Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

2 роки провальної «медреформи»: що змінилося

  • П'ятниця, 07 грудня 2018
  • 9667

МОЗ другий рік створює видимість «медреформи», сподіваючись, що люди у неї повірять. Українці ж не розуміють: наче реформа йде, а за медицину вони вимушені платити все більше і більше. Влаштовуйтесь зручніше – розповідаємо про те, що змінила «медреформа» від влади.

Що розуміють у МОЗі під словом «медреформа»

Єдиного стратегічного документу (концепції, стратегії, плану дій) «медреформи» немає. Зараз існує тільки два стратегічні документи, але вони стосуються не реформи охорони здоров'я, а реформи системи її фінансування (1) і системи закупівлі лікарських засобів (2):

1) 30.11.2016 КМУ своїм розпорядженням затвердив «Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров'я», а 15.11.2017 ще одним розпорядженням затвердив для виконання цієї концепції «План заходів з реалізації Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я на період до 2020 року».

2) 26.09.2018 КМУ своїм розпорядженням затвердив «Концепцію Реформування закупівель ліків і медвиробів».

Проектів стратегічних законопроектів, що описують систему охорони здоров'я (Медичний кодекс, законопроект про основи організації охорони здоров'я, ін), також немає. Є тільки кілька розрізнених документів різного статусу. Крім цього, є напрямки, які влада зараховує до реформи, але які з нею ніяк не пов'язані. Багато з них просто продовжують проекти, розпочаті «попередниками».

Тому дуже важко пояснити – що ж є «медреформа» насправді.

Напрямки урядової «медреформи»

Уряд заявляє про такі напрямки «медреформи»:

1. Впровадження нових фінансових та організаційно-правових механізмів функціонування медицини. І перші зміни в цих напрямках торкнулися системи первинної медичної допомоги («сімейна медицина»).

2. Інформатизація охорони здоров'я (в основному, як необхідна умова забезпечення впровадження нових фінансових механізмів та централізації державного фінансування).

3. Реформа системи закупівель лікарських засобів.

4. Реформа екстреної медичної допомоги.

5. Зміни системи медичних стандартів.

Про деякі з них вже писав народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль у своїх блогах. Зокрема, про інформатизацію, систему закупівель лікарських засобів і реформу ЕМД. Зараз же ми пропонуємо розібратися із пунктом 1 і пунктом 5 – чи дійсно до всіх тих досягнень, якими хизується МОЗ, призвели зміни в українському законодавстві.

Законодавче підґрунтя «медреформи»

ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» зазвичай самі ж «реформатори» називають медреформою. Його проголосували рік тому. У попередньому законодавстві він змінив кілька речей.

По-перше, він відібрав гроші медичної субвенції у місцевої влади, і з 2020 року сконцентрує їх всі (понад 100 млрд грн) від монопольним управлінням – центральним органом Нацслужбою здоров’я (НСЗУ). Гроші виведені за дію ЗУ «Про державні закупівлі» та «Ціни і ціноутворення» - служба їх розподілятиме монопольно. При цьому визначає тарифи медичної допомоги та сама контролює їх.

Нині Нацслужба розпоряджається грошима тільки первинної меддопомоги («сімейна медицина»). До речі, згідно із Законом, вся первинна меддопомога мала перейти на нову систему фінансування до 2019 року. Але цей перехід продовжили до середини 2019 року – банально не встигають. Бо договори підписали 623 медичних заклади, з якими уклали декларації 12,1 млн. пацієнтів. Це тільки половина з загального числа укладених декларацій і 28% від загальної кількості пацієнтів.

По-друге, він вводить систему оплати за конкретно надані послуги державою і за обслуговування приписаного пацієнта. Тому змінився і маршрут пацієнта.

Тепер, щоб отримати гарантовану Конституцією (!) безкоштовну медичну допомогу, потрібно приписатися до медзакладу. (Всі заяви МОЗу про те, що зарплата лікаря залежить від кількості приписаних пацієнтів – не більше, ніж фейк. Як і те, що пацієнт обирає лікаря, а не медзаклад. І ми це вже спростували.

Про те, кому насправді пацієнт, підписуючи декларацію, передає свої персональні дані, можна почитати тут.

До вузького спеціаліста, згідно із новим законодавством, на безкоштовний прийом можна потрапити лише за направленням від «сімейного лікаря». При цьому Закон не регламентує співоплату пацієнтом або можливість організації альтернативних джерел фінансування. Обсяг же фінансування з бюджету не дозволить зберегти від банкрутства мережу медичних установ, не забезпечить оплату дороговартісної спеціалізованої медичної допомоги.

По-третє, тепер єдиним джерелом фінансування медзакладів визначили держбюджет. Тобто, місцева влада ніяк не може підтримувати і зберігати свої заклади СОЗ. І всі заяви МОЗу про те, що їхній розвиток – відповідальність місцевої влади – також фейк.

Директор держпідприємства – медзакладу «первинки», який перейшов на нову систему фінансування – має не лише виплатити зарплату лікарю, а й оплатити бензин, закупити обладнання і медикаменти, провести ремонт і так далі.

