Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Новини публічної політики в охороні здоров’я

З 1 січня трансплантації в Україні зупиняться через МОЗ

  • 22 грудня 2018
  • 78

За матеріалами блогу Валерія Дубіля kievvlast.com.ua

МОЗ повністю провалив запуск трансплантації в Україні. Замість старту її розвитку з 1 січня 2019 року у країні, буде катастрофа. Останній сесійний тиждень закінчився, і депутати не відстрочили дату введення нового Закону про трансплантологію. Та вина не їхня, а чиновників Міністерства охорони здоров’я, які за 7 місяців не зробили нічого для її запуску.

Новий Закон, який ми проголосували у травні, дозволив би зекономити мільйони коштів і зміг би допомогти в рази більшій кількості важкохворих українців, яким потрібна пересадка органів. Зараз частина з них вимушена їхати за кордон, щоб врятувати життя, бо в Україні не було нормативно-правової бази для проведення трансплантацій в Україні. Закон це реально міг змінити, якби чиновники МОЗу виконували свою роботу, а не займалися політиканством.

Міністерство, яке має опікуватися здоров’ям усіх без виключення українців, влаштовували строки його впровадження, коли його приймала Верховна Рада. Та чиновники не встигли. І тепер, 1 січня наступного року, вступає в силу новий закон про трансплантацію. Відповідно до нього - новий порядок проведення трансплантацій. Та він не запрацює. І всі трансплантації будуть поза законом. А черга на них розписана на місяці вперед!

Що мав зробити МОЗ

Чиновники Міністерства мали підготувати необхідну нормативно-правову базу, розробити і впровадити єдиний реєстр трансплантації, визначити правила роботи для нових спеціалістів – трансплант-координаторів, навчити і сертифікувати їх. У МОЗу був на це час, були і гроші.

МОЗ цього не встиг зробити. Встиг лише влізти у корупційний скандал – замовив розробку до 17 грудня програмного забезпечення на суму понад 26 млн грн. Його мають здати в експлуатацію під ялинку – 31 грудня.

Чому трансплантації будуть поза законом

Відповідно до порядку проведення трансплантацій і до норм прийнятого закону, будь-яка інформація, у т.ч. про донора, має обов’язково заноситися до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації. Цієї системи й досі не існує.

Навіть створення системи не дозволить проводити трансплантації. Адже немає кому отримувати інформацію з системи – це мають робити трансплант-координатори. Їх немає. І мало того, немає навіть кваліфікаційних вимог і навчальних програм для їхньої підготовки.

Що втратять українці

Важкохворі українці не мають альтернативного способу порятунку – без проведення трансплантацій, тисячі людей помруть! Щоб їх врятувати, потрібно в сотні разів більше виділити грошей на відправлення наших громадян на лікування за кордон. Це – додаткове навантаження на бюджет, яке він не витримає. Будь-яка плата іноземним клінікам розвиває трансплантологію тих україн, і аж ніяк не українську – то про що думав МОЗ?

Як ми пропонуємо вирішити проблему

Проблема комплексна. Тому рішення має бути тільки політичним. Депутати неодноразово вимагали притягнути до відповідальності керівництво МОЗу за їхні багаточисельні помилки і провали. Зареєстровано багато звернень і проектів постанови Верховної Ради.

На жаль, за діючої влади керівництво МОЗу – недоторканне і продовжує керувати галуззю, не зважаючи на негативні результати для кожного українця. Політична відповідальність лежить безпосередньо на Президенті.

Терміново необхідно направити роботу МОЗу не на задоволення особистих інтересів і владних політичних амбіцій, а на лікування людей. І зробити це можливо лише при повному перезавантаженні влади після Президентських і Парламентських виборів у 2019 році.

Безоплатна первинна меддопомога – тільки у фантазіях чиновників МОЗу

  • 17 грудня 2018
  • 66

За матеріалами блогу Валерія Дубіля kievvlast.com.ua

Більшість тверджень команди МОЗу викликають усмішку. Чиновники розповідають про повністю безоплатну – як мінімум на первинному рівні – меддопомогу. І заспокоюють українців – жодної платної меддопомоги “медреформа” не впроваджує.

