Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Новини публічної політики в охороні здоров’я

Через непрофесіональність команди МОЗа знову помиратимуть українці

  • 05 липня 2018
  • 50

МОЗ знову невірно розрахував потребу на 2018 рік на лікування важкохворих українців закордоном, і вже зараз гроші, виділені на програму закінчилися. Через непрофесіональні дії команди Міністерства знову помиратимуть люди!

Про це сьогодні в кулуарах парламенту заявив народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

Як розповів парламентар, у 2018 лікування потребувала 241 людина, тоді як у минулому – 224. Та черга на трансплантацію росте щодня:

«На більшу кількість пацієнтів МОЗ розрахував меншу кількість грошей. У 2018 році бюджет програми «Лікування громадян України за кордоном» майже вдвічі менший, аніж минулоріч. І це при тому, що у минулому році не всі змогли поїхати на лікування за кордон, бо тоді так само МОЗ помилився у розрахунках і запитав недостатню суму. Це вже просто якась система! І розуміючи, що історія повториться, ще в середині лютого я подав законопроект про збільшення фінансування програми. Проте його й досі не розглянули навіть у першому читанні!» - обурився нардеп.

Валерій Дубіль підкреслив, що пілотний проект з трансплантації в Україні ще не стартував, а 112 млн грн, виділених на нього, й досі знаходяться на рахунках Міністерства охорони здоров'я:

«МОЗ не залишив українцям вибору – лікуватися в Україні вони не можуть, виїхати за кордон на лікування також. Законопроект, який би допоміг врятувати життя просто не вносять до зали!» - розповів парламентар.

Окрім того, за словами нардепа, вчора парламентський комітет з питань охорони здоров'я визнав роботу МОЗа з реалізації програми «Лікування громадян України за кордоном» незадовільною і звернеться до Кабміну, щоб той зобов'язав МОЗ негайно ліквідувати недоліки, які знайшла Рахункова Палата і розглянув відповідність займаній посаді відповідальних за програму:

«Імен комітет вирішив не називати, проте всі знають, хто у МОЗі має нею опікуватися. І саме цю людину нещодавно виправдовував прем’єр. Сподіваюсь, після висновків комітету вже стосовно реальних справ, а не слів, прем'єр нарешті наведе порядок у програмі лікування українських громадян за кордоном і прийме кадрове рішення. Такий складний напрямок має очолювати відповідальна людина із чистою совістю!» - резюмував Валерій Дубіль.

За матеріалами ba.org.ua.

Валерій Дубіль: Медична «реформа» від влади не реформує, а нищить. Дослідження міжнародного аудитора

  • 28 червня 2018
  • 46

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на http://kievvlast.com.ua.

Неодноразово писав про непродуманість і поспішність при проведенні владою медичної реформи. Для неї немає ані фінансових ресурсів, ані медичних кадрів. Раніше вважав, що МОЗ сам не знає, що робить. Моя думка змінилась після того, як ознайомився з результатами дослідження «Капітаційна ставка в Україні на 2018 рік», яке проводила одна із провідних світових консалтингових кампаній - Делойт (Deloitte) - за замовленням МОЗа. Виявляється, МОЗ розуміє, що своїми «реформами» знищує українську медицину. Ймовірно, саме через це намагається приховати результати дослідження USAIDі Deloitte.

Коли стартує медична «реформа»

З 1 липня 149 медичних установ і приписані до них пацієнти зможуть скористатися «реформою». Але це – тільки пілотний проект, адже, як писав раніше, у цьому році медзаклади зможуть отримувати за новою системою фінансування гроші тільки для 10-15% населення українців. Що чекає на решту українців і на всю систему охорони здоров’я, коли всі медзаклади первинки перейдуть на новий, «реформаторський» механізм фінансування? Спробуємо розібратися, проаналізувавши результати аудиту.

Для тих, хто хоче переконатися, що інформація достовірна і не вирвана з контексту – пропоную самим ознайомитися зі звітом за посиланням.

Результат дослідження #1. Навантаження на лікаря зросте, час обслуговування пацієнта скоротиться

Перше, на що я звернув увагу при вивченні документа - навантаження на лікаря. Від нього залежить доступність медичної допомоги і умови праці медпрацівників.

Так от, компанія Делойт констатує: до реформування сімейний лікар або терапевт фактично обслуговував у середньому 1351 пацієнта. Це повністю відповідає середньому навантаженню на лікаря у країнах Східної Європи, на які і повинна орієнтуватися Україна у реформуванні, і істотно вище, аніж у країнах Західної Європи з їхньою розвиненою інтеграцією сімейного лікаря в систему медичного страхування.

