Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Новини публічної політики в охороні здоров’я

Валерій Дубіль: Медична “реформа” вимиває гроші з місцевих бюджетів

  • 18 жовтня 2018
  • 213

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua.

Рік тому я попереджав про можливе закриття лікарень у результаті медичної “реформи” від влади. Проте МОЗ не зробив нічого, щоб це попередити, і продовжив перекладати відповідальність на інших, незважаючи на те, що підпис т.в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун засвідчив прийнятність Бюджету на 2018 рік. У результаті – через концентрацію значного бюджету на первинці і перекидання грошей на неї з інших рівнів – закрилася лікарня у Любечі на Чернігівщині, у Запорізькій області центральна лікарня Кам’янсько-Дніпровського району заявила про закриття стаціонарних відділень, призупинці у наданні екстреної і невідкладної допомоги у цілодобовому режимі.

Ситуація зараз не просто повторюється – вона стає ще критичнішою. Аналізуючи бюджет на наступний рік, разом із своєю експертною групою зробив висновок – влада думає про піар-ефект від своєї клаптикової “реформи”, і аж ніяк про її якість. І саме через це страждають сотні лікарень, тисячі медпрацівників і мільйони українців.

Візьмемо, хоча б, прямі витрати населення на охорону здоров’я. За даними національних рахунків, за попередній рік витрати домогосподарств на охорону здоров’я підвищились на 25,2% і досягли 109,1 млрд грн. А вже за першу половину 2018 року збільшились ще на 23,57%. Вже можна сказати, що у цьому році громадяни з власник кишень (не через податки!) заплатять за медичне обслуговування понад 126 млрд грн. Українці оплачують з власних гаманців медичну галузь вже більше ніж на 60%, тоді як держава – менше, ніж на 40%!

Як владі вдалось створити такий зашморг і ще й залишитися керувати? Схема дуже заплутана. Та не для моїх експертів.

Здавалось би, заробітні плати у окремих лікарів на первинці зросли. У минулому блозі я вже писав, що їх – невеликий процент. За який же рахунок, якщо частка державного фінансування всієї галузі у відношенні до ВВП зменшилась з 3,5 до 3,1% у 2019, а доля фінансування охорони здоров’я у загальних витратах бюджету становить 8,96% (при тому, що загальні витрати зросли на 10,4%), а загальні витрати на охорону здоров’я зросли на 8,96%, тоді як інфляція складе близько 10%?

І яким чином, за цих умов, уряду вдається при бюджеті, ще меншому, якщо порівнювати з вищевідзначеними показниками, аніж минулоріч, започатковувати нові реформаторські ініціативи? Нагадаю, це і збільшення фінансування первинки (“сімейні лікарі”) на 64,5% для продовження псевдореформи (порівняйте з ростом фінансування всієї галузі тільки на 8,96%), і 1 млрд на будівництво амбулаторій і закупівлю обладнання для сільської медицини, і 922,57 млн на оснащення екстреної меддопомоги у 6 областях, 966,785 млн – на пілотний проект з оплати спеціалізованої меддопомоги у Полтавській області, і 2 млрд грн на надання амбулаторної допомоги.

Відповім: фінансування сімейної медицини (первинки) зростає у наступному році на 64,5%, а фінансування лікарень і “швидких” – тільки на 7%. Порівняйте! Зростання фінансування не покриває навіть зростання витрат у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної платні на 10,8% (до 4173 грн) не кажучи вже про зростання комунальних витрат на утримання медзакладів (25-30%). А за які гроші тоді проводити лікування пацієнтів, та навіть просто закуповувати ліки за так розрекламованим гарантованим Нацпереліком? Особливо якщо взяти до уваги те, що за 9 місяців поточного року ціни на ліки зросли ще на 20%.

Інших джерел, окрім держбюджету, фінансування проведення “реформи” медицини влада не передбачила. А грошей виділяє недостатньо (для прикладу, у Великобританії на медицину виділяється 18,5% від загальних витрат держави – майже вдвічі більше, аніж в Україні). Тому, щоб показати видимість “реформ”, вона концентрує гроші на окремих ділянках всієї системи охорони здоров’я, як і минулоріч, на чому я неодноразово наголошував. Решта ж залишається недофінансованою. Як це відбувається?

У цьому році із майже 87 млрд грн на субвенції областям йшло 60,5 млрд грн – саме за ці гроші утримуються лікарні (вторинка). Решта - 26,5 млрд (трохи більше 30%) – централізувалися під керівництвом МОЗу. З них фінансувалася так звана “медреформа” – тобто, сімейна медицина.