Це не так.

МОЗ нещодавно розповідав про універсальну доступність меддопомоги. Про те, що всі основні звернення на первинному рівні і первинна меддопомога буде повністю безкоштовною для пацієнтів. І тут же заявив, що є безкоштовний пакет, гарантований кожному українцю. А на все понад пакет допускаються доплати та співоплати. І їх можуть собі дозволити навіть найменш забезпечені верстви населення. Чиновники МОЗу просто протирічать самі собі і не можуть пояснити українцям – що ж нового впроваджує “реформа”.

Насправді маємо наступне. Нинішній рівень фінансування медицини – злиденний. І за існуючої бюджетної моделі його розподілу, лікування жодної хвороби не буде безкоштовним. Навіть лікування застуди чи ангіни. Не кажучи вже про важкі захворювання, які обернуться пацієнту справжньою фінансовою катастрофою.

МОЗ обіцяє лише безкоштовну консультацію лікаря, спостереження за загальним станом здоров’я, профілактику. Сімейний лікар, терапевт чи педіатр призначає лікування і виписує рецепти, за якими у тому числі можна отримати препарати за програмою “Доступні ліки”, виписує лікарняні, видає довідки.

За що заплатить держава

МОЗ мовчить про те, що на первинці він оплачує зовсім не лікування пацієнта. А лише консультацію сімейного лікаря і деякі основні аналізи. Це – найдешевша частина у загальних витратах на лікування.

За що заплатить пацієнт

Діагностику, яка потрібна для визначення хвороби, аналізи, консультації спеціалістів і головне – вартість ліків пацієнт оплатить сам. І це – значні суми.

У соціальних мережах обмануті пацієнти розповідають – безкоштовний прийом у сімейного лікаря виливається у кругленьку суму – у межах 1000 грн.

Простий приклад. Звичайні ангіна чи найпоширеніші ЛОР-захворювання – отит чи гайморит. Людина безкоштовно приходить до сімейного лікаря, він направляє на консультацію до ЛОРа. Вартість консультації у середньому 250-350 грн. Додатково призначають аналізи – ще 250-400 грн. Ліки – у середньому для лікування ангіни – вартуватимуть 1100-1800 грн, отиту чи гаймориту – 850-1200 грн, звичайного грипу – 600 грн.

Для багатьох соціально незахищених категорій пацієнтів навіть така оплачувана державою первинна медична допомога – недоступна. На жаль, навіть нові програми МОЗу не вирішують для українців питання оплати ліків і діагностики на рівні “сімейних” лікарів.

Кому доступні “Доступні ліки”

Розпіарена програма “Доступні ліки” не допоможе зменшити навантаження на ваш гаманець, якщо у вас – один з найпоширеніших діагнозів. Ми вже писали про її неефективність.

Навіть якби вона працювала нормально, то вона розрахована на лікування лише трьох хронічних захворювань – гіпертонії, цукрового діабету і бронхіальної астми. Нині нею користуються лише 1,6 млн пацієнтів із всього 42 млн населення нашої країни. Вартість середнього чеку на одного пацієнта – 50 грн. Порівняйте із сотнями і тисячам гривень вартості ліків для лікування найпоширеніших хвороб. Тому влада й пропонує нам останні купувати за власний кошт.

Чи буде діагностика безкоштовною, як обіцяє МОЗ

Ще одна нова програма МОЗу – “Безкоштовна діагностика”. Сама назва звучить абсурдно. Бо діагностика безкоштовною точно не стане.

МОЗ обіцяє, що до програми ввійдуть понад 50 медичних послуг — “аналізів, інструментальних досліджень (рентген, УЗД тощо) і послуг вузькопрофільних спеціалістів. Ці медичні послуги на 100% оплатить НСЗУ”.

