Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Новини публічної політики в охороні здоров’я

Валерій Дубіль: МОЗ залишив пацієнтів без права на життя

  • 28 листопада 2017
  • 173

В Україні тисячі пацієнтів залишилися без шансу на життя через провал програми міжнародних закупівель ліків.

Про це заявив народний депутат від фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль під час робочої поїздки на Чернігівщину.

Він повідомив, що станом на сьогодні в Україну поставлено не весь обсяг медичних виробів за 2016 рік.

«Уже закінчується 2017 рік. Гроші міжнародним закупівельним організаціям перераховані понад рік тому, а препаратів і досі немає!» – обурився народний депутат від «Батьківщини».

Валерій Дубіль наголосив, що одні з найнеобхідніших медичних виробів – вироби для операцій на серці, адже хворі на серцево-судинні захворювання не можуть чекати. Натомість міжнародні організації поставили МОЗу тільки 88% від повного обсягу закупівель, і тільки 64% від повного обсягу станом на сьогодні передали в регіони, зауважив він.

«Нещодавно громадська рада смт Кам’яний Брід попросила допомогти Валентину Кучинському, для якого Житомирське обласне управління охорони здоров’я не знайшло штучного клапану серця для операції в умовах штучного кровообігу. Ця ситуація свідчить про провал міжнародних закупівель, за які відповідає МОЗ і особисто в.о. міністра Уляна Супрун», – заявив політик.

З огляду на це Валерій Дубіль подав депутатське звернення до в.о. Уляни Супрун із проханням надати інформацію про кількість комплектуючих, одержаних Житомирським обласним управлінням охорони здоров’я з 01.11.2016 року і терміново вжити заходів, щоб зберегти життя чоловіка.

«Що робити людям, яких залишили напризволяще, які не знають, до кого звертатися? Що робити тим, кого відправляють з кабінету в кабінет? Хто візьме на себе відповідальність за їхні життя? Це – результат діяльності керівництва МОЗу, яке жодну справу не може довести до кінця. Невже у МОЗі немає людей, які оперують не цифрами зімітованих «покращень», які зважають на реальну ситуацію у системі охорони здоров’я? На більшість депутатських звернень МОЗ просто не відповідає. Тоді що говорити про людей, які не мають повноважень депутатів! Ця ганебна політика влади відбирає в людей життя!» – підсумував політик.

За матеріалами ba.org.ua.

Валерій Дубіль: У 2018 році «екстренка» доїде не до кожного

  • 22 листопада 2017
  • 164

За матеріалами блогу на lb.ua.

Нещодавно побував у кількох селах Чернігівщини. У одному із населених пунктів до мене підійшла жіночка і просто почала плакати – «швидка» не встигла врятувати її чоловіка. Рятівна «золота година», про яку говорить МОЗ, для її родини перетворилася на нестерпні години очікування порятунку, якого так і не дочекалися.

За помилками МОЗу стоять не просто мільйони доль, за ними стоять мільйони скалічених життів. У Міністерстві говорили: дороги – головна проблема, через яку «швидка» може не доїхати на виклик. Та коли разом з командою ми почали розбиратися що до чого, виявилося, що дороги – це далеко не головне питання.

Коли нарешті завершиться процес створення госпітальних округів, який затягує само Міністерство охорони здоров’я, мережа медичних закладів буде «оптимізована». На кожні 150-200 тис. населення залишиться тільки 1-2 заклади інтенсивного лікування з відділеннями невідкладної екстреної меддопомоги. А отже радіус довозу пацієнтів збільшиться у декілька разів (!).

Замість того, щоб належним чином проаналізувати всі загрози, продумати додатковий бюджет, влада просто замовчує цю ситуацію і показує «роботу» в інших напрямках. А реформу «екстренки», яка розпочалася ще в середині 2012 року з прийняттям ЗУ «Про екстрену медичну допомогу», не можуть завершити до сьогодні! Та що говорити про успіх реформи, коли фінансування ЕМД у 2018 році буде меншим, аніж навіть у 2017 році. Окрім того, у бюджеті 2018 року не передбачили гроші на розвиток матеріально-технічної бази!

