Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Новини публічної політики в охороні здоров’я

Валерій Дубіль: МОЗ націлив свою політику на скорочення українців

  • 06 червня 2018
  • 300

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua.

Нещодавній виступ Олександра Лінчевського на колегії Рахункової палати завдав надії українців розгромного удару. Тоді заступник, вчитайтеся, Міністра охорони здоров’я, оцінив ефективність програми «Лікування українських громадян за кордоном» у 0%, відзначив, що вона неекономна, адже важкохворі люди, які за цією програмою отримують єдиний шанс прожити довше, цитую «всі вони помруть».

Чим є ця заява насправді – емоційним виступом фінансиста, який оцінює людські життя грошима, чи професійним виступом лікаря, який допомагає людям прожити довше - вже встигли оцінити журналісти. Нарешті країна побачила обличчя керівників МОЗа без масок і бабусиних рецептів, і їхню політику, направлену на скорочення населення. Бо цей виступ Лінчевського, як сказала наша лідер Юлія Тимошенко – «квінтесенція того, що робить МОЗ». І подібне ставлення ми бачимо за всіма іншими напрямками, якими курує МОЗ. Згадайте, хоча б, нині призабуті Міжнародні закупівлі ліків, на яких я неодноразово наголошував.

Такий емоційний виступ замміністра охорони здоров’я, вважаю, спричинений саме тим, що Рахункова палата під час свого аудиту критикувала не саму програму «Лікування українських громадян за кордоном», а чиновників, які не можуть її ефективно виконати. Причин – ціла низка. Це і недосконалі нормативно-правові акти МОЗа за 2016-2017 роки, і прийнятий у 2017 році новий Порядок направлення громадян України на лікування за кордон, який «не забезпечує ефективного, дієвого та прозорого регулювання відповідних процесів, не усуває корупційних ризиків». МОЗ навіть не змогло забезпечити внутрішній контроль за використанням коштів державного бюджету: «двосторонні угоди з медичними закладами зарубіжних країн не укладалися, вартість послуг з лікування відповідними калькуляціями не підтверджена, ціновий аналіз вартості лікування при виборі медичних закладів не здійснювався. Не здійснювалася оцінка якості і результативності проведеного лікування».

У тому ж аудиті вказано: «Як наслідок, МОЗ не забезпечило законного, продуктивного, результативного та економного використання коштів державного бюджету за бюджетною програмою "Лікування громадян України за кордоном». І справді, 20 млн грн повернулося до державного бюджету наприкінці року, бо МОЗ не встиг їх освоїти. При тому, що черга на операцію не закінчується, а люди в ній помирають, не дочекавшись грошей! До того ж 286 мільйонів гривень бюджетних коштів, виділених для лікування онкохворих за кордоном у 2016-2017 р.р., МОЗ використало неефективно. Ще 24 мільйони гривень використані з порушенням законодавства, а близько 200 млн – взагалі не були використані в рамках цієї програми!

Авжеж, МОЗ, який славиться потужною піар-машиною з бабусиними рецептами і флеш-мобами, не забарився із виправданнями одного зі свого керівників. Проте знову незрозуміла річ: виявляється, після розгромного аудиту Рахункової палати у МОЗі вже заговорили про те, що потрібно розвивати українську трансплантологію. І констатують: «за відсутності прогресу в розвитку власної трансплантології в Україні, програма лікування за кордоном була та поки що лишається єдиним шансом пацієнтів на подовження життя». Винних при цьому не називають. А от Рахункова палата їх вже визначила: «Міністерство охорони здоров'я не вживало дієвих заходів з використання і розвитку української медико-клінічної бази для проведення трансплантації органів і гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку)».

Назріває логічне запитання – чи збирається МОЗ тепер, після прийняття змін до Закону про трансплантацію, хоча б щось починати робити? Чи працівники Міністерства не розуміють, що саме на них як була, так і лишається відповідальність за виконання цієї й інших програм? Чи з новим Законом історія щодо нормативно-правових актів повториться?

