Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Новини публічної політики в охороні здоров’я

Через “медреформу” у лікарнях не вистачає місць хворим на грип

  • 04 лютого 2019
  • 52

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на сайті KиевVласть.

Пік епідемії грипу очікується у середині лютого, а терапевтичні й інфекційні відділення лікарень на моїй рідній Чернігівщині вже переповнені вдвічі. Схожа ситуація – по всій Україні. Проблема не лише у ліжко-місцях, а й у нестачі ліків.

Уряд і МОЗ запевняють – в Україні найбільша кількість лікарняних ліжок в Європі, Україна на четвертому місці в світі за кількістю лікарняних ліжок, зайва кількість лікарняних ліжок у нашій країні - один з основних чинників неефективності системи охорони здоров'я. Тому одне з першочергових завдань “медреформи” від влади - скорочення лікарняних ліжок (“фінансуємо НЕ ліжка, а лікування пацієнтів”). Воно, як переконують її лобісти, дозволить вивільнити бюджетні гроші для лікування пацієнтів.

МОЗ вже багато років говорить, що лікарняних ліжок забагато – у той же час практикуючі медики говорять про зворотнє. Принаймні, під час сезонного піку захворюваності їх катастрофічно не вистачає. То чи допоможе “медреформа” від влади у переповненні відділень лікарень? Давайте аналізувати.

Кількості ліжко-місць у терапевтичних й інфекційних відділеннях насправді не вистачає

10 років тому кількість ліжок у нас була дійсно надлишковою: на 2008 рік - 437 тис. ліжок. За цей час їхня кількість скоротилася на понад 40%. Це не набагато більше показників Польщі (6,5 ліжок), Словаччини (5,8 ліжок) або середнього по країнах ЄС показника в 5,7 ліжок на 1000 населення.

Врахуємо декілька факторів. Перший. 75% з тих ліжок мають надзвичайно низьку пропускну потужність - вони розташовані в невеликих медичних установах. Другий - їх незадовільний стан. Деякі з них напівзруйновані. Третє. У результаті тотального і не завжди продуманого скорочення, структура ліжкового фонду вже зовсім не відповідає ні структурі захворюваності, ні географічним і демографічним показникам територій. Тому ми й маємо у відділеннях за деякими напрямками реальний дефіцит ліжок.

Наприклад, терапевтичні й інфекційні відділення, куди госпіталізують при пневмоніях, ГРВІ та грипі. Так ось їх в Україні якраз набагато менше, ніж в Європі.

Терапевтичні відділення українських лікарень мають тільки 36 тис. ліжок або 0,9 ліжок на 1000 населення. При цьому у країнах Європейського регіону ВООЗ, у середньому маємо 2,6 терапевтичних ліжок на 1000 населення, а у країнах ЄС - 2,2 ліжка. Навіть якщо до них ще додати 16 тис. ліжок в інфекційних відділеннях і лікарнях для дорослих і дітей, це буде удвічі менше, ніж в європейських країнах. Саме через це наші лікарні зараз у 2-3 рази переповнені.

Ліжка продовжують скорочувати разом із скороченням фінансування (про це я писав у попередніх блогах). Тільки за останні 3 роки їх поменшало ще на 10%. А в 2018 році, зі стартом “реформи” і автономізації медичних установ, темпи скорочення ліжок тільки збільшились.

У Європі ліжка також скорочували. Тільки в інший спосіб

З розвитком медицини, змінюється й важливість різних ланок медицини. Сьогодні, авжеж, перевагу віддають попередженню хвороби при амбулаторній діагностиці, бо при тривалому лікуванні в лікарні людина витрачає набагато більше ресурсів, і в першу чергу – власного організму.

Тому всі країни Європи вже скоротили кількість лікарняних ліжок у стаціонарах. Тільки це було набагато раніше - у 90-х роках минулого століття.

