Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

TOP новини

Валерій Дубіль вітає з Днем Перемоги

  • 09 травня 2018
  • 405

Шановні ветерани!

У День пам’яті та примирення і в День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні ми вшановуємо звитягу всіх тих, хто чинив опір страшному злу минулого століття – фашизму.

Пам’ять про ваш подвиг, про боротьбу народу за свободу і незалежність живе у серцях кожного з нас. На ваших істинах самовідданості і моралі виховуються покоління. Ми горді тим, що є вашими нащадками. Низький уклін вам за те, що захистили наше сьогодення і майбутнє. Довічна синівська шана і повага усім, хто тяжкою ратною працею кував перемогу в тилу.

Хай не болять ваші рани, а Господь дарує здоров’я і благословляє на довге життя. Нехай на нашій землі знову запанує мир та спокій, а у серцях ніколи не згасає вогник надії на щасливе майбутнє нашої країни.

Разом з радістю, ми розділяємо і вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійсненних мрій і задумів. За роки війни Україна заплатила мільйонами життів своїх синів і дочок. Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб, голоду і негараздів. Схиляю голову перед священною пам'яттю загиблих.

Народний депутат України з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

Валерій Дубіль: «Нещеплена» Україна

  • 08 травня 2018
  • 355

23-29 квітня під бравурні повідомлення в ЗМІ пройшов Всесвітній тиждень імунізації. Офіційні заходи рясніли переможними висловлюваннями керівництва МОЗа - і вперше за останні роки вакцин у нас вдосталь, і охоплення збільшилося більш, ніж удвічі.

Тільки дійсність ніяк не хоче змінюватися і відповідати цим переможним гаслам. Днями до мене звернулися дві чернігівські родини – безкоштовних вакцин їм не вистачає, а у людей просто немає тисячі гривень, щоб відвезти дитину до Києва на щеплення. Тут, у столиці, ще можна вакцинуватися у приватних клініках, а от у сільській місцевості і маленьких містах ситуація катастрофічна.

Чому ж МОЗ констатує успіх, а дійсність говорить про інше? Разом з експертами проаналізував міжнародні закупівлі.

Успіхи МОЗа – гарно підібрана інформація

Як виявилося, «перемога» МОЗа у держзакупівлях ліків пов’язана тільки з вибором бази для порівняння. У Міністерстві, щоб показати результат, порівняли катастрофічну ситуацію із вакцинами у 2016 році із трохи виправленою у 2017 році.

Нагадаю, у 2016 році терміни закупівель ліків збільшилися у рази. Саме тоді вперше проходили закупівлі через Міжнародні організації. Через це Україна залишилась без вакцин майже на півтора року! Як наслідок, у 2016 році в порівнянні з 2013-2014 роками рівень охоплення вакцинації основними видами вакцин знизився в кілька разів: БЦЖ з 87 до 11,5%; Гепатит-В з 36,5 до 5,7%; Гемофільної інфекції з 77,4 до 25%; АКДС з 69 до 1,7%; ОПВ з 72 до 39%; КПК з 57 до 33,6% та ін. Не згодні з переможними реляціями МОЗа і аудитори Рахункової палати, які дали розгромний звіт з перевірки проведення міжнародних закупівель вакцин за 2015-2016 роки. Вони наголосили: новий механізм закупівель вакцин неефективний і приніс прямі збитки державі.

Зрозуміло, що, порівнюючи 2017 рік з провальним 2016, МОЗ рапортує про успіхи, але насправді це не успіхи, а боязка спроба виправлення критичної ситуації з імунопрофілактики, в яку вони самі вкинули країну своїми непродуманими «реформаторськими» експериментами.

Про це я вже писав раніше https://lb.ua/blog/valeriy_dubil/378216_rahunkova_palata_perevirila.html

Якщо ж ми порівняємо сьогоднішню ситуацію з вакцинацією хоча б з тим, що було 5-7 років тому, то побачимо низку проблем.

