Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Усі новини дня

15 листопада 2018

МОЗ підставляє місцеву владу

  • 15:08

Міністерство охорони здоров`я (МОЗ) масово піариться на своїй “медреформі”. Мовляв, вона відбувається чудово, ось тільки місцева влада гальмує процес. Та чи дійсно проблема в громадах?

Зустрічаючись із медиками, місцевою владою, все більше переконуюсь, що МОЗ тільки "малює слайди” і ні за що не хоче відповідати.

Нещодавно голова нового монопольного органу, Національної служби здоров’я (НСЗ), Олег Петренко сказав, що за організацію надання медпослуг первинкою (сімейними лікарями) відповідає місцева влада. Згодом і сама т.в.о. міністра Уляна Супрун, яка вважає, що за третину інсулінів мають (!) заплатити місцеві бюджети, хоча цього у жодному законі чи підзаконному акті не прописано.

Чесно кажучи, ці заяви просто ставлять у ступор будь-якого правника. Відкриємо законодавство.

Перше. Фінансувати охорону здоров’я вдосталь має виключно центральна влада – через державний бюджет. Щоб не маніпулювали потім словами, процитую нашу Конституцію - Основний закон.

Стаття 49: “Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування”.

Стаття 95: “Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків”.

Охорона здоров’я – якраз загальносуспільна потреба.

Друге. Якщо держава делегує виконання деяких своїх зобов’язань органам місцевого самоврядування, то має забезпечити і фінансування - у повному обсязі й й за рахунок коштів держбюджету.

Конституція України, стаття 143: “Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності”.

Не може держава виконати повноваження – делегує їх до місцевої влади. І разом з цим зобов’язана передати частину загальнодержавних податків – міжбюджетних трансферів або субвенцій.

Конституція регулює тільки загальні норми. Взаємодію ж між центральної владою і місцевим самоврядуванням в сфері охорони здоров’я - закон “Про місцеве самоврядування”. То може Олег Петренко правий – саме місцева влада відповідає за організацію надання медичних послуг первинної ланки?

Одразу скажу – ні. Закон не суперечить Конституції, хоча, ви знаєте, в Україні і таке можливо. Та не цього разу.

Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 32: до власних (самоврядних) повноважень органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров’я відносяться управління закладами охорони здоров’я та організація медичного обслуговування.

Але. Організація обслуговування не передбачає забезпечення фінансування їхньої діяльності - тільки забезпечення організації їхньої роботи.

А от доступність і безоплатність медобслуговування для всіх і ліки й медзасоби для пільгових категорій дійсно має забезпечити місцева влада – такі повноваження їм делегувала центральна влада.

Згадаємо Конституцію? Хто у нас має фінансувати делеговані повноваження, відповідно до 143 статті? Так, центральна влада. ПОВНІСТЮ.

Закон “Про місцеве самоврядування” ще раз наголошує на цьому для тих, хто невірно трактує Конституцію.

Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 66: “У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону:

Стаття 67: “1. Держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

2. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов`язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів.

Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою”.

То хто має утримувати заклади охорони здоров’я і фінансувати надання меддопомоги? Держава.

Якщо місцеві бюджети через рішення центральної влади додатково вимушені витрачатися, хто має їм давати компенсацію? Держава.

Хто має компенсувати громадам утримання закладів первинної медичної допомоги, коли там просто немає достатньої кількості пацієнтів? Держава.

Бо саме через рішення державної влади, заклади тепер фінансуватимуться через НСЗ – відповідно до підписаних декларацій. І якщо коштів, які надходять в заклад охорони здоров’я за новими правилами, недостатньо для їхнього фінансування, місцевий бюджет додатково фінансує заклад, а держава має компенсувати ці витрати.

Хто має докупати інсулін, коли він закінчився? Держава, передаючи субвенцію.

Пояснюю, чому. Зі зміною механізму отримання інсулінів (запровадження реімбурсації), на нього зросли ціни. Це як причина – наслідок.

Механізм запровадила державна влада постановою Кабміну. Ми вже знаємо, що Конституція і ст. 67 закону “Про місцеве самоврядування” зобов’язують Кабмін збільшити розмір медичної субвенції – щоб компенсувати додаткові витрати місцевих бюджетів. 100% потреби у фінансуванні для закупівлі інсуліну повинно бути забезпечено коштами державного бюджету. А ми що маємо?

