Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

TOP новини

Валерій Дубіль: "Батьківщина" завжди буде на стороні людей

  • 24 липня 2018
  • 175

13 липня Верховна Рада закрила 8-му сесію VIII скликання. Провладна більшість депутатів випромінює позитив – на їхню думку, підчас неї прийняли багато Законів, які покращують життя українців. Звичайні ж громадяни оптимізму народних обранців не поділяють. Вони вже відчули переваги життя «по-новому» на собі, про що свідчать соцдослідження: за даними групи «Рейтинг», 71% наших громадян вважають, що справи України йдуть у неправильному напрямку.

Про те, що насправді стоїть за реформами від влади і як вони впроваджуються в Україні, ми розпитали народного депутата з фракції «Батьківщина» Валерія Дубіля.

Валерію Олександровичу, як Ви оцінюєте результати роботи Верховної Ради за останню сесію?

Ви знаєте, у мене таке враження, що Раду окупувала група людей, які не виходять на зв’язок із простими українцями. Так, деякі Закони, що стосуються аграрного сектору, Нацбезпеки, податкової політики, - дійсно позитивні. Але більшість законів, які вносила і протягувала кнопкодавством провладна більшість – або лобістські, або антинародні.

Із таких найвагоміших – про відновлення кредитування. Цей закон розширює права фінансових установ, а права позичальників і поручителів - звужує. Якщо позичальник не може повернути борг банку, то його віддаватиме поручитель. У разі смерті поручителя, його майно забере банк. Окрім того, банки зможуть змінювати відсоткову ставку протягом всього терміну дії кредитного договору.

Так само – закон про валюту. На стрибках валюти наживаються, а вони ухвалюють закон про паралельне ходіння електронних грошей замість того, щоб терміново розслідувати, хто наживається на стрибках національної валюти.

Ще один цікавий законопроект, який влада намагалась протягнути - №8225Д. Наша лідер Юлія Тимошенко просто розгромила цей законопроект на Погоджувальній раді ВР, адже він фактично дозволяє об’єкти стратегічної державної власності, що не підлягають приватизації, передати в концесію, або в управління – таким чином, фактично приватизувати їх без грошей. У 21 сторіччі, у демократичній державі! І завдяки цьому виступу законопроект до порядку денного навіть не включили. Тобто, ви бачите, що відбувається за спиною українців? Нас продовжують грабувати по-тихому, «по-новому». А що відбувається із ринком землі? Владі не потрібний чесний ринок – їй потрібно нажитися на чорноземах і простих українцях. Влада хотіла вчергове обманути українців і протягнути законопроект №3738Д, який би дозволив іноземцям скуповувати нашу українську землю, але поки що цього їй не вдалось зробити.

Знаю, що «Батьківщина» виступала проти відкриття ринку землі. Ваша фракція не змінила своєї думки?

Ми виступали не проти відкриття ринку землі. Ми виступали проти того, щоб відкривати його в умовах, коли немає відповідного законодавства. Проведене Всеукраїнською аграрною радою опитування свідчить, що мінімум 50% агровиробників хочуть відтермінування зняття «земельного мораторію» мінімум до 2022 року. Держава має думати не про те, як продати землю, а про те, як створити умови, щоб землю придбали саме селяни. А хто зараз із селян реально це може зробити, коли в нас понад 80% населення живе за межею бідності? Та й скасовувати мораторій зараз дуже ризиковано, адже ті, хто орендують землі зараз, матимуть право відразу викупити її. А ніхто з олігархів не стане переплачувати за те, що вони і так вважають своїм.

За наполяганням нашої фракції Рада зробила перший крок до запровадження законодавства, яке враховує інтереси нашого народу і убезпечує українські землі від масової прихватизації іноземцями і олігархами, проголосувавши Закон, який дозволить простим українцям, котрі працюють на власній землі, отримувати її у власність.