Більше – не значить якісніше

У своїй роботі завжди спираюся на думку найкращих експертів, яким небайдуже здоров’я наших громадян – саме вони знають і бачать що насправді коїться в українській медицині. Лікарі-науковці вже показали виворіт міжнародних закупівель. Доктор наук, харківський лікар-імунолог Андрій Волянський дуже детально проаналізував ситуацію і причини, що до неї призвели. http://gordonua.com/blogs/andrey-volyanskiy/itog-desyatiletney-raboty-fonda-yunisef-v-ukraine-ocheviden-strana-po-ohvatu-privivkami-prochno-voshla-v-desyatku-hudshih-v-mire-244113.html

Так, замість дорогих ацелюлярних (інактивованих) вакцин провідних світових виробників, Міжнародні організації почали закуповувати у величезних кількостях набагато (іноді в десятки разів) дешевші вакцини індійського виробництва (цільноклітинні, «живі», можуть призвести до неочікуваних наслідків). Так МОЗ зміг збільшити їхню кількість і показати «забезпеченість вакцинами у достатній кількості».

Деяких вакцин виявилося занадто багато. Як наслідок – склалася величезна диспропорція із залишками різних вакцин на складах в Україні, коли дешевих препаратів - мільйони невикористаних доз, а інших – зовсім немає. На 1 квітня 2018 року у країні «накопичено» 2,5 млн доз АКДС для дітей та 5,8 млн доз АДП-м для дорослих (при потребі в 1,5 млн доз для дітей та близько 3 млн для дорослих). Незважаючи на це, планується поставити в 2017 році ще 2 млн АКДС і 4 млн доз АДП-м.

Навіщо і кому це потрібно? Відповідь читаємо в Акті Рахункової Палати. Виявляється, Міністерство просто взяло і погодилось із пропозицією ЮНІСЕФу – одні вакцини закуповувати з надлишком, а інші – з нестачею. І це рішення МОЗа нічим не обґрунтоване:

Вона не знайшла логічного пояснення, чому одних вакцин закуповували надмірну кількість, а інших – недостатню. Цитую: «Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин».

«…Як встановлено аудитом, ЮНІСЕФ за погодженням МОЗ замість вакцини для профілактики кашлюка (ацелюлярна) дифтерії, правця, поліомієліту (інактивована), закуплена вакцина для профілактики кашлюка, дифтерії, правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом».

«..У липні 2016 року до Переліку № 787 додатково включено вакцину для профілактики поліомієліту оральну у кількості 2755000 одиниць. Також збільшено кількість вакцин для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом з 296047 до 1770000 одиниць. Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин».

А тепер давайте згадаємо слова представників МОЗа: «Вперше за семирічний період країна забезпечена всіма вакцинами». Це неправда. Вакцини проти сказу немає, вакцини проти гемофільної інфекції немає, інактивованої вакцини проти поліомієліту вкрай мало.

Виходить, МОЗ та ЮНІСЕФ пішли на пряму підробку і прийняття рішення, «заморозивши» в непотрібних зараз мільйонах доз вакцин, десятки і сотні мільйонів гривень необхідних для закупівель інших життєво важливих препаратів. Саме так МОЗ показує уявну ефективність своєї роботи.

Окремим червоним рядком відзначу, що 4 травня Держлікслужба заборонила використання вакцини АКДС індійського виробництва (мільйони доз якої необґрунтовано закуповував МОЗ з ініціативи ЮНІСЕФ). Причина – ймовірна смерть дитини через неї у Тернопільській області.

Вартість «переможної» роботи з вакцинації

Як ви гадаєте, хто заплатив за таку провальну роботу ЮНІСЕФ в Україні? Кожен українець з власної кишені! Цю роботу оплачувала зовсім не ООН і не жоден інший міжнародний донор, а український бюджет.

За три роки (з 2015 по 2017) ЮНІСЕФ отримав з бюджету на здійснення закупівель медикаментів понад 2,6 млрд грн. З них - понад 117 млн ​​складають комісійні (чистий заробіток) за роботу. Успішність, ефективність і «переможні» результати якої ви бачите. Для порівняння, держава дала на цей 2018 рік на охорону здоров'я моїх рідних Прилук тільки трохи більше 30 млн.

ЮНІСЕФ за ці чималі суми не поспішав активно працювати і виконувати свої зобов'язання з постачання вакцин. У звіті Рахункової палати зазначається, що в середньому 20 місяців минало з часу отримання повної передплати до поставки ліків в Україну! Бюджетні гроші від 12 до 20 місяців перебували на рахунках цих організацій! При цьому в звіті Рахункової палати прямо вказується, що за 4,5% комісійних і 20 місяців роботи ЮНІСЕФ навіть торги із закупівлі вакцин для України не проводив: у Копенгагені просто включили їхні додаткові обсяги в свої, вже існуючі контракти з виробниками.