У середньому, сімейний лікар до реформи витрачав на одного пацієнта 5,6 годин у рік. Але, оскільки лікарів на первинному рівні хронічно не вистачає (згідно з даними аудиту, їх – у різних медзакладах всього 10-42% від усього медперсоналу; у середньому на 1 лікаря припадає 2 медсестри і один господарський працівник), більшу частину первинної медичної допомоги надавали саме медсестри, витрачаючи в середньому на одного пацієнта 2,9 годин у рік.

Після повноцінного впровадження реформи, сімейний лікар буде обслуговувати вже майже вдвічі більше пацієнтів і не зможе надавати необхідну увагу кожному з них. Він змушений буде відмовитися від виїздів до пацієнтів додому і взагалі перейти в режим «довідки по телефону». Саме до такого варіанту лікування підштовхує медиків МОЗ своїми нововведеннями.

76727402-9753-44b3-83c2-b579d5164cb1

Щоб не бути голослівним, покажу на цифрах. Сімейний лікар обслуговуватиме вже 2000 пацієнтів. Навіть якщо прийняти таку норму часу на обслуговування одного пацієнта, яку до реформи мала медична сестра (2,9 годин на рік), то знадобитися 5,8 тис. годин, а це 16-тигодинний робочий день без вихідних 365 днів на рік! Дореформні 5,6 годин на рік на лікування одного пацієнта взагалі не влазять у бюджет часу. Про яку доступність первинної медичної допомоги за таких драконівських нормативах і такому підвищенні навантаження на одного лікаря ми говоримо?

МОЗ просто або «перепрофілює» сімейних лікарів у «телефонних» консультантів, або, що найімовірніше, ми повторимо польський досвід, про який я вже писав. Адже в Польщі ще більше (найбільше в Європі) навантаження на сімейного лікаря - майже 2,8 тис. пацієнтів. Результат - величезні черги, які змушують людей для отримання необхідної їм медичної допомоги йти від уже оплаченого державою сімейного лікаря до приватної клініки. І платити за це власні гроші.

 

Результат дослідження #2. У держбюджеті немає коштів для проведення повноцінної реформи на «первинці»

У реформаторському Законі про фінансові гарантії медичного обслуговування населення чітко вказано: єдине джерело оплати роботи «первинки» - державний бюджет за договорами через Нацслужбу здоров'я. Якщо ж будуть встановлені факти оплати праці пацієнтами, ці договори будуть розірвані.

Виходить, чи буде медицина безкоштовною для українців і чи функціонуватиме «реформована» система охорони здоров’я, залежить від достатнього об’єму бюджетного фінансування. Недостатній об’єм призведе до появи неформальних платежів (раніше я вже писав, що у минулому році систему охорони здоров’я пацієнти профінансували аж на 60%, а держава – тільки на 40%). Повноцінний – зможе профінансувати систему первинної меддопомоги після 2019 року, коли всі амбулаторії і ЦПСМД підключаться до «реформи», а це вже не 150 і навіть не 300 медзакладів, а набагато більше.

Тож скільки на це потрібно і чи вистачить у держави грошей?

Давайте повернемося до висновків аудиторів компанії Делойд. Її експерти в своєму звіті прямо заявляють: для того, щоб повністю забезпечити безоплатність первинної медичної допомоги і викорінити практику неформальних платежів, розмір капітаційної ставки треба збільшити до рівня оплати послуг у приватних медустановах. Станом на 2018 рік - це в селі і місті мінімум 512 і 689 грн і максимум 1378 і 2521 грн. З урахуванням частки сільського та міського населення, середній мінімальний тариф на обслуговування одного пацієнта в 2018 році повинен становити 636 грн. Тільки при такому мінімальному фінансуванні з'являється економічний базис, який дозволить це зробити.

Прийнятий у цьому році усереднений тариф МОЗа в 571 грн на людину (370 з урахуванням поправочних коефіцієнтів і вікового розподілу) не доходить навіть до мінімуму. Для того, щоб з таким тарифом забезпечити необхідне фінансування всієї системи первинної медичної допомоги у країні для всіх її жителів, до бюджету-2019 треба закласти 24,7 млрд грн (проти 13 млрд у цьому році). Як ви думаєте, у держави буде така можливість?

Навряд чи. Адже коли у минулорічній бюджетній декларації ще планували на 2019 рік підвищити капітаційну ставку до 450 грн за людину (що мало б повністю забезпечити необхідний обсяг фінансування), то з бюджетної декларації цього року, яка з'явилася нещодавно в Верховній Раді, ці зобов'язання вже зникли.

169c4b6d-2f6a-421f-982e-8cffade4c280

Виходить, що грошей на проведення у повному обсязі реформи первинки за визначеним урядом механізмом у держави немає. Уряд просто не зможе забезпечити гідне фінансування і економічну базу для ліквідації неформальних платежів. А розвивати страхову медицину, яка могла б забезпечити необхідне фінансування, влада, бажаючи встигнути з реформою до виборів, не захотіла, бо – не встигне.