На всіх українців виділяються лише 2 млрд грн, або 51,50 грн на одного громадянина. Консультація спеціаліста у середньому вартує 250-350 грн, УЗД – понад 200 грн, загальний аналіз крові – понад 120 грн, сечі – понад 100 грн. Тобто, знову будуть щасливчики, які встигнуть їх здати безкоштовно, і будуть ті, хто за них платитиме повністю. Дуже зручна тактика, розрахована лише до президентських виборів. А що далі?

Чи можна зменшити навантаження на гаманці українців

В української медицини зараз дві проблеми, які ігнорує керівництво МОЗу: загальна нестача фінансування і організація фінансування за різними рівнями меддопомоги (первинна, вторинна, екстрена і т.д.).

Грошей на всіх – не вистачає. Лікування звичайної ангіни не можна забезпечити тільки на одному рівні: потрібен сімейний лікар, ЛОР і аналізи (вторинний рівень), фармакотерапія.

Вирішити обидві проблеми може страхова медицина. Вона допоможе забезпечити необхідний рівень фінансування, збільшивши його у 2,5-3 рази а також організувати фінансування не за рівнями меддопомоги, а сформувавши єдиний медичний простір.

Тільки вона зможе насправді, не декларативно, реалізувати принцип “гроші йдуть за пацієнтом”. Страхова компанія оплачуватиме за страховим полісом і послуги сімейного лікаря, і діагностику, і консультації лікарів-спеціалістів.

Саме страхова медицина може зробити медичне обслуговування для наших родин насправді безоплатним при лікуванні звичайних захворювань. А ще – ліквідує катастрофічні наслідки для бюджету родини, якщо хтось із її членів серйозно і важко захворів.

Тому першочергово, що ми зробимо після зміни діючої влади – приймемо всі необхідні законопроекти, які вже зареєстровані у Верховній Раді, щоб зробити медицину для українців доступною.

Валерій Дубіль: За останні чотири роки Україна опустилася на 58 сходинок за індикатором «Охорона здоров’я»

  • 12 грудня 2018
  • 209

Ефективність системи охорони здоров’я не залежить від рівня ВВП.

Про це сьогодні під час візиту на Чернігівщину заявив народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

Експертна група «Здоров’я нації», яку очолює народний обранець, дослідила – на цей показник впливає політика в системі охорони здоров’я (СОЗ):

«За останні чотири роки політика МОЗу опустила Україну на 58 сходинок за індикатором «Охорона здоров’я» у рейтингу аналітичного центру Legatum Institute зі штаб-квартирою в Лондоні. У 2015 ми були на 79-й позиції, у 2017 – на 135-й, а у 2018 — вже на 137-й зі 149 країн», - говорить нардеп.

Він наголосив – щоб виміряти ефективність системи охорони здоров’я, аналітичний центр Legatum Institute зі штаб-квартирою в Лондоні використовує 11 різнозважених показників. 9 з них – об’єктивні, два – суб’єктивні. Показники базуються на статистичному аналізі, соціологічних дослідженнях та експертних оцінках учасників опитування. 

Аналіз свідчить: країни зі схожим рівнем витрат на охорону здоров'я можуть мати разюче різні результати своїх інвестицій – все залежить від керівництва системою. 

Тому для порятунку української медицини потрібно не лише реанімувати економіку і знижувати податки, а й запобігти зростанню фінансового тягаря витрат на лікування для громадян/домогосподарств до критичного для них рівня. Це можливо буде зробити тільки після зміни діючої влади:

«У команди МОЗу немає єдиної стратегії, тому коли вони намагаються щось «реформувати» в одному місці, інше – страждає. Це як пігулки: лікуєш одне – калічиш інше. І, на жаль, й досі все, що ми бачимо зі сторони МОЗу –боротьба із лікарями і власним народом, якими вони навпаки мали б опікуватися», - говорить він.

Валерій Дубіль наголошує, що трансформацію медицини необхідно почати з плану:

«Першим кроком необхідно розробити стратегію – спільно із всіма сторонами – лікарями, пацієнтами, юристами, експертами, будь-ким, хто у цьому зацікавлений. Не існує якогось одного набору варіантів стратегії, який успішно працюватиме будь-де – потрібно зважити на особливості економіки, природні умови, демографічні і географічні особливості розташування, соціальні та історичні. У різних умовах різні компоненти СОЗ можуть взаємодіяти найнесподіваніше», - закцентував народний обранець.

