Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

TOP новини

Валерій Дубіль: Доступної медицини в Україні найближчим часом не буде

  • 23 квітня 2018
  • 252

Влада впроваджує медичну реформу за механізмом фінансування, який діє тільки в країнах із достатньою кількістю кадрів, розвиненою інфраструктурою і розвиненою системою охорони здоров’я. З огляду на це, медицина не стане для українців доступною найближчим часом.

Про це журналістам у кулуарах Верховної Ради заявив народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

«У нас не вистачає до 60% лікарів загальної практики. А це значить, конкуренції у них не буде. Конкуренцію створили пацієнтам, яким не вистачить лікарів», – сказав політик.

Він також зауважив, що лікар отримає гроші за кількість підписаних декларацій, а не за якісне лікування.

«Перенавантажені лікарі «первинки», щоб зекономити свій час, просто направлятимуть пацієнтів до вузьких спеціалістів. А там вже буде співоплата, бо влада не залучила гроші в галузь, як мінімум, запровадженням загальнообов’язкового державного страхування», – зазначив парламентарій.

За його словами, влада не створила жодного стимулу, щоб лікар первинної медичної допомоги надав якісну допомогу.

«Це все – результат безглуздих дій, коли з усіх механізмів оплати праці лікарям влада вибрала оплату, згідно з капітаційною ставкою (єдиний тариф в розрахунку на одного громадянина). Так, система з таким механізмом працює, але не зі знищеними дорогами, не з низькою щільністю населення і не з розваленою системою охорони здоров’я. У нас людина на селі до лікаря кілька годин добиратиметься, якщо доїде», – заявив Валерій Дубіль.

Народний обранець допускає, що влада вибрала саме цей механізм фінансування, бо збирається створити адмінмашину, яка працюватиме на владу під час виборів: «Зараз гроші зосередили на «первинці», бо вона першою отримуватиме гроші від Нацслужби напряму. А цей ЦОВВ вже визначить, кому і за що давати гроші. Підтримуєш представника влади – отримаєш гроші, не підтримуєш – не отримаєш».

Депутат від «Батьківщини» також розповів, що цього року реформою зможуть скористатися приблизно 10% пацієнтів. Але фінансів не вистачить, щоб перевести всю систему охорони здоров’я на нову форму фінансування, додав він.

За матеріалами ba.org.ua.

З Днем Жінок-Мироносиць!

  • 22 квітня 2018
  • 347

Сьогодні день, коли свята церква вітає всіх жінок – День Жінок-Мироносиць. Любов – безумовна і безмежна – підняла мироносиць серед ночі і змусила бігти до місця поховання Христа. Ці святі жінки були першими, хто почув радісну звістку про те, що Христос воскрес.

Донині жінки у родині і в нашому суспільстві несуть із собою любов – вони здатні звернути гори, щоб подарувати щастя діткам, близьким і навіть незнайомим людям. Жінка – це берегиня, здатна навіть зупинити війну.

Безмежно вдячний мамі і моїй рідній дружині за те, що ви даруєте і оберігаєте любов у нашій великій родині, і її вистачає на кожного з нас. Де б я не був, завжди відчуваю ваші молитви, вашу підтримку. Дякую вам!

Православний жіночий день відзначається впродовж всього прийдешнього тижня. Всім нашим жінкам бажаю жити у чистоті душевній і тілесній, у мирі з Богом і своїми ближніми. Тоді доля буде світлою, а діяння – благими. Здоров’я, миру, благополуччя, радості, родинного затишку і Божого благословення на всі ваші добрі справи!

Народний депутат України з фракції "Батьківщина" Валерій Дубіль.

"Доступна" медицина: медреформа створить конкуренцію серед пацієнтів, а не лікарів

  • 20 квітня 2018
  • 238

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на lb.ua.

Для проведення реформи первинки влада вибрала невигідний для України механізм оплати праці лікарів. За українських реалій він не тільки не створить конкуренції, але й спрацює як вигідна для проведення виборів фінансова подушка.

Мова йде про капітаційну ставку, яку застосовують у розвинених країнах із високою щільністю населення, розвинутою інфраструктурою (транспортом, дорогами) і системою охорони здоровя. Згідно із цим механізмом, лікар отримує фіксовану оплату за кожного приписаного до нього пацієнта.