Результати аудиту свідчать: МОЗ повністю усвідомлює всі проблеми реформування «під вибори» первинної медичної допомоги і свідомо штовхає «первинку» у вир незабезпеченої ресурсами реформи. Чому? Як вже писав, у цьому році зможуть скористатися «реформою» тільки 10-15% населення. І саме на цих людях влада зробить акцент при візуванні «працюючих» реформ. На решту – банально не вистачить грошей, та й навіщо це владі – адже гарна картинка «реформи», вирвана з контексту, вже намальована. Що ж буде після виборів турбує тільки невелике коло совісних депутатів, експертів і всіх українців, які, я впевнений, об’єднавшись, здатні будуть витягти медицину з найглибшої ями після дій «реформаторів» і провести справжню реформу для людей.

Лікарня «Охматдит»: таємниці зачинених дверей

  • 22 червня 2018
  • 294

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua.

Вчора депутати-члени комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради не змогли провести перше за цю каденцію виїзне засідання. Хто ще не знає - зробити це планували в дитячій лікарні «Охматдит», адже питання порядку денного – реорганізація онкогематологічного відділення, яке діюче керівництво МОЗа і його прибічники вирішили розвалити. І все через те, що депутатам представники лікарні були не раді.

Адміністрація нас зустріла біля адміністративного корпусу, проте приміщення нам не надала – мовляв, у актовій залі запланований інший захід, семінар-тренінг, а головний лікар і його заступник, які мали брати участь у комітеті, знаходяться у відрядженні.

Підходили й лікарі, і декілька десятків колишніх пацієнтів і їхніх батьків, не згодні з політикою керівництва. Через штучну проблему з приміщенням, ми вирішили перевірити урочисто відкритий Гройсманом новий корпус Д. Сказати, що побачене нас вразило – не сказати нічого.

Міністерські "перемоги" виявилися байками

Якщо пам’ятаєте, у цьому корпусі нещодавно була «диверсія» - принаймні, так це назвала Супрун: двічі відкривали крани і затопили блок управління щойно встановленим апаратом МРТ. Приміщення виглядає цукеркою тільки зовні - гарний фасад, нові двері. Всередині ж обгортки – суцільна розруха, пил, звисаючі труби і проводи, розкидані будматеріали, багато кімнат без або з частковим оздобленням. Нас це не просто обурило, а шокувало! Будівля отримала сертифікат готовності об’єкту! Відео про піар і реальність - за посиланням. Можете самі пересвідчитися: корпус і досі не експлуатують – у ньому не лікуються і не оглядають. Натомість, адміністрація запевняла у зворотному.

 

Після огляду комітет все ж провели - просто неба, перед корпусом онкогематології. Адміністрація лікарні в цей час кудись зникла. У результаті – вирішили терміново провести розслідування щодо будівництва нового корпусу і завершених тільки на папері будівельних робіт, визнати роботу Садовяк незадовільною, ще раз розглянути питання закупівлі ліків через міжнародні організації (на час розслідування відсторонити Садовяк від роботи) – ще й досі немає всіх препаратів за гроші бюджету 2016 року, а за кошти 2017-го – тільки почали отримувати!

Ліки поставляють на смітник

Вирішили депутати і перевірити склад медпрепаратів на наявність прострочених препаратів – тих, які поставляються з маленьким терміном придатності. Вони на власні очі переконалися у правдивості нещодавньої заяви Юлії Тимошенко - міжнародні закупівлі провалені і повні глобальної корупції! Нагадаю, раніше Рахункова палата у своєму аудиті вказала, що до завершення терміну придатності в «Охматдиті» не використали 16 найменувань лікарських засобів на суму 12133,4 тис. грн. 89,4% з них складають лікарські засоби «Заведос», (91,1 тис. грн), «Кансидаз», 50 мг (216,9 тис. грн), «Ноксафіл», (8587,5 тис. гривень). Депутати не побачили на складі Охматдиту цих трьох препаратів, бо їх МОЗ вивіз у невідомому напрямку, не забезпечивши відповідну заміну. Були тут й інші протерміновані медикаменти, такі як «Орунгал» (був поставлений в «Охматдит» міжнародниками зі строком придатності тільки 6 місяців), «Неорал» (8 місяців), «Алвотиниб» (8 місяців). Звісно, лікарі «Охматдиту» не змогли їх використати до закінчення терміну придатності, адже замовляли ліки для використання протягом всього року. А зараз МОЗ обвинувачує в невикористанні цих препаратів саме лікарів «Охматдиту»!

 

Політична помста

До речі, міжнародні закупівлі критикували керівник Центру дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку, заслужений лікар України Світлана Донська і завідувач відділенням трансплантації кісткового мозку, провідний трансплантолог Олег Рижак – справжні спеціалісти, які врятували сотні життів! Відверто засуджували вони і діяльність так званих благодійних фондів, котрі «годуються» на організації направлення хворих дітей на лікування за кордон, і заробляють на корупційних схемах відкатів від іноземних лікарень за направлення туди українських пацієнтів.