Дуже насторожила заява МОЗа про те, що воно «вважає, що подальше збільшення бюджетів програми «Лікування громадян України за кордоном» є недоцільним і додаткові ресурси мають бути направлені на розвиток національної програми: насамперед, освіту українських медиків за кордоном та пілотні проекти з трансплантації в Україні». Так, це буде логічним, як тільки Міністерство зробить все необхідне для розвитку трансплантології в Україні. Скільки на це потрібно часу – також залежить суто від Міністерства. А до того – люди вимушені будуть їхати за кордон і робити операції там, щоб вижити. Тому навіть у цьому році просто необхідно проголосувати і якомога скоріше запустити поданий мною законопроект про збільшення фінансування програми «Лікування українських громадян за кордоном», і МОЗ, нарешті, має це зрозуміти. А ми разом продовжимо цього добиватися!

Що ж до аудиту Рахункової, «враховуючи характер виявлених порушень, що містять ознаки корупції, про результати аудиту повідомлено НАБУ та Національну поліцію України». Також, за результатом учорашньої прес-конференції, яку проводив Юрій Андреєв – голова Національного руху «За трансплантацію» разом із депутатом з фракції «Батьківщина» Сергієм Євтушком і важкохворими українцями, її учасники звернулися до Гройсмана з вимогою звільнити Лінчевського і забезпечити лікування всіх, хто цього потребує. Надії на нашу правоохоронну систему та прем’єра мало, тому продовжу висвітлювати цю тему і добиватися повноцінної роботи трансплантології в Україні з паралельним виділенням грошей тим, хто через непрофесіональні дії МОЗа вимушений лікуватися за кордоном!

Валерій Дубіль: Інформацією про пацієнтів може користуватися будь-хто, навіть іноземці

  • 22 травня 2018
  • 308

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на http://kievvlast.com.ua.

Приватне життя і інформація про людину має охороняється державою так само, як і недоторканність житла.Уявіть, що хтось заліз до Вас у квартиру і почав там господарювати. Це те ж саме, що хтось поширив Вашу персональну інформацію без Вашого дозволу. Щоб убезпечити від цього українців, у Кримінальному кодексі навіть існує окрема стаття 182 «Порушення недоторканності приватного життя»:

«Ніхто не може без згоди людини поширювати, передавати зберігати або обробляти конфіденційну інформацію про нього, до якої відносяться відомості про приватне життя особи, що складають його особисту або сімейну таємницю (зокрема, інформація про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані)».

На жаль, влада цього не розуміє (або не хоче розуміти) і не забезпечує безпеку персональної інформації українських пацієнтів.

У ході псевдореформи медицини, пацієнт підписує декларацію з медзакладом. Він надає згоду на обробку своїх конфіденційних даних (паспортні дані, податковий номер, дата народження, телефон, а в деяких випадках - дані зі свідоцтва про народження дитини та копії паспорта та інших документів) електронною системою охорони здоров'я. Амедичний заклад без його згоди передає дані в абсолютно іншу інформаційну систему - «електронну систему обміну медичною інформацією».

До того ж, декларація на вибір медзакладувступає в силу не в момент підписання між пацієнтом і медичним закладом, а тоді, коли медичний заклад підпише договір з НСЗУ на медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій. Так, персональні дані пацієнта вже зберігаються і обробляються і в самому медичному закладі, і в електронній інформаційній системі ще до того, як починає діяти згода.

Це говорить у першу чергу про непрофесіональність МОЗівської команди, адже медзаклади вимушені обманювати пацієнтів і передавати інформацію – паспортні дані, ідентифікаційний код, - стороннім людям. МОЗ мав би убезпечити українців, а не розкидатися політичними слоганами.

Ще одна цікава річ. Інформація до «електронної системи обміну медичною інформацією» надходить через посередника, який підключив медичний заклад - власника і оператора медичної інформаційної системи. Зараз таких посередників 8, які МОЗ відібрав за незрозумілими критеріями.

