Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Новини публічної політики в охороні здоров’я

«Батьківщина» підтримала законопроект, який дозволить безболісно передати медзаклади на рівень громад

  • 06 квітня 2017
  • 442

«Батьківщина» підтримала законопроект 2309а-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я» (друге читання) із проханням врахувати правки.

Про це сьогодні повідомив народний депутат від фракції Валерій Дубіль.

«Цей законопроект дозволить безболісно передати медзаклади на рівень громад, і вони вже зможуть працювати із громадами на договірній основі. Тобто він юридично прибирає всі ті недоліки, які виникли через непоступові дії МОЗу в плані співвідносин «медзаклади-громада», - розповів Валерій Дубіль.

За його словами, нововведення дозволять значно оптимізувати фінансування медзакладів, схеми їхньої роботи, визначити реальні навантаження, та врегулювати штатні розклади згідно з реально існуючими потребами.

Валерій Дубіль акцентував, що у законопроекті містилися недоліки. Наприклад, після зміни форми власності медзаклади перетворяться на підприємства, що фактично робить їх монополістами на ринку медпослуг. Механізми ж контролю над монополіями у медичній сфері у законопроекті не прописані.

«Кабмін має затверджувати не лише методику розрахунку, але й перелік платних послуг», - сказав нардеп.

А тому «Батьківщина» наполягала врахувати правки, якими не допускається повна комерціалізація медустанов: впроваджуються механізми  контролю над їхньою комерційною діяльністю на законодавчому рівні та з боку громадськості. Депутати ініціативу підтримали.

2017.04.06.ZP2309

«Цей закон – один із перших кроків до якісного проведення медреформи. Але він потребує доопрацювання. Також, для забезпечення правового статусу усіх положень законопроекту слід ініціювати зміни до Конституції України, зокрема статті 49 (щодо безоплатності медичної допомоги населенню) та 95 (щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами)».

Нагадаємо, Валерій Дубіль створив депутатсько-експертну групу, яка займається розробкою дієвих механізмів реформування медичної галузі.

За матеріалами ba.org.ua.

Валерій Дубіль: Немає жодної необхідності закривати лікарні

  • 05 квітня 2017
  • 424

Поки Міністерство у реформаторському запалі готується закривати неефективні лікарні, народний депутат від «Батьківщини» Валерій Дубіль докладає зусиль, щоб на рідній Чернігівщині не допустити скорочення медичних закладів.

Через те, що утворення об’єднаних територіальних громад не узгоджене з адміністративно-територіальною реформою, під загрозою банкрутства опинились Прилуцька районна лікарня та Прилуцька дитяча лікарня. Днями Прилуччину відвідав народний депутат Валерій Дубіль.

Під час розмови з медпрацівниками «батьківщинівець» наголосив, що «МОЗ взяв чіткий курс на фінансування виключно потужних лікарень, перекладаючи усю відповідальність за наступну долю слабкіших медичних закладів на громади, що тільки-но утворюються».

У Прилуках міська та районна лікарні розташовані у кількох кварталах одна від одної, при цьому районна оснащена значно гірше, її приміщення майже не відповідає сучасним вимогам. За критеріями, що висуваються МОЗом, вона - безперспективна. А отже новоутворена громада буде змушена її закрити чи перепрофілювати, або приєднати до міської лікарні з наступною диференціацією за профілями лікування.

Що ж до дитячої лікарні (яка є закладом вторинного рівня), то ситуація тут взагалі виходить за рамки. Тут знаходиться поліклінічне відділення і працює 13 лікарів-педіатрів, тобто заклад планового лікування (первинний рівень) знаходиться у лікарні (заклад вторинного рівня). У ході ж реформи вони фінансуватимуться з різних джерел, а отже мають бути розділені.

Єдиний вихід – утворити на базі лікарні два окремих заклади або підприємства: безпосередньо лікувальний заклад та консультативну амбулаторію. Але.

Згідно з проектом медичної реформи МОЗу, усі лікарі первинної ланки мають перейти на приватну практику у наступні три роки. Як тільки поліклінічне відділення стане окремою юридичною особою, або лікарі почнуть вести прибуткову діяльність, постане питання: на яких засадах вони працюють у приміщенні лікарні? Подібні приклади в державі непоодинокі.

