Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Новини публічної політики в охороні здоров’я

Безболісно реформувати медицину можливо. Тільки не так, як це робить МОЗ

  • 29 березня 2017
  • 825

22 березня Уряд затвердив склад госпітальних округів 11 областей та м. Києва. За словами заступника Міністра охорони здоров'я Павла Ковтанюка, це дасть «зелене світло регіонам для створення госпітальних рад, стратегічного планування округів на 5 років та залучення інвестицій до медичної галузі». Але чи насправді все настільки райдужно? Існують проблеми, яких намагається не помічати МОЗ, та які, натомість, можуть звести нанівець ефективність реформи, залишивши українських громадян без медичної допомоги.

Ось лише декілька з них.

Склад госпітальних округів затверджено, проте досі немає нормативного визначення самого поняття «госпітальний округ».

 Пообіцяли час доїзду екстреної медичної допомоги до пацієнтів у 60 хвилин, але не відремонтували дороги та не оновили автопарки.

Пообіцяли скоротити кількість лікарняних ліжок, щоб не витрачати зайві гроші на їхнє утримання, але не визначили, куди і як влаштувати медпрацівників, яких доведеться звільнити.

І це - лише поверхня айсбергу, насправді проблеми системні, й їх набагато більше.

Почну з того, що затвердження госпітальних округів відбулось відповідно з поданнями державних адміністрацій, ніхто це питання з громадами не погоджував, хоча на старті реформи представники і Міністерства охорони здоров'я, і Кабінету Міністрів України, заявляли: утворення госпітальних округів − справа добровільна і має бути ініційована владою на місцях. Як це часто буває, в результаті маємо так званий «добровільно-примусовий» процес. Під час моїх поїздок Чернігівщиною я багато спілкувався з медпрацівниками й чув просте: «У нас є проблеми, ми знаємо, як краще, але нас не питають». Усі рішення були прийняті в облрадах, громади до обговорень не залучили, проте відповідальність за організацію роботи округів повісили саме  на них. Тобто обіцяли одне, а вчинили по-іншому. Чи варто дивуватись, що після цього регіонами прокотилась хвиля протестів?

Отже, округи «нарізали», не питаючи, не заглиблюючись у труднощі «на місцях». А таких труднощів насправді багато. Наприклад, у віддалених селах Козелецького району відстань від станції екстреної медичної допомоги до пацієнтів сягає 60-80 км, а подекуди й 100 км. Швидко доїхати по бездоріжжю не вийде. Сам принцип поділу на округи нераціональний: наприклад, у тому ж Козелецькому районі замало медзакладів другого рівня (причина у тому, що район малонаселений, а кількість закладів залежить від кількості населення), а у густонаселених округах, таких, як Ніжинський чи Корюківський, медзакладів другого рівня, відповідно, забагато.

В основі створення госпітальних округів – на перший погляд розумна і сучасна ідея, що «гроші крокують за пацієнтом». Для втілення цього у кожного пацієнта повинна бути електронна медична карта, на рахунку якої зберігаються його страхові гроші, і з цією картою він може звертатися по допомогу у будь-який медичний заклад. А тепер уявіть на хвилинку українські села, де не те що інтернет-зв'язок, навіть мобільний − працює погано. А ще й людей похилого віку, для яких сучасні телефони, планшети та комп'ютери − чарівний, проте незнайомий світ.

Повернуся до проблеми невизначеності понять: досі немає чітко прописаних положень, що таке госпітальний орган, яка процедура його створення, які функції він виконує, як функціонує. Так само, немає відповіді і на питання, хто буде вирішувати долю лікарень: які з них стануть закладами інтенсивного лікування, які − планового, на базі яких будуть облаштовані хоспіси, центри відновлюваної терапії та ін.

Також досі незрозуміло, яка форма управління госпітальними округами буде прийнята, як працюватимуть госпітальні ради, як буде налагоджена їхня взаємодія з об'єднаними громадами у складі госпітального округу та із обласними радами. Чи не занадто «як?», що не мають відповідей, коли реформа вже розгортається?

Усі ці питання мали бути урегульовані до прийняття закону про склад госпітальних округів.