Законопроектом №7060 дозволяється після 7 років оренди 5 га державної ріллі приватизувати сімейним фермерським господарством 2 га безоплатно та 3 гектари з виплатою в розстрочку на 20 років. Тепер потрібно прийняти низку законів про підтримку фермерських господарств. Цими законами ми посприяємо створенню мільйонів фермерських господарств замість 35 тисяч. Великий камінь спотикання тут діюча провладна більшість - чи вона їх підтримає, чи продовжить просувати свої, вигідні тільки олігархам і іноземцям, закони про обіг земель сільськогосподарського призначення, а наші продовжить блокувати.

Стосовно Антикорупційного суду. Вже можете передбачити, як він працюватиме?

У нашій державі будь-яка інституція може працювати правильно, як це працює в Європі, за однієї простої умови. Влада і її оточення не мають на це впливати.

Щодо Антикорупційного суду – позитивним є те, що нам вдалося разом із міжнародними партнерами не допустити включення до Закону поправки, яка дозволяє розглядати апеляції по уже відкритих справах у судах загальної юрисдикції, а не в новоствореному Антикорупційному суді. Це б дозволило тим, хто вже під слідством, оминути розгляд апеляції в Антикорупційному суді.

На всі ці політичні ігри, які влаштовує провладна більшість, пішло дуже багато часу. Це тактика затягування часу. Пригадую, як провладні депутати відмовлялися голосувати важливі для українців закони, доки не проголосують їхні. Не розглянули закони про покращення податкового режиму для малого та середнього бізнесу, зниження тарифів на житлово-комунальні послуги, податковий суверенітет та офшорні компанії. Таким чином, влада себе убезпечує. Але такими порядками денними, які були на останній сесії, вона вбиває довіру людей до влади як такої.

Знаю, що Ви, як колишній медпрацівник, опікуєтесь українською медициною. Що прийняли для розвитку цієї галузі?

Скажу так – законів, які б глобально і на краще змінили ситуацію в медицині не приймали. А зараз ситуація в медицині така, що медична субвенція на 2018 рік покриває тільки 67% від фінансової потреби медичних установ. Решту змушені дофінансовувати громади і місцеві бюджети. За рахунок чого виник такий дефіцит? За рахунок розпіареної медичної псевдореформи, інакше її не назвеш. Адже у той час, як нереформовані заклади страждають, у реформованих збільшилось фінансування у 2-2,5 рази збільшилось фінансування. І МОЗ бачить лише другу цифру, про першу його чиновники мовчать.

Натомість, міжнародні експерти про це заявляють вголос. У листі до Верховної Ради один із найповажніших спеціалістів галузі дитячої онкогематології доктор Мартін Фрідріхс пише, що підтримка, виказана послами G7 і членами делегації ЄС медреформи, яку проводить Супрун, передчасна. Самі цілі МОЗа неправильні. Основною метою має бути не економія бюджетних коштів чи боротьба з корупцією, а створення системи профілактики захворювань і оптимального лікування пацієнтів, тобто забезпечення максимальної доступності медпослуг для всіх без виключень категорій населення.

Ситуацію потрібно рятувати терміново, адже система тримається на останній соломинці. Тому наша політична сила розробила законопроект, який мінімізує негативні наслідки від «реформи» МОЗа, і зараз збирає підписи. Це – закон про обов`язкове медичне страхування, коли за працюючого сплатить роботодавець, за непрацюючого – держава, і дуже сподіваюся, що ми вже восени зможемо його прийняти. Адже в інакшому випадку вже у наступному році система охорони здоровя розвалиться остаточно.

А як щодо окремих напрямків галузі?

Із не таких глобальних законів, але які реально напряму рятують українців, відзначу Закон про трансплантацію № 2386а-1. Голосували ми його 17 травня, і це – дійсно історична дата для всіх українців, адже, на жаль, лихо може трапитися з кожним, а цього дня ми зробили максимально для того, щоб важкохворі отримали шанс на життя. Закон зможе врятувати понад 2000 людей щороку. Раніше важкохворі, яким потрібна була пересадка органів, мали збирати гроші чи лікуватися за державний кошт (якого завжди немає!) закордоном, бо не була виписана юридична процедура отримання згоди з боку донора чи її законного представника та порядок її відкликання. Тепер кожен українець зможе стати донором, при цьому закон попереджує зловживання у цій сфері і убезпечує конфіденційну інформацію і донора, і реципієнта. Він не змінює вже існуючого в українському законодавстві (Закон про трансплантацію – №1007-14) принципу «чітко висловленої згоди» («презумпція незгоди») про посмертне донорство (людина за життя дає згоду на вилучення анатомічних матеріалів письмово).