Використовуючи капітаційну ставку, влада може простіше і точніше спрогнозувати майбутні фінансові витрати. Окрім того, вона дозволяє зекономити, зменшивши кількість некоректно і понаднормово надаваних послуг. Із мінусів виділю те, що цей механізм не здатен вирішити найболючіші для України проблеми - підвищити якість та доступність медичних послуг, а також не стимулює медпрацівників підвищувати свою продуктивність та ефективність. Чому? Тому що лікар первинки отримає гроші за кількість підписаних декларацій, а не за надані послуги, виїзди на виклик чи вилікування хвороби.

Влада зараз говорить: лікарю буде вигідно, щоб пацієнт не хворів – у нього буде менше роботи. Але вона не задумується, що для цього лікар просто направлятиме пацієнта на вторинку, де вже буде співоплата (адже, як відзначав у попередніх блогах, влада не продумала, як залучити гроші для оплати вторинки, не ввела загальнообовязкове державне страхування і страхову медицину).

Окрім того, влада запевняє: через конкуренцію за пацієнта, лікар вимушений буде надавати якісну послугу, щоб пацієнт не втік до іншого лікаря. У попередніх блогах я також апелював і щодо цього твердження: лікарів у країні не вистачає, а тому про конкуренцію за пацієнта не може бути мови. МОЗ, до речі, у одному зі своїх останніх наказів дозволило набирати більшу за рекомендаційну кількість пацієнтів – мабуть, у Міністерстві зрозуміли, що лікарів не вистачить.

Що маємо? Лікар отримуватиме заробітну плату тільки за кількість (декларацій), а не за якість (надаваної послуги), конкуренції не існує. Єдиний стимул збільшення прибутку для лікаря буде кількість декларацій, а не забезпечення доступу пацієнтів до своєчасної якісної меддопомоги.

Досвід інших країн

Як країни з вільним «прикріпленням» пацієнта до лікаря розраховують оптимальну кількість пацієнтів на одного лікаря? У них є тільки два критерії: забезпечити якісну меддопомогу і економічну рентабельність практики. Замаленька кількість пацієнтів не дасть економічну рентабельність медзакладу. А завелика кількість пацієнтів не дозволить лікарю надати якісну меддопомогу або ж вона просто стане недоступною.

Так, механізм оплати праці із застосуванням капітаційної ставки вдало використовують такі країни, як Німеччина (2000 пацієнтів на людину) Нідерланди, Гонконг (2300), Сінгапур, Швеція (2400), США – (в середньому - 2000). Давайте будемо чесними: у них є низка факторів, які здатні забезпечити доступну медицину за великої кількості пацієнтів - висока щільність населення і розвинена транспортна мережа, повноцінна система охорони здоров'я на всіх рівнях.

Та в інших країнах Європи на одного лікаря припадає набагато менше пацієнтів: Бельгія - 725, Іспанія 975, Франція - 1120. І все ж це країни з розвиненою охороною здоров'я та системою надання первинної медичної допомоги.

Навіть у країнах, де реформа первинки тільки розпочалася, сфера обслуговування одного лікаря набагато нижча, аніж прийнята МОЗом: У Білорусі середнє навантаження на лікаря загальної практики становить 1246 осіб, у Болгарії 1472 осіб на одного сімейного лікаря.

Порівняйте вищезгадані цифри із нормативами МОЗа - сімейний лікар обслуговуватиме 1800 чоловік (дорослі і діти), терапевт - 2000 чол. (тільки дорослі), педіатр - 900 чол. (тільки діти). Але ж лікарів не вистачає, і в реальності навантаження на одного лікаря складе понад 4000 осіб!

Показовим для України є приклад Австралії. Щільність населення там також низька. На одного лікаря там припадає від 600-800 (у великих містах) до 2500-4000 (у сільських та віддалених місцевостях) людей. Місцевості, в яких на одного лікаря припадає понад 1400 пацієнтів, входять до категорії «районів недостатньої забезпеченості лікарями», і там застосовують окремі механізми із забезпечення доступності медичної допомоги.

Що скривається за схемами влади

Аналізуючи дії влади, виникає дуже логічне запитання: чому в Україні за умов дефіциту кадрів, зруйнованої інфраструктури і низької щільності населення обрали саме капітаційну ставку? Адже в наших реаліях вона не зробить медицину дійсно доступною.

Дивимося в іншій площині: саме капітаційна ставка дозволяє цілеспрямовано закидати медзаклади грошима. Якщо директор медзакладу йде на контакт і «пояснюватиме» лікарям, чому потрібно саме за цього кандидата голосувати, то гроші на діяльність він отримає від Нацслужби. Якщо ні – знайдуться причини, через які грошей він не побачить, а значить не побачить і жоден медпрацівник. Це – перший аргумент.