Навіть ті документи, які вже прийняті у МОЗ та КМУ, недосконалі та містять багато протиріч: у постанові КМУ йдеться про те, що об'єднання клінік становить собою госпітальний округ, у положенні про госпітальні ради значиться, що членами цього органу є представники громад. Чи можна таке суміщати? Безсумнівно, ні.

Така непослідовність - на кожному кроці реформи. МОЗ взявся за реорганізацію системи первинної медичної допомоги, не підготувавши належну кількість лікарів загальної практики. За статистикою, українська центральна районна лікарня (ЦРЛ) забезпечує прийом 65-85% звернень пацієнтів, хоча міжнародна практика передбачає, що до 70% звернень обслуговують лікарі загальної практики, тобто первинна ланка.

Ситуацією занепокоєні усі − і лікарі, і пацієнти. Перші хвилюються, що разом із скороченням «ліжкового фонду» втратять роботу, при цьому серед лікарів - 15-30% − спеціалісти пенсійного віку, що вже не підуть вчитися на сімейних лікарів. Швидше за все, вони почнуть заробляти на життя приватною (неофіційною) практикою. Другі − пацієнти − хвилюються, що у разі потреби просто не отримають допомоги через перепрофілювання та закриття лікарень.

Наголошу й ще на одній проблемі. Щоб медичну допомогу отримав кожен пацієнт, треба налагодити транспортну інфраструктуру: відремонтувати дороги, організувати диспетчерську мережу, оновити автопарк. На це знадобиться три-п'ять років роботи.

Отже, зараз МОЗ має одразу розробити програму розвитку госпітальних округів, а не обмежитись визначенням їхніх меж, поклавши відповідальність за усі процеси на громади, які досі ще не сформовані. Жодні обіцянки МОЗу не врятують медицину у сільській місцевості. Спочатку треба об'єднані громади утворити, потім скласти програму розвитку госпітальних округів, провести консультації, а вже потім на добровільних засадах формувати госпітальні округи. Лише так це не буде йти усупереч ідеям децентралізації та дозволить безболісно реформувати медицину, не наражаючи на небезпеку життя та здоров'я українців.

За матерілами блогу на lb.ua.

Валерій Дубіль розповів, чому вибрав шлях публічної політики

  • 24 березня 2017
  • 679

Проблема нашого політикуму сьогодні – те, що закони обговорюються після їхнього прийняття, а має бути навпаки. Тому я разом зі своєю командою працюватиму у новому для України форматі - публічно, у рамках відкритої, публічної політики.

Ідея проведення циклу відкритої, або публічної, політики в Україні належить колишньому президенту Європарламенту Пету Коксу. Головний її принцип − об'єднання представник усіх провідних політичних сил країни для розробки законодавчих змін, що будуть прийняті на рівні парламенту та сприятимуть розбудові українського суспільства. На минулому тижні з колегами-депутатами ми презентували міжфракційне об'єднання (МФО) «За впровадження повного циклу публічної політики», в рамках якого я очолюю медичний напрямок.

На базі міжфракційного об’єднання «За впровадження повного циклу публічної політики», я створив експертно-депутатську групу, яка проаналізує усі «за» і «проти» проведення медичної реформи. Чернігівська область стала «пілотною» - саме з неї розпочнеться реальний аналіз стану системи охорони здоров’я.

Ця галузь мені близька, бо мій життєвий шлях розпочався з роботи фельдшером. І тому я, так би мовити, зсередини розумію, що потрібно зважити думки усіх – лікарів, медсестер, академіків, юристів, представників громадських організацій, щоб глибоко проаналізувати всі загрози на шляху до реформування медичної галузі. Сьогодні я об’єднав їх навколо себе, щоб не просто «поговорити», а знайти рішення, яке б врахувало потреби усіх прошарків населення. Так, експерти та фахівці разом з депутатами сідають за стіл переговорів, розробляють законопроект, і цей документ з великим ступенем вірогідності успішно проходить голосування в парламенті, адже акумулює різні точки зору та містить відповіді на питання опонентів, що виникали під час роботи.