Знаєте, коли цей законопроект проголосували, люди – важкохворі і їхні родичі, що стояли під Радою, просто заплакали. Вони не вірили, що це колись відбудеться. Але для того, щоб цей законопроект запрацював, МОЗ має розробити ще підзаконну базу і втілити його у життя. І доки це станеться, а всі ми знаємо наскільки «швидко» і «чітко» працює команда Міністерства охорони здоров’я, українці вимушені лікуватися закордоном. А через те, що т.в.о. Міністра Уляна Супрун підписала недофінансований бюджет, гроші на програму лікування українців закордоном закінчилися. Передбачаючи це, ще взимку я подавав законопроект №8035, який збільшує фінансування програми лікування за кордоном. Але він і досі не проголосований. А що таке відсутнє фінансування за цією програмою? Це – смерті людей.

Через таку ганебну політику українці вже не вірять у цю владу. Вони побачили, що на крові українців, до влади прийшов новий олігархічний клан. І, знаєте, скільки я спілкуюся з людьми у маленьких селах і містечках, люди говорять, що у них вже опускаються руки і вони не вірять, що колись в Україні, як вони кажуть, буде життя, як у людей.

Що необхідно зробити, щоб відновити довіру до влади українців?

Питання не у довірі до влади, питання у самій владі – які вона собі ставить цілі: зробити життя українців кращим чи навпаки – на них нажитися. І на жаль, усе те, про що ми сьогодні говорили, свідчить про друге - влада, яку фактично винайняв на роботу народ, нехтує своїми службовими обовязками, гарантуючи гарне життя не народу, а собі. І нашій фракції доводиться щодня відстоювати право простих людей на гідне життя, яке і так закріплене українським законодавством.

Як змусити владу рахуватися з народом? За діючого законодавства – ніяк. Чинна Конституція створювалась за зачиненими дверима, нашвидкоруч, і кожен Президент підлаштовував її під себе. От і виходить, що за нею у простих людей є лише обов’язки, а у влади – безпрецедентні права.

Єдиний вихід - разом із людьми розробити новий суспільний договір. Контролюючі органи мають стати чітко відмежованими від політичних діячів, уряду і парламенту. Щопонеділка вже проходять фахові обговорення положень нової Конституції, тобто нового суспільного договору, за модераторства самої Юлії Тимошенко. До цих обговорень залучено понад 80 науковців, фахівців та представників громадянського суспільства. І згодом ми плануємо проводити подібні заходи в усіх регіонах України. Як говорить Юлія Тимошенко, за 9 місяців внаслідок суспільної дискусії має народитися проект гармонійного суспільного договору, у якому представники влади не зможуть змінити навіть кому. І я впевнений, тільки за умови постійного діалогу ми зможемо відродити нашу Україну і зробити її однією з найзаможніших країн Європи.

За матеріалами val.ua.

Міфи "медреформи": Міф #2. Нестача лікарів не завадить реформі

  • 23 липня 2018
  • 144

За матеріалами фейсбуку Валерія Дубіля.

Сьогодні розвінчаю другий міф «медреформи» - про те, що навіть в умовах дефіциту лікарів можна проводити реформу. Скажу одразу: можна, але потрібно підстрахуватися фельдшерами у віддалених районах. МОЗ же цього не врахував.

Розберемо деталі ситуації.

Робота зі створення первинної ланки на базі сімейної медицини почалася задовго до приходу Супрун у МОЗ. З початку 2000 років в Україні почали створювати систему первинної медико-санітарної допомоги на основі сімейної практики. Саме тоді постала проблема нестачі сімейних лікарів.