«Прилуцька дитяча лікарня може бути розбудована у потужний центр надання педіатричної допомоги. Для цього потрібно провести аудит, зробити розрахунки, визначити маршрутизацію пацієнтів. У результаті госпітальний округ отримає економічне обґрунтування для функціонування цього закладу», - сказав Валерій Дубіль.

Утворення центру педіатричної допомоги дозволить нарешті провести розподіл між ланками медицини (центр надаватиме допомогу первинного рівня), вирішити проблему консультативної допомоги для госпітального округу, розвивати якість послуг з планового лікування хворих.

«На те, щоб налагодити роботу центру надання педіатричної допомоги у Прилуках, знадобиться один-два роки плідної роботи. Весь період лікарня повинна отримувати державне фінансування у достатньому обсязі, адже в результаті створиться повноцінний медичний заклад. Виграють усі - і пацієнти, і лікарі. Натомість МОЗ обирає поверхневу піар-активність й простий шлях: все, що неефективно, - треба закрити» , - зазначив Валерій Дубіль.

Народний депутат наголосив на неприпустимості скорочення лікарень, навіть тих, що сьогодні не демонструють високу ефективність роботи:

«Це – пряме порушення основоположного принципу української медицини - доступність для пацієнта. Замість того, щоб ставити хрест на майбутньому лікарень, необхідно розробити план розвитку. Це дозволить зробити такі медичні заклади ефективними. Ми вже активно працюємо у цьому напрямку й бачимо шляхи, як забезпечити функціонування малопотужних медичних закладів у нових умовах» .

Завтра Валерій Дубіль зустрінеться із головою облдержадміністрації Чернігівщини, і обговорить проведення медичної реформи а також порушить питання збереження та розвитку лікарень області.

 

За матеріалами Високого Валу, Телеканалу "Прилуки".

Валерій Дубіль: Тепер екстрена медична допомога може запізнитися до пацієнтів

  • 30 березня 2017
  • 580

Що зробити, щоб «швидка» після реформи приїжджала вчасно на виклик? Щоб обговорити і знайти спільну відповідь на це запитання, народний депутат Валерій Дубіль зустрівся із медпрацівниками Чернігова, Мени та Козельця 28 березня.

Система екстреної допомоги потерпає чи не найбільше від реформаторських кроків МОЗу. Навіть сьогодні оснащеність системи ЕМД (екстреної меддопомоги) - не на найвищому рівні: на Чернігівщині автопарк не оновлювався вже три роки. Після «нарізки» госпітальних округів навантаження на персонал та техніку зросло в рази, оскільки збільшилось плече доставки пацієнта до лікарні. Згадати хоча б наші дороги, а, точніше, їхню відсутність, висновок напрошується сам по собі: зношені автомобілі долатимуть ще більшу відстань бездоріжжям. Що ж до єдиної диспетчерської служби у Чернігівській області, то гроші на її створення й досі не виділені. Саме диспетчерська служба дозволить оптимізувати роботу «швидких», відстежувати, яка з бригад знаходиться ближче до пацієнта. Таким чином, пришвидшиться доїзд, та й без того зношені автівки не будуть долати зайві кілометри.

Відповідно до Положення Уряду про створення госпітальних округів, частині медичних закладів області загрожує розформування, скорочення ліжкового фонду. Передбачається, що зі 689 ліжок чотирьох центральних лікарень Чернігівщини залишиться менше половини. Уже готується перепрофілювання медичних закладів для збереження лікарень інтенсивної терапії.  Планується утворити притрасову лікарню на базі Центральної районної лікарні у місті Козелець. Така лікарня необхідна для надання невідкладної допомоги постраждалим у ДТП (по території Чернігівської області проходить дві траси міжнародного та національного значення).

Неузгодженість двох процесів – «нарізки» госпітальних округів та проведення адміністративної реформи з утворення об'єднаних територіальних громад (цей процес, за логікою реформи, мав би передувати створенню госпітальних округів, а не «відставати») − спричинила кризову ситуацію із фінансуванням Козелецької ЦРЛ.