Другий аргумент. У минулому блозі вже писав про те, що на реформу первинки зараз перекидають гроші з інших напрямків, бо немає у бюджеті достатньої суми для проведення повноцінної реформи. Та й цих, запозичених з інших рівнів медицини грошей надовго не вистачить – якраз десь до президентських виборів 2019 року. Саме перед ними розпочнеться масштабна піар-кампанія, під час якої реформатори розповідатимуть, що реформа проходить успішно (нагадаю, приблизно для 10% населення), і що це – заслуга діючого президента/премєра/міністра. Далі виборів реформатори не заглядають. Саме тоді розпочнеться справжня катастрофа.

Вже нові керівники, які прийдуть до влади, опиняться перед розваленою системою і недостатнім для завершення реформи бюджетом. А ті реформатори, що нині проводять так звану «медреформу» констатуватимуть: при нас все працювало, а нова влада – непрофесійна, бо не може довести розпочате нами до кінця.

Насправді, довести провладну реформу до кінця неможливо і сьогодні – банально не вистачить грошей. А тому необхідно вже починати думати про те, як ми діятимемо після зміни влади.

Перші кроки до доступної медицини

Як вже писав, для вирішення проблеми кадрового дефіциту країні знадобиться 9-16,5 років. А система охорони здоровя завалюється на очах!

Зараз ми можемо вдатися до термінових дій – використати досвід Австралії. Там, в районах «районах з недостатньою забезпеченістю лікарями» (більше 1400 пацієнтів на одного лікаря) до роботи в якості лікарів загальної практики допускають лікарів без повної акредитації.

В Україні «сімейників» можуть тимчасово підмінити у віддаленій сільській місцевості фельдшери і середній медичний персонал з проведенням підвищення кваліфікації та додаткової державної атестації. При цьому фельдшер практикуватиме або під керівництвом, або при консультаційній підтримці лікаря.

Наклавши таким чином «шину» на перелом, паралельно треба розпочати лікування кадрового дефіциту. Для цього необхідно створити цільову державну програму, яка дозволить:

- збільшити держзамовлення у вишах лікарів загальної практики і виділити додаткові квоти на держзамовлення для випускників сільських шкіл;

- сформувати економічні стимули для перекваліфікації лікарів інших спеціальностей (тривала оплачувана відпустка при проходженні перекваліфікації, компенсація оплати житла при перекваліфікації та ін.);

- створити місцеві стимули для медичних працівників у регіонах (компенсація з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом надання субвенцій або дотацій витрат на реалізацію програм місцевих стимулів - придбання житла, транспорту, доплати і компенсації).

У сьогоднішніх умовах зробити медицину доступною реально. Потрібно почати справжнє реформування системи медичного обслуговування, яке замість окремих фрагментарних та політично вмотивованих кроків «під вибори» буде спрямоване на комплексне вирішення проблеми - забезпечення медичними кадрами, створення ефективного механізму оплати їхньої праці (який стимулюватиме їх надавати якісні медичні послуги) та формування державних програми зі створення гідних умов життя та праці медиків і в Києві, і в найвіддаленіших районах нашої країни.

Валерій Дубіль: У 2019 році реформу первинки має довести до ладу вже новий прем'єр

  • 17 квітня 2018
  • 303

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на lb.ua.

Після прийняття «головного законопроекту медреформи» №6327, влада змінила акценти у фінансуванні системи медицини. У бюджеті 2018 вона збільшила фінансування первинної ланки медицини (сімейні лікарі) і паралельно зменшила фінансування на інших рівнях (екстрена меддопомога, високоспеціалізована і т. ін). Чим виправданий такий крок?

З усіх каналів ЗМІ МОЗ заявляє: реформа «первинки» розпочалась. 1 квітня українці почали підписувати договори зі своїми сімейними лікарями, які вже з 1 липня отримуватимуть фінансування за новою системою. Залежно від віку, на кожного приписаного по деклараціїпацієнта, медичний заклад отримуватиме:

Для тих медзакладів, які не встигнуть заключити достатню кількість договорів для провадження діяльності, влада передбачила тільки 240 гривень на рік за кожного пацієнта, який проживає на території обслуговування відповідної установи («червоний список»). Більше грошей влада їм вирішила не закладати у бюджет – мовляв, так первинка швидше реформується, бо в лікарів буде стимул підписувати ці договори. У яких, до речі, відсутній сам підпис лікарі. Та це вже інша історія.

Виникає дуже доцільне запитання – якщо вже так терміново потрібно перейти на нову систему фінансування, чому МОЗ відмовляється від грошей, закладених у бюджет?

