Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

Валерій Дубіль: Ми боротимемось за кожну правку до бюджету медицини. Але для реальних змін потрібна нова комплексна стратегія

  • Понеділок, 01 жовтня 2018
  • 69

За матеріалами gazetavv.com

На минулому тижні народні депутати отримали проект бюджету на 2019 рік. Як видно із цифр, у фінансування галузі системи охорони здоровя значних змін немає. Чи реально при такому бюджетуванні впроваджувати розпочату провладною більшістю так звану реформу медицини і чого чекати медпрацівникам у новому році - ми запитали у народного депутата України з фракції «Батьківщина», члена бюджетного комітету, медика у минулому Валерія Дубіля.

- Валерію Олександровичу, цей рік був переламним у системі охорони здоровя - у МОЗі констатують про успішний старт реформи. І у той же час зараз ми вже місяць бачимо намети мітингарів під Міністерством. То чи є насправді реформа і чого нам очікувати від неї у наступному році?

- Краще це назвати антиреформою, а не реформою. Щоб втілити справжню реформу, її спочатку продумують, вираховують, шукають як вирішити проблеми, які в Україні накопилися за багато років, а вже потім її запускають. За незрозумілих причин, наші чиновники пішли іншим шляхом.

Почну із загальних понять, щоб обмалювати чітку картину. «Реформа» медицини, яку запустила чинна влада, орієнтується на приклад медичної системи Великобританії. Там на медобслуговування одного громадянина в рік йде 4356 доларів. Скільки, як гадаєте, в Україні? Аж 100,2 доларів. У них кожен пятий державний фунт йде на медицину, а у нас – тільки кожна десята бюджетна гривня. У них з власної кишені люди додають ще один фунт на п’ять фунтів держаного фінансування, у нас – на кожні 10 державних гривень ще 12 власних. Відчуваєте різницю? Українці платять за медицину двічі – через податки і з власної кишені.

- У сьогоднішніх умовах що можна зробити, щоб зменшити цей тягар?

Потрібно терміново запровадити систему страхової медицини і забезпечити витрати на галузь на рівні не менше 5-6% від ВВП (зараз – 3,1%). Замість цього влада продовжує грати в популізм. Вона перекидає з надважливих напрямків гроші туди, де впроваджує «реформу» для гарної картинки на телебаченні. Решту, чомусь, мають доплатити українці. А у людей грошей немає, бо економіка в нас не працює. Люди – і пацієнти, і медики – тікають за кордон, бо наша держава не може на достатньому рівні забезпечити ні одних, ні інших. Ті ж, хто залишився – звертаються в усі інстанції. І, непочуті, вимушені встановлювати намети під МОЗом із надією, що бодай так їх почують.

- Розкажіть детальніше – чого вимагають люди і чому так довго живуть під Міністерством?

- Під МОЗом живуть родичі важкохворих українців, яким допомогти можуть тільки закордоном – їм потрібна пересадка кісткового мозку чи органів. Це люди з дуже рідкісними захворюваннями. Так от, держава у цьому році виділила грошей, яких вистачило на лікування тільки 141 пацієнта. Гроші закінчилися у травні. Решта – понад 100 людей – залишилися без лікування, яке може їм врятувати життя. Якщо вчасно не зробити операцію – людина може померти. Час йде на дні. Буквально нещодавно помер один із черги – його дружина так само жила під МОЗом, сподіваючись, що гроші таки виділять.

Кілька тижнів тому я звертався до Гройсмана, щоб перерозподілили кошти, які вже лежать на рахунках закордонних клінік - ними не встигли скористатися попередні пацієнти. У своїй відповіді він відповідальність перекинув на МОЗ, зараз чекаю відповіді від нього. Це – справа кількох годин! А за бюрократичної тяганини обертається вже декілька тижнів.

З бюджетним комітетом зверталися до Кабміну, щоб вишукали кошти, і замміністра Ковтонюк сказав – спробуємо. Через місяць, у жовтні. Хоча перерозподіл можна було зробити за результатами не 9, а 8 місяців. Навіщо відбувається це штучне затягування часу? На кону – життя реальних людей!