У 2018 році швидка приїде не на кожен виклик

Екстрена меддопомога фінансується з двох джерел – медсубвенції і цільової субвенції на закупівлю ліків. У Бюджет 2018 року останню заклали на рівні 2017 року, хоча фактична вартість ліків зросла на 14,3%. Що ж до першої, тут виникає не просто питання, а велика нісенітниця. Алгоритм розподілу субвенції на ЕМД залишається таким самим, як і в минулому році. Та тільки саму субвенцію зменшили з 55,9 млрд грн до 51,4 млрд грн. А разом з тим зменшилася і частка грошей на екстрену меддопомогу - у містах обласного значення – зі 105,7 до 96,2 грн/ос, у ОТГ у сільській місцевості – з 73,7 до 67,1 грн/ос.

На 9%, у порівнянні з 2017 роком, зменшиться фінансування ЕМД, при тому, що інфляція складе 12,2%, мінімалка – зросте на 16,3%, курс долара – на 8%, дизельне паливо – на 24%. Витрати екстреної допомоги збільшаться як мінімум на 16,5%, відповідно і фінансування має зрости, але його у жодному разі не можна зменшувати, ще й на 9%!!

Вже навіть не кажу про необхідне оновлення автопарку (потреба - 6 383,5 млн грн) і те, що у більшості областей ще не створені єдині диспетчерські центри (потреба - 392,2 млн грн).

Систему ЕМД реально реформувати впродовж 2018-2020 років і розділити цю захмарну суму на три роки. Таким чином, у 2018 році потрібно додати в систему 2 258,57 млн грн.

МОЗ має створити подушку безпеки для медреформи

Екстрена меддопомога – це служба, яка сьогодні фактично закриває «хвости» інших напрямків. Не працює «первинка» - збільшується кількість викликів «швидкої». Закривається відділення районної лікарні – знову навантаження лягає на «екстренку». Система СЕС не працює – стається вибух інфекційних захворювань, і тут екстреній меддопомозі додається клопоту. При перебудові всієї медичної мережі – під час т.зв. медреформи - таких збоїв і провалів тільки побільшає. МОЗу просто необхідно терміново продумати всі можливі варіанти розвитку подій, створити подушки безпеки і перестати концентрувати увагу на псевдореформі. Бо коли туман розсіється, Україна може залишитися і без системи меддопомоги, і без системи ЕМД, яка у прямому сенсі слова першою рятує життя.

Валерій Дубіль: Страхова медицина мала стати основою реальної медреформи

  • 20 листопада 2017
  • 117

За матеріалами блогу на lb.ua.

Українська медицина стала полігоном для експериментів псевдореформаторів. Замість розробки чіткого плану дій і переходу до прийняття законопроектів, вони будують третій поверх будинку без перших двох і навіть фундаменту. Першочергово потрібно було встановити, звідки брати додаткові кошти, щоб безболісно перевести усю медичну галузь на нову систему фінансування. А вже потім змінювати її. І першим кроком у цьому мало стати введення страхової медицини.

Про страхову медицину заговорили тільки після прийняття законопроектів, які можуть зробити непоправне – знищити стару систему, не запропонувавши нової. Тисячі експертів, медиків і пацієнтів з усієї країни наголошували – про неї потрібно було подумати ще на початку шляху. І, якби це було так, сьогодні можна було б говорити про справжню медреформу.

Наступного року мільйони українців не зможуть отримати медичну допомогу через жахливе недофінансування галузі. Система високопрофесійної допомоги взагалі знаходиться під загрозою зникнення. Хоч якось покращити ситуацію міг би перший і основний крок реальної страхової медицини - запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування. Без нього на медицину очікує колапс.

Впродовж року, щоб зрозуміти як краще провести дійсно якісну реформу, зустрічався з багатьма експертами і вивчав досвід розвинутих країн. Наші псевдореформатори їхню практику, чомусь, не запозичують. Так, закордоном перед початком реформування спочатку шукають (або створюють) фінансовий базис, підґрунтя у вигляді обов’язкового медичного страхування. В Україні, натомість, роблять все з точністю навпаки: спочатку приймають закони, а потім говорять, що виконати їх не можуть, бо немає грошей. Але ж можна було це продумати ще на початку!

Візьмемо, наприклад, Закон №6327. Ним забрали у громад 100 мільярдів, а про те, як забезпечити достатнє фінансування медицини не подумали. У результаті, через недофінансування медицини, 3/4 онкохворих і 2/3 хворих на серцево-судинні захворювання не отримають лікування. Таке недофінансування — в усіх напрямках, і особливо у фінансуванні високоспеціалізованої медичної допомоги в інститутах Національної академії медичних наук, про це я розповідав у попередніх записах.