У наступному році влада планує гіперцентралізацію – із 95,5 млрд грн планують централізувати вже на 40% більше – 37,3 млрд грн, а в області передати на 3% менше, аніж у 2018 році. При тому, що у поточному році дефіцит субвенції вже був понад 27 млрд грн (або 37% від загальної потреби), і його покриття лягло на плечі місцевих бюджетів. Через це мали і затримку у заробітних платах медиків, і їхнє масове скорочення.

У 2019 році ми матимемо ще більший дефіцит – 39 млрд грн (або 45% від потреби) – саме у стільки обійдуться передвиборні “реформаторські ініціативи” влади напівпорожнім місцевим бюджетам. А ще додайте до цього фінансування медицини з власних кишень українців, про яке я згадував вище – виникає питання: а що взагалі робить держава, якщо медицина не просто не стала безкоштовною, а стала більш дороговартісною?

Таким чином, не виділяючи додаткових грошей на реформу охорони здоров’я і не підвищуючи об’єм фінансування медицини до мінімально необхідного (200 млрд грн), влада намагається досягнути необхідного передвиборного “піар-ефекту”, концентруючи гроші на вигідних напрямках – підвищення зарплат окремої категорії медиків, оплата лікування окремих (найбільших) категорій пацієнтів. Та ці гроші виймаються повторно, вже не через податки, а з кишень простих українців, з бюджетів громад, перекладаючи на них утримання медзакладів і фінансування лікарів, які не беруть участь у реформі, лікування пацієнтів, які не потрапили у категорію “щасливчиків”.

Разом зі своєю експертною групою й депутатами я вже подав законопроект, який здатен реально допомогти ситуації і зняти додаткове навантаження з гаманців простих українців. Новий професіональний уряд вже зможе зробити наступний крок - змінити принцип реформування медицини з моделі “піару” на модель, в основі якої лежить науковий підхід. Впевнений, тільки разом з експертами, тільки обдумано плануючи, а не експериментуючи на людях, ми зможемо витягти українську систему охорони здоров’я з ями!

 

Обіцянка МОЗу завершити реформу первинки до 2019 року залишилася тільки словами

  • 12 жовтня 2018
  • 83

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua.

Влада обіцяла завершити реформу первинки до 2019 року. Вибравши стратегію “гроші йдуть за пацієнтом”, вона говорила – лікарі матимуть високі зарплати, люди – безкоштовну первинну допомогу, а ФАПи закривати ніхто не збирається. Вже неодноразово я аналізував – чи реально це зробити за тих умов, які створюють “реформатори”. Сьогодні у цифрах і фактах покажу – що чекає на українську первинну медичну допомогу у наступному році.

Незважаючи на те, що вся ланка, як обіцяли у МОЗ, вже мала б перейти на нову систему фінансування, цього не відбудеться. Кабмін щомісяця у ручному режимі визначатиме потребу у субвенції для фінансування роботи тих медзакладів, які ще не підписали договори з Нацслужбою здоров’я, як це було у 2018-му. Відповідно, одні медзаклади отримають більше грошей за пацієнта, аніж другі – розцінюю це як дискримінацію, адже недофінансовані центри первинної медико-санітарної допомоги будуть вимушені виживати на межі можливого. Вже передбачаю, що до них жодні провладні ЗМІ не поїдуть знімати сюжети про “досягнення реформи”, - навпаки, об’єктиви їхніх камер будуть націлені на ту невелику ділянку системи охорони здоров’я, де “реформа” успішна. Проте, за рахунок кого? Пропоную розібратись разом – цифр багато, та саме вони покажуть цілісну картину.

Разом з експертами порахував - щоб кожна людина в Україні змогла скористатися послугами на “реформованій” первинці, нам потрібно 26,84 млрд грн. Якщо капітаційну ставку підвищать до рівня 450 грн, як написано у декларації. Та скоріше за все, її залишать на рівні 2018 року – через нестачу фінансування. У цьому випадку загальна потреба фінансування складе 22,04 млрд грн.

Порівняйте 15,3 млрд грн, які закладають у бюджет наступного року, із цифрами вище. Цих грошей вистачить лише на 22 млн людей, якщо ставка підніметься відповідно до бюджетної резолюції, чи на 26,8 млн, якщо залишиться на рівні минулого року.