Все виглядає правильним. Та от відповідальність за збереження зберігання конфіденційних даних і правила роботи цих посередників нічим не визначені. Немає типового договору між ними і медичними установами, в якому чітко визначається доступність інформації, відповідальність за її розголошення. Немає затвердженого регламенту роботи електронної системи охорони здоров'я, а той, який є, затверджений громадською (!) організацією

У деяких випадках конфіденційна інформація українських пацієнтів у операторів МІС знаходиться за межами України!

У століття дистанційного продажу, соціальних мереж і єдиної світової інформаційної павутини персональна інформація про кожну людину і є найціннішим ресурсом. За нею полюють, її крадуть і купують.

Як можуть використовувати цю інформацію? Так як завгодно, і з метою нав'язати вам свій товар - дзвінками, СМСками або навіть особистими візитами продавців. Можуть приходити непрохані гості - представники небезпечних/небажаних для Вас і Ваших дітей організацій. Можуть включати Вас в опитування і дослідження. Можуть їх використовувати шахраї - ви раптом станете поручителем за кредитом або покупцем непотрібного Вам товару, продавець якого вимагає від Вас гроші або неустойку за невиконану угоду. Та й багато ще як. Шахрайських схем безліч.

Хто відповідатиме за збереження інформації? Зовсім не МОЗ, адже персональні дані до системи передають медзаклади. І саме їхні дії підпадають під ст.182 Кримінального кодексу і ст. 188-39 і 188-40 Кодексу адміністративних правопорушень. Ми знову бачимо реформу заради реформи. Такі непрофесіональні дії представників Міністерства можуть призвести до непередбачуваних наслідків!

Валерій Дубіль: Трансплантації в Україні – бути

  • 17 травня 2018
  • 385

Понад 2000 людей щороку зможе врятувати прийнятий сьогодні законопроект № 2386а-1.

Про це журналістам у кулуарах Верховної Ради заявив народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

«Як член опікунської ради Охматдиту бачу сумну річ - дітки, яким потрібна трансплантація кісткового мозку від неродинного донора, помирають, так і не дочекавшись операції. Такі операції роблять закордоном, бо в Україні й досі не було відповідного законодавства. Тому держава відправляла тих, хто може вижити тільки зробивши пересадку органів, на лікування закордон. Але не виділяла достатні на це суми», - заявив нардеп і нагадав, що взимку подавав законопроект 8035, який збільшує фінансування програми лікування закордоном. Але й досі він не проголосований:

«Люди вмирають, не дочекавшись грошей! І сьогодні, у день великого свята Вознесіння Господнього, ми підтримали Закон, який врятує тисячі життів!» - наголосив Валерій Дубіль.

За словами народного депутата, новий законопроект № 2386а-1 «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» попереджує зловживання у цій сфері і убезпечує конфіденційну інформацію і донора, і реципієнта. Він не змінює вже існуючого в українському законодавстві (Закон про трансплантацію - №1007-14) принципу «чітко висловленої згоди» («презумпція незгоди») про посмертне донорство (людина за життя дає згоду на вилучення анатомічних матеріалів письмово), а лише удосконалює юридичну процедуру отримання згоди з боку особи (чи її законного представника) та порядок її відкликання.

«Це спільна перемога людей, а не депутатів! Царство Небесне діткам і дорослим, які не дочекалися операції. Перший крок зроблено. Тепер потрібно добитися від МОЗа забезпечення пацієнтів після трансплантації якісною імуносупресією, тому боротьба ще триває!» - резюмував нардеп.

За матеріалами ba.org.ua.

Українці з власної кишені платять за медицину більше, аніж держава

  • 15 травня 2018
  • 751

З приходом уряду Гройсмана і до керівництва МОЗа «реформаторської команди» Супрун, жителі нашої країни стали значно більше платити за охорону здоров'я з власної кишені.