У ході перших зустрічей з медичними експертами ми вже встановили, що необхідно внести зміни до роботи лікарів загальної практики, комерціалізувати первинну ланку, перетворивши амбулаторії на прибуткові бізнес-моделі, у рамках яких безкоштовно українцям буде надаватися гарантований державою перелік послуг, а також будуть запропоновані платні медичні послуги; при амбулаторіях працюватимуть аптеки, тощо.

Спробую пояснити, з яких основних етапів складається цикл публічної політики. Їх сім.

На підготовчому етапі визначається візія (бачення) майбутнього після проведення реформи та виявляються проблеми, подолання яких і буде пріоритетом. Надалі − залучаються провідні експерти для консультацій, та (найголовніще!) нейтралізуються ті, хто зацікавлені у протистоянні реформі задля збереження власних корупційних інтересів. Після − укладаються так звані «Зелена книга проблем» та «Біла книга рішень». Результати роботи, напрацьовані у «Білій книзі», стануть основою розробки законопроекту. Це дозволить виправити ті помилки, яких реформатори припускаються сьогодні. Останні та найважливіші кроки − голосування у профільному комітеті Верховної Ради України та на парламентських слуханнях за розроблений нами законопроект.

Разом з командою, я вже впроваджую перший етап циклу публічної політики. Ми вивчаємо ситуацію в медицині на Чернігівщині. І можу впевнено сказати: механізм реформи недосконалий, особливо страждає сільська медицина. Система первинної допомоги там і без того на ладан дихала, а тепер вщент руйнується.

Нещодавно у мене була чудова нагода поспілкуватися з працівниками лікарень і ФАПів у Новій Басані, Булахові, Косачівці та Озерному (Козелецький та Бобровицький район Чернігівської області). Висновок лише один: «реформатори» згори не бачать усіх проблем, які нині існують. Вони не бачать загроз, які стануть реальністю, якщо й далі поспіхом впроваджувати медичну реформу.

У Косачівській лікарняній амбулаторії сьогодні немає лікаря, усім опікується місцева медсестра. Отже, в рамках реформи заключити договір з МОЗом на отримання фінансування ця медсестра не зможе. Амбулаторія залишиться без грошей, люди – без будь-якої медичної допомоги. Уявіть, скільки аналогічних амбулаторій по всій країні!

Існують і системні проблеми.

Наприклад, МОЗом видано «Приблизне положення про госпітальний округ», що не тільки не містить визначення базового поняття, але ще й суперечить змісту постанови Кабміну, на якій ґрунтується. Перечитаємо постанову Кабміну. Згідно з нею, госпітальний округ − це об'єднання закладів охорони здоров'я. У положенні ж МОЗу, госпітальний округ визначається як об'єднання територіальних округів. Від того, як буде вирішено це питання, залежить основний аспект − як буде проводитися фінансування госпітального округу.

Я би наголосив і на інших проблемах: МОЗ намагається реформувати вторинну та третинну ланку, не створивши гідного фундаменту. Таким фундаментом має бути розбудована система первинної та екстреної медичної допомоги. Адже тільки так можна швидко надавати першу допомогу пацієнтам, ефективно лікувати хворих, «розвантажуючи» лікарів вторинної ланки.

Саме тому вважаю, що єдиний шлях до якісного реформування системи охорони здоров’я – публічна політика, коли під час розробки законопроекту його положення обговорюються публічно, з залученням і сільських лікарів, і академіків, й інших спеціалістів. Лише так у правовому полі ми зможемо досягти тих змін, які так необхідні українській медицині сьогодні.

За матеріалами блогу на lb.ua.

Відкрита політика - єдиний спосіб якісно реформувати українську медицину

  • 16 березня 2017
  • 686

Процес формування госпітальних округів в Україні триває. Існують різні точки зору і виникає багато дискусій з цього приводу. Як зробити цей процес максимально прозорим та прийнятним для всіх його учасників, ми говорили з народним депутатом від ВО "Батьківщина" Валерієм Дубілем.

- Валерію Олександровичу, знаю, що Ви багато років опікуєтесь Чернігівщиною, і один із пріоритетних напрямків Вашої роботи – система охорони здоров’я. Як Ви оцінюєте процес формування госпітальних округів в області?