Та найсумніше виходить із моїм законопроектом 8035, який я подав ще у лютому – про збільшення фінансування програми «Лікування громадян України за кордоном». Його й досі не проголосували.

- Наскільки я памятаю, ще у травні Рада прийняла законопроект про розвиток трансплантології в Україні. Навіщо ж відправляти українців на лікування закордон?

- Дуже доречне запитання. Для запуску системи трансплантації в Україні у нас все є, її вже можна проводити. Навіть на пілотний проект у бюджет-2018 заклали 112 млн грн. Та їх не змогли до сьогодні освоїти – у чиновників МОЗу не знайшлося часу на розробку документів.

Медичний комітет рекомендував ці гроші перекинути важкохворим, які стоять у «черзі смерті», щоб встигнути врятувати бодай кілька життів. Але МОЗ вирішив інакше – 76 мільйонів скерувати на закупівлю обладнання для трансплантацій (хоча першочергово, коли МОЗ просило 112 млн, то говорило – обладнання вже є) через міжнародні організації, термін поставки якого триватимуть до 20 місяців! При цьому, згідно із новоприйнятим законом про розвиток трансплантології в Україні, цими грошима має розпоряджатися профільний орган, який ще навіть не створили. Це – пряме корупційне порушення.

- Без цього обладнання неможливо проводити трансплантацію в Україні?

- Коли просили кошти на пілотний проект, нас запевняли – ми вже можемо запустити трансплантацію, для цього вже все є, у тому числі й обладнання. Його, авжеж, потрібно закуповувати, але не настільки терміново. Я вже не кажу про те, що 19 млн, які виділили Охматдиту на обладнання з цих 76, підуть невідомо куди. Аналогічне обладнання закуповується за іншою програмою, і на це вже виділили гроші. Ще 5 млн, виділені інституту Шалімова, підуть не на те обладнання, бо у них немає реанімації з вилучення органів, і воно йому непотрібно. А цілі 30 млн підуть на розробку програмного забезпечення, яке не є у списку першочергово необхідних заходів! Програмне забезпечення для чиновників МОЗу важливіше за життя людей!

- Скільки на ці цілі закладають у наступному році?

- У наступному році планують пролікувати закордоном тільки 141 людину – бюджет не збільшили ні на копійку. За минулий, 2017-й рік, пролікувалися 208 пацієнтів, а цьогорічна черга – понад 240. Так «заплановано», з подачі уряду в нас з’являються «зайві» у своїй країні люди, до котрих високопосадовцям немає ніякої справи.

І як можна в умовах, коли у нас люди помирають, збільшувати бюджет на чиновників охорони здоровя на 19 млн грн? Потрібно десь буде брати гроші ще на понад сто людей, адже трансплантація в Україні навряд чи запуститься так швидко через непрофесіоналізм команди МОЗу. На неї знову виділяють 112 млн – і маю надію, їх у 2019 вже нова команда скерує у потрібне русло.

Скрутна ситуація і з закупівлею ліків – незрозуміло, хто у Міністерстві вибирає кому жити, а кому помирати. Незважаючи на масштабну інформаційну кампанію про те, що ліки є, насправді ліків як не було, так і не буде. Мало того, що на них виділяється тільки 34% від необхідної суми, так ще й для одних пацієнтів (СПІД, туберкульоз, гепатит) потреба покривається на всі 100%, а для лікування інших, найвитратніших і критичних для простих людей хвороб – покривається тільки на 55% (дитяча онкологія), 23% (доросла онкологія), 7,5% (закупівля ендопротезів, у т.ч. для наших воїнів). І це тільки декотрі цифри. При тому, що у минулому році для лікування хворих навіть на ці захворювання виділялися більші суми.

- Що Ви можете сказати про фінансування медицини в областях? Адже субвенція у 2019 році ще залишається. Чи вистачить грошей медзакладам?