Будь-який провал МОЗа люди «покривають» із власних кишень. Людям доводиться купувати дорогі ліки, які повинні бути безкоштовними, але їх держава по 20 місяців не може отримати від міжнародних організацій. Люди змушені платити за аналізи у приватних лабораторіях через те, що в лікарнях немає необхідних витратних матеріалів та реагентів.

За офіційними даними Держстату, у 2017 році з власних кишень українці заплатили за медичні послуги і ліки понад 109,1 млрд грн! Це на 46% більше, ніж при уряді Яценюка в 2015 році (74,7 млрд грн).

Зростання на 46% витрат домогосподарств на охорону здоров'я за два роки не пов'язаний з девальвацією гривні і загальним зростанням цін в Україні. Адже темп зростання витрат на медицину майже у два рази швидший. Інфляція в 2016 та 2017 роках була 12,4 і 13,7% відповідно, а гривня девальвувала за два роки на 23%.

На скільки ж більше ми почали витрачати на медицину з власної кишені у 2017 році? У 2016 році домогосподарства витратили на охорону здоров'я 87,1 млрд. Власних коштів. Виходить, що після приходу до МОЗа команди Супрун, ми стали платити за своє лікування на чверть більше (нагадаємо, у 2017 році ця цифра дорівнювала 109,1 млрд грн). І це при тому, що інфляція була лише 13,7%, а девальвація гривні тільки 11,5%. Навіть при порівнянні з постійним цінами 2010 року (тобто прибираючи фактор інфляції і девальвації гривні), за один рік особисті платежі за лікування кожного з нас збільшилися на 17%. У такий же спосіб порівнюємо 2016 і 2015 рік (також в цінах 2010 року) і бачимо, що тоді особисті витрати на лікування склали тільки 4,6%.

А що в цей час робить держава? Скорочує свою частку у загальному фінансуванні системи охорони здоровя! І якщо ще навесні-влітку 2016 року при обговоренні Концепції реформування охорони здоров'я експерти говорили про те, що в Україні кошти державно бюджету в фінансуванні охорони здоров'я становлять 57%, а особисті кошти громадян - 40%, то у 2017 пропорція діаметрально інша. Тільки 40% витрат покриває держава, а 60% оплачують самі пацієнти.

Найцікавіше. ВООЗ вважає, що у фінансуванні охорони здоров'я частка прямих платежів від пацієнта - лікарю за надану медичну послугу не може перевищувати 30%. Якщо ця частка досягає 40%, то система охорони здоров'я критично неефективна, а якщо 60% - то вона просто не може виконувати свою соціальну функцію!

Нова влада, яка прийде вже менше, ніж через рік, одразу стикнеться із найбільшим викликом – де взяти гроші, щоб врятувати найважливішу систему, від якої залежать мільйони життів, від наслідків дій горе-реформаторів. Завдяки системній роботі із експертами, юристами, лікарями і пацієнтами, нам вдалось вибудувати якісний план дій, як це зробити найменш болісно і найбільш дієво для українців. Сьогодні ж найбільший виклик для нас - максимальне збереження від дій реформаторів хоча б наявної дефіцитної кількості кадрів і лікарень до того часу.

Народний депутат України з фракції "Батьківщина" Валерій Дубіль.

 

Валерій Дубіль: «Нещеплена» Україна

  • 08 травня 2018
  • 400

23-29 квітня під бравурні повідомлення в ЗМІ пройшов Всесвітній тиждень імунізації. Офіційні заходи рясніли переможними висловлюваннями керівництва МОЗа - і вперше за останні роки вакцин у нас вдосталь, і охоплення збільшилося більш, ніж удвічі.

Тільки дійсність ніяк не хоче змінюватися і відповідати цим переможним гаслам. Днями до мене звернулися дві чернігівські родини – безкоштовних вакцин їм не вистачає, а у людей просто немає тисячі гривень, щоб відвезти дитину до Києва на щеплення. Тут, у столиці, ще можна вакцинуватися у приватних клініках, а от у сільській місцевості і маленьких містах ситуація катастрофічна.