- Я щойно повернувся з чергової робочої поїздки і побачив на місцях багато проблем. Насамперед, це – розбиті дороги, нестача лікарів і аварійний стан приміщень, де фактично мають розташовуватись амбулаторії. Так, медицину треба реформувати, проте робити це треба поступово і професійно. Ми з колегами зараз працюємо над розробкою повного циклу публічної політики, що передбачає продуктивну взаємодію між Парламентом, Урядом та громадськістю.

- Поясніть, будь ласка, для наших читачів, що таке публічна політика і як планується запроваджувати цю систему в Україні? Чим це допоможе реформувати систему охорони здоров’я?

- Під публічною політикою на Заході розуміють націленість держави на реалізацію суспільних інтересів. Задля цього налагоджують взаємодію між громадськими та політичними об'єднаннями з одного боку, і Урядом – з іншого. Над розробкою законопроекту працюють представники різних політичних партій, експерти, фахівці. У результаті розроблений законопроект акумулює точки зору різних (іноді протилежно налаштованих!) спеціалістів та має великі шанси бути прийнятим.

- Наскільки корисним, на Ваш погляд, є впровадження публічної політики в Україні?

- Зважаючи на європейській досвід, я розраховую, що застосування механізму публічної політики буде ефективним. В Україні повний цикл публічної політики зараз впроваджується за ініціативи колишнього президента Європарламенту Пета Кокса. За західним прикладом, будуть розроблені законопроекти у різних сферах.

- Чим особисто Ви плануєте зайнятись у циклі публічної політики?

- Наприкінці 2016 року в Україні було створено депутатське міжфракційне об’єднання "За впровадження повного циклу публічної політики". Як учасник цього об’єднання, я планую займатися законодавчим врегулюванням медичної сфери, зокрема, на регіональному рівні. Чернігівська область стане «пілотною», і розроблені принципи дозволять вибудувати сучасну систему медицини в усіх областях України.

- У чому Ви вбачаєте перспективність публічної політики?

- Необхідність упровадження циклу публічної політики у системі охорони здоров'я обумовлена тим, що медична реформа сьогодні впроваджується непослідовно і несистемно. Наприклад, відповідальність за формування госпітальних округів МОЗ переклав на новоутворені громади, але фактично межі округів затверджувалися облдержадміністраціями. Уряд демонструє повну неспроможність упорядкувати нормативно-правову базу: МОЗом видано "Приблизне положення про госпітальний округ", яке не тільки не містить визначення базового поняття, але ще й суперечить змісту постанови Кабміну, на якій ґрунтується. Згідно з постановою Кабміну, госпітальний округ є об'єднанням закладів охорони здоров'я, згідно з положенням  МОЗу, − учасниками госпітального округу є міські і районні ради та ради об’єднаних територіальних громад.

Невизначеність цього питання провокує проблеми, пов'язані, у першу чергу, з процедурою фінансування госпітальних округів. А це загрожує закриттям пунктів надання первинної медичної допомоги. Не визначені до кінця і шляхи реформування екстреної медичної допомоги.

Подолати ці та інші проблеми в регіонах можна виключно шляхом формування реально працюючої нормативної бази. У цьому й допоможе механізм публічної політики, європейський досвід, що протягом років напрацьований у розвинених країнах. Про проблеми на місцях, зокрема, на Чернігівщині, я знаю із власного досвіду, оскільки з 2007 року веду роботу з усіма медичними закладами області. Саме тому я розумію, що запропонований шлях реформ не тільки не призведе до поліпшення якості медичного обслуговування на регіональному рівні, а й - у деяких випадках - суттєво ускладнить нинішню ситуацію.

Мета циклу публічної політики у галузі медицини - визначення основ державної політики, що надасть можливість активно розвивати, насамперед, систему надання первинної медичної допомоги. Це дозволить закласти міцний фундамент для розбудови медичної галузі загалом. Я впевнений, що благо пацієнтів та робота лікарів у нормальних умовах і з конкурентною зарплатнею  мають стати основною ціллю реформування української медицини.

- Що вже зроблено для розвитку цього напрямку? Які наступні дії плануються?

- Перші зустрічі членів міжфракційного об'єднання вже відбулись. На цьому етапі ми виявляємо проблеми та перешкоди, які виникають при проведенні медичної реформи, та з'ясовуємо, які нормативно-правові, інституційні та бюджетні зміни мають бути запроваджені.

