністерства охорони здоров’я направлена на руйнування системи охорони здоров’я, скорочення медичних закладів і зменшення доступності медичної допомоги. Українці мають знати правду!

Міф перший. Про те, що лікарів вистачить на всіх.

Згідно з новими підзаконними актами МОЗа, лікар загальної практики обслуговуватиме 1,8 тис. пацієнтів, терапевт – 2 тис. пацієнтів, педіатр – 900 пацієнтів. Для того, щоб забезпечити необхідну доступність первинної медичної допомоги в Україні, потрібно 22-24 тисячі лікарів на первинній ланці (згідно з нормативами, які діяли до «реформи» - 28 тис.: 17,2 – у місті і 10,8 – у сільській місцевості. Згідно з новими, які вступили в силу з 01.07.2018 – 22-24 тисячі у залежності від того, скільки дітей будуть обслуговувати сімейні лікарі, а скільки педіатри).

На початок 2017 року в Україні працювало близько 14 тис. сімейних лікарів і ще 2 тис. педіатрів. З них – близько 35% - люди пенсійного віку, і ще 10% в найближчий час мали вийти на пенсію. Це – дані Української медичної експертної спільноти. У 2017 році спеціалізацію лікаря загальної практики отримало менше 500 людей.

Отже, у нас не вистачає 6 тисяч лікарів, якщо враховувати лікарів пенсійного віку, і 13,2 тис – якщо не враховувати. 60% лікарів не вистачає!

Якщо взяти до уваги рекомендоване МОЗом навантаження на педіатрів а також кількість дітей в Україні (7,6 млн), то дефіцит лікарів ще збільшиться. У країні працюватиме трохи більше ніж 2 тис. педіатрів (з них – 47% пенсійного і передпенсійного віку). А для забезпечення нормативу їх має бути 8,4 тис. Тобто, дефіцит становить 7,3 тис.! У нас же є тільки 13% від потреби. І тому реальне навантаження на одного педіатра (навіть враховуючи лікарів пенсійного віку) буде 3,8 тис. дітей, а не 900, як на це «розраховує» МОЗ.

Наказом МОЗа №504, Міністерство дозволило набирати більшу за рекомендовану кількість пацієнтів. («5. Обсяг практики може відрізнятися від оптимального залежно від соціально-демографічних, інфраструктурних та інших особливостей території, в межах якої мешкають особи, що належать до відповідної практики»). Так, лікарів вистачить на всіх, проте про доступну медицину мова не йде. Адже один лікар змушений буде обслуговувати 4,4 тис. пацієнтів!

До того, як похід до «сімейника» кожного українця не почне фінансуватися за новою системою (повний перехід на нову систему фінансування – до 2020 року), дефіцит лікарів не буде таким помітним. Адже нині пацієнти безпосередньо звертаються до профільних фахівців у лікарнях, минаючи сімейних лікарів і терапевтів. Та й норми навантаження на лікарів першої ланки, визначені Постановою КМУ № 977 у редакції від 15.04.2014 року, значно нижчі, аніж пропонує МОЗ. Якщо зараз норми обслуговування для лікаря загальної практики - сімейного лікаря, згідно із вищевказаною постановою, - 1500 осіб в міській місцевості, 1200 осіб в сільській місцевості і тільки 800 чоловік для гірських районів, то у нових документах МОЗа вказана норма вже у 1800-2000 чоловік.

Після реалізації реформи в повному обсязі (з 01.01.2020) та зміни правил надання медичної допомоги, пацієнт зможе звертатися до профільного медичного фахівця тільки за направленням сімейного лікаря
(в іншому випадку потрібно повністю оплачувати вартість медичних послуг), крім того сімейний лікар виписує рецепти на безкоштовне отримання ліків (реімбурсації) та ін. Це призведе до того, що обсяг роботи та навантаження у сімейних лікарів значно зросте, і пацієнти фактично вистоюватимуть дві черги: до сімейного лікаря – за направленням, і до вузького спеціаліста.

Архів онлайн новин
<< < лип. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          
TOP новини
П'ятниця, 07 грудня 2018
МОЗ другий рік створює видимість «медреформи», сподіваючись, що люди у неї повірять. Українці ж не розуміють: наче реформа йде, а за медицину вони…
Інтерв’ю