Найістотніші скорочення були в Фінляндії і Швеції (на 47 і 45% ліжок відповідно). В інших країнах Західної Європи - у середньому на 10-20%. Країни Європи не уникли помилок на цьому шляху, відверто “перестаралися” зі скороченням числа лікарняних ліжок і тепер відчувають їхню нестачу. Наприклад, Ірландія, Данія, Великобританія зіткнулися зі зростаючими чергами на госпіталізацію, а в Польщі черги стали серйозною проблемою і приводом для жартів крізь сльози поляків.

Українська “медреформа” від влади – непродумана і хаотична, тому Україна наступила на ці ж граблі. Вийти з цієї ситуації нам буде набагато складніше, адже наша країна навіть близько не може зрівнятися з інвестиційними можливостями Європи, і ми точно не зможемо, як європейські країни, за декілька років побудувати нові лікарні замість скорочених.

Чому скорочують дефіцитні ліжко-місця терапевтичних й інфекційних відділень

При досить великій загальній кількості лікарняних ліжок, лікарні та відділення одного профілю простоюють напівпорожні, а інші під час піку захворюваності стають переповненими. Причина – спотворений МОЗом принцип “гроші йдуть за пацієнтом”. Точніше, “гроші приходять з пацієнтом”.

 Через хронічне недофінансування галузі, у нас панують неформальні економічні відносини. Нагадаю, за даними нацрахунків, українська медицина фінансується на 60% з кишень пацієнтів (і на 40% - з них же, тільки у вигляді податків). Це ті суми “благодійних внесків”, які медзаклади вимушені збирати з пацієнтів, щоб забезпечити своє виживання і процес лікування самих пацієнтів.

Неформально, у державній медицині існують ліжка “дохідні”, за лікування на яких пацієнти платять чималі суми, і “не дохідні” - за які взяти істотні “благодійні внески” неможливо. Наприклад, ліжка в кардіології, гінекології, пологових будинках та інших - дохідні, а терапія, паліативна допомога, загальна хірургія тощо - “ні”.

Зрозуміло, що при спущеному зверху плану зі зменшення лікарняних ліжок, місцева влада та керівники медустанов часто керувалися не інтересами пацієнтів, а бажанням збереження саме цих “дохідних” ліжок.

Тобто, є дві причини нестачі ліжок під час епідемії - хронічна нестача фінансування і сформовані неформальні економічні відносини в медицині.

Чи вирішить провладна “медреформа” проблему

Відповідь однозначна. Ні.

По-перше, “медреформа” залишає єдине джерело фінансування української медицини – держбюджет. А він не зможе її профінансувати на гідному рівні, особливо якщо говорити про стаціонарне лікування.

Пропонована владою концепція медреформи з єдиним фінансовим джерелом - бюджетом, не дозволяє забезпечити необхідний рівень фінансування. А особливо якщо говорити про потреби одного з найбільш витратних рівнів - стаціонарного лікування за допомогою спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Самі порівняйте: загальна потреба для української медицини – понад 250 млрд грн, це в 2,5 разу менше, ніж зараз. Тож українці й далі доплачуватимуть 60% з власної кишені за принципом “гроші йдуть з пацієнтом”. А це означає і підвищення ролі принципу “дохідних” і “не дохідних” ліжок. Таким чином автономізовані медустанови збережуть себе від розорення. Тільки от піклуватися про забезпечення комплексного медичного обслуговування своїх пацієнтів вони не будуть.

По-друге, впровадження так розрекламованого МОЗом принципу “гроші йдуть за пацієнтом”, тобто за оплату конкретно наданих пацієнту послуг, теж не дозволить утримувати додаткові, резервні ліжка, щоб лікувати пацієнтів у період сезонних піків захворювань та інфекційних спалахів. Логіка така: якщо ти отримуєш гроші за конкретний обсяг наданих послуг, то навіщо тобі утримувати “зайві” ліжка, які будуть зайняті тільки кілька місяців у році в період сезонних піків захворюваності або в період інфекційних спалахів?

Якщо ми будемо фінансувати подібну медичну допомогу тільки через принцип “гроші йдуть за пацієнтом”, то черг при госпіталізації і хронічного переповнення лікарень в період піку захворюваності ми не позбудемося ніколи.