Так, у рамках вирішення нагальних проблем я зустрівся за круглим столом з експертами та обговорив проблеми первинної ланки медицини. Ми порушили питання вдосконалення системи роботи лікарів загальної практики, шляхи комерціалізації первинної ланки медицини, перетворення амбулаторії на успішно працюючу та прибуткову бізнес-модель.

Наступні етапи впровадження повного циклу публічної політики передбачають укладання "Зеленої книги проблем" за результатами консультацій з експертами та "Білої книги рішень" на основі їхніх відгуків. На цих рішеннях і базуватиметься законопроект, націлений на ліквідацію існуючих сьогодні проблем.

Далі − затвердження законопроекту у профільному комітеті Верховної Ради України та на парламентських слуханнях. Останній етап − винесення на голосування.

- Чи не виникне суперечок на етапі затвердження розробленого законопроекту?

- Механізм роботи над законопроектом дозволяє дійти до консенсусу на етапі його розробки. Це дає певні гарантії того, що законопроект буде прийнято: для обговорення залучаються представники всіх політичних сил, отже, у живому діалозі народжується документ, прийнятний для всіх фракцій. Публічна політика мінімізує негативні наслідки, оскільки враховує інтереси усіх верств населення.

Прогресивна спільнота і я особисто покладаємо великі сподівання на впровадження повного циклу публічної політики, в тому числі, і у сфері охорони здоров'я. Це наш єдиний шанс зупинити безсистемність у реформах та розробити дійсно працюючий механізм, який допоможе нам модернізувати медицину.

"Голос України", 16.03.2017.

Валерій Дубіль: Поспішні кроки МОЗу призведуть до закриття ФАПів

  • 15 березня 2017
  • 736

Народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль з робочим візитом відвідав Нову Басань, Косачівку, Булахів та Озерне Чернігівської області, щоб з перших вуст почути думку медичних працівників і їхніх пацієнтів про впроваджувану Міністерством охорони здоров’я реформу.

Валерій Дубіль відвідав ФАПи і амбулаторії, частина яких може лишитися фінансуваня, а також «ревізував» дороги, якими після впроваджуваної реформи пацієнти вимушені будуть добиратися до лікаря за 60, а то й 100 км.

«Щоб ефективно провести медичну реформу, треба розуміти проблеми на місцях та негайно їх вирішувати», - зазначив народний депутат. – Найчастіше побоювання медпрацівників у селах пов'язані з закриттям лікарень та, відповідно, збільшенням відстані доїзду екстреної медичної допомоги (колишні «швидкі», - авт.) до пацієнтів».

Під час зустрічей, медпрацівники виказали своє занепокоєння народному депутату, адже не розуміють: як МОЗ і Уряд проводять реформу, якщо вони не бачать таку кількість невирішених питань.

IMG 7386 1

«Як людям жити, якщо вже закриють останнє – медичні заклади? В основному люди, які залишились у селах, слабенькі. Дуже багато в нас таких, що з двору не виходять. Тому їм допомога медична дуже потрібна», - сказала Марія Пилипчак, завідуювачка Озерненським фельдшерським пунктом.

IMG 7519 1

«Нагальні потреби – це, по-перше, діагностичне обладнання, медичний транспорт для швидкої допомоги. Бо машині, яка в нас є, більше 8 років, вона в такому стані, що потребує або капітального ремонту, або заміни. Дільниця, яку ми обслуговуємо, досить велика, їздити треба багато, довго, машина не витримує. У нас 10 сіл на дільниці і села досить далеко від Нової Басані», - розповів Микола Стародинов, завідувач Новобасанською лікарською амбулаторією.

Критичною виявилась ситуація у Косачівській лікарняній амбулаторії. Місцева медсестра Ксенія Бойправ розповіла Валерію Дубілю, що в амбулаторії взагалі немає лікаря, і вона особисто виконує обов'язки завідувачки лабораторією. Зважаючи на те, що МОЗ впорядковує новий порядок фінансування первинної допомоги, а саме - гроші нараховуються лікарю амбулаторії відповідно до кількості підписаних договорів, Косачівська амбулаторія залишиться без фінансування.