Саме через силу не побоятися сказати правду, зараз МОЗ вирішив помститися лікарям. Справа в тому, що донорську пересадку кісткового мозку від повністю сумісного та частково сумісного родинного донора в Україні роблять тільки в Центрі онкогематології та трансплантації кісткового мозку «Охматдиту». На базі лікарні сьогодні можна запустити трансплантацію кісткового мозку онкохворим дітям від неродинного донора і припинити відправляти їх за кордон за 150 тис. євро – нещодавно ми прийняли відповідний Закон, який це дозволить зробити!

Команда готова до впровадження трансплантацій від неродинного донора. А от замміністра охорони здоров’я Лінчевський підписав Наказ, який цей центр практично знищує - про реорганізацію структури закладу. Пізніше інший заступник, Павло Ковтонюк, підписав новий штатний розклад лікарні. Без участі в обговоренні жодної робочої групи, лікарів, Опікунської Ради і профспілок!

Що ми маємо? Провідних фахівців, які лікують дітей з усієї країни, які самі, з нуля створювали систему трансплантації в Україні, МОЗ збирається перевести на посаду лікаря–консультанта і лікаря–ординатора. Міністерство тихо знищує єдину у країні команду фахівців, здатних робити ауто та родинну трансплантацію кісткового мозку!

З моменту заснування Центру в 2004 році зроблено 235 трансплантацій - 120 ауто та 115 родинних. І на сьогодні 70% цих пацієнтів живі і не мають онкозахворювань, що відповідає середньоєвропейським показникам. Тільки за останні 3,5 роки завдяки родинним трансплантаціям 55 життів врятовано!

Якби ці види трансплантації не були освоєні в «Охматдиті», родини хворих дітей були б змушені збирати 150 тис. євро на поїздку у закордонні клініки, або ставати в чергу в МОЗ і чекати виділення бюджетних коштів. Або діти померли б. Без варіантів. Сума, яку разом заощадила вся країна – родини, благодійники та держбюджет лише на цих 55 пацієнтах становить 8 млн 250 тис. євро. Ці чверть мільярда врятували життя інших пацієнтів!

Методи проведення цієї штучної реструктуризації разом з брудною маніпулятивною інформаційною кампанією проти Донської та Рижака з голослівними обвинуваченнями їх в корупції виглядають як зведення особистих рахунків та упокорення незгодних з політикою, що проводить МОЗ та керівництво лікарні. Але чому повинні страждати діти, які не зможуть отримати необхідне лікування та зберегти свої життя? У чому винні лікарі, які можуть рятувати ці дитячі життя? Коли ми вже зрозуміємо, що вартість таких політичних ігрищ в охороні здоров’я найвища – втрачені життя та здоров’я людини?

МОЗ загрався у політику там, де має робити лише одне – якісно виконувати свої функції. Натомість, керівництво Міністерства шукає обхідних шляхів – як показати роботу, якої немає.

Як член Опікунської Ради «Охматдиту», буду добиватися справедливості. Ми проголосували Закон, потрібно зробити все – можливе і неможливе для того, щоб він почав працювати. Жодний корумпований чиновник не має стати на заваді порятунку життя українців!

Валерій Дубіль: Реалії децентралізації або латана сорочка бюджету

  • 20 червня 2018
  • 189

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на http://kievvlast.com.ua/

З екранів телевізорів в урядових роликах соціальної реклами нам розповідають про успіхи децентралізації, пропонують жителям «запитати у мера»: що місцева влада зробила в соціальній сфері своїх міст і громад.

Передвиборна кампанія влади вже почалася. Її мета - зняти відповідальність за провал політики в соціальній сфері і перекласти її на місцеву владу.

Однак реальна ситуація далека від намальованоюї в телевізорі картинки. Адже, передавши громадам всю тяжкість утримання соціальної сфери на їхніх територіях (об'єктів освіти та охорони здоров'я), уряд «забув» передати необхідні для цього бюджетні кошти. Так,у Прилуках медична субвенція прокриває тільки 52% від необхідної потреби, і її дефіцит становить понад 30 млн грн.Дефіцит коштів в освітній субвенції тільки на виплату зарплат педагогам становить понад 11 млн грн. Він виник тільки через те, що уряд не виконує вимоги щодо підвищення субвенції відповідно до прийнятої Парламентом восени минулого року реформи освіти.

Непрофесіоналізм влади, прорахунки і помилки при розробці алгоритму розподілу коштів субвенцій державного бюджету вже стали реальною проблемою з виконанням дохідної частини державного бюджету. І цього року вони вже привели до ситуації хронічного недофінансування соціальної сфери.