Не поспішав ЮНІСЕФ і виконувати свої зобов'язання з постачання вакцин в Україну. Так, за перераховані у 2016 році гроші ЮНІСЕФу, до 13.04.2016 року в регіони і медичні установи України поставлено тільки 51% препаратів. А таких життєвонеобхідних для дітей препаратів, як вакцини – тільки 34%. І це - через 1,5 року після оплати авансу з бюджету!

Окремо в звіті Рахункової вказується, що якщо інші міжнародні організації (Crown agents, ПРООН) домоглися економії бюджетних коштів і зниження цін, то ЮНІСЕФ такими успіхами похвалитися не може, економії і реального зниження цін від його роботи не було.

Тепер, думаю, зрозумілі реальні джерела проблем з вакцинацією в Україні, роль у цьому процесі міжнародної бюрократії і чому підсумком останнього десятиліття стало те, що, наша країна за охопленням щепленнями міцно увійшла в десятку останніх у світі.

Народний депутат України з фракції "Батьківщина" Валерій Дубіль.

Дірки у бюджеті закривають звільненнями лікарів

  • 02 травня 2018
  • 220

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на lb.ua.

Для проведення «медреформи» влада зосередила бюджет на первинній ланці медицини. Через це лікарні України залишились недофінансованими. Щоб закрити фінансові дірки, лікарів вже почали звільняти. Коли ж медзаклади другого і третього рівня перейдуть на оплату за послугу, їх утримуватимуть пацієнти – бюджет і українське законодавство категорично не готові до впроваджень новаторів.

Найкраще за ситуацію в медицині нам розказують цифри. Тому звернусь до розрахунків, щоб ви самі могли порахувати, чи зможуть вижити лікарні, принаймні, у цьому році.

Бюджетні видатки на забезпечення функціонування системи медичного обслуговування населення (первинна, вторинна, третинна та екстрена допомога) у цьому році збільшилися тільки на 16,5% у порівнянні із минулим роком. Це при тому, що загальний обсяг видаткової частини бюджету збільшився на 17,9%.

Це тільки загальна, оптимістична картина, намальована урядом. Адже насправді, через прийняття «головного законопроекту медреформи» №6327 (який став Законом №2168-19), влада перерозподілила і централізувала фінансові потоки.

Фінансування централізованих програм у бюджеті виросло на цілих 64%, а фінансування власне лікування пацієнтів (первинна, вторинна, третинна та екстрена медична допомога) збільшилося тільки на 16,9%. Однак це ще не все.

У 2018 різко збільшуються витрати на центральний управлінський апарат. Бюджет на чиновників МОЗа зріс на 44%, з'явилися нові витрати в 211 млн грн на фінансування нового центрального органу - Національної служби здоров'я та ін.

Та на первинці, яка «реформується» першою, все виглядає пречудово. ЇЇ фінансування влада різко збільшила. «Реформована» первинка у другій половині року через Національну службу здоров'я отримає 8,26 млрд грн! Це на 69% більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. А якщо врахувати, що в 2018 році на нову організаційно-фінансову модель надання первинної медичної допомоги перейдуть тільки до 15% пацієнтів, то збільшення фінансування буде ще більшим. У 2,5 рази від рівня 2017 року, а щодо окремих категорій пацієнтів, зокрема, дітей, більш ніж у шість разів.

І все б то добре, якби у бюджеті було достатньо грошей для завершення реформи взагалі й інші напрямки від цього не постраждали – ані при запуску реформи на первинці, ані після. Та грошей – немає, бо влада не продумала як їх і де залучити. Сконцентрувати гроші на первинці влада змогла тільки за рахунок перерозподілу коштів з інших напрямків. Зокрема, за рахунок фінансування спеціалізованої та екстреної медичної допомоги в регіонах - тих медиків, які дійсно щодня надають медичну допомогу простим людям.

За формулою, приберемо із медичної субвенції 6 млрд грн на фінансування первинної медичної допомоги в першому півріччі (за старою системою): 57,37 - 6,0 = 51,37 млрд грн. Саме стільки залишається на функціонування екстреної медичної допомоги, забезпечення виживання районних і обласних лікарень і поліклінік у 2018 році. Це тільки на 6% більше, ніж у 2017 році (48,42 млрд грн)!