Вже чую критику з боку “реформаторів”: “Ми передбачаємо, що не всі люди підпишуть декларації”. Так, дійсно. І тому ми з експертами розрахували ще одну цифру.

МОЗ вважає, що далеко не все населення підпише декларації з медзакладами у 2018-2019 роках – лише 60-70% від реальної кількості. Та це не означає, що потреба у фінансуванні зменшиться на 30-40%, бо, здебільш, декларації підписують “дорогі” категорії населення – за дітей і люди поважного віку. “Дешеві” категорії пацієнтів – працездатні – не звертаються до лікаря і не потребують постійного нагляду. Ми врахували цю динаміку і розрахували потребу, взявши за основу капітаційну ставку 2018 року. Якщо 60% населення (23,4 млн людей) підпишуть декларації, то у бюджет на “реформовану” первинку потрібно 16,18 млрд грн. Та й це, запевняю, ще не все.

Окрім “зеленого списку”, за яким платять за підписані декларації, є ще “червоний” - доплата за людей, які мешкають на території, але не підписали декларацію. За нашими розрахунками, їх - 15,2 млн. У 2018 році на кожного з них виділялося 240 грн. Ми взяли за основу цю цифру (насправді у 2019 вона має бути більша), і отримали потребу у 3,65 млрд грн.

Отже, загальна потреба у мінімальному фінансуванні первинки на наступний рік - 16,18+3,65=19,8 млрд грн. Прогнозований дефіцит на 2019 рік складає 4,5 млрд грн на цей рівень, що б нам не обіцяли “реформатори”.

А якщо згадати результати роботи міжнародного аудитора – компанії Делойд, яку замовило Міністерство охорони здоров’я, дефіцит ще збільшиться. Тоді, у своєму дослідженні, він прогнозував, що забезпечити ефективне функціонування первинної медичної допомоги без залучення додаткових платежів пацієнтів можна тільки якщо капітаційна ставка у сільській місцевості дорівнюватиме у середньому по країні 1170,6 грн. А не 570,9 грн, як зараз.

У бюджеті на 2019 рік фінансування первинки збільшується на 15,4%, проте цього явно недостатньо для її нормального функціонування. Та й збільшення це відбудеться не за рахунок залучення додаткових коштів, а за рахунок зменшення фінансування інших рівнів і вимивання коштів з місцевих бюджетів. При цьому, гроші перекидаються на найменш витратний рівень.

Яким чином? Зовсім не за рахунок загального збільшення фінансування всієї системи. У бюджеті 2019 року доля видатків на охорону здоров’я у загальних видатках бюджету ще більше знизилась і ледь доходить до 3,1% ВВП. Тоді як загальні видатки бюджету підвищились на 10,4%, то видатки на охорону здоров’я – менше, ніж на 9%.

Влада просто концентрує гроші на первинному рівні, перерозподіляючи їх із хронічно недофінансованої спеціалізованої допомоги. Навантаження просто перекладається на плечі громад, що може призвести до кінцевого розвалу цієї ланки медицини. Якщо у минулому році дефіцит медсубвенції (з якої фінансується надання реальної щоденної меддопомоги – наших лікарень і вузькоспеціалізованих лікарів) складав небагато більше 27 млрд грн (або 37% від загальної потреби), то у бюджеті 2019 він виріс майже на 45% і вже доходить до 39 млрд грн! А саме покриття цього дефіциту і є головним навантаженням на місцеві бюджети із утримання медзакладів і причиною постійних затримок заробітних плат.

Ще одна міжрівнева проблема – відтік кадрів з вторинки на первинку. Через фрагментарність і непродуманість “реформи” лікарі (а особливо – молодший медперсонал, якому не потрібно проходити перекваліфікацію) тікають на первинну ланку, де їх також не вистачає. Де ми будемо брати вузьких спеціалістів і що реформуватимемо, коли і якщо провладна “реформа” добереться туди?

“Реформа” влади дискримінує не лише лікарів вторинки. У деяких місцях заробітні плати медиків, які її отримують через НСЗУ, навіть зменшились. Наприклад, раніше медики отримували надбавки завдяки широким і ефективним програмам місцевих стимулів і додаткової підтримки медиків. А через прийняті “реформаторські” зміни до Бюджетного кодексу, тепер дофінансовувати зарплати у такий спосіб місцеві бюджети не можуть. Як результат – у Києві й інших великих містах скасували муніципальні надбавки у розмірі 32% і 40% за інтенсивність праці.