Гроші від Нацслужби медзаклад отримує за кількість підписаних декларацій, а не якість обслуговування. Тому можуть економити на викликах додому, прийомах вживу («телефонне лікування»), закупівлі реагентів для аналізів і т.д.

А от що цей Закон не змінює – так це дійсно не вдосконалює медобслуговування. Всі заяви про те, що медобслуговуватися тепер зручніше – тільки слова. Адже навантаження на лікаря зросло в рази. Деякі лікарі говорять, що встигають за день прийняти 60 пацієнтів (!). І змушені консультувати телефоном. То про яку якість йде мова?

До речі, МОЗ, чомусь, позиціонує ці консультації як «перемогу» - мовляв, зручніше і не треба їхати. Хоча жодного документу про такий вид надання меддопомоги немає. Є лише їхня заборона: відповідно до Порядку надання первинної меддопомоги, консультації телефоном заборонені. Пункт 7: первинна меддопомога надається під час особистого прийому пацієнта за місцем надання ПМД.

І насамкінець – цей Закон порушує 9 статей Конституції.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я», простіше кажучи - «Закон про автономізацію». Він був прийнятий за півроку до Закону про Державні фінансові гарантії.

Автономізація медичних закладів – це підготовка до впровадження страхової медицини. Закон передбачає реорганізацію бюджетних медичних установ у комунальні підприємства. А також - забезпечення їхнього фінансування не через повне бюджетне утримання, а шляхом укладення з ними договорів на медичне обслуговування населення.

Лише автономізовані лікарні можуть укладати договори як з системою обов'язкового страхування, так і з іншими страховими компаніями (або взагалі з будь-якими замовниками - підприємствами, установами, приватними особами).

Ймовірно, владі не потрібна ані страхова медицина, ані надання місцевій владі повноважень свою медицину підтримувати. Бо ж, по-перше, через півроку після прийняття «Закону про автономізацію», новий Закон про державні фінансові гарантії виключив будь-яке інше джерело фінансування закладів, окрім держбюджету. По-друге, МОЗ навіть через півтора року після прийняття закону так і не розробив необхідні для його впровадження підзаконні акти (порядок укладення договорів на медичне обслуговування населення, порядок розрахунку вартості таких послуг, проект типового договору та ін).

ЗУ «Про Підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» («Про сільську медицину», про телемедицину) вважають реформаторським, та реформаторського там немає нічого. Він не впроваджує нові механізми або підходи до організації роботи системи медичного обслуговування в сільській місцевості. Не забезпечує нові джерела фінансування такої діяльності. Не змінює статус медпрацівників на селі.

Закон несе тільки єдину функцію - формує законодавчу базу для реалізації бюджетної програми з освоєння 4 млрд грн на будівництво медичної інфраструктури в сільській місцевості, її оснащення медичною технікою, транспортом і зв'язком.

Відповіді на питання: як і за які кошти будуть потім функціонувати ці побудовані і оснащені амбулаторії? чи будуть на це гроші в місцевих бюджетах? де взяти медичні кадри для роботи в них? закон не дає.

До речі, з початку дії закону більш ніж рік тому з 513 запланованих до будівництва сільських лікарських амбулаторій побудована тільки одна. Це все, що потрібно знати про дію Закону. Гроші на них виділили, а використати влада й досі за незрозумілих причин не встигла.

Зміни системи медичних стандартів

Вилікувати цей напрям можна лише системно працюючи над гармонізацією нормативної бази, навчаючи фахівців і стимулюючи фармкомпанії впроваджувати інноваційні препарати на український ринок. Як гадаєте, що робить МОЗ?

МОЗ тільки замінив існуючу, нехай і не досконалу, але діючу систему клінічних протоколів, яка розвивається, простими посиланнями на англомовні джерела в інтернеті. І затвердив їх без проходження процедури адаптації.

Що це означає для пацієнта? Лікар не зможе в українських реаліях забезпечити лікування суворо за міжнародними протоколами.

Що це означає для лікаря? Відповідальність за використання лікування за тим чи іншим англомовним протоколом.

Вже дуже скоро діяльність лікаря залежатиме від того, є у нього чи ні лікарська ліцензія. Медзаклад же отримуватиме бюджетні кошти через Нацслужбу, якщо у нього є акредитація. І в тому і в іншому випадку основою при проведенні перевірки професійної діяльності (а при акредитації - визначення рівня акредитації) є дотримання вимог стандартів.

Але ж у нас вимоги стандартів неоднозначні, не легалізовані в українському правовому полі, і відсутні чіткі, однозначні критерії і процедури таких перевірок. Такими ініціативами держава повністю знімає з себе відповідальність за забезпечення якості надання медичної допомоги та за контроль за дотриманням єдиних стандартів лікування.

Що чекає на українську медицину із таким урядуванням передбачити нескладно. Зміни галузі просто необхідні, але пропоновані нині – варіант навіть гірший, аніж нічого не робити.

Народний депутат Валерій Дубіль разом з іншими депутатами вже подав три законопроекти, які реально можуть з колін підняти українську медицину. Сподіваємось на свідомість решти депутатів.

Експертна група Валерія Дубіля «Здоровя нації».

Подiлитись посиланням:
Архів новин розділу
<< < січ. 2019 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31