Ця сума не здатна навіть просто покрити реальне збільшення витрат на їхнє утримання, пов'язаних зі збільшенням загальних витрат на рівень інфляції за 2017 рік (13,7%), збільшенням вартості лікарських засобів (на 14,7% за 2017 рік) та приростом фонду оплати праці через зростання мінімальної заробітної плати (з 3200 до 3723 або на 16,3%).

Тільки для збереження реального фінансування медичних установ на рівні 2017 року необхідно збільшити його в бюджеті мінімум на 15,6% або на 7,5 млрд грн.

6% у порівнянні із 69% (і навіть 250%) виглядає неспівставно. Первинка отримує все. Та чи вистачить грошей після президентських виборів на доведення реформи до кінця? Адже тільки у цьому році для проведення реформи на первинній ланці необхідно більш ніж 24 млрд грн, а всієї системи охорони здоров’я – як мінімум 205 млрд грн!

Картинка успішного реформування охорони здоров'я на першому етапі в 2018 році буде штучно створюватися шляхом «вливання» додаткових обсягів фінансування в первинну допомогу (особливо у другому півріччі - одночасно зі зміною механізму фінансування).

Такий тимчасовий успіх реформаторських кроків влади зі зміни механізму фінансування первинної медико-соціальної допомоги у 2018 році і створення гарної електоральної бази для проведення виборів 2019 влада здійснить за рахунок остаточного «проїдання» ресурсу системи охорони здоров'я в регіонах, за рахунок медичних працівників, і за рахунок підвищення фінансового навантаження на місцеві бюджети.

Валерій Дубіль: Скільки мільярдів потрібно на реформу медицини

  • 26 квітня 2018
  • 199

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на lb.ua.

Влада вже почала декларувати успішну реформу. Тільки у маленькій частині первинки. Так і було задумано – показати успішність на клаптику. На решту галузі грошей немає.

У минулому блозі писав про те, що проведення «псевдореформи» та зміна правил фінансування медицини підвищують фінансову відповідальність Уряду за функціонування та розвиток лікарень в регіонах. А зараз пропоную точно порахувати, скільки ж вартує ця відповідальність і чи зможе її витримати уряд у рамках тієї концепції реформи, яку він сам і прийняв.

У бюджеті 2018 року на екстрену медичну допомогу, районні і обласні лікарні і поліклініки виділили 51,37 млрд грн. Цих грошей категорично не вистачає – потреба лікарень покривається тільки на 66%. Про це розповім вже у наступному блозі.

Це - цифри «бюджету виживання». Ми ж націлені на проведення повноцінних змін у системі охорони здоровя, які зроблять медицину доступною і якісною. Щоб кожен пацієнт міг отримати необхідну спеціалізовану і високоспеціалізовану допомогу, а лікарні в регіонах мали достатній для забезпечення свого існування рівень доходів. Для цього потрібні значні фінанси.

Польська медицина має 34 млрд дол. на рік

У сусідній Польщі при населенні 38 млн. загальні витрати на охорону здоров'я в 2017 році склали понад 34 млрд дол. Із них – 70% - державні витрати. Це понад 22 млрд дол (4,2% ВВП).

З них на систему медичного обслуговування населення через єдиного закупівельника направлено близько 19 млрд дол (більш ніж 500 млрд. грн на рік). Решта фінансування - кошти громадян (прямі платежі або добровільна страховка). При цьому, система охорони здоров'я Польщі вважається однією з найбільш неефективних в ЄС. У рейтингу Європейського індексу здоров'я пацієнта за 2016 рік Польща зайняла 31 місце серед 34 країн.

У 2017 році Польща прийняла нову програму реформування охорони здоров'я, яка, зокрема, передбачає значне збільшення державного фінансування у 2025 році до 6% ВВП. Крім того, Польща відмовляється від єдиного закупівельника медичних послуг, оскільки його функціонування призводить до монополізації ринку (збоку єдиного замовника). Монопольне становище єдиного замовника медичних послуг призводить до того, що він зменшує вартість медичних послуг, що надаються виконавцями, та загальну річну потребу у їхньому фінансуванні. Тому надавати медичні послуги за державні кошти стає невигідним, та і ліміти їхнього надання вичерпуються вже до середини року. Це стимулює медичні установи відмовляти в плановому лікуванні пацієнтам (формуються черги на планове надання медичних послуг) або вимагати з пацієнта оплату за лікування за рахунок власних коштів (пряма оплата або додаткове страхування).