Закладене в бюджет 2018 року фінансування НАМНУ дозволить покрити менше ніж 20% від реальної потреби інститутів. В інтернеті оприлюднили попередні розрахунки вартості надання медичних послуг. І висновок наступний - ні держава за рахунок бюджету, ні тим паче громадяни із власної кишені таких витрат покрити не зможуть. Тільки нові, окремі від бюджету джерела фінансування надання такої високовартісної медичної допомоги, у тому числі і страхова медицина, допоможуть українцям та державі нести тягар цих критичних медичних витрат.

Замість того, щоб спершу знайти (визначити) ці джерела, псевдореформатори прийняли псевдореформаторський Закон №6327, про який гучно заявили – медреформа! Тільки от він не вирішив старі проблеми, а створив нові, бо розглядався до, а не після введення страхової медицини:

- бюджет галузі залишається бюджетом недофінансування; як і минулорічний, він знаходиться на рівні 3% від ВВП;

- залучення додаткових коштів, крім формальних і неформальних платежів громадян, не відбулось;

- громадяни, які проживають у різній місцевості, не матимуть однакового доступу до медичних послуг; Закон порушив цілісну систему фінансування, бо переклав функції балансоутримувача медичної інфраструктури на місцеву владу, а функції отримувача за послугу та платника послуг – на Нацслужбу здоровя України (яку планують створити);

- спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога стане недоступною, бо люди не зможуть нести непомірні фінансові затрати. А вони стануть реальними;

- наповнення гарантованого пакету залежатиме від щорічного фінансування із бюджету.

І це ще далеко не всі проблеми, які викличе введення в дію Закону №6327.

Змінити ситуацію і дати українцям шанс на доступ до медицини, стати реальним стержнем реформування та розвитку української медицини може тільки медичне страхування. Воно зможе:

- залучити кошти в систему охорони здоров’я від роботодавців через фіксовані страхові внески незалежно від фонду оплати праці (обов’язкові страхові внески);

- запровадити багатоканальне фінансування системи охорони здоров’я  та забезпечити безоплатну медицину для громадян;

- створити дієву систему контролю обсягів і якості надання медичної допомоги, системи контролю за ефективністю використання коштів;

- створити прозорі ринкові стосунки в медичній сфері та залучити реальні інвестиції до медичної галузі.

Впровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування - єдиний та дієвий шлях до того, щоб створити орієнтовану на потреби не держави та фармацевтичних та медичних кланів, а пацієнтів  систему охорони здоров’я, в якій люди почнуть отримувати якісну і доступну медичну допомогу.

 

МОЗ сипле обіцянками, які не зможе виконати

  • 14 листопада 2017
  • 300

Щоб заробітна плата сімейного лікаря становила 18 тис грн, бюджет на «первинку» має бути збільшений в 4 рази.

Про це сьогодні розповів журналістам у кулуарах Парламенту народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

«МОЗ сипле обіцянками, які не зможе виконати. Щоб забезпечити лікарів заробітними платами у 18 250 грн, як це прописали у Законопроекті №6327, потрібно або звільнити 2 із 3 медпрацівників, або перевести їх на чверть ставки, або збирати гроші з пацієнтів».

За словами Валерія Дубіля, законопроект №6327 лежить на підписі спікера ВРУ, і днями буде підписаний. Потім залишиться остання інстанція – Президент України:

«Під законопроект №6327 немає належної фінансової бази. Щоб сімейний лікар отримував стільки, стільки визначили у одній з його статей, субвенції у 13,2 млрд грн не те, що не вистачить – її потрібно мінімум у 4 рази більше. Тепер тільки Президент зможе або розвіяти видимість реформи, або легітимізувати цю псевдореформу», - вважає Валерій Дубіль.

За матеріалами ba.org.ua.

Валерій Дубіль: Експеримент з переведенням інститутів НАМНУ на оплату за послугу може провалитися, так і не розпочавшись.

  • 08 листопада 2017
  • 197

За матеріалами блогу на lb.ua.

Опублікований Ольгою Богомолець результат розрахунків вартості медичних послуг, проведений відповідно до МОЗівської «половинчатої» методики, сколихнув Україну і налякав місцеву владу. До речі, до цих розрахунків увійшли не всі затрати. Саме місцева влада або пацієнти матимуть (згідно зі схемою з «пілоту») оплачувати лікування, яке не покриє мізерна сума, виділена державою.