Незрозуміла бездіяльність влади призводить до того, що українці втрачають здоров’я – через недоступність і невчасність медпослуг. Бо ті, хто ще не зміг виїхати за кордон, просто приречені жити зі своїми проблемами сам на сам.

Вимагаю від влади припинити цю політику зменшення населення України!

За даними kievvlast.

Валерій Дубіль: МОЗ визнав, що лікарів в Україні таки не вистачає

  • 14:55

Пам’ятаєте, раніше ми рахували, скільки лікарів не вистачає в Україні, щоб кожен пацієнт міг отримати якісну і вчасну допомогу?

30 жовтня МОЗ запропонував проект постанови КМУ і підтвердив – лікарів не вистачає.

Відповідно до наказу МОЗ України від 19.03.2018 р. № 504, оптимальний обсяг практики (ООП) для надання первинної медичної допомоги становить:

1800 осіб на одного лікаря загальної практики- сімейного лікаря;

2 тис. осіб на одного лікаря-терапевта;

900 осіб на одного лікаря-педіатра.

У новому проекті постанови ж чиновники МОЗу хочуть запровадити знижувальні коефіцієнти за декларації, укладені понад встановлені ліміти.

Пояснення цьому тільки одне – через дефіцит лікарів, один обслуговуватиме понад 2 тисячі пацієнтів. А грошей на фінансування всіх у бюджеті не вистачає. Тому МОЗ пішов на такий крок.

Вирішити ситуацію може введення загальнообов’язкового медичного страхування, коли за працюючого страхові внески сплатить роботодавець, за непрацюючого – держава. Разом із іншими депутатами я вже подав відповідний законопроект №9163. Окрім того, необхідно терміново почати вирішувати кадрову проблему, започаткувавши державну програму підтримки медпрацівників!

 

09 листопада 2018

Валерій Дубіль: Більшість областей України залишиться без нових «швидких»

  • 14:44

За матеріалами блогу Валерія Дубіля.

У минулому році їздив амбулаторіями Чернігівщини і дорогою зустрів стареньку машину «екстренки». І от ще тоді подумав: а що, як ця автівка поламається шляхом до лікарні – людину просто не встигають врятувати! Навряд чи після такого родичі шукатимуть правди – бо просто звикли, що в Україні медицина не стоїть у пріоритеті.

На жаль, політика чинної влади з її приходом не змінилася. Вона просто довикористовує старий ресурс, не думаючи як все змінити. Наші лікарі вимушені добиратися на виклик на тих самих автівках «швидкої», що й їхні навіть бабусі. Хоча до ладу автопарк екстреної служби вже можна було привести давно. От, у наступному році є навіть гроші на його оновлення. Та влада українців ділить за пропискою – «щасливчиків» встигнуть довезти до лікарні, а ті, кому не пощастило з обраним владою містом – будуть сподіватися на добру вдачу.

У 2019 влада планує запустити «новий» пілотний проекту з оновлення матеріально-технічної бази «екстренки» лише у кількох областях. На нього з бюджету виділяють 922,57 млн грн.

Вибір областей для пілоту виглядає дивним. Саме в них у різні роки вже проводилися подібні пілотні проекти. За ними вони отримували новий транспорт, тоді як решта України не мала взагалі нічого. І - на додаток - у цих «щасливчиків» вже створені єдині диспетчерські центри, які зараз є тільки у 9 областях України.

Окремо виділю Донеччину. Тут терміново необхідно створити з нуля систему екстреної медичної допомоги - створені раніше обласний центр медицини катастроф і закуплені автомобілі залишилися на окупованій території. Та яке це має відношення до реформи всієї системи екстреної медичної допомоги?

Тобто, уряд вирішив показати «реформу» в окремих, обраних областях, які і так можна назвати «вітриною для виставки», бо у них система ЕМД (екстреної меддопомоги) розвинена найкраще. Для цього він закидає їх грошима. Зробить він це за рахунок інших областей. На екстрену меддопомогу в них виділять у 2019-му ще менше грошей, аніж цьогоріч. Про це я писав у минулому блозі.