Українська медицина має недостатнє фінансування

Скільки ж реально потрібно для перезапуску української медицини? Можемо визначити за трьома способами.

1. За часткою витрат на охорону здоров'я в загальному обсязі державних витрат країни. ВООЗ вважає, що мінімальний рівень витрат на охорону здоров'я повинен становити не менше 6% від ВВП. Прогноз офіційного ВВП України на 2018 рік - 3 247,7 млрд грн. Щоб забезпечити фінансування охорони здоров'я в розмірі 6% ВВП треба закласти 195 млрд. грн. Але це офіційний ВВП, в оцінках ВООЗа говориться не про офіційний, а про реальний ВВП країни. За оцінками МВФ, частка тіньової економіки в Україні понад 44%, отже реальний ВВП (з урахуванням тіньової економіки) становить 5 799,5 млрд грн, а оптимальний обсяг фінансування охорони здоров'я - 348 млрд грн (бюджет і кошти пацієнтів).

2. За забезпеченням паритетності зростання фінансування всіх рівнів медичної допомоги. Якщо врахувати тарифи МОЗа на первинну медичну допомогу, то тільки на первинну допомогу для всіх українців у цьому році потрібно було виділити 24,15 млрд грн (у 2,48 рази більше, аніж у 2017 – тоді воно склало 9,7 млрд грн). А для забезпечення у 2019 році капітаційної ставки на рівні 410 грн - 26,8 млрд грн (у 2,76 рази більше, аніж у 2017).

Це означає, що загальні витрати на всю систему медичного обслуговування населення (субвенція і програма державних гарантій на первинну медичну допомогу) повинні складати 144,15 і 160,4 млрд грн відповідно. При цьому в 2018-2019 роках загальні витрати системи охорони здоров'я повинні скласти більше 280 млрд грн.

3. За часткою первинної медичної допомоги в загальних витратах у системі медичного обслуговування населення. У стабільних системах охорони здоров'я на фінансування первинної медичної допомоги направляється 10-15% від загального фінансування всієї системи медичного обслуговування. Значить, потреба у фінансуванні на 2018-2019 роки інших видів медичної допомоги становить 137 і 151,9 млрд грн, а загальна потреба у фінансуванні системи медичного обслуговування населення в 2018 році становить 161,2 млрд грн, а в 2019 - 178,7 млрд грн. І це тільки медичне обслуговування населення. Додайте сюди фінансування системи громадського здоров'я, централізованих програм лікування, відомчу медицину (у воюючій країні особливо актуально) і т.д., і загальний обсяг фінансування охорони здоров'я знову перевищить 210-218 млрд. грн.

Саме стільки на рік коштує фінансова відповідальність Уряду за функціонування та розвиток лікарень в регіонах. Питання у тому, чому Кабмін й досі не почав опікуватися цим питанням, адже без запровадження загальнообов’язкового державного страхування через недолугі реформаторські ініціативи система завалиться на очах.

Закриття лікарень – особиста відповідальність Прем’єр-міністра

  • 24 квітня 2018
  • 246

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на lb.ua.

Влада переклала відповідальність за утримання медзакладів на місця. Ресурсів при цьому не надала жодних. Чи дійсно «світить» українським лікарням райдужне майбутнє за таких умов – проаналізували разом з експертами.

Днями Прем’єр-міністр зробив спробу переконати українців у тому, що закриття лікарень і їхній жахливий стан – це наслідок дій попередньої влади, а відповідальність зараз за них несуть місцеві громади. Та Прем’єр, мабуть, забув, що у результаті так званої «медреформи» та створення на базі медичних установ підприємств, їхнє функціонування, розвиток і просто виживання прямо залежить від існування джерел фінансування їхньої діяльності - виконання договорів на медичне обслуговування населення.

Єдиним джерелом фінансування за цими договорами є державний бюджет (або безпосередньо, або через субвенції регіонам). Розбираємось разом чому.