Під час пілотного проекту з реформування системи охорони здоров'я у трьох областях і Києві, який був затверджений Законом України № 3612-17 «Про порядок проведення Реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», щоб вирішити проблему дефіциту лікарів загальної практики, значно збільшили державне замовлення на цю спеціальність, організували масштабну перекваліфікацію медиків. У результаті - в 2011-2015 роках спеціалізацію лікаря загальної практики отримали понад 5 тис. лікарів (найбільше - 1500 у 2013 році).

Однак, проект не довели до кінця і первинну ланку охорони здоров’я в Україні не вдалось зробити повноцінною. А нова команда МОЗа практично провалила цю роботу - в 2016 році спеціалізацію отримали 474 людини, а за 2017 рік - менше 500 медиків. Цим і обумовлено дефіцит у 60% лікарських кадрів на первинній ланці (див. Міф #1).

_______________________________________________________________

Реформу проводити потрібно і можна навіть зараз, але не так, як це робить МОЗ.

Яким чином? Щоб всі мали доступ до меддопомоги, необхідно створити «подушки безпеки», як це зробили в Австралії. Щільність населення там також низька. На одного лікаря там припадає від 600-800 (у великих містах) до 2500-4000 (у сільських та віддалених місцевостях) людей. У районах «районах з недостатньою забезпеченістю лікарями» (понад 1400 пацієнтів на одного лікаря) до роботи в якості лікарів загальної практики допускають лікарів без повної акредитації.

В Україні «сімейників» можуть тимчасово підмінити у віддаленій сільській місцевості фельдшери і середній медичний персонал з проведенням підвищення кваліфікації та додаткової державної атестації. При цьому фельдшер практикуватиме або під керівництвом, або при консультаційній підтримці лікаря. Реформа влади ж цього не врахувала, а тому її наслідки призведуть до масового закриття ФАПів.

Паралельно потрібно вирішувати проблему дефіциту лікарів - створивши цільову державну програму, яка дозволить:

- збільшити держзамовлення у вишах лікарів загальної практики і виділити додаткові квоти на держзамовлення для випускників сільських шкіл;

- сформувати економічні стимули для перекваліфікації лікарів інших спеціальностей (тривала оплачувана відпустка при проходженні перекваліфікації, компенсація оплати житла при перекваліфікації та ін.);

- створити місцеві стимули для медичних працівників у регіонах (компенсація з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом надання субвенцій або дотацій витрат на реалізацію програм місцевих стимулів - придбання житла, транспорту, доплати і компенсації).

Міфи "медреформи": Міф #1. Лікарів вистачить на всіх

  • 20 липня 2018
  • 112

За матеріалами фейсбуку Валерія Дубіля.

З командою запускаємо новий проект – розвінчуємо міфи, які поширює команда МОЗа про так звану «медреформу». Найближчі тижні викладатиму аргументи, які підтверджують не тільки те, що ніякої реформи у системі охорони здоров’я немає, а й те, що політика керівництва чинного Міністерства охорони здоров’я направлена на руйнування системи охорони здоров’я, скорочення медичних закладів і зменшення доступності медичної допомоги. Українці мають знати правду!

Міф перший. Про те, що лікарів вистачить на всіх.

Згідно з новими підзаконними актами МОЗа, лікар загальної практики обслуговуватиме 1,8 тис. пацієнтів, терапевт – 2 тис. пацієнтів, педіатр – 900 пацієнтів. Для того, щоб забезпечити необхідну доступність первинної медичної допомоги в Україні, потрібно 22-24 тисячі лікарів на первинній ланці (згідно з нормативами, які діяли до «реформи» - 28 тис.: 17,2 – у місті і 10,8 – у сільській місцевості. Згідно з новими, які вступили в силу з 01.07.2018 – 22-24 тисячі у залежності від того, скільки дітей будуть обслуговувати сімейні лікарі, а скільки педіатри).