І не треба «питати мера». Мер Прилук і я, як народний депутат, самі стукаємо в усі двері з вимогою вирішити цю ситуацію і забезпечити хоча б необхідний для функціонування соціальної сфери бюджетний мінімум.

В іншому випадку, для закриття бюджетних дірок в забезпеченні соціальної сфери міста, доведеться, як і в минулому році, використовувати кошти місцевого бюджету. А це - десятки мільйонів гривень, які могли б піти на ремонт доріг, модернізацію комунальних мереж міста або реалізацію інших необхідних для його розвитку проектів.

Моє звернення щодо вирішення ситуації зі збільшенням бюджетного фінансування освітньої сфери Прилук і внесення необхідних змін при розгляді змін до державного бюджету за підсумками першого півріччя 2018 року прийняте до виконання в Кабінеті Міністрів. Подав аналогічне щодо галузі охорони здоров'я.

Але чи можна реально вирішити ці системні питання, не проводячи реформи - медичну, освітню, децентралізації, а тільки їх імітуючи? Адже «латаної сорочки» центрального бюджету вже не вистачає.

Медична «реформа» від влади побудована на брехні

  • 19 червня 2018
  • 212

За матеріалами газети "Високий Вал", № 4 від 15 червня 2018 року.

Понад рік тому Україну облетіла чудова звістка: нарешті вітчизняна медицина буде пореформована і позбавиться корупційної складової. На підтримку медичної «реформи» розгорнулася широка піар-кампанія: так звані «пацієнтські організації» розповідали про те, як чудово заживуть українці, якщо т.в.о. Міністра охорони здоров’я завершить свою справу. Тим часом справжні пацієнти волають, а лікарі в один голос застерігають: «реформа» медицини – це лишень лобіювання політики МОЗа, піар під камери. За екраном – руїна, розвал залишків системи охорони здоров’я. Навіщо це робиться та до чого призведе, ми запитали у народного депутата з фракції «Батьківщина» Валерія Дубіля.

Валерію Олександровичу, українцям пообіцяли якісну і доступну медицину. Коли нарешті ми зможемо її випробувати?

Ви знаєте, те, що нині влада називає медичною реформою, українці – і лікарі, і пацієнти - називають медичним геноцидом. Давайте визначимось з поняттям. Що таке доступна медицина? Це коли бабуся з віддаленого села може за необхідності одразу отримати медичну допомогу, а не трястися в автобусі за 60 кілометрів, щоб у спеці відсиджувати багатогодинну чергу до лікаря. Доступна медицина – це коли екстренка може дістатися вчасно, а не застрягнє розбитою дорогою до пенсіонерки – тобто встигне врятувати їй життя. А якщо потрібна операція, бабусю теж прооперують одразу, а не змусять місяцями збирати гроші. Це я навів приклади, як має бути у нормальній країні, де влада понад усе ставить добробут своїх громадян. Де у нас така доступна медицина? На жаль, діяльність реформаторів призводить до інших реалій – закриття лікарень і ФАПів, масових виїздів лікарів за кордон. Я говорю це з повною відповідальністю.

Тепер коротко про те, чому ми маємо таку сумну картину.

Влада наголошує: українська система охорони здоров’я перебудовується за прикладом західних країн. Там кожен лікар отримує гроші за певну кількість пацієнтів. Пацієнт дивиться, чи влаштовує його якість надаваних послуг спеціалістом і вибирає сам свого «сімейного лікаря». Оскільки лікарів багато, а пацієнтів – мало, то між ними існує конкуренція. Відповідно, лікар мотивований працювати якнайкраще. Для України ж впровадження такої моделі фінансування – самогубство.

- Подібна модель понад 10 років вже працює у Польщі. Чому її не можна впровадити у нас?

Модель дійсно хочуть перейняти від сусідки. Різниця у кількості кадрів для проведення такої реформи між Україною і Польщею значна. Спочатку розкажу про те, що нового вона впроваджує.

Після голосування за Закон України «Про державні фінансові гарантії» № 2168-VIII, система фінансування української медицини змінюється. Тепер медзаклади отримуватимуть гроші не через субвенції, як це було донині, а від «Нацслужби здоров’я». В Україні створюється орган, який у професійному середовищі називають єдиним закупівельником медичних послуг, і який вже 15 років існує в Польщі.

Якщо раніше гроші зверху передавалися на місця, то у нас відбудеться фактично централізація – весь бюджет української медицини (а це найближчим часом буде понад 100 млрд грн) передадуть в одні руки, які самі визначатимуть, яким медзакладам і за що платити. Ми всі знаємо, як нині працює правоохоронна система і як вона «слідкує» за тим, куди витрачаються бюджетні гроші. Виходить, влада створює монополіста, через якого буде легше керувати українцями: один директор медзакладу прихильний до потрібного кандидата – заклад буде забезпечений грошима, інший не проводить пропагандистської політичної діяльності – хай шукає гроші сам. І це – під видом реформи!

