Офіційний сайт народного депутата України Валерія Дубіля

У держави вистачило грошей лише на кожного четвертого “важкого” пацієнта. Що буде з рештою?

  • Понеділок, 28 жовтня 2019
  • 91

За матеріалами блогу Валерія Дубіля.

Місяць тому на хабарі затримали унікального спеціаліста, єдиного лікаря в Україні, який робить пересадку печінки, Олега Котенка. Ця ситуація добре розкриває замовчувані проблеми інститутів НАМНУ, про які я писав раніше. Їхніми заручниками стають не лише пацієнти, а й лікарі.

Справа в тому, що у 2020 році нас знову очікує значне недофінансування медичної науки і головне – оплати лікування пацієнтів в інститутах НАМНУ: цього разу аж 237 млн грн. Коштів вистачить лише на 3 місяці роботи, або на кожного четвертого пацієнта! Тож у лікарів залишається невтішний вибір – або відмовляти трьом з чотирьох “важких” пацієнтів, або шукати де-інде кошти, щоб і персонал не розбігся по закордонним клінікам, де зарплати в рази більші, і обладнання придбати найнеобхідніше, і будівлю утримувати.

Хоча насправді вибору у них немає. Вони у будь-якому випадку несуть кримінальну відповідальність: якщо вони відмовили у наданні меддопомоги (а це можливо навіть через те, що банально немає за що придбати медикаменти), або якщо вони беруть гроші з пацієнтів (щоб ці ж медикаменти для надання меддопомоги придбати).

Подивимося правді в очі: фонди і благодійники не здатні компенсувати різницю між потребою і наявністю. І це все перекладається на плечі простих українців. Навіть у минулому році на гаманці пацієнтів припадало 60% вартості лікування. У наступному ж – буде ще гірше: фінансування інститутів НАМНУ скоротиться з 3,3 млрд – до 2,9 млрд грн, а власне лікування захворювань тільки за однією профільною державною програмою – на 2,8 млн грн.

Вибір у пацієнтів також невеликий: або лікуватися в Україні, або їхати за кордон, де операція обійдеться в рази дорожче. Страшно стає від того, що у перспективі вибору цього може й не бути – “реформа”, розпочата колишньою владою, не здатна знайти фінансування там, де його немає. Вона лише перерозподіляє кошти, що є, не враховуючи реальні тарифи. І її наслідки добре показав пілотний проект у 4-х інститутах НАМНУ.

Його суть у фінансуванні конкретно наданих послуг – все мало бути прозоро і відкрито, а кожен українець міг отримати їх безкоштовно. Та пораховані тарифи, хоча їх ще ніде не оприлюднювали офіційно, занизили в рази: наприклад, раніше озвучені представниками Нацслужби і МОЗу суми, які держава платитиме за одного пацієнта з інсультом (19,5 тис. грн) і з інфарктом (майже 16 тис. грн) у рази нижчі за економічні розрахунки фахівців Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова, який з 2017 року бере участь у пілотному проекті, показують. Згідно з останніми, звичайна операція на серці коштує 100-120 тис. грн (4-5 тис. дол.)! Де інституту брати решту, коли держава заплатить лише за частину?

Зараз розповідають, що фінансування “пілоту” у 2020-му зросте на мільйони гривень – до 706,4 млн грн. Але якщо подивитися у відсотках – то лише на 2,1%, тоді як інфляція прогнозується на рівні 7%, вартість ліків зросла на 14,6%, а середня зарплата в охороні здоров’я – на 24%. Тому воно, скоріше, скоротиться.

Ми з експертами порахували – вже зараз ми можемо дати повноцінне фінансування НАМНУ. І не лише щоб українці лікувалися безкоштовно, а й лікарі не принижувалися, просячи допомогти. Ми можемо зробити так, щоб українська медицина і наші лікарі застосовували кращий світовий досвід у лікуванні і мали змогу повноцінно розвивати власний. Для цього я закликаю переглянути підхід до керівництва галуззю за старими принципами “скорочення” і “зменшення” і розпочати серйозну роботу з впровадження обов’язкового медичного страхування. Зараз є всі умови, адже комітет працює в тандемі з МОЗом. Це – найшвидший і найреальніший шлях реанімування української медицини і наповнення її ресурсом.

Подiлитись посиланням:
Архів новин розділу
<< < груд. 2019 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31