Колектив лікарні звернувся до Валерія Дубіля зі скаргою на те, що, фактично, лікарня залишилась без фінансування, оскільки державні гроші були перераховані Остерській громаді, до складу якої входить Остерська міська лікарня. Не зважаючи на те, що фінансування поступило на рахунки Остерської лікарні, медичну допомогу пацієнтам з багатьма діагнозами все-одно надаватимуть у Козельці: Козелецька  лікарня краще укомплектована й має, зокрема, відділення гострої хірургічної патології, травматології, ЛОР, офтальмології, гінекології, інфекційних захворювань, допомоги вагітним та породіллям, яких немає у Остерській лікарні.

 

Іншими словами, гроші забрала одна лікарня (оскільки  Остерська громада вже була сформована, а Козелецька − ні), а лікувати має інша. Ця ситуація виникла, тому що механізм розподілу субвенцій не відпрацьований, отже, подібні ситуації можуть виникати й у наступному при розподілі коштів. «Це кричущий приклад непродуманості реформи. Я вже направив депутатські звернення до МОЗу та КМУ, щоб вирішити нагальну проблему із розподілом субвенцій й запобігти повторенню таких кризових ситуацій», − зазначив Валерій Дубіль.

Фото з поїздки: dubil.org

Безболісно реформувати медицину можливо. Тільки не так, як це робить МОЗ

  • 29 березня 2017
  • 548

22 березня Уряд затвердив склад госпітальних округів 11 областей та м. Києва. За словами заступника Міністра охорони здоров'я Павла Ковтанюка, це дасть «зелене світло регіонам для створення госпітальних рад, стратегічного планування округів на 5 років та залучення інвестицій до медичної галузі». Але чи насправді все настільки райдужно? Існують проблеми, яких намагається не помічати МОЗ, та які, натомість, можуть звести нанівець ефективність реформи, залишивши українських громадян без медичної допомоги.

Ось лише декілька з них.

Склад госпітальних округів затверджено, проте досі немає нормативного визначення самого поняття «госпітальний округ».

 Пообіцяли час доїзду екстреної медичної допомоги до пацієнтів у 60 хвилин, але не відремонтували дороги та не оновили автопарки.

Пообіцяли скоротити кількість лікарняних ліжок, щоб не витрачати зайві гроші на їхнє утримання, але не визначили, куди і як влаштувати медпрацівників, яких доведеться звільнити.

І це - лише поверхня айсбергу, насправді проблеми системні, й їх набагато більше.

Почну з того, що затвердження госпітальних округів відбулось відповідно з поданнями державних адміністрацій, ніхто це питання з громадами не погоджував, хоча на старті реформи представники і Міністерства охорони здоров'я, і Кабінету Міністрів України, заявляли: утворення госпітальних округів − справа добровільна і має бути ініційована владою на місцях. Як це часто буває, в результаті маємо так званий «добровільно-примусовий» процес. Під час моїх поїздок Чернігівщиною я багато спілкувався з медпрацівниками й чув просте: «У нас є проблеми, ми знаємо, як краще, але нас не питають». Усі рішення були прийняті в облрадах, громади до обговорень не залучили, проте відповідальність за організацію роботи округів повісили саме  на них. Тобто обіцяли одне, а вчинили по-іншому. Чи варто дивуватись, що після цього регіонами прокотилась хвиля протестів?

Отже, округи «нарізали», не питаючи, не заглиблюючись у труднощі «на місцях». А таких труднощів насправді багато. Наприклад, у віддалених селах Козелецького району відстань від станції екстреної медичної допомоги до пацієнтів сягає 60-80 км, а подекуди й 100 км. Швидко доїхати по бездоріжжю не вийде. Сам принцип поділу на округи нераціональний: наприклад, у тому ж Козелецькому районі замало медзакладів другого рівня (причина у тому, що район малонаселений, а кількість закладів залежить від кількості населення), а у густонаселених округах, таких, як Ніжинський чи Корюківський, медзакладів другого рівня, відповідно, забагато.

В основі створення госпітальних округів – на перший погляд розумна і сучасна ідея, що «гроші крокують за пацієнтом». Для втілення цього у кожного пацієнта повинна бути електронна медична карта, на рахунку якої зберігаються його страхові гроші, і з цією картою він може звертатися по допомогу у будь-який медичний заклад. А тепер уявіть на хвилинку українські села, де не те що інтернет-зв'язок, навіть мобільний − працює погано. А ще й людей похилого віку, для яких сучасні телефони, планшети та комп'ютери − чарівний, проте незнайомий світ.