На початок 2017 року в Україні працювало близько 14 тис. сімейних лікарів і ще 2 тис. педіатрів. З них – близько 35% - люди пенсійного віку, і ще 10% в найближчий час мали вийти на пенсію. Це – дані Української медичної експертної спільноти. У 2017 році спеціалізацію лікаря загальної практики отримало менше 500 людей.

Отже, у нас не вистачає 6 тисяч лікарів, якщо враховувати лікарів пенсійного віку, і 13,2 тис – якщо не враховувати. 60% лікарів не вистачає!

Якщо взяти до уваги рекомендоване МОЗом навантаження на педіатрів а також кількість дітей в Україні (7,6 млн), то дефіцит лікарів ще збільшиться. У країні працюватиме трохи більше ніж 2 тис. педіатрів (з них – 47% пенсійного і передпенсійного віку). А для забезпечення нормативу їх має бути 8,4 тис. Тобто, дефіцит становить 7,3 тис.! У нас же є тільки 13% від потреби. І тому реальне навантаження на одного педіатра (навіть враховуючи лікарів пенсійного віку) буде 3,8 тис. дітей, а не 900, як на це «розраховує» МОЗ.

Наказом МОЗа №504, Міністерство дозволило набирати більшу за рекомендовану кількість пацієнтів. («5. Обсяг практики може відрізнятися від оптимального залежно від соціально-демографічних, інфраструктурних та інших особливостей території, в межах якої мешкають особи, що належать до відповідної практики»). Так, лікарів вистачить на всіх, проте про доступну медицину мова не йде. Адже один лікар змушений буде обслуговувати 4,4 тис. пацієнтів!

До того, як похід до «сімейника» кожного українця не почне фінансуватися за новою системою (повний перехід на нову систему фінансування – до 2020 року), дефіцит лікарів не буде таким помітним. Адже нині пацієнти безпосередньо звертаються до профільних фахівців у лікарнях, минаючи сімейних лікарів і терапевтів. Та й норми навантаження на лікарів першої ланки, визначені Постановою КМУ № 977 у редакції від 15.04.2014 року, значно нижчі, аніж пропонує МОЗ. Якщо зараз норми обслуговування для лікаря загальної практики - сімейного лікаря, згідно із вищевказаною постановою, - 1500 осіб в міській місцевості, 1200 осіб в сільській місцевості і тільки 800 чоловік для гірських районів, то у нових документах МОЗа вказана норма вже у 1800-2000 чоловік.

Після реалізації реформи в повному обсязі (з 01.01.2020) та зміни правил надання медичної допомоги, пацієнт зможе звертатися до профільного медичного фахівця тільки за направленням сімейного лікаря
(в іншому випадку потрібно повністю оплачувати вартість медичних послуг), крім того сімейний лікар виписує рецепти на безкоштовне отримання ліків (реімбурсації) та ін. Це призведе до того, що обсяг роботи та навантаження у сімейних лікарів значно зросте, і пацієнти фактично вистоюватимуть дві черги: до сімейного лікаря – за направленням, і до вузького спеціаліста.

МОЗ влаштував «полювання на відьом» замість реальної реформи, - Валерій Дубіль

  • 18 липня 2018
  • 144

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua.

Нещодавно на спільному засіданні комітетів Верховної Ради з питань соціальної політики та з питань охорони здоров'я депутати, експерти, представники областей, пацієнтських організацій, профспілок і медичних асоціацій оговорювали ситуацію в медицині. Висновок з цієї дискусії один: діяльність МОЗа нагадує полювання на відьом. Чому? Тому що реально воює із медичною спільнотою, вказуючи шлях, який нереально пройти – ані Міністерство охорони здоров’я, ані чинна влада для цього просто не створила умов.

Кілька фактів із засідання.

1. Медична субвенція на 2018 рік покриває тільки 67% від фінансової потреби медичних установ. Решту змушені дофінансовувати громади і місцеві бюджети. У цей же час на первинці в 2-2,5 рази збільшилось фінансування 151 центру ПСМД, які вступили в «реформу», і представники МОЗа у своїх виступах бачать тільки їх. Про те, що фінансування збільшилось за рахунок катастрофічного дефіциту коштів у інших закладах мова не йде.