Ще 1 липня 2017 року 4 інститути Національної академії медичних наук України мали запустити пілотний проект щодо зміни механізму фінансування надання медичної допомоги – перехід на так звану «оплату за послугу». Але до сьогодні він не розпочався через відсутність комплексного бачення в МОЗі як це зробити, хоча гроші на це «зависли» вже на 4 місяці. Експеримент продовжили і на наступний рік. Але він може закінчитись, так і не стартувавши.

У 2017 році гроші на клініку цих чотирьох інститутів йшли за двома різними бюджетними програмами з однією метою – покрити хоча б частину витрат цих бюджетних установ. Так, з 1 січня інститути фінансувалися за старою системою (розрахунок за кількістю ліжко-місць), а з 1 липня – за новою, системою, яку МОЗ охрестив «оплата за послугу». На останню вже й виділили 200 млн грн. Та досі стартувати пілотний проект не зміг.

Для того, щоб він юридично розпочався, потрібно заключити договори, затвердити порядок направлення пацієнта (щоб допомогу отримували саме ті, кому вона першочергово потрібна), потім розробити методологію розрахунку тарифу і цей самий тариф затвердити. Тоді вже можна буде укладати договори на закупівлю необхідних препаратів. Поїзд став на пункті методології розрахунку.

Як рахують закордоном

Тариф - це цифра, яка має відшкодувати всі затрати. Сюди мають бути включені не тільки собівартість операції і ліків (які донині частково купують пацієнти), але й комунальні послуги і навіть заробітна плата обслуговуючого персоналу. Якщо ми вже говоримо про європейський рівень медицини, то в Європі використовують протоколи, які нещодавно намагався «ввести» в українську медицину МОЗ, мабуть, не знаючи українських реалій. Лікарні там забезпечені витратними матеріалами і необхідними медикаментами, використовують новітнє обладнанням. І дійсно, за кордоном третинна ланка медицини безкоштовна. Тільки от операції цим державам коштують у рази дорожче, аніж в Україні.

Як пропонує порахувати МОЗ

Мін’юст говорить, що ті цифри, які до них надійшли (нині вони знаходяться на їхньому аналізі), згідно із розробленою методикою не можна назвати тарифом. Вони не враховують всю потребу, не враховують всіх витрат кожного з інститутів.

Замість того, щоб розробити методику визначення реальної вартості послуг, МОЗ вирішив просто проаналізувати витрати закладів, при чому за минулорічним кошторисом. А минулорічний бюджет, зрозуміло, недофінансований і не покриває всіх витрат.

Про помилку у розрахунках говорять і міжнародні консультанти МОЗу. Вони наголошують: це методика міжнародна – «покрокового розрахунку». Вона використовується для економічного аналізу закладу і для порівняння фінансових затрат у типових закладах на типову медичну допомогу. Ця методика – це скоріше інструмент аналізу, але результат не можна назвати тарифом.

У результаті розрахунків за цією методикою, ми отримуємо вартість середньопролікованого випадку, який апріорі не включає всі затрати, тому що розрахований на основі бюджету минулого року – бюджету недофінансування на 20-25%.

Як компроміс, у тексті методики, яку МОЗ може нарешті затвердити для пілотних закладів, визначили, що інститут може виставляти рахунки перед розпорядником коштів за ліки і лікарські засоби, які в цей тариф не ввійшли. Скільки вони будуть відшкодовуватись і з яких джерел – питання лишається відкритим.

Кілька цікавих цифр

У 2018 році клініки 4 інститутів НАМНУ у рамках експерименту повністю переходять на фінансування «за послугу». На нього на всі ці заклади у проект Бюджету закладено цифру у 600 млн грн. При цьому на клініку тільки одного інституту потрібно, за різними підрахунками, понад 900 млн грн. І це тільки на 1 інститут!

Чим більше рахую у цифрах і намагаюсь зрозуміти, що запланував МОЗ – тим більше знаходиться білих плям. Дійшов до висновку, що МОЗ, знаючи, що не зможе забезпечити українців дійсно безкоштовною медициною (на це просто не вистачить грошей), намагається приховати свої промахи за гарною картинкою і гучними гаслами. Бо де ж методика, яка реально дозволить лікуватися безкоштовно? Де план із залучення коштів?

 

Архів новин розділу
<< < груд. 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31