Коли і чи чекати на зміни

Щоб це змінити, потрібна політична воля. Треба впровадити бюджетно-страхову модель фінансування охорони здоров'я.

Обов’язкове медичне страхування разом зі збереженням прямого бюджетного фінансування забезпечить необхідний рівень фінансування медицини. А комбіноване фінансування медичних установ і за фактично надані медичні послуги через систему страхування, і додаткове базове бюджетне фінансування на утримання резерву ліжкового фонду (держзамовлення), який необхідний для того, щоб мати резерв пропускної здатності лікарень у період піку захворюваності або епідемій, дозволить повністю вирішити питання пікового переповнення лікарень і черг на госпіталізацію.

У Верховній Раді вже зареєстровані необхідні законопроекти. І після зміни влади ми зробимо все, щоб за них проголосували якнайшвидше.

Валерій Дубіль: “Кототерапія” від МОЗу призводить до збільшення хронічних хворих

  • 28 січня 2019
  • 64

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на сайті KиевVласть.

Майже три роки “реформаторська” команда керує МОЗом. З її приходом до влади українці відчули на собі її ефективну роботу - з кожним роком на лікування вони витрачають все більше коштів.

Як гадаєте, на українську медицину дійсно не вистачає грошей? Скажу прямо – так, не вистачає. На нашу медицину з бюджету йде найменше в Європі – менше ніж 3% від ВВП. У сусідній Польщі рівень фінансування майже вдесятеро більше, при тому, що кількість населення у нас приблизно однакова.

Та це лише півбіди. Справжня проблема в тому, що навіть виділені ресурси МОЗ не може освоїти. І через помилки профільного міністерства сотні тисяч українців вимушені займатися “кототерапією” або лікуванням народними методами. І всі ми знаємо, до чого така практика призводить. А медики у цей час набираються боргів, бо зарплати їм затримують.

МОЗ не встигає освоїти кошти – українці платять з власних кишень. Або помирають

Ми разом з експертами ще восени почали аналізувати невикористані МОЗом кошти. Тоді вони були потрібні, щоб врятувати важкохворих українців, яким не можуть допомогти в Україні. На жаль, через халатність і несвоєчасну реакцію на проблему чиновників Міністерства, не дочекавшись виділених грошей, помер молодий тяжкохворий українець – Володимир Скрипов. Хоча гроші на його порятунок у МОЗі були.

Щомісяця інформація за звітами оновлювалась. Зараз маю на руках дані за весь 2018 рік, і розкажу тільки про найкричущі приклади неефективного використання коштів, які держава виділяє на охорону здоров'я.

Медицина однієї з областей України могла отримати 100% фінансування

На фінансування “реформи первинки” планували витратити 8 млрд грн. А реально витратили лише 3,45 млрд грн. Решту екстрено в кінці року перерозподілили за іншими напрямками.

У вересні, коли ми боролися з родичами важкохворих за виділення фінансування на порятунок людських життів, заступник міністра Павло Ковтонюк стверджував: за цим напрямком залишку коштів не буде – їх усі повністю витратять.

Ще тоді експерти з моєї групи, які вишукували залишки, аргументовано доводили, що МОЗ не зможе використати за цією програмою понад 1,2 млрд, а Мінфін написав офіційну відповідь, що за підсумками року невикористані залишки перевищать 900 млн грн. Тоді МОЗ не дав на лікування людей з цього напрямку ані копійки, а за іншими програмами вдалося зібрати залишки тільки на трохи більше 100 млн - третину від необхідної суми.

За підсумками року вийшло, що невикористаний залишок за цією програмою перевищив 1,5 млрд грн. Це - річний обсяг фінансування медицини цілої області нашої країни!

Собака на сіні

Восени, одночасно з перерозподілом коштів і виділенням додаткових 101 млн на лікування важкохворих пацієнтів, чиновники не забули й про себе. Вони збільшили своє утримання на 5,5 млн. З них понад 4,5 млн були премії. Навіть не зважаючи на те, що рівень фінансування у 2018 році був більшим за минулорічне у 2,3 рази - 135 млн проти 58.