Політик підкреслив, що попередні напрацювання свідчать - українську медицину врятує лише змішана модель організації СОЗ, яка поєднає кілька джерел фінансування: державні кошти, кошти обов’язкового медичного страхування, приватні кошти громадян та кошти добровільного медичного страхування:

«Платна медицина має бути скасована. Люди не можуть оплачувати власне лікування – у них немає на це грошей. Потрібно зменшити навантаження на гаманці українців і зробити так, щоб лікування оплачувалася не з власної кишені пацієнта, а з солідарних джерел – державного бюджету та обов’язкового медичного страхування. З приходом нової влади політика держави має бути переглянута: ми маємо боротися за життя, а не за скорочення населення», - резюмував Валерій Дубіль.

За матеріалами Val.ua

Українська медицина 2019: плати або помри

  • 11 грудня 2018
  • 170

За матеріалами блогу Валерія Дубіля kievvlast.com.ua

МОЗ підтвердив: вузькоспеціалізована допомога буде платною, якщо у пацієнта немає направлення від “сімейного” лікаря. Влада залишила українцям вибір - плати або помри.

До такого абсурду довело безглузде управління системою охорони здоров’я. Чиновники Міністерства знущаються над українцями, як над піддослідними мишами.

Лікарів не вистачає…

Обіцяне ними раніше навантаження лікарів тепер зросте в півтора рази – один лікар обслуговуватиме, як ми і передбачали, понад 2000 пацієнтів. Адже лікарів не вистачає. Тому МОЗ дозволив брати понаднормову кількість пацієнтів.

Чому? Бо МОЗ не створив жодної програми на державному рівні, яка б вирішила кадровий голод у галузі. Щоб це приховати, він перекладає відповідальність на місцеву владу – мовляв, нехай забезпечує житлом. Та от тільки кого забезпечувати, якщо лікарів не вистачає не просто окремо у сільській місцевості, а по країні загалом? Виправити місцева влада це не може, бо не вона створює держзамовлення у вишах, не вона створює державну програму підтримки лікарів. Все це – обов’язки центральної влади, Міністерства охорони здоров’я.

…а з нововведеннями навантаження на них зросте

Окрім звичних функцій, на терапевта МОЗ поклав ще один обов’язок – виписувати направлення до вузького спеціаліста. Якщо пацієнт звернеться до останнього без направлення, допомога буде платною (і це, до речі, суперечить Конституції, Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” та є злочином згідно зі ст. 184 Кримінального кодексу України).

Вже зараз у поліклініках я бачу великі черги до терапевтів. Буквально вчора зустрічався із мешканцями моєї маленької батьківщини – Чернігівщини, і багато було запитань про те, як тепер потрапити до спеціаліста. Люди спершу відсижують півдня у черзі до сімейного лікаря, а потім – їдуть годину до вузького спеціаліста і ще пів дня там очікують на прийом!

Тому доступною медицина буде тільки для тих, у кого є гроші

Що буде після того, як чиновники МОЗу запровадять платну медицину? Ті, хто має гроші, потраплятимуть до лікаря одразу. Ті, хто не має – чекатимуть днями, доки лікарі вузького профілю приймуть “важливіших” (чи – простіше – багатших) пацієнтів.

МОЗ залишає лазівку недобросовісним лікарям первинки для збагачення. Вони вигадуватимуть діагнози, щоб отримувати відкати від вузьких спеціалістів за направлення.

Хто постраждає? Вірно, пацієнт. Бо замість швидкого одужання він отримуватиме довгу затягнуту хворобу і великі рахунки за ліки.

Окрім того, у 2019 році на розрекламовану МОЗом програму “Безкоштовна діагностика” виділено тільки 2 млрд грн – або 51,5 грн на пацієнта. МОЗ обіцяє понад 50 медичних послуг — аналізів, інструментальних досліджень (рентгени, УЗД та інші) і послуг вузькопрофільних спеціалістів.