Чому ж МОЗ констатує успіх, а дійсність говорить про інше? Разом з експертами проаналізував міжнародні закупівлі.

Успіхи МОЗа – гарно підібрана інформація

Як виявилося, «перемога» МОЗа у держзакупівлях ліків пов’язана тільки з вибором бази для порівняння. У Міністерстві, щоб показати результат, порівняли катастрофічну ситуацію із вакцинами у 2016 році із трохи виправленою у 2017 році.

Нагадаю, у 2016 році терміни закупівель ліків збільшилися у рази. Саме тоді вперше проходили закупівлі через Міжнародні організації. Через це Україна залишилась без вакцин майже на півтора року! Як наслідок, у 2016 році в порівнянні з 2013-2014 роками рівень охоплення вакцинації основними видами вакцин знизився в кілька разів: БЦЖ з 87 до 11,5%; Гепатит-В з 36,5 до 5,7%; Гемофільної інфекції з 77,4 до 25%; АКДС з 69 до 1,7%; ОПВ з 72 до 39%; КПК з 57 до 33,6% та ін. Не згодні з переможними реляціями МОЗа і аудитори Рахункової палати, які дали розгромний звіт з перевірки проведення міжнародних закупівель вакцин за 2015-2016 роки. Вони наголосили: новий механізм закупівель вакцин неефективний і приніс прямі збитки державі.

Зрозуміло, що, порівнюючи 2017 рік з провальним 2016, МОЗ рапортує про успіхи, але насправді це не успіхи, а боязка спроба виправлення критичної ситуації з імунопрофілактики, в яку вони самі вкинули країну своїми непродуманими «реформаторськими» експериментами.

Про це я вже писав раніше https://lb.ua/blog/valeriy_dubil/378216_rahunkova_palata_perevirila.html

Якщо ж ми порівняємо сьогоднішню ситуацію з вакцинацією хоча б з тим, що було 5-7 років тому, то побачимо низку проблем.

Більше – не значить якісніше

У своїй роботі завжди спираюся на думку найкращих експертів, яким небайдуже здоров’я наших громадян – саме вони знають і бачать що насправді коїться в українській медицині. Лікарі-науковці вже показали виворіт міжнародних закупівель. Доктор наук, харківський лікар-імунолог Андрій Волянський дуже детально проаналізував ситуацію і причини, що до неї призвели. http://gordonua.com/blogs/andrey-volyanskiy/itog-desyatiletney-raboty-fonda-yunisef-v-ukraine-ocheviden-strana-po-ohvatu-privivkami-prochno-voshla-v-desyatku-hudshih-v-mire-244113.html

Так, замість дорогих ацелюлярних (інактивованих) вакцин провідних світових виробників, Міжнародні організації почали закуповувати у величезних кількостях набагато (іноді в десятки разів) дешевші вакцини індійського виробництва (цільноклітинні, «живі», можуть призвести до неочікуваних наслідків). Так МОЗ зміг збільшити їхню кількість і показати «забезпеченість вакцинами у достатній кількості».

Деяких вакцин виявилося занадто багато. Як наслідок – склалася величезна диспропорція із залишками різних вакцин на складах в Україні, коли дешевих препаратів - мільйони невикористаних доз, а інших – зовсім немає. На 1 квітня 2018 року у країні «накопичено» 2,5 млн доз АКДС для дітей та 5,8 млн доз АДП-м для дорослих (при потребі в 1,5 млн доз для дітей та близько 3 млн для дорослих). Незважаючи на це, планується поставити в 2017 році ще 2 млн АКДС і 4 млн доз АДП-м.

Навіщо і кому це потрібно? Відповідь читаємо в Акті Рахункової Палати. Виявляється, Міністерство просто взяло і погодилось із пропозицією ЮНІСЕФу – одні вакцини закуповувати з надлишком, а інші – з нестачею. І це рішення МОЗа нічим не обґрунтоване:

Вона не знайшла логічного пояснення, чому одних вакцин закуповували надмірну кількість, а інших – недостатню. Цитую: «Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин».