За підсумками року, МОЗ не використав 32 млн з цих коштів! Тобто чиновники весь рік додавали собі фінансування (за рік – понад 53 млн грн), забираючи ці гроші з програм лікування пацієнтів і зарплат лікарів, сиділи на них весь рік як собака на сіні, а потім просто повернули їх до бюджету.

На одній з робочих груп ми пропонували МОЗу передати важкохворим 28 млн зі свого фінансування. Тоді МОЗ цього не зробив, а наприкінці року – повернув до бюджету 32 млн грн. 15 важкохворих пацієнтів можна було за ці кошти врятувати!

Так само і новоствореній Національній службі здоров'я на рік виділили величезну суму на утримання - 211 млн. Було зрозуміло, їх не встигнуть освоїти, і тому на робочій групі ми пропонували передати мінімум 116 млн на потреби важкохворих.

Чиновники МОЗу були категорично проти, пояснюючи це тим, що всі кошти будуть використані для проведення медреформи. У результаті – використані тільки 55 млн з виділених 211. Частину коштів у кінці року чиновники перерозподілили за іншими напрямками, але понад 63 млн. залишилися невикористаними і повернулися до бюджету.

І це при мізерному фінансуванні медиків первинки! Адже навіть за підвищеними у 2,6 разу тарифами НСЗУ цих коштів мало б вистачити на оплату річного лікування понад 170 тис. пацієнтів!

Підготовки до розширення системи трансплантології в Україні не було

На оплату трансплантацій в Україні виділили 112 млн грн. За 9 місяців МОЗ не зробив нічого для початку реалізації цього проекту. Розуміючи, що гроші пропадуть, МОЗ все-таки встиг їх перерозподілити на інші напрямки, але люди на своє лікування грошей не отримали і безкоштовна для пацієнтів трансплантація за державні гроші в 2018 році не проводилася.

Економили на дітях, хворих на ДЦП

На реабілітацію дітей, хворих на ДЦП, у 2018 році МОЗу виділили понад 14 млн грн. Маленькі пацієнти та їхні батьки так і не дочекалися фінансування від держави - кошти не були використані і повернулися до бюджету, а діти на цілий рік залишилися без необхідного при їхньому тяжкому хронічному захворюванні реабілітаційного лікування.

Національний інститут раку залишився без модернізації

Інститут раку - єдина клініка, де комплексно лікують від цієї страшної хвороби жителів усіх областей. Інститут вже багато років знаходиться у напівзруйнованому стані, коли в центрі його території розташований будівельний майданчик, а основний корпус клініки знаходиться в стані безперервного багаторічного капітального ремонту.

Це триває вже з 2011 року, коли держава з благодійним фондом почали програму комплексної реконструкції цієї клініки, яка “зависла” ще на початковій стадії, а в 2014 році і зовсім зупинилася.

На 2018 рік на часткове завершення проекту реконструкції інституту Парламент виділив понад 168 млн грн. Через МОЗ - до інституту ці гроші так і не дійшли.

У серпні, розуміючи, що гроші повністю пропадуть, Кабмін перерозподілив частину з них на інші проекти, залишивши МОЗу тільки 40 млн. Депутати також пропонували в вересні направити частину з них на оплату лікування важкохворих пацієнтів. МОЗ був категорично проти. Представник МОЗу Павло Ковтонюк особисто заявляв, що кошти критично важливі для МОЗу і будуть використані.

У результаті – 38 млн грн повернуті до бюджету. МОЗ повністю провалив реконструкцію цього надважливого медзакладу, а ще – не дав можливості користатися грошима за іншими програмами.

Прикладання кота до рани – не найкращий спосіб лікування. Кіт гріє, та не лікує. Та МОЗ змушує українців лікуватися саме у такий спосіб, бо не зміг ефективно використати за 2018 рік 3,4 млрд грн, а ще 315 млн грн повернув як невикористані до бюджету. Уявіть, скільки можна було за ці кошти врятувати людей.

Добре в усій цій історії тільки одне – нова команда, яка прийде до МОЗу, вже знатиме – як робити не можна. Станеться це дуже скоро.