У Польщі, якщо повертатись до взірця, така модель за десятиліття роботи показала свою тотальну неефективність. У рейтингу Європейського індексу здоров'я пацієнта за 2016 рік Польща зайняла 31 місце серед 34 країн! Тепер країна відмовляється від єдиного закупівельника послуг. А все тому, що цей орган – монополіст. Він сам визначає, який тариф на медпослугу ставити, і, зазвичай, занижує його. Так само зменшується і річна потреба у фінансуванні системи охорони здоровя – він просто допомагає економити бюджетні гроші! У чиновників тепер не болить голова – де взяти гроші. Але для пацієнтів ситуація зворотня.

При суттєво більшому об’ємі фінансування медицини (більш, ніж 600 євро на душу населення у Польщі - проти 90 в Україні), Польща має суттєві – і схожі з нашими - проблеми в сфері охорони здоров’я:

  • тривале (багатомісячне) очікування і черги до лікарів на всіх етапах обслуговування - від первинного огляду до планового оперативного втручання;
  • жорстка обмеженість фінансування та обсягу діагностичних заходів, а також кількості відвідувань лікаря, що ускладнює швидку діагностику захворювань і зменшує свободу медика у прийнятті рішень;
  • коротка госпіталізація через нерегулярні оплати перебування в стаціонарі, і відповідно, часто передчасна виписка хворого, та багато іншого.

Людина, яка приходить по безоплатну меддопомогу, просто не може її отримати, адже ліміти бюджетних коштів на медичні послуги вичерпуються вже до середини року. І що лишається? Платити. Саме так може бути й в Україні.

- Але ж влада обіцяє безкоштовну і якісну медицину.

Вся медична «реформа» від влади побудована на брехні. Ось ця впроваджувана в Україні модель фінансування працює там, де є достатня кількість лікарів, де розвинена інфраструктура. Що є у нас? У нас навіть не до всіх сіл дорога є! Хоча б якась! А влада за це перекладає відповідальність на громади: мовляв, ми зініціювали, показали вам на презентації, як має працювати система охорони здоров’я, і все. Далі – самі шукайте гроші на ремонт доріг і приміщень амбулаторій. І нам немає різниці, що не всі громади однаково заможні. Розумієте? Це все – політичний піар.

 

Одні обіцяють, а інші мають шукати, як їхні обіцянки втілити у життя. От є нова система: лікар отримує гроші за кількість пацієнтів, а не за якість обслуговування чи лікування. Як його заохотити приїхати до пацієнта вщент розбитою дорогою на край світу? Потрібно створити конкуренцію серед медпрацівників. Як її створити, якщо в Україні не вистачає 13,2 тисячі лікарів? Міністерство охорони здоров’я це питання не турбує – у 2017 році, за керування МОЗом командою Супрун, спеціалізацію «сімейний лікар» отримали менш ніж 500 медиків проти 13,2 тисяч нестачі! Конкуренції серед лікарів не існуватиме, лікар обслуговуватиме не 2000, а всі 3000 і навіть 4000 пацієнтів, медпослуги просто стануть недоступними.

- Раніше Ви сказали, що за новою системою фінансування гроші отримує медзаклад. А як же гасло «Гроші йдуть за пацієнтом»?

В тому-то й справа, що це теж брехня. У МОЗі заявляють: ваш лікар отримуватиме понад 18 тисяч гривень щомісяця, бо гроші підуть за пацієнтом. Це – чистими грошима, без оплати праці медсестри й інших витрат. Чим більше пацієнтів – тим більша заробітна плата. Але є один дуже цікавий момент. Згідно з наказом МОЗа №503 (про порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу) та постановою КМУ № 407 (про порядок реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення для первинної медичної допомоги на 2018 рік), гроші за кількість підписаних декларацій отримує зовсім не лікар, а медзаклад, у якому він працює. Заробітні плати лікарям визначатиме директор державного підприємства, у яке має перетворитися медзаклад, щоб отримати гроші від Нацслужби здоров’я.

Тепер давайте подивимось, як це вплине на ФАПи і загалом на доступність меддопомоги.

Центри Первинної медико-санітарної допомоги після отримання ліцензії стануть монополістами на селі. До директора цього медзакладу приходять гроші, знову ж таки, за кількість декларацій. Чи вигідно йому буде утримувати віддалені амбулаторії чи ФАПи, оплачувати їм енергоносії, займатися логістикою препаратів? Навіщо це їм потрібно? Так само, навіщо їм приїздити на виклик додому, якщо конкуренції немає і можна зекономити гроші? Чи витрачати час на лікування пацієнта, якого можна перенаправити до вузького спеціаліста у лікарню ще за 60 кілометрів? До цього додам, що зона обслуговування ПСМД у деяких випадках буде значною. Наприклад, моя рідна Чернігівщина має найнижчу щільність населення. А умови для всіх однакові: гроші за кількість – щільнонаселений край чи ні.