Крім того, у  Косачеві з 1 лютого ще й немає «швидкої»: їхню машину передали до Остерської лікарні та не повернули, тож зараз на виклики їхати немає на чому.

Під час візиту народний депутат передав медколективу Новобасанської амбулаторії електрокардіограф, в інші лабораторії - сумки-укладки невідкладної допомоги, тонометри у рамках програми «Здоров’я нації», яку він започаткував у 2007 році на Чернігівщині і впроваджує за підтримки благодійного фонду «Європа».

«У кожному селі - свої проблеми. Не можна всіх міряти міркою та насаджувати реформу там, де для її проведення немає умов. Перед реформуванням треба провести підготовчу роботу, оновити оснащення лікарень, автопарки, укомплектувати штати лікарів, відремонтувати дороги, а лише після цього − проводити реформи за світовими зразками, нарізати госпітальні округи»,- сказав Валерій Дубіль.

За матеріалами ba.org.uaТелеканал "Прилуки".

 

За круглим столом Валерій Дубіль з експертами обговорив проблеми первинної ланки медицини

  • 07 березня 2017
  • 1022

Під час зустрічі, ініційованої народним депутатом України з фракції «Батьківщина» Валерієм Дубілем, присутні наголосили, що реформування системи відбувається без урахування можливих проблем, і ситуація вимагає термінового втручання.

Зокрема, нестача лікарів загальної практики - нагальна проблема для України сьогодні, адже середній показник заповненості штату лікарів – 40-60%, у Чернігівській області, зокрема, ситуація зовсім критична: тут штат укомплектований лише на 30%.

Також акцентували на медичній реформі, яку започаткувало Міністерство охорони здоров’я і зійшлися на думці, що дії МОЗу – непослідовні, і це викликає протести та критику зі сторони професійної спільноти. Так, будуючи нову систему, МОЗ зосереджує увагу на медзакладах вторинного та третинного рівня, забуваючи про фундамент – первинну медично-санітарну допомогу (ПМСД).

У відкритому діалозі взяли участь докт. мед. наук, проф., заслужений лікар України Олександр Толстанов та канд. наук державного управління Тетяна Юрочко. Американським досвідом поділився генеральний директор мережі клінік «Dr.SAM» Сем Аганов. Модерував зустріч експерт з питань охорони здоров'я Дмитро Підтуркін.

Сем Аганов поділився американским досвідом. У США в регіонах з низькою густотою населення успішно працюють сестринські амбулаторії. Саме медсестри проводять первинний огляд пацієнта, а у наступному його вже консультує лікар за допомогою телемедицини. Цю систему можна застосовувати й в Україні, але, згідно з чинним проектом медичної реформи, фельдшери перестають контактувати з пацієнтами на первинному етапі.

Олександр Толстанов розповів про шляхи комерціалізації первинної ланки медицини, перетворення амбулаторії на успішно працюючу та прибуткову бізнес-модель. У цьому випадку в амбулаторії буде надаватися гарантований державою пакет медичних послуг, послуги, що сплачуються з бюджету громади, та послуги, які сплачуються безпосередньо пацієнтом.

Серед інших важливих питань, що обговорювались, були:

  1. Розвиток системи планового перевезення пацієнтів, що дозволить зняти навантаження з екстреної медичної допомоги (колишньої «швидкої»);
  2. Поступовий перехід до системи ПСМД зі збереженням фельдшерської допомоги;
  3. Створення лікарських амбулаторій.

Валерій Дубіль наголосив, що, як народний депутат, робитиме все можливе для того, щоб не допустити прийняття проекту у чинній редакції, що буквально знищує первинну медико-санітарну допомогу. «Наше завдання – розбудова системи первинної допомоги у такому вигляді, щоб вона була комерційно та інвестиційно привабливою як для лікарів, так і для пацієнтів», - сказав він.

Нагадаємо, нещодавно було сформоване міжфракційне об'єднання «За впровадження повного циклу публічної політики». Його діяльність націлена на розробку механізмів, що дозволять усунути недоліки існуючих реформ, корегувати їхнє проведення з урахуванням експертних думок. 

Архів новин розділу
<< < груд. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31