Смертей від грипу може побільшати через непрофесійні дії МОЗу

  • 17 січня 2019
  • 247

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на сайті KиевVласть.

54 481 людина у минулому році захворіла на кір, бо кілька років тому Міністерство охорони здоров’я провалило вакцинацію. Про це говорили й результати аудиту Рахункової палати.

Тепер, щоб якось поліпшити ситуацію, МОЗ планує у пік (!) захворюваності на грип та ГРВІ, у середині лютого 2019 року, провести “спецоперацію для підвищення рівня імунізації дітей” віком від 6 до 18 років. Тисячі фахівців практичної охорони здоров’я, мільйони батьків і дітей вимушені йти на ризиковані рішення та дії у питанні безпеки масової вакцинації проти кору під час епідемії, бо МОЗ повністю ігнорує експертну думку провідних вітчизняних вчених та медичної спільноти країни.

Фахівці-епідеміологи Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського НАМН України (Член-кореспондент НАМНУ В. Задорожна) вважають, що масові щеплення проти кору під час епідемії грипу здатні негативно впливати на специфічну імунну відповідь, призводити до виникнення вакциноасоційованих випадків кору та можуть стати на перешкоді досягнення рівня охоплення 95%, на що, зазвичай, направлені заходи масової вакцинації.

Імунологи Харківської медичної академії післядипломної освіти прогнозують поширення агресивного штаму грипу H3N2, Сінгапур, який є причиною високої смертності і з яким українці ще не зустрічалась. “Один випадок смерті від грипу після вакцинації проти кору може збурити суспільство і поставити крапку у проведенні “спецоперації для підвищення  рівня імунізації дітей, - вважає доктор медичних наук А. Волянський (Інститут мікробіології та  імунології ім. Мечникова НАМНУ.

Про випадки захворювань на кір серед гвардійців Національної гвардії, які були напередодні щеплені вакциною КПК із типовою клінікою кору, говорить доктор медичних наук, професор О. Голубовська (Національний медичний університет імені О.О.Богомольця). “Така ситуація при вакцинації КПК трапляється досить рідко і є наслідком або вакцинації в інкубаційному періоді на тлі спалаху в колективі, або так званої реверсії вакцинного штаму, коли він набуває властивостей дикого штаму” - вважає вона.

Комітет охорони здоров'я Верховної Ради звернувся до Кабінету Міністрів та Ради національної безпеки з попередженням про ризики масової вакцинації проти кору під час розгортання епідемії грипу, які наражають на велику небезпеку, дискредитують ідею вакцинації, ще й унеможливлюють формування колективного імунітету.

Усе це свідчить тільки про одне: у МОЗі працюють некомпетентні люди, які ігнорують експертів. І “стіна”, якою вони відмежовуються від спеціалістів, може призвести до ще більш непередбачуваних гірких наслідків.

У жодному разі не агітую проти вакцинації. Загальновідомо: це - найдієвіший засіб захисту від цієї інфекції та реальний механізм зупинки епідемії через переривання передачі вірусу кору. Проте не за умов ускладненої епідемічної ситуації з інших інфекційних захворювань. Бо проведення масової вакцинації проти кору на тлі епідемічного підйому захворюваності на грип та ГРВІ несе суттєві ризики, які можуть катастрофічно знизити прихильність населення до вакцинопрофілактики – на цьому акцентують спеціалісти.

Ситуацію потрібно рятувати терміново, доки МОЗ не зробив непоправну помилку! Тому пропоную керівникам на місцях обов’язково проконсультуватися з провідними спеціалістами нашої країни і вирішити –чи проводити масову вакцинацію у тій чи іншій місцевості.

Експерти у кожному конкретному випадку вивчать місцеві особливості, прогнози розвитку епідемічного процесу зазначених інфекцій. А також зважать на всі аргументи щодо співвідношення користь/ризик проведення масової вакцинації проти кору в умовах епідемічної захворюваності на грип та ГРВІ, запропонують індивідуальний підхід до кожного з тих, хто потребує додаткових щеплень проти кору. Вже зараз вони говорять – необхідно розглянути й інші заходи обмеження епідемії, щоб повернутися до проведення масової вакцинації у сприятливіших обставинах.