Та якби провладна більшість хотіла реформувати «екстренку» насправді – то фінансувала б усіх рівномірно. Пілотний проект виглядає дивним і тому, що на 5 областей і 1 місто виділили половину суми, яка потрібна на один рік для закупівлі обладнання для системи ЕМД для всієї України. І зараз я розкажу – чому робити це потрібно поступово і по всій території України.

Минулого разу я писав, що ЕМД приймає на себе додаткове навантаження під час псевдореформи медицини від влади. Щоб наша система ЕМД ефективно працювала навіть у таких умовах, потрібно врешті закінчити почату ще 5 липня 2012 року реформу. Тоді Верховна Рада прийняла Закон «Про екстрену медичну допомогу». Економічна криза і політична нестабільність 2014 року не дозволили провести реформування в повному обсязі.

Зробити це реально і зараз – оновивши і заново сформувавши матеріально-технічну базу в усіх областях України. Звісно, розвиток системи оперативно-диспетчерських служб та закупівля спеціалізованого автомобільного транспорту потребують великих фінансових ресурсів. Та й це – не проблема.

Рахуємо.

Нині централізовані диспетчерські служби є в дев'яти областях. Щоб зробити такі ж в інших, потрібно додатково трохи більше 380 млн грн. З іншого боку, ці служби успішно створює сама місцева влада - за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку. Тому немає першочергової необхідності виділяти додаткове централізоване державне фінансування на цей напрямок. Краще закцентувати на оновленні автівок – бо ж система ЕМД може працювати дійсно ефективно, якщо буде відповідна кількість спеціалізованого санітарного транспорту.

В Україні, згідно з нормативом (у т.ч. + 25% резерву), його має бути 4426 одиниць, з них: тип В - 3665 одиниць, тип С - 761 одиниця. Нині на балансі є тільки 2965 одиниць автомобілів швидкої медичної допомоги, з них: тип В - 2725 одиниць, тип С - 240 одиниць.

З усього цього переліку техніка та спеціалізований санітарний транспорт в середньому на 60-70% застарілий, фізично зношений і потребує заміни. Крім того, українська система ЕМД, не маючи іншого виходу, й досі експлуатує автівки, які не відповідають вимогам Національного стандарту і не можуть використовуватися як автомобілі екстреної медичної допомоги.

Для формування необхідного парку спеціалізованого санітарного транспорту для надання екстреної (швидкої) медичної допомоги необхідно придбати 2830 автомобілів, з них: тип В - 2281 одиниць на загальну суму 4 678,3 млн грн; тип С - 549 одиниць на загальну суму 1 705,2 млн грн. Всього на закупівлю спеціалізованого автотранспорту необхідно 6 383,5 млн грн.

Додамо до цієї суми ще додаткові витрати на закупівлю іншого обладнання та створення інформаційної інфраструктури - вийде загальна потреба - 6 775,7 млн грн.

Звісно, таку суму бюджет одного року не потягне. Проте її можна безболісно розділити на кілька років. Крім того, такий великий обсяг організаційних та виробничих ресурсів неможливо зараз забезпечити. Як приклад, виробничі можливості українських підприємств не дозволять зробити більше 1100 машин екстреної медичної допомоги в рік.

Ми можемо реально реформувати систему екстреної меддопомоги за 2019-2021 роки. При рівномірному розподілі фінансування на три роки, потреба на 2019 рік складе 2,3 мрд грн для всіх областей України. На жаль, чинна влада пішла іншим шляхом і намагається заробити собі бонуси на прийдешніх виборах, знову закидавши грошима одних, і кинувши напризволяще інших. Та наші люди – не сліпі. Вони розуміють: між робити «абищось для видимості» і «робити максимально якісно» у однакових умовах є велика різниця.

Впевнений, за три роки після зміни влади ми зможемо створити в Україні дійсно ефективну систему екстреної медичної допомоги – чекати залишилось недовго.

У влади немає єдиної концепції проведення «медреформи»

  • 08:10

Валерій Дубіль: У влади немає єдиної концепції проведення «медреформи»

Поява в залі законопроекту № 6634 ще раз демонструє, що у влади немає чіткого розуміння і єдиної концепції проведення медичної реформи, а ті непродумані і псевдореформаторські дії, які вона робить - лише передвиборчий піар і «реформа під вибори».