Та й казки про те, що зарплати медиків при підписанні медзакладом договору з НСЗУ зросли до 15-18 тис – це ще один гарний приклад фокусування уваги на вибіркових “успіхах”, бо в більшості “реформованих” медзакладів вони зросли значно менше - лише до 7,5 тис. грн. Ще у великого проценту - взагалі залишились на дореформованому рівні - 3-4 тис. грн – бо немає достатньої кількості пацієнтів, з якими заклади уклали декларації. А за інших вони отримують тільки 240 грн.

Аналізуючи проект бюджету на 2019 рік, можу одразу сказати – стратегія влади у “реформуванні” (читайте як “знищенні”) української системи охорони здоров’я не змінилася. Влада продовжує курс на “реформу під вибори”, в якій замість вирішення системних проблем усієї медицини, концентрує гроші на невеликій частині медзакладів найнезатратнішої для пацієнта ланки – первинної - для візуального ефекту. І потім, як ми звикли, ця “перемога” роздувається за допомогою піару втричі. При цьому “реформатори” мовчать про те, за який рахунок вони цю “перемогу” здобули і що “реформа” не має продовження через банальні помилки при старті. Адже для її поширення не те, що на всю медицину, а навіть на одну тільки первинну ланку грошей у бюджеті не буде. Інших же, позабюджетних джерел фінансування для медицини влада не пропонує.

Я вже подав правки, які можуть змінити цю ситуацію. Проте щоб діяти не ситуативно, потрібно не лише розробити комплексну стратегію якісного реформування медицини, а й залучити нові джерела фінансування. Подав і законопроект про страхову медицину, який це зможе зробити: за працюючих страхові внески платитиме роботодавець, за решту – держава. Найближчим часом добиватимусь їхнього прийняття. Влада вже довго знущається над українцями, і я особисто, і вся наша фракція зробить все можливе, щоб це припинити.

Впевнений, лише дії єдиної, злагодженої команди, яка думає про людей, а не про власні дивіденди, вже дуже скоро все змінять. План у нас є, залишилось звільнити руки від зашморгів діючої влади.

Наша команда знає, як врятувати українську медицину

  • 05 жовтня 2018
  • 204

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua.

Нещодавно ми отримали проект бюджету на 2019 рік. Як видно із цифр, у фінансуванні галузі системи охорони здоров`я немає значних змін.

При такому бюджетуванні неможливо впроваджувати розпочату провладною більшістю так звану реформу медицини. Разом із командою я проаналізував бюджет і вже подав необхідні правки.

Проте, чесно скажу, просто правками ситуацію не зміниш - потрібен єдиний новий курс у всій галузі, потрібні злагоджені дії єдиної команди, яка зацікавлена у якісних і вчасних змінах в українській медицині.

Рік тому команда президента розповідала, як збирається розвивати систему охорони здоров`я у сільській місцевості. У бюджет на це заклали 4 млрд гривень на 4 роки - по одному на кожен рік. Я думаю, ті, хто живе у сільській місцині, побачили цю програму в дії. 1 млрд коштів, закладений на 2018 рік, й досі не освоєний - ці порожні слова виявилися не більше, як звичайним піаром.

Стосовно субвенції. Держава і тут перекладає фінансовий тягар все більше і більше на місця. Цього року дефіцит фінансування медзакладів, які дійсно щодня рятують життя, склав 37%, а у проекті бюджету на 2019 рік - вже 45%.

А тепер, зверніть увагу, у скільки місцевій владі обійдеться утримання медзакладів, якщо вона не хоче їхнього закриття. Майже 39 млрд гривень!

Чому дефіцит збільшився? Минулого року субвенція склала 60,5 мдрд гривень. При цьому 26,5 млрд гривень були централізовані під управління МОЗу. У 2019 році картина зміниться - під МОЗом централізується на 40% більше грошей, а області отримають на 3% менше.

Нацслужба здоров`я (НСЗУ) також не отримає повного об`єму фінансування, про яке обіцяла влада, коли приймала “реформаторський законопроект”.

Згідно з ним, держава на 100% має покрити потребу в фінансуванні первинки (сімейна медицина). З 2019 року вся первинна медична допомога має фінансуватися виключно через НСЗУ. З урахуванням вікових коефіцієнтів та наявного розподілу населення за віковими групами, середня капітаційна ставка у 2019 році повинна дорівнювати 695,4 гривень на людину.