Під «реформу» на первинку заклали приблизно у 2,37 рази більше грошей у порівнянні з 2017 роком. Та скористатися «реформою» зможе трохи більше 4 млн українців. У проекті постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік» відзначено, що на 2018 рік потреба в фінансуванні первинки за новою системою складає тільки 1,8 млрд. Цих грошей вистачить лише на 10% населення. А це – у 7,2 рази менше, ніж було закладено в бюджет у першому читанні (при прийнятті бюджету ця сума зменшилась до 8 мдрд грн).

От і відповідь: влада на практиці побачила, що не встигне провести реформу швидко, як збиралась, коли обіцяла завершити реформу первинки у 2018 році. Якби у влади був план і вона за ним чітко діяла – це все було б вже 100 разів прораховано.

Влада підмінила поняттям «реформа» перекидання грошей з одного напрямку – на інший

Збільшення фінансування, безсумнівно, поліпшить рівень надання первинної медичної допомоги для пацієнтів, збільшить зарплати лікарям і поліпшить умови їхньої праці. Та чи є тут заслуга псевдореформи? Адже навіть попередня система фінансування медицини дозволила б лікуватись безкоштовно, якби на неї виділяли достатні суми.

Скажемо так – це просто закидання грошима, яких вистачить рівно до президентських виборів. Рахуємо.

Щоб перевести всю «первинку» на нову систему фінансування, потрібно:

 

Щоб профінансувати первинку повністю за новою системою, потрібно не 13, а 24,15 млрд грн, що в 1,8 рази більше ніж зараз. А щоб перевести всю систему на нове фінансування (хоча б до рівня реформованої первинки) потрібно не мало - закласти більше не на 10% (як в цьому році в порівнянні з 2017), а на 180%, що складе величезну суму в 205 млрд грн.

Чи зможе це потягнути бюджет України в найближчі роки? Звичайно, ні! Не кажучи вже про збільшення тарифів, які планував МОЗ. Грошей просто немає де взяти без забезпечення значного зростання економіки і відповідного зростання доходів бюджету. Єдиний вихід - шукати джерела фінансування медицини поза бюджетом: як мінімум - впроваджувати страхову медицину і обов'язкове медичне страхування.

«Реформа» ж, яку впроваджує влада, діятиме виключно до президентських виборів. Бо жодних конструктивних кроків, які б реально реформували систему для людей чи шукали додаткове фінансування владою зроблено не було. З кожним днем залишки старої системи зникають, а на їхнє місце не приходить система нова. Рівно до весни 2019 влада зможе гратися у перекидання бюджетів з напрямку – на напрямок, щоб профінансувати практику рівно стількох лікарів, скільки потрібно для проходження «необхідного» кандидата.

Адже згадаймо: саме Нацслужба здоров’я на свій розсуд займатиметься видачею грошей за пацієнтів медзакладам. Тільки створивши корупційного монстра – Нацслужбу здоровя - влада почала перекидати фінансування на ті напрямки, які ця служба фінансуватиме. І першою стане первинка. Збіг чи продумане будівництво піраміди з виборців?

МОЗ проводить реформу без розрахунків і достатньої кількості кадрів

  • 13 квітня 2018
  • 290

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на lb.ua.

Минулого вівторка під час парламентського комітету з питань охорони здоровя депутати визнали звіт уряду в частині охорони здоров'я незадовільним. В.о. Міністра Уляна Супрун звітувала особисто. На більшість запитань від членів комітету пані Уляна не змогла відповісти за суттю. Зокрема, й стосовно кількості лікарів на первинці, яких не вистачає для впровадження законопроекту №6327, а нині – Закону № 2168-19.

Нагадаю, саме за цей документ чинна влада проголосувала у жовтні минулого року. Наші експерти у «Батьківщині» і депутати з інших фракцій, позафракційні депутати-мажоритарники розуміли, що документ вкрай недопрацьований і несе велику кількість ризиків, а тому його не підтримали. Одна із причин – у Міністерстві охорони здоровя й досі немає розрахунків, скільки реально не вистачає лікарів на первинці для впровадження нової системи фінансування. Навіть сьогодні, через майже півроку після голосування за законопроект, в.о. Міністра говорить, саме нововведений електронний реєстр дасть відповідь на це запитання. Складається враження, що у МОЗі 7 раз відрізають, а потім один раз міряють, і аж ніяк не навпаки.

Окрім того, в.о. Міністра назвала кількість сімейних лікарів, які зараз є у країні – близько 20 тисяч. Та ця інформація не відповідає дійсності, адже багато з них працює більше, аніж на одну ставку (мабуть, малася на увазі саме кількість ставок, а не лікарів).