- Памятаєте, рік тому команда президента розповідала, як збирається розвивати систему охорони здоров’я у сільській місцевості. У бюджет на це заклали 4 млрд грн на 4 роки – по одному на кожен. Я думаю, ті, хто живе у сільській місцині, побачили цю програму в дії. 1 млрд коштів, закладений на 2018 рік, й досі не освоєний – ці порожні слова виявилися не більше, як звичайним піаром.

Стосовно субвенції. Держава і тут перекладає фінансовий тягар все більше і більше на місця. У цьому році дефіцит фінансування медзакладів, які дійсно щодня рятують життя, склав 37%, а у проекті бюджету на 2019 рік – вже 45%. А тепер, зверніть увагу, у скільки місцевій владі обійдеться утримання медзакладів, якщо вона не хоче їхнього закриття. Майже 39 млрд грн!

- Чому дефіцит збільшився?

- У минулому році субвенція склала 60,5 мдрд, при цьому 26,5 млрд були централізовані під управління МОЗу. У 2019 картина зміниться – під МОЗом централізується на 40% більше грошей, а області отримають на 3% менше.

Нацслужба здоровя також не отримає повного обєму фінансування, про яке обіцяла влада, коли приймала «реформаторський законопроект». Згідно з ним, держава на 100% має покрити потребу в фінансуванні первинки (сімейна медицина). З 2019 року - вся первина медична допомога має фінансуватися виключно через НСЗУ. З урахуванням вікових коефіцієнтів та наявного розподілу населення за віковими групами, середня капітаційна ставка у 2019 році повинна дорівнювати 695,4 грн на людину. 100% потреба в фінансуванні первинної медичної допомоги складає 26,84 млрд грн, а у бюджет закладають тільки 15,3 млрд грн.

Ось так проходить децентралізація Гройсмана – на МОЗ грошей у бюджеті вистачить, а про своє лікування пацієнти мають подбати самі. Ця «реформа» від влади – фрагментарна та піарна: показують високі результати тільки там, де є гроші. Де ж немає – панує суцільна розруха, штучно створена чиновниками Міністерства охорони здоровя. І коли влада у країні зміниться, а це буде вже дуже скоро, реформу потрібно буде починати навіть не з нуля, а з мінусу.

- Взагалі, підхід до формування бюджету медицини у 2019 році змінився?

- Як уже говорив, реформу влада робить фрагментами, перекидаючи тягар з недофінансованих програм на плечі людей чи на місцеві податки. Наприклад, майже мільярд гривень у 2019 році вирішили виділити на пілотний проект з розвитку системи екстреної меддопомоги у 5 областях та столиці. Ці кошти спрямовуються на придбання транспорту і оснащення диспетчерських.

- Хіба це погано?

- Навпаки, це добре. Та от чому ця програма взагалі називається пілотом і для неї вибрали тільки декілька областей? Адже проблема з критичним станом «швидких» є по всій країні – потрібно придбати 2830 автомобілів: типу В - 2281 одиниць на загальну суму 4 678,3 млн грн; типу С - 549 одиниць на загальну суму 1 705,2 млн грн. Але сума у понад 6 млрд грн непідйомна для бюджету одного року, і її можна розділити на 5 років. Щоб кожного року кожна область отримала новий транспорт, у 2019 році потрібно виділити на це 1 276,7 млн грн. Чому так не зробити? Чому влада вибірково вирішує, кому і що давати – таке собі управління в ручному режимі? І так буквально за всіма напрямками.

Вже зі своєю експертною групою розробив і днями подам правки до бюджету, щоб хоч якось виправити той колапс, який очікує на систему охорони здоровя із безглуздими рішеннями чиновників. Проте, чесно скажу, просто правками ситуацію не зміниш – потрібен єдиний новий курс у всій галузі, потрібні злагоджені дії єдиної команди, яка зацікавлена у якісних і вчасних змінах в українській медицині. Така команда у нас є, ми вже напрацювали план дій, який зможемо впровадити одразу після зміни діючої влади – чекати залишилось зовсім недовго.

Подiлитись посиланням:
Архів новин розділу
<< < жовт. 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31