Які аналізи можна зробити на 50 гривень у рік, якщо вартість одного дослідження УЗД складає понад 200 грн, загальний аналіз сечі біля 100 грн, крові 120 грн та ін? Потреба у фінансування для забезпечення дійсно безоплатного діагностування у поліклініці не 2 млрд, а мінімум увосьмеро більше!

Медицина стане доступною для всіх – коли приймуть три законопроекти

Експерти з моєї групи “Здоров’я нації” вже розробили план виходу із цієї кризи. Питання зовсім не у тому, що немає у бюджеті грошей. Питання у керівництві галуззю.

Нам не потрібні реформи – потрібно все починати з нуля. І першочергово - запровадити обов’язкове державне страхування, коли за медичні послуги для працюючого сплатить роботодавець, для непрацюючого – держава. Воно втричі зменшить прямі платежі пацієнта за меддопомогу і зробить медицину ефективною і доступною.

Ми написали і подали три законопроекти, які стануть початком, фундаментом побудови нової української медицини. Серед них – найперший – про введення обов’язкового державного страхування. Всі ці три документи після прийняття - не разу, бо справжні зміни так не проводяться, але планомірно і поступово – забезпечать українців достатньою кількістю лікарів, якісною і вчасною меддопомогою, а лікарів – гідними заробітними платами; навантаження на лікаря зменшиться.

Розумію, що чинна влада зробить усе, щоб їх не прийняти. Бо легше обманути і зманіпулювати людьми, які залежать від подачок від влади. І я прошу зараз всіх українців – протримайтеся ці кілька місяців, які їй залишилися. Нова команда вживе всіх заходів, які ми з вами разом відкрито визначимо, щоб українська медицина працювала для людей.

 

2 роки провальної «медреформи»: що змінилося

  • 07 грудня 2018
  • 9757

МОЗ другий рік створює видимість «медреформи», сподіваючись, що люди у неї повірять. Українці ж не розуміють: наче реформа йде, а за медицину вони вимушені платити все більше і більше. Влаштовуйтесь зручніше – розповідаємо про те, що змінила «медреформа» від влади.

Що розуміють у МОЗі під словом «медреформа»

Єдиного стратегічного документу (концепції, стратегії, плану дій) «медреформи» немає. Зараз існує тільки два стратегічні документи, але вони стосуються не реформи охорони здоров'я, а реформи системи її фінансування (1) і системи закупівлі лікарських засобів (2):

1) 30.11.2016 КМУ своїм розпорядженням затвердив «Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров'я», а 15.11.2017 ще одним розпорядженням затвердив для виконання цієї концепції «План заходів з реалізації Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я на період до 2020 року».

2) 26.09.2018 КМУ своїм розпорядженням затвердив «Концепцію Реформування закупівель ліків і медвиробів».

Проектів стратегічних законопроектів, що описують систему охорони здоров'я (Медичний кодекс, законопроект про основи організації охорони здоров'я, ін), також немає. Є тільки кілька розрізнених документів різного статусу. Крім цього, є напрямки, які влада зараховує до реформи, але які з нею ніяк не пов'язані. Багато з них просто продовжують проекти, розпочаті «попередниками».

Тому дуже важко пояснити – що ж є «медреформа» насправді.

Напрямки урядової «медреформи»

Уряд заявляє про такі напрямки «медреформи»:

1. Впровадження нових фінансових та організаційно-правових механізмів функціонування медицини. І перші зміни в цих напрямках торкнулися системи первинної медичної допомоги («сімейна медицина»).

2. Інформатизація охорони здоров'я (в основному, як необхідна умова забезпечення впровадження нових фінансових механізмів та централізації державного фінансування).

3. Реформа системи закупівель лікарських засобів.

4. Реформа екстреної медичної допомоги.

5. Зміни системи медичних стандартів.