Про це сьогодні під час візиту на Чернігівщину заявив народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

Нардеп переконаний, влада не думає про реформу заради людей, а просто експлуатує значущі для людей теми:

«Нині вкрай необхідно розвивати первинну медичну допомогу на основі сімейної медицини. Порівняв новий законопроект №6634, який вчора винесли до зали, із вже діючим Законом №2168 (про державні фінансові гарантії), який прийняли у минулому році. Дійшов до висновку, що влада взагалі не тямить що робить. Положення цих двох документів, які мали б бути направлені на розвиток, суперечать одне-одному», - підкреслив Валерій Дубіль.

Так, якщо у новому законопроекті №6634 держава гарантує безоплатне надання первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини у державних та комунальних закладах охорони здоров'я, то у вже діючому№2168 - повну оплату… медичних послуг первинної медичної допомоги у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особою – підприємцем. Те саме і з джерелами фінансування – якщо діючий Закон №2168 визначає єдиним джерелом фінансування первинної меддопомоги Нацслужбу здоров’я, то у новому законопроекті №6634 таких джерел – ціла низка. Окрім того, у новому законопроекті пропонується зробити децентралізацію фінансування, тоді як вже діючим запроваджена повна централізація.

 

«Не зважаючи на те, що у цих законодавчих ініціатив одні автори, таке враження, що ці документи описують різну систему надання первинної медичної допомоги. Таких нестиковок маса. Так яку систему охорони здоров’я ми будуємо і як надаватимемо українцям первинну допомогу? За вже прийнятим законом № 2168, або за запропонованим законопроектом?», - резюмував нардеп.

За матеріалами ukranews.com.

08 листопада 2018

“Швидка” приїжджатиме вчасно, коли влада зробить справжню реформу, а не передвиборний піар, - Валерій Дубіль

  • 18:16

За матеріалами блогу Валерія Дубіля.

6-й рік у країні проходить реформа екстреної медичної допомоги. Стартувала вона ще у 2012 – з прийняттям Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Та замість «покращень» і життя «по-новому», ЕМД (екстрена меддопомога) з кожним роком помирає.

Мало того, не маючи розвинену систему лікарень, які прийматимуть пацієнтів зі «швидких», влада обмежила перелік випадків, у яких до пацієнта приїде бригада. У дитини температура? Чекайте до завтра і їдьте до «сімейника» у громадському транспорті. А те, що температура може бути не лише виявленням звичайної застуди, МОЗ у своїх постах у фейсбуку забув нагадати. А щоб це зрозуміти – в країні має бути розвинена діагностика і має постійно проводитися контроль здоров’я. Це у нас є?

Ось так, економлячи на пацієнтах і замовчуючи реальні проблеми у галузі, влада прикривається «європейським досвідом», не створивши при цьому європейські умови.

Цьогоріч у фінансуванні ЕМД взагалі цікаві обставини: гроші є навіть на оновлення матеріально-технічної бази, тільки от «екстренка» більшості областей цього не дочекається. То в чому ж справа?

Другий рік бюджети місцевої влади витягають «екстренку», щоб та бодай вижила – у цьому я неодноразово пересвідчувався під час зустрічей на місцях. Бо центральна влада щороку знижає її фінансування з держбюджету. Зменшується і обсяг закупівель ліків, які дорожчають на очах. Бюджет на них не збільшується, а стоїть на місці – не зважаючи на інфляцію й інші чинники. Про оновлення автопарку взагалі не говорю – місцеві бюджети й так напівпорожні. Цим би мала займатися держава. Та держава, точніше – центральна влада, займається зовсім іншим: підготовкою до виборів.

Чинна команда урядовців вирішила закидати грошима деякі області, лишаючи «екстренку» інших ні з чим. І саме в цих областях вона покаже «успіхи реформи». Такий крок виглядає мінімум непрофесійно – нині через нову «реформу» системи охорони здоровя значення екстреної меддопомоги різко зростає не в окремих областях, а в усій Україні.