Так, влада загнала медпрацівників у глухий кут: або жертвуй власним доходом і витрачай гроші на візит до пацієнта додому (або на утримання того ж ФАПу), або економ. А люди для неї – це так, непотрібний ресурс.

- «Сімейним» лікарям, як Ви вже відзначили, обіцяють дійсно високі зарплати. Звідки у бюджеті такі кошти?

Назву це ще однією гарною маніпуляцією. Для того, щоб зрозуміти, як українців влада вводить в оману, потрібно заглибитися у цифри бюджету.

Почну здалеку. Щоб медицина вижила в українському сьогоденні, її бюджет щороку має зростати. На скільки саме? На це впливає низка факторів. По-перше, інфляція. За 2017 рік рівень інфляції у нас – 13,7%. По-друге, вартість лікарських засобів, яка за минулий рік зросла на 14,7%; приріст фонду оплати праці через зростання мінімальної заробітної плати з 3200 до 3723 – склав 16,3%. Забігаючи наперед, скажу, що прийнятий бюджет медицини потрібно збільшити мінімум на 15,6% або на 7,5 млрд, щоб хоча б профінансувати заклади на рівні минулого року. Але т.в.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун підписала недофінансований бюджет. І мало того, що грошей більше не стало – для того, щоб показати видимість «реформи», влада перекинула гроші з багатьох важливих напрямків – на первинку («сімейні лікарі»), де найлегше показати видимість реформи.

Щоб не розписувати складні формули, назву відсотки, на які збільшилося фінансування різних рівнів. Якщо екстрена медична допомога, районні і обласні лікарні і поліклініки у 2018 році отримали тільки на 6% більше, то заклади первинки, які з другого півріччя фінансуватимуться через новостворену Національну службу здоров’я, отримають фінансування, більше за минулорічне в 1,5 – 6,2 рази (в середньому в 2,4 рази)! До речі, на всю Україну тільки 150 таких закладів встигли підписати договори з Нацслужбою, на Чернігівщині - взагалі тільки один. Наступного разу договір з Нацслужбою медзаклади зможуть заключити тільки з листопада. Виходить, менше ніж 15% пацієнтів зможуть скористатися «реформою первинки» у цьому році. А держава на це витратить за півріччя понад 2 млрд грн! На решту 85% пацієнтів, яких реформа цьогоріч не зачепить, держава витратить приблизно 8 млрд грн. Порівняйте 8 млрд на рік на 85% населення та 2 млрд на півріччя на 15% щасливчиків! Так клаптиково влада проводить свою «реформу».

Хто заплатить за нереформовані рівні (всі, окрім первинки), щоб вони вижили? Звичайно, пацієнти. Якщо поділити весь бюджет лікарень 2017 року, то 60% (109,1 млрд) склали прямі платежі українців («благодійні внески», купівля ліків, оплата послуг приватних лабораторій та ін), тоді як держава на це витратила тільки 68,3 млрд бюджетних коштів (40%!). То за чий рахунок проводять «реформу»?

Найтрагічніше те, що перекидати кошти влада вічно не зможе, бюджет не гумовий, – їх потрібно буде десь брати. Спадає на думку неймовірний сценарій - після виборів вже колишні «реформатори» вийдуть і скажуть: ось, дивіться, ми провели реформу первинки («сімейні лікарі») для 10-20% населення, у нас все чудово працювало. А чому нова влада не може її завершити? Бо – непрофесійна! Насправді ж, відповідальність на «реформаторах» - до початку реформи потрібно було заручитися джерелами фінансування. Продумати і ввести те саме медичне страхування, коли за працюючих сплачує роботодавець, а за решту - держава.

Результат таких непродуманих дій – скорочення лікарів і закриття лікарень. Як, наприклад, у моїх рідних Прилуках, де скорочують медпрацівників лікарень (недофінансування – 30 млн грн!), і Любечі, де не так давно закрили останнє відділення Ріпкинської центральної районної лікарні.

- Нещодавно Ви заявили про те, що інформацією, яку пацієнти надають до системи eHealth, можутькористуватисяшахраї. Яким чином?

Коли пацієнт підписує декларацію з медзакладом, то надає згоду на обробку своїх конфіденційних даних (паспортні дані, податковий номер, дата народження, телефон, а в деяких випадках - дані зі свідоцтва про народження дитини та копії паспорта та інших документів) електронною системою охорони здоров'я. А медичний заклад без його згоди передає дані в абсолютно іншу інформаційну систему - електронну систему обміну медичною інформацією.