Про деякі з них вже писав народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль у своїх блогах. Зокрема, про інформатизацію, систему закупівель лікарських засобів і реформу ЕМД. Зараз же ми пропонуємо розібратися із пунктом 1 і пунктом 5 – чи дійсно до всіх тих досягнень, якими хизується МОЗ, призвели зміни в українському законодавстві.

Законодавче підґрунтя «медреформи»

ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» зазвичай самі ж «реформатори» називають медреформою. Його проголосували рік тому. У попередньому законодавстві він змінив кілька речей.

По-перше, він відібрав гроші медичної субвенції у місцевої влади, і з 2020 року сконцентрує їх всі (понад 100 млрд грн) від монопольним управлінням – центральним органом Нацслужбою здоров’я (НСЗУ). Гроші виведені за дію ЗУ «Про державні закупівлі» та «Ціни і ціноутворення» - служба їх розподілятиме монопольно. При цьому визначає тарифи медичної допомоги та сама контролює їх.

Нині Нацслужба розпоряджається грошима тільки первинної меддопомоги («сімейна медицина»). До речі, згідно із Законом, вся первинна меддопомога мала перейти на нову систему фінансування до 2019 року. Але цей перехід продовжили до середини 2019 року – банально не встигають. Бо договори підписали 623 медичних заклади, з якими уклали декларації 12,1 млн. пацієнтів. Це тільки половина з загального числа укладених декларацій і 28% від загальної кількості пацієнтів.

По-друге, він вводить систему оплати за конкретно надані послуги державою і за обслуговування приписаного пацієнта. Тому змінився і маршрут пацієнта.

Тепер, щоб отримати гарантовану Конституцією (!) безкоштовну медичну допомогу, потрібно приписатися до медзакладу. (Всі заяви МОЗу про те, що зарплата лікаря залежить від кількості приписаних пацієнтів – не більше, ніж фейк. Як і те, що пацієнт обирає лікаря, а не медзаклад. І ми це вже спростували.

Про те, кому насправді пацієнт, підписуючи декларацію, передає свої персональні дані, можна почитати тут.

До вузького спеціаліста, згідно із новим законодавством, на безкоштовний прийом можна потрапити лише за направленням від «сімейного лікаря». При цьому Закон не регламентує співоплату пацієнтом або можливість організації альтернативних джерел фінансування. Обсяг же фінансування з бюджету не дозволить зберегти від банкрутства мережу медичних установ, не забезпечить оплату дороговартісної спеціалізованої медичної допомоги.

По-третє, тепер єдиним джерелом фінансування медзакладів визначили держбюджет. Тобто, місцева влада ніяк не може підтримувати і зберігати свої заклади СОЗ. І всі заяви МОЗу про те, що їхній розвиток – відповідальність місцевої влади – також фейк.

Директор держпідприємства – медзакладу «первинки», який перейшов на нову систему фінансування – має не лише виплатити зарплату лікарю, а й оплатити бензин, закупити обладнання і медикаменти, провести ремонт і так далі.

Гроші від Нацслужби медзаклад отримує за кількість підписаних декларацій, а не якість обслуговування. Тому можуть економити на викликах додому, прийомах вживу («телефонне лікування»), закупівлі реагентів для аналізів і т.д.

А от що цей Закон не змінює – так це дійсно не вдосконалює медобслуговування. Всі заяви про те, що медобслуговуватися тепер зручніше – тільки слова. Адже навантаження на лікаря зросло в рази. Деякі лікарі говорять, що встигають за день прийняти 60 пацієнтів (!). І змушені консультувати телефоном. То про яку якість йде мова?

До речі, МОЗ, чомусь, позиціонує ці консультації як «перемогу» - мовляв, зручніше і не треба їхати. Хоча жодного документу про такий вид надання меддопомоги немає. Є лише їхня заборона: відповідно до Порядку надання первинної меддопомоги, консультації телефоном заборонені. Пункт 7: первинна меддопомога надається під час особистого прийому пацієнта за місцем надання ПМД.

І насамкінець – цей Закон порушує 9 статей Конституції.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я», простіше кажучи - «Закон про автономізацію». Він був прийнятий за півроку до Закону про Державні фінансові гарантії.