По-перше, через реформу первинки, а точніше – концентрування на ній грошей – скорочується мережа медзакладів. Бо решта рівнів залишаються без фінансів. У 2018 році субвенція була недофінансована на понад 27 млрд грн, або на 37% від загальної потреби. У проекті ж бюджету на 2019 рік цей дефіцит зростає на 45% і доходитиме до 39 млрд грн. Паралельно із скороченням фінансів, змінюється і організаційно-правовий механізм керування медзакладами – вони мають автономізуватися. Медзаклади фінансуватимуться і функціонуватимуть за іншим порядком. І доки вони не увійдуть у реформу і не освояться, ЕМД (екстрена меддопомога) закриватиме «хвости».

По-друге, екстрена медична допомога приймає на себе всі збої або провали у роботі інших елементів системи охорони здоров'я. Не працює система первинної медичної допомоги - збільшується кількість викликів швидкої допомоги, закривається відділення районної лікарні - навантаження переходить на екстрену медичну допомогу, непрацююча система СЕС призводить до спалаху інфекційних захворювань і збільшення навантаження на систему екстреної медичної допомоги. Прикладів – безліч.

«Екстренка» фактично виступає запобіжником реформування всієї системи охорони здоровя, і стосується це не вибраних областей, а всієї країни. Та наша влада вирішила інакше – дати не всім рівномірно, а в одних забрати, а інших – забезпечити сповна. Таке враження, що знову, як і у випадку з «реформою» первинки, «реформатори» вже готують сценарії сюжетів про чергову перемогу. А що залишиться за екранами телевізорів?

На цифрах це виглядає так. В усій Україні фінансування ЕМД у наступному році через субвенцію скоротиться на 3,3%: у 2018 році воно склало 5,55 млрд грн, а на 2019 рік закладають 5,36. Для опонентів одразу скажу, що цифру ми виводили за формулою з Постанови Кабміну №618 від 19.08.2015 (редакція від 25.04.2018).

При тому, що дефіцит на 2018 рік вже склав більше 25% від потреби, влада вирішила скоротити фінансування ще – на 3,4%! І вона не зважає на те, що інфляція у 2018 році буде 10%, «мінімалка» з 01.01.2019 зросте на 10,8%, ціни на дизпальне за рік виросли на 30,4%!

Фінансування «екстренки» через субвенцію потрібно збільшити мінімум на 12,8% у порівнянні з минулим роком, і ніяк не зменшити! А та сума, яку хоче виділити на неї влада – на 1,37 млрд грн менша за необхідну. Я вже не говорю про оновлення матеріально-технічної бази!

Із забезпеченням ліками маємо ту саму ситуацію. Прогнозне зростання цін на них за 2018 рік складе близько 20%. А фінансування залишається ще на рівні 2017 року! І дефіцит складе 34,3% від необхідної суми. Це значить, на третину менше за необхідне будуть забезпечені бригади «екстренки» ліками. Ймовірно, влада планує, що бригади їздитимуть на виклики не з медикаментами, а з обіцянками уряду?

Найцікавіший момент, про який я детальніше розповім у наступному блозі. На оновлення матеріально-технічної бази влада закладає 922,57 млн грн і обзиває таке «покращення» новим пілотним проектом. Лише 5 областей і 1 місто отримають ці гроші. Чому? Дуже цікаве запитання, на яке спробую дати відповідь наступного разу. Зараз же резюмую: постійне зниження фінансування ЕМД - це тенденція цього уряду. У той же час незрозумілі піар-ходи – концентрування грошей на вузьких ділянках, яке вигідне владі, не вигідне українській системі охорони здоров’я. Тому цілком зрозумілі і прогнозовані масові протести перед КМУ саме медиків екстреної медичної допомоги.

Судячи з цифр, діюча влада навряд чи інакше ставитиметься до проблеми. Та ж її керівництво не вічне – чекати залишилось недовго. У нас є кваліфіковані медпрацівники і експерти, які понад усе вірять у гарне майбутнє «екстренки». Обєднавшись у новому уряді, ми зможемо його наблизити!

Архів онлайн новин
<< < лист. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    
TOP новини
Четвер, 15 листопада 2018
Міністерство охорони здоров`я (МОЗ) масово піариться на своїй “медреформі”. Мовляв, вона відбувається чудово, ось тільки місцева влада гальмує…
Інтерв’ю