2. Про катастрофічний дефіцит кадрів медпрацівників (зараз – понад 60 тис.!) МОЗ, засліплений власними ж «реформаторськими» ініціативами, взагалі забув. Тільки на «первинці», яка, на думку МОЗа, вже «вступила в реформу», не вистачає більше 7 тис. лікарів. Це ті «віртуальні» лікарі, яких пропонує вибрати МОЗ кожному українцю. А хто буде реально нас лікувати? 25% працюючих лікарів і 13% медсестер на первинці вже досягли пенсійного віку.

3. Головна причина кадрового дефіциту - хронічне недофінансування галузі. Як можна залучити людей у професію і навіть утримати працюючих професіоналів, коли середня зарплата в медицині становить набагато нижче середнього рівня зарплат - лише 5,5 тис. грн?

Як можна починати реформу, яку не можна буде завершити? 75-80% коштів з медичної субвенції йде саме на забезпечення цього жебрацького рівня заробітних плат медиків, і при цьому вистачає на 65% від потреби. У бюджеті неможливо знайти достатньо на це коштів. А інших джерел фінансування охорони здоров'я, крім бюджету країни, «реформатори» не передбачили – ту ж саму страхову медицину, коли за працюючого сплатить роботодавець, за непрацюючого - держава.

4. Реформа знаходиться в глухому куті, і вихід з цього глухого кута тільки один - негайне впровадження системи обов'язкового медичного страхування і внесення на розгляд депутатів до порядку денного наступної сесії відповідних законопроектів.

Це – тільки частина того, що обговорювали учасники, і на чому я постійно наголошую. Закономірно, що учасники визнали роботу МОЗа незадовільною і одночасно рекомендували Кабінету Міністрів невідкладно внести на розгляд ВР кандидатуру на посаду Міністра охорони здоров’я.

На жаль, на зібранні не було компетентного представника від МОЗа, який зміг би кваліфіковано відповісти хоча б на одне питання. І таке небажання МОЗа виходити на діалог із медичною спільнотою і народними депутатами для розробки і впровадження реальної медреформи нагадує полювання на відьом. Складається враження, що головна мета команди «реформаторів» - не виважену і цільну реформу провести, а скоротити кадри і зекономити бюджет.

Сподіваюсь, керівництво Верховної Ради, Кабінету Міністрів, МОЗа прислухаються до професійних і детальних рекомендацій учасників спільного засідання комітетів і нарешті розпочнуть роботу, яка підніме галузь, а не втоптуватиме її ще глибше.

 

Валерій Дубіль: Вимагаю негайно призначити компетентну людину на посаду Міністра МОЗа

  • 11 липня 2018
  • 104

Відповідь Міністерства юстиції на офіційний запит парламентського комітету з питань охорони здоров’я нагадує анекдот про поле чудес, коли всі букви відгадав, а слово – ні.

Мін’юст привів цитати з діючого законодавства, які підтверджують, що призначення Супрун і її заступників незаконні. Проте ЖОДНИХ конкретних резюме ситуації воно не надало.

А отже, ні Міністерство охорони здоров’я, ні Мін’юст не бере на себе відповідальність, визначену Законом. Таке враження, що у нашої влади є права, проте від обов’язків вона відхрещується. І виникає просте запитання – хто відповідальний насправді за «реформу» і розвал нею найзначущої галузі – охорони здоров’я?

Вимагаю від Кабміну і прем’єра негайно вирішити питання із Міністром охорони здоров’я і призначити людину, яка буде компетентною у реформуванні медицини і понесе за це відповідальність. Від цього рішення залежать мільйони життів! Час зупиняти цю політику знищення українців!

101

102

Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщини», Facebook,11 липня 2018р.

 

ONLINE новини
Середа, 01 лютого 2017
З ініціативи місцевих депутатів від «Батьківщини» Луцька та Ковельська міські ради, а також Маневицька районна рада на Волині ухвалили звернення до…
Інтерв’ю