Реальність

Тепер – до справжніх розрахунків: скільки ж лікарів працювало на первинці перед початком реформи?

На початок 2017 року в Україні працювало близько 14 тис сімейних лікарів і ще 2 тис педіатрів. З них – близько 35% - люди пенсійного віку, і ще 10% в найближчий час мали вийти на пенсію. Це – дані Української медичної експертної спільноти.

Для того, щоб забезпечити необхідну доступність первинної медичної допомоги в Україні, потрібно понад 22 тисячі сімейних лікарів (13 – у місті і 9 – у сільській місцевості).

Отже, у нас не вистачає 6 тисяч лікарів, якщо враховувати лікарів пенсійного віку, і 13,2 тис – якщо не враховувати. 60% лікарів не вистачає!

Один лікар змушений буде обслуговувати 4,4 тис пацієнтів! Порівняйте із нормами МОЗа, вказаними у новому наказі (лікар загальної практики – 1,8 тис. пацієнтів, терапевт – 2 тис. пацієнтів, педіатр – 900 пацієнтів).

Якщо взяти до уваги рекомендоване МОЗом навантаження на педіатрів а також кількість дітей в Україні (7,6 млн), то дефіцит лікарів ще збільшиться! У країні працюватиме трохи більше ніж 2 тис. педіатрів (з них – 47% пенсійного і передпенсійного віку). А для забезпечення нормативу їх має бути 8,4 тис. Тобто, дефіцит становить 7,3 тис! У нас же є тільки 13% від потреби. І тому реальне навантаження на одного педіатра (навіть враховуючи лікарів пенсійного віку) буде 3,8 тис дітей, а не 900, як на це «розраховує» МОЗ.

Київ. Початок підписної кампанії

1 квітня по всій країні стартувала підписна компанія «вибери собі лікаря», яку започаткував МОЗ. На прикладі нашої столиці конкретно порахуємо, чи все так гарно, як нам розповідає наша діюча влада. Адже акцент реформи, як аналізував у попередніх блогах, робиться саме на великі міста. І Київ у цьому плані буде показовим містом.

Офіційно у нашій столиці мешкає 2,9 млн людей. Але підписувати декларацію можуть всі жителі, без прив’язки до місця реєстрації (загалом це – понад 4 млн мешканців!). Рахуємо, чи вистачить тут лікарів.

У Київській облдержадміністрації констатують: у квітні декларації з пацієнтами готові підписати 1370 сімейних лікарів. Згідно з нормативами МОЗа у 2000 пацієнтів на 1 лікаря, це зможуть зробити тільки 2,74 млн мешканців. Навіть у столиці не вистачає майже тисячі лікарів! 50%!

Реформа первинки вже провалилась

Чи можна компенсувати цей дійсно катастрофічний кадровий дефіцит? У найближчий час – ні. За останні 7 років спеціалізацію «загальна практика – сімейна медицина» отримали 5,6 тис. лікарів, або 800 людей за рік. МОЗ взагалі не займається кадровим питанням – якщо у 2013 році спеціалізацію отримали понад 1500 лікарів, то у 2017 – тільки 21!

Покрити дефіцит лікарів (нагадаю, зараз він складає 13,2 тис.) реально. За 9-16,5 років. З ким пацієнтам підписувати договір до цього часу? А якщо взяти до уваги, що 66 тис медиків вже виїхало закордон, і продовжують відїжджати, то кадрове питання взагалі неможливо вирішити.

Навіть за такої реальності в.о. Міністра констатує успіх «реформи», які люди вже відчувають на собі. Бачу, що в МОЗі зараз відбувається хаос. На запитання, скільки лікарів не вистачає, в.о. Міністра не готова була відповісти, і сказала, що це покаже електронний реєстр пацієнтів. Та як він покаже, якщо кількість пацієнтів у нас перевищує кількість лікарів?

Відповідь представника Міністерства ще раз переконує українців у тому, що реформу медицини влада проводить поспіхом і непродумано. Єдине питання залишається – для кого: для українців чи чиновників? Проаналізуйте для себе. Тим часом разом із депутатами, які справді переймаються нашими простими громадянами, продовжимо відстоювати якісну реформу медицини. Дуже сподіваюсь, що нам це вдасться зробити рано, а не пізно.

ONLINE новини
Середа, 01 лютого 2017
З ініціативи місцевих депутатів від «Батьківщини» Луцька та Ковельська міські ради, а також Маневицька районна рада на Волині ухвалили звернення до…
Інтерв’ю