«…Як встановлено аудитом, ЮНІСЕФ за погодженням МОЗ замість вакцини для профілактики кашлюка (ацелюлярна) дифтерії, правця, поліомієліту (інактивована), закуплена вакцина для профілактики кашлюка, дифтерії, правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом».

«..У липні 2016 року до Переліку № 787 додатково включено вакцину для профілактики поліомієліту оральну у кількості 2755000 одиниць. Також збільшено кількість вакцин для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом з 296047 до 1770000 одиниць. Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин».

А тепер давайте згадаємо слова представників МОЗа: «Вперше за семирічний період країна забезпечена всіма вакцинами». Це неправда. Вакцини проти сказу немає, вакцини проти гемофільної інфекції немає, інактивованої вакцини проти поліомієліту вкрай мало.

Виходить, МОЗ та ЮНІСЕФ пішли на пряму підробку і прийняття рішення, «заморозивши» в непотрібних зараз мільйонах доз вакцин, десятки і сотні мільйонів гривень необхідних для закупівель інших життєво важливих препаратів. Саме так МОЗ показує уявну ефективність своєї роботи.

Окремим червоним рядком відзначу, що 4 травня Держлікслужба заборонила використання вакцини АКДС індійського виробництва (мільйони доз якої необґрунтовано закуповував МОЗ з ініціативи ЮНІСЕФ). Причина – ймовірна смерть дитини через неї у Тернопільській області.

Вартість «переможної» роботи з вакцинації

Як ви гадаєте, хто заплатив за таку провальну роботу ЮНІСЕФ в Україні? Кожен українець з власної кишені! Цю роботу оплачувала зовсім не ООН і не жоден інший міжнародний донор, а український бюджет.

За три роки (з 2015 по 2017) ЮНІСЕФ отримав з бюджету на здійснення закупівель медикаментів понад 2,6 млрд грн. З них - понад 117 млн ​​складають комісійні (чистий заробіток) за роботу. Успішність, ефективність і «переможні» результати якої ви бачите. Для порівняння, держава дала на цей 2018 рік на охорону здоров'я моїх рідних Прилук тільки трохи більше 30 млн.

ЮНІСЕФ за ці чималі суми не поспішав активно працювати і виконувати свої зобов'язання з постачання вакцин. У звіті Рахункової палати зазначається, що в середньому 20 місяців минало з часу отримання повної передплати до поставки ліків в Україну! Бюджетні гроші від 12 до 20 місяців перебували на рахунках цих організацій! При цьому в звіті Рахункової палати прямо вказується, що за 4,5% комісійних і 20 місяців роботи ЮНІСЕФ навіть торги із закупівлі вакцин для України не проводив: у Копенгагені просто включили їхні додаткові обсяги в свої, вже існуючі контракти з виробниками.

Не поспішав ЮНІСЕФ і виконувати свої зобов'язання з постачання вакцин в Україну. Так, за перераховані у 2016 році гроші ЮНІСЕФу, до 13.04.2016 року в регіони і медичні установи України поставлено тільки 51% препаратів. А таких життєвонеобхідних для дітей препаратів, як вакцини – тільки 34%. І це - через 1,5 року після оплати авансу з бюджету!

Окремо в звіті Рахункової вказується, що якщо інші міжнародні організації (Crown agents, ПРООН) домоглися економії бюджетних коштів і зниження цін, то ЮНІСЕФ такими успіхами похвалитися не може, економії і реального зниження цін від його роботи не було.

Тепер, думаю, зрозумілі реальні джерела проблем з вакцинацією в Україні, роль у цьому процесі міжнародної бюрократії і чому підсумком останнього десятиліття стало те, що, наша країна за охопленням щепленнями міцно увійшла в десятку останніх у світі.

Народний депутат України з фракції "Батьківщина" Валерій Дубіль.

Архів новин розділу
<< < жовт. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31