Повернуся до проблеми невизначеності понять: досі немає чітко прописаних положень, що таке госпітальний орган, яка процедура його створення, які функції він виконує, як функціонує. Так само, немає відповіді і на питання, хто буде вирішувати долю лікарень: які з них стануть закладами інтенсивного лікування, які − планового, на базі яких будуть облаштовані хоспіси, центри відновлюваної терапії та ін.

Також досі незрозуміло, яка форма управління госпітальними округами буде прийнята, як працюватимуть госпітальні ради, як буде налагоджена їхня взаємодія з об'єднаними громадами у складі госпітального округу та із обласними радами. Чи не занадто «як?», що не мають відповідей, коли реформа вже розгортається?

Усі ці питання мали бути урегульовані до прийняття закону про склад госпітальних округів.

Навіть ті документи, які вже прийняті у МОЗ та КМУ, недосконалі та містять багато протиріч: у постанові КМУ йдеться про те, що об'єднання клінік становить собою госпітальний округ, у положенні про госпітальні ради значиться, що членами цього органу є представники громад. Чи можна таке суміщати? Безсумнівно, ні.

Така непослідовність - на кожному кроці реформи. МОЗ взявся за реорганізацію системи первинної медичної допомоги, не підготувавши належну кількість лікарів загальної практики. За статистикою, українська центральна районна лікарня (ЦРЛ) забезпечує прийом 65-85% звернень пацієнтів, хоча міжнародна практика передбачає, що до 70% звернень обслуговують лікарі загальної практики, тобто первинна ланка.

Ситуацією занепокоєні усі − і лікарі, і пацієнти. Перші хвилюються, що разом із скороченням «ліжкового фонду» втратять роботу, при цьому серед лікарів - 15-30% − спеціалісти пенсійного віку, що вже не підуть вчитися на сімейних лікарів. Швидше за все, вони почнуть заробляти на життя приватною (неофіційною) практикою. Другі − пацієнти − хвилюються, що у разі потреби просто не отримають допомоги через перепрофілювання та закриття лікарень.

Наголошу й ще на одній проблемі. Щоб медичну допомогу отримав кожен пацієнт, треба налагодити транспортну інфраструктуру: відремонтувати дороги, організувати диспетчерську мережу, оновити автопарк. На це знадобиться три-п'ять років роботи.

Отже, зараз МОЗ має одразу розробити програму розвитку госпітальних округів, а не обмежитись визначенням їхніх меж, поклавши відповідальність за усі процеси на громади, які досі ще не сформовані. Жодні обіцянки МОЗу не врятують медицину у сільській місцевості. Спочатку треба об'єднані громади утворити, потім скласти програму розвитку госпітальних округів, провести консультації, а вже потім на добровільних засадах формувати госпітальні округи. Лише так це не буде йти усупереч ідеям децентралізації та дозволить безболісно реформувати медицину, не наражаючи на небезпеку життя та здоров'я українців.

За матерілами блогу на lb.ua.

Валерій Дубіль розповів, чому вибрав шлях публічної політики

  • 24 березня 2017
  • 456

Проблема нашого політикуму сьогодні – те, що закони обговорюються після їхнього прийняття, а має бути навпаки. Тому я разом зі своєю командою працюватиму у новому для України форматі - публічно, у рамках відкритої, публічної політики.

Ідея проведення циклу відкритої, або публічної, політики в Україні належить колишньому президенту Європарламенту Пету Коксу. Головний її принцип − об'єднання представник усіх провідних політичних сил країни для розробки законодавчих змін, що будуть прийняті на рівні парламенту та сприятимуть розбудові українського суспільства. На минулому тижні з колегами-депутатами ми презентували міжфракційне об'єднання (МФО) «За впровадження повного циклу публічної політики», в рамках якого я очолюю медичний напрямок.

На базі міжфракційного об’єднання «За впровадження повного циклу публічної політики», я створив експертно-депутатську групу, яка проаналізує усі «за» і «проти» проведення медичної реформи. Чернігівська область стала «пілотною» - саме з неї розпочнеться реальний аналіз стану системи охорони здоров’я.