При цьому стовідсоткова потреба в фінансуванні первинної медичної допомоги складає 26,84 млрд гривень, а у бюджет закладають тільки 15,3 млрд гривень. Ось так проходить децентралізація Гройсмана - на МОЗ грошей у бюджеті вистачить, а про своє лікування пацієнти мають подбати самі.

Ця “реформа” від влади - фрагментарна та піарна: показують високі результати тільки там, де є гроші. Де ж немає - панує суцільна розруха, штучно створена чиновниками МОЗу.

Для того, щоб медицина в регіонах отримала належне фінансування, необхідно провести справжню децентралізацію і збільшити надходження до місцевих бюджетів. Саме цього вимагає запропонований Юлією Тимошенко “Новий курс”.

Валерій Дубіль добився від МОЗу виділення частини грошей на лікування важкохворих українців

  • 04 жовтня 2018
  • 234

Вчора бюджетний комітет затвердив перерозподіл 101 мільйона на порятунок важкохворих українців, який вишукали завдяки робочій групі за головування народного депутата Валерія Дубіля при парламентському бюджетному комітеті.

"На перше засідання групи представники МОЗу прийшли непідготовлені і не відповіли на запитання – де взяти необхідну суму. Надав свої пропозиції на суму понад 240 млн грн, і вже на другому засіданні отримали перший результат", - розповів нардеп.

Проте виділених грошей вистачить тільки на кожного 3-4 пацієнта, яким необхідно лікування за кордоном. Таким людям допомогти в Україні не можуть, хоча Верховна Рада ще у травні проголосувала законопроект про розвиток трансплантології в Україні – у МОЗі й досі не розробили документів, які дозволять це зробити. На пілотний проект виділили 112 млн грн, які не встигли використати за призначенням, і тому МОЗ вирішив скерувати міжнародним організаціям 76 млн грн з цієї суми на закупівлю обладнання, яке Україна отримає тільки через 18 місяців. І тільки 34 – на програму "Лікування громадян України за кордоном".

Нагадаємо, гроші на цю програму закінчилися у травні. Цьогоріч на неї виділили тільки 389 млн. Встигли пролікувати тільки 141 людину. Ще у лютому Валерій Дубіль, передбачаючи, що гроші закінчаться, зареєстрував законопроект 8035, який збільшує фінансування за програмою на 302 млн грн. Він не проголосований і досі.

"З 20 серпня родичі важкохворих живуть у наметах під МОЗом, вимагаючи виділити необхідну суму. 23 вересня, не дочекавшись виділення коштів, помер 45-літній Володимир Скрипов. Його дружина також жила під Міністерством охорони здоров'я.

Нашому розпачу немає меж. Якби МОЗ ініціював перерозподіл у травні, коли гроші закінчилися, люди вже б лікувалися! Людина померла, а МОЗ говорить – грошей у нас немає, шукайте в інших міністерствах! Але перерозподіл грошей з інших міністерств триватиме 2-3 місяці, тобто у кращому випадку гроші знайдуть лише у грудні. А вони потрібні вже зараз! І Мінфін, і Рахункова палата, і народні депутати говорять – невикористані кошти у МОЗі є!" - розповів голова ГО "За трансплантацію" Юрій Андреєв.

Очільник робочої групи Валерій Дубіль констатує: на жодній із робочих груп представники МОЗу не надали детального аналізу залишків коштів за програмами. За інформацією Мінфіну, 900 млн, передбачених на реформу "первинки", будуть невикористані. Валерій Дубіль домовився з учасниками робочої групи про аналіз, і, якщо це дійсно так, частину з цієї суми спрямують на програму "Лікування громадян України за кордоном".

"Окрім того, Рахункова палата винайшла 279,8 млн грн за 2015-2016 роки, неповернуті у бюджет, і 91 млн грн за 2015 рік, повернутий до бюджету, які були спрямовані на закупівлю ліків через міжнародні організації, та через бездіяльність МОЗу ці гроші вже пропали. За півтора року МОЗ не витребував від міжнародних організацій закупівлю необхідних ліків і не зробив їхнє використання ефективним. Тепер ці 279,8 млн просто повернуться, як і вже повернувся у вересні 91 млн, до загального фонду бюджету і можуть бути використані тільки як джерело доходів при формуванні змін до бюджету. Тому, не зважаючи на маніпуляції чиновників МОЗу, ці гроші ні від кого не забираються і не обділяють інших пацієнтів", - говорить нардеп.