Автономізація медичних закладів – це підготовка до впровадження страхової медицини. Закон передбачає реорганізацію бюджетних медичних установ у комунальні підприємства. А також - забезпечення їхнього фінансування не через повне бюджетне утримання, а шляхом укладення з ними договорів на медичне обслуговування населення.

Лише автономізовані лікарні можуть укладати договори як з системою обов'язкового страхування, так і з іншими страховими компаніями (або взагалі з будь-якими замовниками - підприємствами, установами, приватними особами).

Ймовірно, владі не потрібна ані страхова медицина, ані надання місцевій владі повноважень свою медицину підтримувати. Бо ж, по-перше, через півроку після прийняття «Закону про автономізацію», новий Закон про державні фінансові гарантії виключив будь-яке інше джерело фінансування закладів, окрім держбюджету. По-друге, МОЗ навіть через півтора року після прийняття закону так і не розробив необхідні для його впровадження підзаконні акти (порядок укладення договорів на медичне обслуговування населення, порядок розрахунку вартості таких послуг, проект типового договору та ін).

ЗУ «Про Підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» («Про сільську медицину», про телемедицину) вважають реформаторським, та реформаторського там немає нічого. Він не впроваджує нові механізми або підходи до організації роботи системи медичного обслуговування в сільській місцевості. Не забезпечує нові джерела фінансування такої діяльності. Не змінює статус медпрацівників на селі.

Закон несе тільки єдину функцію - формує законодавчу базу для реалізації бюджетної програми з освоєння 4 млрд грн на будівництво медичної інфраструктури в сільській місцевості, її оснащення медичною технікою, транспортом і зв'язком.

Відповіді на питання: як і за які кошти будуть потім функціонувати ці побудовані і оснащені амбулаторії? чи будуть на це гроші в місцевих бюджетах? де взяти медичні кадри для роботи в них? закон не дає.

До речі, з початку дії закону більш ніж рік тому з 513 запланованих до будівництва сільських лікарських амбулаторій побудована тільки одна. Це все, що потрібно знати про дію Закону. Гроші на них виділили, а використати влада й досі за незрозумілих причин не встигла.

Зміни системи медичних стандартів

Вилікувати цей напрям можна лише системно працюючи над гармонізацією нормативної бази, навчаючи фахівців і стимулюючи фармкомпанії впроваджувати інноваційні препарати на український ринок. Як гадаєте, що робить МОЗ?

МОЗ тільки замінив існуючу, нехай і не досконалу, але діючу систему клінічних протоколів, яка розвивається, простими посиланнями на англомовні джерела в інтернеті. І затвердив їх без проходження процедури адаптації.

Що це означає для пацієнта? Лікар не зможе в українських реаліях забезпечити лікування суворо за міжнародними протоколами.

Що це означає для лікаря? Відповідальність за використання лікування за тим чи іншим англомовним протоколом.

Вже дуже скоро діяльність лікаря залежатиме від того, є у нього чи ні лікарська ліцензія. Медзаклад же отримуватиме бюджетні кошти через Нацслужбу, якщо у нього є акредитація. І в тому і в іншому випадку основою при проведенні перевірки професійної діяльності (а при акредитації - визначення рівня акредитації) є дотримання вимог стандартів.

Але ж у нас вимоги стандартів неоднозначні, не легалізовані в українському правовому полі, і відсутні чіткі, однозначні критерії і процедури таких перевірок. Такими ініціативами держава повністю знімає з себе відповідальність за забезпечення якості надання медичної допомоги та за контроль за дотриманням єдиних стандартів лікування.

Що чекає на українську медицину із таким урядуванням передбачити нескладно. Зміни галузі просто необхідні, але пропоновані нині – варіант навіть гірший, аніж нічого не робити.

Народний депутат Валерій Дубіль разом з іншими депутатами вже подав три законопроекти, які реально можуть з колін підняти українську медицину. Сподіваємось на свідомість решти депутатів.

Експертна група Валерія Дубіля «Здоровя нації».

Архів новин розділу
<< < лют. 2019 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28