Ця галузь мені близька, бо мій життєвий шлях розпочався з роботи фельдшером. І тому я, так би мовити, зсередини розумію, що потрібно зважити думки усіх – лікарів, медсестер, академіків, юристів, представників громадських організацій, щоб глибоко проаналізувати всі загрози на шляху до реформування медичної галузі. Сьогодні я об’єднав їх навколо себе, щоб не просто «поговорити», а знайти рішення, яке б врахувало потреби усіх прошарків населення. Так, експерти та фахівці разом з депутатами сідають за стіл переговорів, розробляють законопроект, і цей документ з великим ступенем вірогідності успішно проходить голосування в парламенті, адже акумулює різні точки зору та містить відповіді на питання опонентів, що виникали під час роботи.

У ході перших зустрічей з медичними експертами ми вже встановили, що необхідно внести зміни до роботи лікарів загальної практики, комерціалізувати первинну ланку, перетворивши амбулаторії на прибуткові бізнес-моделі, у рамках яких безкоштовно українцям буде надаватися гарантований державою перелік послуг, а також будуть запропоновані платні медичні послуги; при амбулаторіях працюватимуть аптеки, тощо.

Спробую пояснити, з яких основних етапів складається цикл публічної політики. Їх сім.

На підготовчому етапі визначається візія (бачення) майбутнього після проведення реформи та виявляються проблеми, подолання яких і буде пріоритетом. Надалі − залучаються провідні експерти для консультацій, та (найголовніще!) нейтралізуються ті, хто зацікавлені у протистоянні реформі задля збереження власних корупційних інтересів. Після − укладаються так звані «Зелена книга проблем» та «Біла книга рішень». Результати роботи, напрацьовані у «Білій книзі», стануть основою розробки законопроекту. Це дозволить виправити ті помилки, яких реформатори припускаються сьогодні. Останні та найважливіші кроки − голосування у профільному комітеті Верховної Ради України та на парламентських слуханнях за розроблений нами законопроект.

Разом з командою, я вже впроваджую перший етап циклу публічної політики. Ми вивчаємо ситуацію в медицині на Чернігівщині. І можу впевнено сказати: механізм реформи недосконалий, особливо страждає сільська медицина. Система первинної допомоги там і без того на ладан дихала, а тепер вщент руйнується.

Нещодавно у мене була чудова нагода поспілкуватися з працівниками лікарень і ФАПів у Новій Басані, Булахові, Косачівці та Озерному (Козелецький та Бобровицький район Чернігівської області). Висновок лише один: «реформатори» згори не бачать усіх проблем, які нині існують. Вони не бачать загроз, які стануть реальністю, якщо й далі поспіхом впроваджувати медичну реформу.

У Косачівській лікарняній амбулаторії сьогодні немає лікаря, усім опікується місцева медсестра. Отже, в рамках реформи заключити договір з МОЗом на отримання фінансування ця медсестра не зможе. Амбулаторія залишиться без грошей, люди – без будь-якої медичної допомоги. Уявіть, скільки аналогічних амбулаторій по всій країні!

Існують і системні проблеми.

Наприклад, МОЗом видано «Приблизне положення про госпітальний округ», що не тільки не містить визначення базового поняття, але ще й суперечить змісту постанови Кабміну, на якій ґрунтується. Перечитаємо постанову Кабміну. Згідно з нею, госпітальний округ − це об'єднання закладів охорони здоров'я. У положенні ж МОЗу, госпітальний округ визначається як об'єднання територіальних округів. Від того, як буде вирішено це питання, залежить основний аспект − як буде проводитися фінансування госпітального округу.

Я би наголосив і на інших проблемах: МОЗ намагається реформувати вторинну та третинну ланку, не створивши гідного фундаменту. Таким фундаментом має бути розбудована система первинної та екстреної медичної допомоги. Адже тільки так можна швидко надавати першу допомогу пацієнтам, ефективно лікувати хворих, «розвантажуючи» лікарів вторинної ланки.

Саме тому вважаю, що єдиний шлях до якісного реформування системи охорони здоров’я – публічна політика, коли під час розробки законопроекту його положення обговорюються публічно, з залученням і сільських лікарів, і академіків, й інших спеціалістів. Лише так у правовому полі ми зможемо досягти тих змін, які так необхідні українській медицині сьогодні.

За матеріалами блогу на lb.ua.

Архів новин розділу
<< < січ. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31