Ще частину грошей Валерій Дубіль пропонує взяти з адміністративних витрат Нацслужби здоров'я, які за 4 місяці складуть 110,9 млн лише на кількадесят працівників.

"Ми маємо врятувати всіх пацієнтів. Я так само радий за тих людей, які вже отримають лікування, та ми не маємо забувати про решту. І я запевняю, що ми доведемо справу до кінця і знайдемо необхідну суму, не змушуючи решту пацієнтів від цього страждати", - резюмував нардеп.

Нагадаємо, у бюджет на 2019 рік на програму "Лікування громадян України за кордоном" уряд закладає таку саму суму, як і цьогоріч. А отже, ситуація повториться. Тому народний депутат вже подав правку про збільшення цієї суми до необхідної (на майже 300 млн) і вимагатиме її врахування.

За матеріалами gazeta.ua.

Валерій Дубіль: Нам вдалось відшукати гроші на лікування важкохворих українців

  • 03 жовтня 2018
  • 296

За матеріалами фейсбуку Валерія Дубіля.

Дуже добре, що частину грошей МОЗ вимушений був віднайти під час вже другого засідання спеціально створеної для цього робочої групи при Бюджетному комітеті, яку я очолюю.

І дуже радий, що нам вдалось відшукати ці гроші без конфліктів, як би хто не намагався його розпочати. Ще на засіданні я говорив: ми у робочій групі не вороги, бо маємо одну спільну мету – вишукати такі необхідні кошти.

Шкода, що наполегливість народних депутатів стає елементом маніпуляцій чиновників. Нещодавно я розвінчував міфи «медреформи», які створило МОЗ, а тепер вимушений розвінчувати міфи новоприбулої до Міністерства Ольга Стефанишина.

Пані Олю, я пам’ятаю добре ситуацію минулого року: тоді у МОЗі вас ще не було. Порівнювати 2017 і 2018 не можна, і ось чому…

Я вже писав, що шукатиму гроші поза МОЗом. Ми вже зверталися до Кабміну. Та використання коштів інших міністерств потребує ухвалення змін до бюджету. Це довготривала процедура. На жаль, цьогоріч, на відміну від 2017-го, Кабмін не ініціював процес таких змін ні за результатами півроку, ні за 9 місяців. Як представнику МОЗу, вам має бути відомо, що процедура змін до бюджету триватиме 2-3 місяці. Тобто, ми закінчимо тільки до грудня. А пацієнтам потрібно допомогти вже зараз! Якби МОЗ ініціював її у травні, коли гроші на програму закінчилися, то пацієнти вже б лікувались.

Друге. Рахункова палата не пропонувала забрати кошти на ліки для інших важкохворих. Ці гроші – 279,8 млн грн за 2015-2016 роки, неповернуті у бюджет, і 91 млн грн за 2015 рік, повернутий до бюджету, були спрямовані на закупівлю ліків через міжнародні організації, через бездіяльність МОЗу вже пропали. У вас було півтора року після перерахування авансів міжнародним організаціям на те, щоб зробити їхнє використання ефективним і витребувати від них закупівлю необхідних ліків. Тепер ці 279,8 млн просто повернуться, як і вже повернувся у вересні 91 млн, до загального фонду бюджету і можуть бути використані тільки як джерело доходів при формуванні змін до бюджету.

Третє – адміністративні витрати Нацслужби здоров’я. Скажіть, куди декілька десятків співробітників НСЗУ подінуть 110,9 млн грн за 4 місяці?

Четверте. Мінфін у своєму листі говорить про 900 млн грн на реформу первинки, які, переконує, залишаться невикористаними. Ми з Вами на останній робочій групі домовились це проаналізувати. І якщо Мінфін має рацію, ми побачимо, що вони не використовуються, то звісно будемо вимагати їхнього перерозподілу на користь важкохворих.

П’яте. Ви нам так і не надали детальний аналіз за всіма залишками по програмам МОЗу. Сподіваюсь отримати його на наступній робочій групі.

Пані Олю, ми маємо врятувати всіх пацієнтів. Я так само радий за тих людей, які вже отримають лікування, та ми не маємо забувати про решту. І я запевняю, що ми доведемо справу до кінця і знайдемо необхідну суму, не змушуючи решту пацієнтів від цього страждати. Чекаю на Ваш якнайшвидший аналіз!

Архів новин розділу
<< < груд. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31