Інформація до цієї – уже наступної - системи надходить через посередника, який підключив медичний заклад - власника і оператора медичної інформаційної системи. Зараз таких посередників 8, які МОЗ відібрав за незрозумілими критеріями.

Все виглядає правильним. Та от відповідальність за збереження зберігання конфіденційних даних і правила роботи цих посередників нічим не визначені. МОЗ не розробив типового договору між посередниками і медичними установами, в якому чітко визначається доступність інформації, відповідальність за її розголошення. Немає затвердженого регламенту роботи електронної системи охорони здоров'я, а той, який є, затверджений громадською (!) організацією.

У деяких випадках конфіденційна інформація українських пацієнтів у операторів МІС знаходиться за межами України!

Як можуть використовувати цю інформацію? Так як завгодно, і з метою нав'язати вам свій товар - дзвінками, СМСками або навіть особистими візитами продавців. Можуть їх використовувати шахраї - ви раптом станете поручителем за кредитом або покупцем непотрібного Вам товару, продавець якого вимагає від Вас гроші або неустойку за невиконану угоду. Та й багато ще як. Шахрайських схем безліч.

- І все ж, МОЗ бодай за деякими напрямками спрацював. Взяти хоча б знищення корупції після переходу до Міжнародних закупівель ліків.

Команда Супрун немає жодного відношення до запровадження Міжнародних закупівель ліків, які ввели Законом України № 269-VIII від 09.03.2015 р. Її команда до керівництва МОЗа прийшла тільки у середині другого року Міжнародних закупівель, і найганебніша їхня «заслуга» - прийняті зміни до правил проведення закупівель, які дозволяють міжнародним організаціям здійснювати поставки впродовж півтора року після отримання авансу. І це констатувала Рахункова палата у своєму аудиті!

Уявляєте, Україна надає безпроцентний кредит міжнародним закупівельним організаціям на півтора року. У той же час вона запозичує гроші на міжнародних ринках капіталу і сплачує утримувачам держоблігацій 7-9 % річних у валюті! Фактично, цим безвідсотковим кредитом Україна знищує уявну економію від зниження цін на медпрепарати.

А що ми маємо навзаєм? Більшу кількість дешевших, але неякісних ліків. Наприклад, замість дорогих ацелюлярних (інактивованих) вакцин провідних світових виробників, Міжнародні організації почали закуповувати у величезних кількостях набагато (іноді в десятки разів) дешевші вакцини індійського виробництва (цільноклітинні, «живі», які можуть призвести до неочікуваних наслідків). Таким чином МОЗ зміг збільшити їхню кількість і показати «забезпеченість вакцинами у достатній кількості».

Раніше ліки поставлялися протягом 90 днів, і дуже рідко за передплатою. Якби ж зараз ліки закуповувались через систему Прозорро, держава платила б за них за фактом поставки, а не авансуючи їх наперед, і не несла б збитки.

Закцентую, МОЗ закуповує препарати для лікування зовсім не нежиті та ГРВІ, а важких захворювань. Через затримку поставок і невчасне отримання лікування, перебіг хвороби ускладнюється, людина може стати інвалідом і навіть померти! Людські життя – справжня ціна міжнародних закупівель у виконанні міністерства і гонитви МОЗа за уявною економією від зниження цін на закупівлі препаратів.

- Чи є у Вашого Всеукраїнського обєднання план реформування медицини?

Все можна зробити, якщо людина думає про інших людей, а не про власне збагачення. У нас є план і він став частиною програми нашого лідера Юлії Володимирівни Тимошенко «Новий курс України».

Ми бачимо, як сформувати комплексну і єдину політику здоров’я, щоб забезпечити нову якість життя і розвитку суспільства.

По-перше, потрібно забезпечити доступність медичної допомоги для всього населення незалежно від статків або місця проживання. Між державою, пацієнтом і медичними закладами потрібно встановити такі стосунки, котрі забезпечать рівний доступ до повного і достатнього обсягу якісної медичної допомоги. Базою для справжньої медичної реформи стане нова система фінансування, яка зможе знайти фінансові ресурси.

Друге завдання - зменшити фінансовий тягар витрат домогосподарств на лікування до посильного для них рівня. З цим у наших економічних реаліях впорається тільки обов’язкове медичне страхування - як частина бюджетно–страхової моделі фінансування охорони здоров’я. При цьому, страхові внески за працюючих сплачує роботодавець, а за непрацюючих (дітей, пенсіонерів, інвалідів) – держава.

Тільки система обов’язкового медичного страхування зможе врятувати медичні установи від закриття і зробити медичні послуги дійсно якісними. У той же час вона забезпечить гідні умови праці медикам та зробить медицину дійсно доступною для пацієнтів, а громади отримають базу та ресурси для модернізації та розвитку медичних закладів. Тільки за її впровадження в Україні з’явиться дійсно європейська медицина.

Архів новин розділу
<< < серп. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31