Виживання і розвиток лікарень - пряма відповідальність уряду і правлячої коаліції.

У минулому році Рада прийняла два Закони, які змінюють організаційно-правову форму функціонування медзакладів. Разом з цим змінилися й повноваження місцевої влади щодо їхнього утримання.

Перший – Закон №2002, без якого лікарні та поліклініки в регіонах просто не зможуть існувати після проведення адміністративно-територіальної реформи і створення замість одного району (бюджет якого і був джерелом фінансування районної лікарні) кількох об'єднаних територіальних громад. Адже для фінансування лікарні потрібні кошти кожної з них. Згідно з ним, бюджетні лікарні та поліклініки реорганізуються в державні або комунальні підприємства.

Із позитивних сторін законопроекту виділю те, що медичний заклад тепер отримує господарську самостійність. Його директор може сам визначати необхідний штат співробітників, формувати їхню зарплату незалежно від бюджетних призначень і кошторисів, управляти ресурсами підприємства. Зворотній бік медалі - підприємство вже не залежатиме від місцевого бюджету і має заробляти, надаючи медичні послуги.

Місцева влада, яка раніше повністю утримувала лікарню, тепер може зітхнути спокійно - це не її відповідальність. Вона просто не може втручатися в поточну господарську діяльність створених нею підприємств (кому цікаво може почитати Господарський кодекс, Ст. 19,23,55,62).

Звичайно, місцева влада може давати гроші на розвиток своїх комунальних підприємств. Та на це вона або повинна взяти гроші в своєму місцевому порожньому бюджеті, або отримати їх субвенціями за централізованими програмами розвитку (а їхнє виділення вже пряма відповідальність Уряду), або залучати інвестиції та кредити під свої гарантії. Але кредити та інвестиції треба віддавати, а для цього лікарні повинні почати заробляти, і заробляти так, щоб мати вільні кошти і можливість повертати кредити.

Головне питання - формування джерел доходів лікарень.

І тут найцікавіше. У другому «реформаторському» Законі - № 2168-19 («Про державні фінансові гарантії») говориться, що держава ПОВНІСТЮ фінансує надання медичної допомоги з коштів державного бюджету. Стаття 4. Вся спеціалізована допомога оплачується державою!

А у квітневому законі про автономізацію (№2002) джерелами доходів медичних установ могли бути або бюджетні кошти через укладання договорів на медичне обслуговування населення з різними розпорядниками бюджетних коштів, або гроші від населення, а також інші джерела. Лікарня могла надавати платні послуги тільки ті, які не оплачуються державою. Якщо ж вся спеціалізована допомога оплачується державою, згідно із Законом № 2168-19, то лікарня не може надавати ці ж послуги платно, згідно із Законом №2002.Вона можебрати тільки невеликі суми за супутні послуги (так звані готельні послуги - проживання в окремих палатах, харчування, послуги доглядальниць та ін).

Отже, єдиним джерелом отримання грошей для автономізованих лікарень у регіонах є державний бюджет через оплату за договорами на медичне обслуговування населення. І немає різниці - хто буде замовником: якщо Національна служба здоров'я, то гроші державного бюджету підуть в медичне підприємство безпосередньо з Києва, якщо регіональна влада – це ті ж централізовані гроші, тільки передані в регіони через механізм медичної субвенції. Так, єдиним відповідальним за формування джерел доходів лікарень і поліклінік у регіонах стали Уряд і правляча коаліція у ВР. Саме вони формують джерело фінансування діяльності медзакладів - медичну субвенцію і централізовану програму фінансових гарантій.

Уряд не зможе впоратися з такою відповідальністю, адже в бюджеті неможливо акумулювати суми, достатні для фінансування системи медичного обслуговування в регіонах. Нагадаю, на це у 2018 році потрібно понад 205 млрд грн, тоді як у бюджеті закладено тільки 65,4. Для цього треба відходити від бюджетного фінансування і впроваджувати страхову медицину. Саме тому Прем’єр намагається перекласти політичну відповідальність за виживання медицини в регіонах з Уряду на місцеву владу.

ONLINE новини
Середа, 01 лютого 2017
З ініціативи місцевих депутатів від «Батьківщини» Луцька та Ковельська міські ради, а також Маневицька районна рада на Волині ухвалили звернення до…
Інтерв’ю