Всі, кому потрібні консультації з питань організації профілактичних та протиепідемічних заходів щодо кору та грипу і ГРВІ з провідними науковцями та досвідченими практиками нашої країни, можете звертатися до мене особисто. Найцінніше у житті людини – здоров’я, і тому ми маємо зберегти здоров’я нашої нації у той час, коли державні чиновники це зробити не здатні!

Валерій Дубіль: МОЗ не здатний ефективно використовувати кошти закордонних донорів

  • 11 січня 2019
  • 258

Команда «реформаторів» МОЗу не спроможна використати не лише кошти державного бюджету, а й міжнародну фінансову допомогу.

Про це під час візиту на Чернігівщину заявив народний депутат від «Батьківщини» Валерій Дубіль.

Він розповів, що Україна залучила кредит Міжнародного банку реконструкції і розвитку у сумі 214,7 млн грн на проект «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей».

Гроші, відповідальність за використання яких лежить на МОЗ, мали піти на підготовку матеріальної бази до проведення так званої «медреформи». Втім, чиновники міністерства чомусь не поспішають скеровувати кошти на створення умов для реальної допомоги людям.

«Рахункова палата провела вже другий аудит і повідомила про його попередні результати – гроші чиновники витрачають неефективно. За 4 роки використали лише 27% всього бюджету на закупівлю медичного обладнання, меблів, інвентарю та витратних матеріалів. А от послуги консультантів, перекладачів, навчання – оплачували вчасно і майже у повному обсязі», – зауважив нардеп.

Валерій Дубіль додав, що придбання медичного обладнання, витратних матеріалів і автомобілів меддопомоги розпочалося запізно – лише з кінця 2017 року.

«Проект міжнародної допомоги, який розрахований з 2015 до 2020 року, стартував із великою затримкою і повноцінно не реалізовується. Наприклад, є випадки, коли медичне обладнання не можуть ввести в експлуатацію, бо немає приміщення. А це вже – велике запитання до МОЗу і до його «реформи», – акцентував політик.

Окрім того, як відзначив Валерій Дубіль, за невикористання фінансової допомоги, більша частина якої досі залишається недоторканою, українці змушені платити чималі відсотки.

«Замість того, щоб вже рятувати людей за допомогою закупленого обладнання й у відремонтованих приміщеннях, гроші лежать на рахунках. 72% коштів не використані та лежать на рахунку Міжнародного банку реконструкції та розвитку – це майже 137 млн дол. Ще 7,3 млн дол. лежать на рахунках місцевих бюджетів та бюджетних установ. Україна витратила майже 3 млн дол. на оплату відсотків і обслуговування цих коштів, а на поліпшення системи охорони здоров’я – лише 45,5 млн доларів!» – обурився представник «Батьківщини».

Кожен чиновник, який відповідав за реалізацію донорських коштів, має відзвітувати перед українцями за свою некомпетентність, резюмував Валерій Дубіль і закликав компенсувати збитки, «завдані кожному платнику податків і громадянину».

За матеріалами ba.org.ua

У 2019 році хворим пацієнтам доведеться забути про виклик лікаря додому

  • 08 січня 2019
  • 110

За матеріалами блогу Валерія Дубіля на kievvlast.com.ua

Новий рік розпочався із піку захворювань на грип і ОРВІ. Останній одразу здійняв хвилю скарг серед українців. Люди жаліються на наслідки “медреформи” і нові правила роботи сімейних лікарів.

Батьки дітей обурені – лікарі перестали їздити на виклики до маленьких пацієнтів навіть із високою температурою. І вони вимушені винаймати таксі, приїжджати у поліклініку чи амбулаторію і вистоювати багатогодинні черги серед таких самих інфікованих пацієнтів.

Коли ж грошей на таксі немає, лікар обмежується телефонними рекомендаціями без огляду. Нерідко встановлення дистанційного діагнозу для пацієнта означає ускладнення – пневмонію чи бронхіт. За ними слідує госпіталізація до стаціонару.

Обурені й лікарі. Очікуючи у черзі, відвідувачі можуть захворіти, адже вірусні захворювання найнебезпечніші у початковій стадії. Попередити їхнє поширення можна лише обмеживши контакт із хворим – тому навіть т.в.о. Міністра Уляна Супрун, яка цю реформу лобіює, рекомендує хворим на грип залишатися вдома. Як виконати ці рекомендації, коли лікарі не приїжджають?

Залишається вибір: або “лікування” вдома без реального обстеження і коректного діагнозу і визначеної схеми, або поїздка до лікаря і поширення хвороби.

“Телефонне” лікування небезпечне

Авжеж, МОЗ не забороняв сімейним лікарям виїжджати до пацієнтів додому. Так само, як і не дозволяв проводити консультації, встановлювати діагноз і призначати лікування дистанційно телефоном. Навпаки, у наказі МОЗа №504, яким визначений порядок надання первинної медичної допомоги, чітко визначено: “ПМД надається безпосередньо лікарем з надання ПМД”; “ПМД надається під час особистого прийому пацієнта за місцем надання ПМД”; “Лікар з надання ПМД може прийняти рішення про надання окремих послуг ПМД за місцем проживання (перебування) пацієнта”. У тому ж документі говориться й про те, що “надання послуг з ПМД ґрунтується на принципах: доступності, що передбачає мінімальну втрату часу для її отримання; безпечності, що полягає у наданні послуг з ПМД у спосіб, що мінімізує ризики завдання шкоди пацієнтові, у тому числі тієї, якій можна запобігти, а також зменшує можливість медичних помилок”. Цьому принципу зовсім не відповідає “лікування” в телефонному режимі.

Сімейні лікарі виконувати ці вимоги фізично не можуть через “медреформу” влади. Зміни у фінансово-правовому механізмі їхньої роботи і різке підвищення навантаження на кожного лікаря призводять до того, що або лікарі, або керівники медзакладів змушують/стимулюють медиків до максимального скорочення часу на обслуговування одного пацієнта.

“Медреформа” призвела до того, що вони змушені думати про те, як отримати гроші від НСЗУ та як вдасться “обслугувати” 2-3 тисячі пацієнтів! І це навантаження набагато вище, аніж було до реформи – про це ми вже писали. Згідно із дослідженням, яке замовляло МОЗ у компанії Делойд, у 2017 році навантаження на лікаря було тільки 1351 пацієнт. Що вже казати, якщо порівняти й інші країни!

Звідси і нові “норми” – на обстеження в амбулаторному режимі одного пацієнта за смішні 15 хвилин, хоча ще в минулому році на одного пацієнта сімейний лікар витрачав 1 годину 35 хвилин, з яких 40 хвилин в амбулаторії. Лікарі просто не встигають виїжджати на виклики до пацієнтів, хоча минулоріч мінімум 22% пацієнтів отримували первинну меддопомогу вдома. Вони йдуть на ризик – встановити діагноз і лікування у телефонному режимі.

Через нововведення МОЗу, потік пацієнтів дедалі зростає, а лікарів на первинному рівні хронічно не вистачає.

Лікар для пацієнта став “єдиним вікном” для отримання меддопомоги

Прибічники політики чинної команди МОЗу відзначать, що дефіцит був, є і буде. А за останній рік їх менше не стало. То ж звідки взялось додаткове навантаження?

У нас дійсно не вистачає лікарів, і вирішити цю проблему протягом одного-двох років неможливо. Нам потрібно 26-28 тис лікарів загальної практики, нині ж дефіцит – 6,5 тис. І ще додайте 43% працюючих лікарів пенсійного і передпенсійного віку.

Раніше лікарів загальної практики дійсно більш-менш вистачало – тоді значення і функції у них були інші. До “реформи” звичайний районний центр первинної медико-санітарної допомоги обслуговував 20-25% всіх звернень жителів району, а 65-70% - напряму зверталися до районної лікарні. У великих містах люди вже давно знайшли собі спеціалістів, яким довіряють, і зверталися до них напряму, а не через терапевта. Тому на кожного сімейного лікаря середнє навантаження було на європейському рівні – 1300 пацієнтів.

Тепер лікар загальної практики – це “єдине вікно” для пацієнта. Кожен українець має супроводжуватися своїм сімейним лікарем, направлятися на госпіталізацію, лабораторні обстеження і до спеціалістів, отримувати рецепти на ліки і лікарняні листки. А ще – зареєструватися у системі меддопомоги, виписати електронну карту і отримувати запис в реєстрі пацієнтів можна тільки через свого сімейного лікаря. Тож тепер до нього звернеться в рази більше людей – звідси й збільшився в рази дефіцит.

Окремо відзначу додаткове навантаження через формування і ведення реєстру пацієнтів. Це надвелика паперова бюрократична робота – навіть при заповненні реєстру в електронному вигляді її вистачає. Додає роботи і виписка рецептів за програмою “Доступні ліки” - лікарі акцентують, що багато часу йде на пояснення пацієнтам що з тим рецептом робити.

 Такі перші результати “медреформи” від влади. А сьогодні лише половина пацієнтів підписали декларації з вибору лікаря (точніше, медзакладу, про це ми вже писали). Система вже захлинається від потоку пацієнтів! Чого чекати, коли декларації підпишуть 70 чи 80%? Яке тоді реальне навантаження буде на сімейного лікаря і які будуть черги і якість його роботи?

Навіщо потрібна “подушка безпеки”

Відзначу, проблема не лише на первинці. Первинний, вторинний, третинний й інші – це лише моделі. Насправді рівнів меддопомоги не існує – є єдиний медичний простір. Проблеми в одному його сегменті одразу відображаються на інших.

Раніше я вже писав, що саме екстрена меддопомога приймає на себе навантаження, коли інші рівні працюють неефективно. Влада не створила “подушку безпеки” для реалізації своєї “медреформи”, не підкріпила функціонування екстреної меддопомоги. І останнім часом кількість непрофільних викликів “екстренки” досягає 80%. Приїзд бригади через перевантаженість чекають годинами!

Чому кількість викликів зросла? Це прямий результат “медреформи” на первинці. Отримав ускладнення пацієнт через “телефонне лікування” грипу – стан погіршився – викликав “швидку” – госпіталізували. Відмовився сімейний лікар їхати до дитини чи хворого у віці, у якого висока температура, призначив лікування телефоном, температура не падає, викликають “швидку”. І таких сценаріїв можна десятками перераховувати!

“Медреформа” у сьогоднішньому вигляді має бути скасована

Вирішити одразу декілька проблем – якість лікування на первинному рівні і забезпечити увагу пацієнту зможе тільки обов’язкове медичне страхування. Нині всі фінансові витрати через невірний “телефонний діагноз” несе пацієнт або держава. Відповідальності ж не несе ніхто. У страховій же медицині фінансову відповідальність за витрати і ускладнення неякісного лікування має лікар і медзаклад. Точніше – страхова компанія, яка застрахувала професійні ризики лікаря і медзакладу. Рівень їхніх страхових платежів буде тим меншим, чим менше буде страхових випадків. Лікар, який працюватиме неякісно, платитиме такі страхові платежі, що йому легше буде змінити професію.

По-друге – реформу потрібно проводити системно і покроково. Перед реформою “первинки” потрібно було закінчити розпочату ще у 2012 році реформу екстреної меддопомоги.

І насамкінець – кожен крок реформи має бути підготовлений, мати фінансове підґрунтя і достатній час для його реалізації. Розширюючи функції сімейних лікарів потрібно було завчасно підготувати кадровий резерв на випадок їхнього дефіциту. А розвиток системи первинної меддопомоги потрібно було зовсім не за рахунок перерозподілу мізерних ресурсів з інших, не менш важливих компонентів єдиного медичного простору. Це треба було зробити за рахунок нових сформованих джерел фінансування – коштів системи обов’язкового медичного страхування.

 

Архів новин розділу
<< < трав. 2019 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31